Інна Богословська: ”Помаранчеві” хочуть народити дитину від згвалтування

Тимошенко примусила Ющенка підписати угоду?.. Українці – нація, яка божеволіє?.. Українська національна тварина – жаба?.. Азаровщини більше немає?.. Інтерв`ю з активісткою Партії регіонів

Тимошенко примусила Ющенка підписати угоду?.. Українці – нація, яка божеволіє?.. Українська національна тварина – жаба?.. Азаровщини більше немає?.. Інтерв`ю з активісткою ПР. Інна Богословська, обрана народним депутатом України - один з найяскравіших спікерів Партії регіонів, відповіла на запитання УНІАН.

РОБОЧА ГРУПА – ПРООБРАЗ МАЙБУТНЬОГО ПАРЛАМЕНТУ?

Інно Германівно, перше запитання про робочу групу з підготовки засідання Верховної Ради. Політикам не соромно, що така рядова, суто процедурне для парламентського життя подія перетворюється на головну новину останнього тижня?

У політиці ніколи нічого випадкового не відбувається. Це не рядова подія, це проба сил перед парламентом, в якому фактично співвідношення сил 50 на 50. У тій більшості, про яку мріє Тимошенко, так звана псевдодемократична коаліція має лише два голоси переваги. А цифри в робочій групі взагалі 50 на 50. Якщо в парламенті два депутати захворіють, то буде та сама ситуація, що нині склалась у робочій групі – 50 на 50. І головним завданням Партії регіонів було: на цьому простому, дитячому прикладі показати, що на рівні робочої групи ми повинні знайти алгоритм поведінки, який потім, – вже у великому парламенті – дасть можливість виходити з патових ситуацій. Робоча група відпрацьовує алгоритм ухвалення рішень 50 на 50. До вчорашнього дня ніхто не готовий був знаходити компроміс, тому і була така позиційна гра. Робоча група – прообраз великого парламенту.

Наскільки я розумію, єдине завдання робочої групи – підготувати перше засідання парламенту...

Це банальне розуміння політики. У політиці потрібно завжди дивитися вглиб. Не так важливо, які процедурні рішення ухвалюватимуться. Важливо, як до цього рішення прийдуть парламентські сили, що опинилися в протистоянні 50 на 50. Вперше в історії України вийшов такий парламент. Тому весь попередній досвід не годяться. Або нам доведеться придумати новий досвід, або збагнути, що така конструкція деструктивна, і варто подумати про широку коаліцію, яка обов`язково повинна бути в Україні. Інакше ми постійно стоятимемо стінка на стінку, і зрештою народ брикне і викине всіх політиків. І це вже буде не помаранчева революція.

Можливо, це просто затягування часу, щоб одержати час для переговорів?

Безглуздя абсолютне. Ми могли б говорити про саботаж, якби порушувалися якісь терміни, порядок. Ми діємо абсолютно в рамках закону. Закон відвів нам це час, щоб впродовж робочої групи відпрацювати якісь механізми, які можна було б застосувати в роботі великого парламенту.

ТИМОШЕНКО ПРИМУСИЛА ЮЩЕНКА ПІДПИСАТИ УГОДУ?

Ви кажете про необхідність широкої коаліції. Але ж ви так пристрастно воювали один з одним – Партія регіонів і НУ–НС. Де ж чесність перед виборцями?

Про яку чесність ви кажете, якщо говоримо про поманчевий табір? Від самого початку, в самому зародку ця дитина була народжена від згвалтування. Таємна угода, яку підписали Тимошенко і Ющенку, прихована від усіх учасників процесу, про те, що вона приєднується до Помаранчевої революції, тільки якщо вона стає прем`єром. Це вже не дитина кохання, а дитина згвалтування.

Основа трагедій і драм була закладена вже тоді. Коли Тимошенко фактично згвалтувала Ющенка і примусила підписати угоду. Сам цей факт вже заперечує будь-яку чесність відносин.

Ви пам`ятаєте скандал, коли Турчинов, бувши головою СБУ, влаштував стеження і прослуховування членів і власної команди? Ми не знаємо, чи прослуховував він опонентів, але все суспільство дізналося про те, що СБУ влаштовувало збір компромату і прослуховування на членів своєї команди.

А Кучма так не робив?

При чому тут Кучма? Вони ж себе позиціонують, як якісно нові політики. Якби таке сталося в моїй команді, я б за один стіл з такими партнерами ніколи не сіла. Ось ця лазаренківщина, традиційними послідовниками якої є Тимошенко і Турчинов, – це страшніше, ніж кучмізм. Тому, що Кучма не претендував на моральну чистоту і месіанство. Він казав: я управлінець, скажіть, що треба побудувати, і я побудую. А ці претендують на душі і серця людей. Це як тоталітарні секти.

