Проти захисників державної мови застосували сльозогінний газ
Проти захисників державної мови застосували сльозогінний газ

Проти захисників державної мови застосували сльозогінний газ

17:50, 05.06.2012
10 хв.

Сьогодні в столиці України відбувалася битва за українську мову в прямому розумінні цього слова, щоправда, не в парламенті, а на вулицях Києва.

Протестувати проти прийняття законопроекту Колесніченка – Ківалова про засади мовної політики вийшло кілька тисяч українців. Вийшли громадяни як під партійною символікою, так і прості активісти. Серед них письменники, журналісти, актори.

Усі вони казали “ні” законопроекту від ПР.

Відео дня

Телеведучий Святослав Цеголко вигукував:

- Цей законопроект — це, на жаль, початок розколу Великої України. Давайте скажемо: розколу – ні!

Фото Тетяни Давиденко

На підтримку української мови з`їхалися люди з усієї України. І таких, за їхніми словами, багато. Юна пара з Рівного каже, що люди навіть готові кидати свою роботу, аби приїхати й висловити протест.

- Той, хто шукає причину не вчити мову, - хворий, - заявив письменник Андрій Кокотюха. - По-іншому не скажеш… Українську мову потрібно рятувати від таких, як Ганна Герман і Піховшек, а російську — від таких, як Колесніченко, Ківалов, Табачник.

Президент Києво-Могилянської академії Сергій Квіт:

- Ми сьогодні прийшли з друзями, з якими приходили сюди ще 25 років тому, коли ще були студентами. Це тоді міг бути мітинг з такого питання, але не зараз... Наче не було всіх двадцяти років незалежності.

Квіт закликав боротися, і “ми обов`язково переможемо”.

Акторка Наталія Сумська:

- Сьогодні ключовий, дуже небезпечний момент для нашої держави. Це питання піднімається штучно, бо якщо ви увімкнете телевізор, то побачите, що майже всі канали російськомовні. У нас немає прецеденту пригноблення сусіда. Якщо станеться така прикрість, біда, коли приймуть цей закон, то якою мовою розмовлятимуть наші діти, онуки?! Заради чого страждали наші предки? Немає мови — немає держави. Тож рятуймо нашу неньку!

Письменниця Світлана Поваляєва:

- Усе, що можна було сказати з приводу цієї ситуації, сказав кілька років тому вже покійний письменник Юрко Покальчук. Можливо, це не дуже цензурно, але це єдине, що може дійти - “Учи, бл…, нашу мову”. Я народилася в російськомовній родині, ходила в російську школу. А як видумаєте, чому я стала україномовною письменницею? Чому мої батьки у 2004 році плакали, прикладаючи до серця руку, коли лунав гімн України? Та тому, що це наше ДНК! Мова — це наше ДНК! Чому ми дозволили окупацію нашої країни? Це наша країна, це наша Верховна Рада! А чому зараз там сидить шайка якихось шлєперів? Чому вони нав`язують нам свою тупу, совкову ідеологію?! Вони не розуміють російською, вони не розуміють українською. Тоді я їм скажу їхньою: слишиш, пацанчик, пора давать на п`ятки, бо порвуть на тряпки.

Гендиректор телеканалу “ТВі”Микола Княжицький:

- Ми зараз тут не лише за мову стоїмо, а за цілу Україну. Бо ті люди, які стоять по той бік, теж розмовляють українською, але їм заплатити по сто гривень, їм погрожували відрахувати з університетів. Ці люди потерпають від цієї влади, як і всі ми, хто прийшов сюди. Але вони ще не зрозуміли, що беручи ті сто гривень, завтра прийдуть сюди під нагайками… Ми зі своєї країни нікуди не підемо, а підуть люди, які сьогодні вважають себе владою.

У натовпі побачила серед інших учасників чоловіків у тельняшках із прапором “Ніхто, крім нас”, ветеранів-афганців.

И вы тут? Вы что, русский язык не уважаете? - жартома, запитую я, знаючи, що мовне питання не входило в пакет вимог цих борців проти скасування пільг.

Ні. Ми поважаємо. Найпопулярніший зараз пост на Фейсбуці написав російськомовний журналіст із Донецька. Він, звертаючись до влади, пише: “Господа, я вас дуже прошу припиніть мене захищати. Боротьбу із українізацією в Донецьку можуть вести або кретини або параноїки. Найбільше зло, від якого варто захищати народ, це влада, - відповів мені лідер НКН Олександр Ковальов.

А як Донбас ставиться до цієї влади? - запитую в Ковальова, знаючи, що він теж родом звідти.

Донбас її ненавидить, - почула у відповідь.

По інший бік барикад

За щільною металевою огорожею по периметру мітингували представники проросійських сил, зокрема, Партії регіонів, партії “Русское единство”. Заправляв мітингом не хто інший, як Олег Калашніков, відомий передусім побиттям журналістів.

                                     Фото Тетяни Давиденко

Під мітинг проти української мови виділили більш ніж достатньо місця, хоча борців було ріденько. Беркут утворив захисну стінку від Кабміну (Садова – Грушевського) і аж до кінця площі перед ВР. Перед самим парламентом вмонтували сцену, з якої звинувачували у фашизмі тих, хто захищає українську мову.

Беркут теж розташувався на “проросійському боці”. Разом вони виглядали наче єдине ціле.

Іду в народ. Ось плакат із Донецька, Криму, запитую, а може, справді в Донецьку чи в Криму утискають російську мову.

Один чоловік з Донецька доводить мені, що все телебачення українською мовою, а він її не розуміє. Щоправда, які саме канали транслюються виключно українською, він не міг сказати, але йому “важко через це жити”. Також чоловік скаржиться на документацію українською, хоча сам уже давно пенсіонер і сидить дома.