Про яку відповідальність БЮТ перед виборцями можна казати? Адже людей обдурили, і вони проголосували за те, щоб з 1 січня була скасована армія, а протягом двох років були виплачені внески Ощадбанку виборцям.

УКРАЇНЦІ – НАЦІЯ, ЯКА ВТРАЧАЄ ГЛУЗД?

Я перефразовую своє запитання: як створювати широку коаліцію, коли на адресу одне одного стільки було сказано?

На цих виборах ні... На минулих виборах було складніше, оскільки 2005 рік був роком репресій…

Революційних перегинів?

Репресій, переділу власності і знищення бізнес-конкурентів. Це суть Тимошенко. Порівняйте мову Тимошенко з висловами Саркозі, Меркель, Блера. Ці лідери пропонують шляхи розвитку і не шукають ворогів усередині власних країн.

А мова Тимошенко – це катастрофа, національна ганьба, цинічний популізм, розрахований на маргінальні групи населення, або на людей, які під цю харизму тягнуться. Оскільки, безумовно, вона є. Сильна і руйнівна харизма. Тягне до людини харизматичної... Це як у життєвих ситуаціях, коли, наприклад, жінки стають рабами відносин з тими чоловіками, які одурюють, знущаються. А жінок все тягне, і вони нічого зробити не може. Те саме з Тимошенко.

Але чи той це політик, здатний запропонувати суспільству здорову, цілісну, міцну модель розвитку? Звісно ж, ні.

Якщо говорити про чесність, то, будь ласка, покажіть, як з 1 січня можна ввести професійну армію, скасувати ПДВ і почати повертати внески. Ми що, нація, яка втрачає глузд? Якщо ми нація, яка вірить в таку відверту брехню, значить, ми – нація, яка божеволіє. І добре, що поки що це 30 відсотків. І є надія, що, побачивши, наскільки це цинічна і відверта брехня, хтось з цих 30 відсотків, як та жінка, почне усвідомлювати нелюдка і бузувіра.

Чому, на вашу думку, троє людей з НУ–НС не підписують зобов`язання створити демкоаліцію? Тому що тривають переговори з Партією регіонів? Це якось аморально...

Псевдоформування псевдодемократичної коаліції виглядає аморально від самого початку. Від самого початку Тимошенко, не погодивши з членами фракції БЮТ, Кириленком, не погодивши з членами «Нашої України», вийшли на публічне підписання документа, якого в цілісному вигляді взагалі не було. При цьому заявили, що готові ще й дванадцять законів, які приймаються пакетом разом з угодою, і вони повністю узгоджені.

Пам`ятайте першу прес-конференцію Тимошенко та Кириленка про те, що вони підписали коаліційну угоду? Через три години в Інтернеті на сайті БЮТ і на сайті «Нашої України» з`явилися два різні тексти. Вони були різні у словах, у термінах, у кількості знаків. Це означає, що навіть ті, хто підписував, не мали єдиного тексту. У нас навіть є таблиця розбіжностей двох цих текстів. При тому, що вони заявили на все суспільство: текст узгоджений до останньої коми і останньої букви, перевірений і жодний рядок змінений не буде. Далі вони сказали, що є дванадцять законопроектів, які готові. А їх насправді теж не було.

Потім вже з`явилися обурені вислови членів БЮТ і НУ–НС, що, мовляв, вони не бачили ніяких законів і документів...

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ТВАРИНА – ЖАБА?

Ви були улюбленицею колишнього Президента і приятелюєте з його зятем. Як Ви вважаєте – шлях, яким Кучма вів Україну, був безальтернативним? Була б Україна без Кучми краще?

Я хочу, уточнити, що якщо я і була улюбленицою Кучми, то при цьому не стригла ніяких купонів... Я справді дуже тепло ставлюся до Леоніда Даниловича, хоча в першому скликанні і на порозі другого терміну ставилася до нього як до Президента дуже критично. Що до того, чи була б Україна кращою?.. Грубо скажу, це ідіотизм.

Приказці, що історія не визнає слова “якби”, три тисячі років. Політика – об`єктивний процес. Є процеси, які жодна суб`єктивна воля перевернути не може. Розмова про те, що от якби ми зробили отак, то було б інакше, - це профнепридатність. Ми можемо казати, що з погляду того й того приватизацію слід було провести отак і отак, але казати, що від цього було б краще...

У такому організмі, як держава, висмикнути якусь окрему частину було неможливо. Якби приватизація пішла інакше, то інакше пішло б усе. Ми можемо говорити так: на тому шляху були зроблені отакі кроки, які потягли отакі викривлення. Аналізувати минуле потрібно тільки для того, щоб з минулого робити висновки для конструкції в майбутньому.

Були дуті СЕЗи, великим підприємцям впродовж багатьох років відвалювалися від бюджету дотації, давалися інші пільги, хоча вони могли працювати при мінімальних конкурентних перевагах, податки, врешті-решт, не платилися. Все це було...

Після отримання незалежності Україна могла вибрати два шляхи. Перший – це шлях, який вибрала Польща. Польща вирішила відмовитися від самодостатності економіки. Вона одержала сильного покровителя у вигляді Сполучених Штатів Америки і входить в ЄС, втрачаючи велику частину економічного суверенітету і жертвуючи частиною політичного суверенітету на користь ситого життя. Але за це вона платить шоковою терапією в економіці.

І знаєте, якщо порівнювати – погано в нас і погано в Польщі, – те будь-який поляк, який пам`ятає одинадцять років шокових реформ, скаже: у вас був просто рай. Який результат? Там практично не залишилося ніякого великого національного бізнесу, Польща зникла як економічний гравець у світовому просторі, вона стала периферією великого економічного простору ЄС. Безробіття там понад 15 відсотків, трудова міграція значно вища, ніж в Україні. Але, як кажуть поляки, є кайф від того, що за 20 євро можна сісти в літак і злітати в Париж – так само, як з Варшави до Кракова.

Це один шлях розвитку. Добрий він чи поганий – не нам судити.

Другий варіант, який був вибраний Україною, – це все-таки створити національний капітал, конкурентоздатний на світовому ринку. А створити його за шістнадцять років можна тільки одним способом – олігополією. І спеціально держава створювала пріоритети для найсильніших фінансово-промислових груп. Їх п`ять-сім. Така ж кількість, яку мають європейські країни з такою ж чисельністю населення. Просто в Європі ці процеси відбувалися протягом 150–200 років, і сьогоднішні покоління не пам`ятають, як зароблялися перші капітали.

Україна має свою обличчя на міжнародних ринках. Ми маємо сім відсотків світового виробництва металу і десять відсотків продажів. Це колосальне досягнення.

Така собі сировинна економіка...

То пробачте. А хто в нас має несировинний експорт в Європі? Наприклад, Німеччина.

Панове, в Німеччині приватна власність ніколи не закінчувалася! Там суспільство ставилося до тих, хто багатий, з повагою, розумієте?

СРСР уже пройшов експеримент зрівнювання всіх у бідності. Проблема українськості в тому, що ми повинні змінити національну тварину. У нас допоки національна тварина – це жаба. Як тільки змінимо породу – полегшає.

Резюмуючи: за величезної кількості проблем, які у нас є, ми за 16 років краще за всі союзні республіки пройшли етап незалежності. Ми сьогодні дуже дорога панянка на сватання, у якої гарнйи посаг. І хай вона вже побувала заміжем, але сьогодні невинність не в такій ціні, як раніше.

Наречена чи куртизанка?

У жодному випадку не куртизанка. У неї є досвід помилок і перемог, але Україна – красива і багата країна, яку хочуть.

ЮЩЕНКО ДОБРИЙ ФІНАНСИСТ, АЛЕ ІНДУСТРІАЛЬНУ ЕКОНОМІКУ РОЗУМІЄ ГІРШЕ?

За оцінками Світового економічного форуму, Україна за рік змістилася в рейтингу конкурентоспроможності на чотири позиції вниз. Рейтинг формувався за 12 складовими, і в опитуванні брали участь 11 тисяч бізнесменів.

Усі рейтинги – политичні. Скажіть, Румунія й Болгарія – що, країни з більшою демократією, і в них сильніша економіка, ніж у нас? Але вони будуть у ЄС, а ми – ні.

Це було політичне рішення. А тепер публікуються політичні рейтинги. Так, хотілося б бути вище, але для цього треба продати ще дві Криворіжсталі. Ще один ідіотизм.

Криворіжсталь – символ закінчення нечесної приватизації...

Нісенітниця! Це не символ... Це продаж 18 відсотків українського виробництва металу головному конкурентові української металургії. Це, пам`ятаєте, як у фільмі «Матриця», коли в тіло Нео ввели жучка, щоб відстежувати кожен його крок. Так оце – введення жучка в тіло української економіки, в найбільш конкурентний її сегмент.

Проблема в тому, що Ющенко добрий фінансист, але індустріальну економіку розуміє гірше. Тому, зокрема Тимошенко, в індустрії робила що хотіла.

За два місяці до Помаранчевої революції весь істеблішмент знав вислів Тимошенко: прийду до влади – порву Пінчука, шматочка від нього не залишу. Тимошенко і чесність, справедливість – речі несумісні. Вона влаштувала показове шмагання бізнесу. Порушувався інститут недоторканності приватної власності. Те саме, що відбулося з Саакашвілі.

А хіба погано придумав Саакашвілі з механізмом доплат для грузинських підприємців за задешево куплені об`єкти?

Так. Але перед цим їх всіх посадили. І підписували вони заяви у в`язницях, а потім частина з них гинула.

Приватизаційну політику Януковича називають реваншизмом кучмізму. Як Ви, заступник міністра юстиції, поясните продаж Луганськтепловозу та «Комсомольського рудоуправління», незрозумілу історію з Дніпроенерго?

Я не займалася приватизацією. Але я впевнена, що приватизація повинна завершитися протягом одного–двох років. Будь-який підхід до завершення приватизації повинен носити максимально комплексний характер. Доки ми не завершимо первинний перерозподіл власності, ми ніколи ні в чому не наведемо ладу. Щоб з`явився нормальний вторинний ринок. Тоді з`явиться фондовий ринок, обов`язкове страхування, без якого неможливо рухатися, тому що за ризики ніхто не хоче відповідати.

У завершенні процесу приватизації полягає ключ до економічного розвитку України. І на цих позиціях стоїть і Кабмін Януковича. Вони розраховували, що прийшли на п`ять років, і мали намір за два роки провести приватизацію, повністю «розпакувати» і модернізувати корпоративне право і зробити все, що потрібно для ділового законодавства. У цьому сенс стратегічних реформ.

На жаль, протягом цього року, в умовах політичного протистояння, ні про яку комплексну приватизацію не могло бути і мови. Тому що її можна зробити тільки в результаті політичного консенсусу, всі повиннв домовитися: у цих перегонах переможе той, хто сильніший, моторніший, сміливіший. Переможе той, хто переможе.

Я не згодна з принципами приватизації, за яких українські й іноземні інвестори йтимуть на рівних. Здійснити приватизацію за тим принципом, про який кажуть Ющенко, Пинзеник – рівний доступ вітчизняних і іноземних інвесторів і хто більше дасть грошей, той і переміг, – це самогубство вітчизняної економіки.

Абсолютно очевидно, що жодна українська компанія не може змагатися з транснаціональними монстрами. Такий шлях припустимий тільки, якщо ми згодні з тим, що в нашій економіці не залишиться нічого українського.

Я з цим категорично не згодна. Ми повинні зрозуміти, що такий принцип неприпустимий для країни, яка хоче мати своє місце і обличчя в світовій економіці. З погляду соціальної справедливості, це теж несправедливо, адже ми не маємо права от так продавати в чужі руки те, що створювалося нашими прапрадідами.

А що краще – продати «своїм» компаніям в п`ять разів дешевше?

Не у п`ять разів. Звісно, ні. Але все одно – можна дешевше і з розстрочкою. Тому що, дивіться, іноземна компанія може взяти кредит на 30 років під 4 відсотки річних. У приватизацію ніхто не ходить зі своїми грошима, туди ходять з позиченими коштами, кредитними ресурсами. Назвіть мені хоч одну українську фірму, яка може прокредитоваться на таких умовах. Та їх політично не кредитують, тому що українська економіка стала конкурентоздатною на світовому ринку.

Проти нас ведеться дуже серйозна боротьба. ІСД досі виборює один польський завод. Наші банкіри, коли хочуть купити пакети акцій в іноземних банках, одержують неконкурентні умови. Їх просто по-хамськи викидають з конкурсів. Ми повинні на напівзігнутих ногах просити, щоб нам дали шматочок на інших територіях, а до нас, будь ласка, заходьте, все беріть. Як монголи свого часу брали наших жінок.

АЗАРОВЩИНИ БІЛЬШЕ НЕМАЄ?

У 2004 році ділові видання великими літерами оприлюднили ваш лист про азаровщину, в якому ви звинуватили тодішнього міністра фінансів у відсутності системного підходу, розпорядженні бюджетними грошима як своїми, протягуванні антиконституційних законів, войовничому невігластві. Тепер Ви працюєте з ним в уряді і в одній партії перебуваєте...

Я з шумом пішла з Кабміну, і вважаю, що так повинно бути: якщо людина йде у відставку, вона має публічно розкласти всі пункти, через які іде. Інакше відставка не має сенсу. Моє завдання було не хряснути дверима, а зробити щось, щоб привернути увагу до проблем підприємництва. В результаті моєї відставки була дуже серйозна дискусія в уряді, Президент (Леонід Кучма. – Авт.) так образився, що навіть не прийняв мене, а Віктор (Пінчук. – Авт.) подзвонив і сказав: «Інна, ну як тобі не соромно, образила добру людину». До речі, він був проти, щоб я очолювала комітет з регуляторної політики і підприємництва. Він вважав, що виконавча влада – це не моє, що я публічний політик. Я відповіла: «Леонід Данилович сказав, що політик повинен знати, що таке і виконавча влада». Віктор сказав: «Ні до чого доброго це не приведе».

Але результат моєї відставки очевидний – від Азарова більше жодного разу не виходила ініціатива про ліквідацію спрощеного оподаткування. А в новому Податковому кодексі, який є дітищем Азарова, залишається спрощена система оподаткування, і в програмі Партії регіонів є пункт про безподаткові малі сімейні підприємства. Цією темою серйозно почали займатися. І пам`ятаєте пізню заяву Азарова: мікробізнес держава взагалі не повинна чіпати? Це ж революція розуміння. І я цьому дуже рада.

Повернімося до політичних реалій. Спроба створити широку коаліцію рік тому не вдалася. Де гарантія, що другий досвід буде успішним?

Немає гарантії. Є надія, що всі вчаться на помилках. Реально вчаться, це видно. Окрім Тимошенко.

Ви спроможні сказати щось добре про нашу Помаранчеву революцію?

Я повторю те, через що на мене досі криво дивляться деякі люди в Партії регіонів.

Тоді, в 2004 році, почувши результати ЦВК, я закликала виходити людей на Майдан. Я розуміла, що так чинити не можна. А за рік до виборів я казала Віктору Федоровичу, що якщо ви дозволите Медведчуку займатися вашими виборами, то програєте, їх провалять. Це була гра Медведчука, і те, що він зараз, як то кажуть, допомагає Тимошенко, – свідчить багато про що.

Та ну – неправда...

Що ви кажете? (Іронічно посміхається. – Авт.) Вони дуже схожі – Медведчук, Тимошенко і Лазаренко, близнюки-браття.

Якщо Юлія Володимирівна опиниться в опозиції, то її шанси на президентство так само високі, як за прем`єрства?

Ні. Її перестануть підтримувати бізнесмени фракції. Знаю точно, вони сиділи в щитових (брали участь у блокуванні роботи паралмента. – Авт.), тому що дуже вірили в дострокові вибори. Зараз вони кажуть: ми більше не граємо в піонерський табір. Вони терпіли все це в очікуванні абсолютної влади і жирних шматків на перерозподілі власності. Тепер вони зрозуміли, що так вже не вийде.

Які стосунки у бізнеса і влади?

З березня всіх трусить. Усі на нервах. І це погано, тому що на місцях є несумлінні бізнесмени, я їх називаю «хапачі», які в умовах послаблення центральної влади вже багато лиха накоїли. Виникає багато спекуляцій, коли слабшає центральна влада.

Щодо великого бізнесу... Були домовленості, що за рік уряд Януковича проведе нове законодавство для бізнесу. Я сама займалася законом про акціонерні товариства в урядовому комітеті із стратегічних реформ. Ми взяли дуже високу планку, ми до серпня не припиняли засідання робочих груп, попри вакханалію з достроковими виборами. Але в серпні довелося зайнятися виборчою кампанією. Зараз все одно завершуватимемо закон про акціонерні товариства, проведемо обговорення в експертних групах з великими і середніми бізнесменами. В принципі, з великим бізнесом було проговорено: виходимо на нормальні європейські правила. Великий бізнес – фактично замовник і споживач реформ. Є і особистий діалог великих бізнесменів і перших осіб держави. Це дуже правильно. Інша справа, що це має характер особистих контактів, а правильніше, щоб це був системний контакт, скажімо, інвестиційної ради або ради великого бізнесу.

Контакти є, але їх треба переводити з особистого русла в інституційне. Вся світова економіка тримається на союзі крупного бізнесу з політичними елітами.

Розмовляла Лана Самохвалова