На мітингу від Калашнікова лунали дуже оригінальні речі, мовляв, три області в країні хочуть насадити решті України питання мови і взагалі, як жити.

- Це ви, оранжеві виродки, ділите Україну на два береги, - верещали зі сцени “захисники російської мови”.

Сам Калашніков тріумфував:

- Ми с вами стали участниками исторического события. Мы с вами уверены, что все те, кому мы делегировали свои полномочия, проголосуют за закон, который позволит чувствовать каждому гражданину Украины равным среди равных. Я уверен, что будет принят законопроект Колесниченко-Кивалова. Я уверен, что мы с вами творим историю нашего государства. Мы в 1991 году создавали нашу страну, но не думали о том, что извращенным померанчевым переворотом фашиствующие элементы будут проводить геноцид языков общенационального и регионального общения. Скажите, друзья, мы сможем очистить вашу родину от подобных предателей, коллаборационистов и ее фашистов? Послужим отечеству вместе.

Проходжу далі в ріденьку масу прихильників російськості. Наближаюся до людей, котрі тримають прапори партії “Русское единство”. Їхні знамена за кольорами подібні до російських. На руках пов`язали стрічки, теж кольорів російського стягу: білий, синій, червоний.

- Поза всяким сумнівом коріння “Русского единства” йде з Росії, - каже нам по телефону лідер кримських комуністів Леонід Грач.

Молодики від “Русского единства” почали переконувати мене, що люди не здатні вивчити українську мову, тому вона їм у Криму заважає, хоча не заперечують того, що й так не послуговуються українською. Більше того, кажуть, що їхні діти в школі в Криму не можуть учитися російською, бо все тепер українське, і вони ось мусять відстоювати російську.

- И вообще, - пригрозив член “Русского единства”, - вскоре русские в Украине обьявят о начале национальной освободительной борьбы.

На запитання, що саме вони виборюватимуть, відповів: незалежність для себе, бо три області заважають їм багато жити в Криму.

До мене підходить молодий хлопчина й пропонує поговорити з кимсь “адекватним”.

Мені тоді ще страшніше стало за нашу країну, виходить, більшість у ВР виконує вимогу неадекватних осіб?

Повертаюся до захисників української мови. Беркуту вже кілька рядів. Досі не збагну, чому для проросійських і Калашнікова, яких у рази менше, виділили стільки місця, а захисників української мови затиснули ще на підході до парламенту?

На даху машини “Останньої барикади” продовжують звучати гасла “Банду геть”, “Янукович зек”, “Не дамо казнокрадам знищити нашу мову”.

Починається проливний дощ. Люди кажуть, навіть саме небо проти такого варварства над українською.

Тим часом у парламенті за помахом руки Чечетова більшість приймає законопроект Колесніченка-Ківалова у першому читанні. Справді історичний день.

Приходить Арсеній Яценюк, вилазить на дах машини й починає виправдовуватися, мовляв, опозиція в парламенті не зробила нічого, аби перешкодити голосуванню. Але просить не втрачати надії, мовляв, це лише перше читання.

Народ спантеличений, як таке могло статися, чому ніхто шашки не кидав, трибуну не блокував, чому ніхто не бився?

У пресі почалися звинувачення на адресу опозиції – про те, що вона спеціально дала “регіоналам” можливість проголосувати. Наче був план – коли почнеться голосування, кинутися в ложу більшості й відбирати картки. Цього не було зроблено. Кинувся лише Андрій Парубій.

Кажуть, перед голосуванням приїжджав у ВР Андрій Клюєв, аби забезпечити голосування. Якщо це так, то йому це вдалося. Андрій Петрович, мабуть, знає, на які важелі тиснути, навіть у опозиції.

Як поведуться опозиційні парламентарії під час другого читання, невідомо, але для української мови наразі це остання надія.

Мітингувальники все-таки хотіли пройти ближче до будівлі ВР, проте всі сили київського Беркуту були кинуті на те, аби цього не сталося.

У бік силовиків полетіли символи боротьби з командою Януковича — яйця. Беркут цього не подарував і застосував сльозогінний газ, у тому числі й до фотокореспондентів, які просто виконували свою роботу. Дісталося навіть фотокору УНІАН. Письменницю Світлану Поваляєву кийком ударили по голові, активісту “Народної самооборони” Олексію Гетьману зламали ребра.

Яценюк закликав людей розпочати постійну акцію протесту.

- Ми хочемо на Євро-2012 навчити всіх іноземців, які приїжджатимуть в Україну, розмовляти українською мовою. Таким чином ми навчимо ПР любити свою державу, поважати свою Конституцію. Закон не прийнятий (остаточно) і чи буде він прийнятий, залежить тільки від нас. Тому нам треба оголосити постійнодіючу акцію протесту “Захисти Україну. Захисти українську мову. Захисти своє майбутнє”. Ми не маємо права розходитися, ми маємо право тільки боротися. Перемога за кожним з нас.

Під час акції зародилося нове гасло: “Сраколизи Кремля, ось вам дуля моя!”

Після сльозогінного газу захисники українського трохи притихли й перестали прориватися крізь Беркут. Тим часом письменниця Ірена Карпа та поет Артем Полежака заспівали пісню, яку присвятили одному з авторів скандального законопроекту Серьожі Підрахую. Без матів не обійшлося.

Далі захисники попрямували на Майдан Незалежності, аби встановити блакитно-жовті стяги на фан-зоні Євро-2012. Тут теж не обійшлося без сутичок.

Оксана Климончук

Фото УНІАН

 

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся