Азаров-молодший: Мої діти говоритимуть ідеальною українською мовою

Син українського прем’єра вперше став нардепом минулого року. До цього він значний час жив за кордоном і практично «перебував у тіні». В інтерв’ю УНІАН Олексій Азаров розповів, чому вирішив піти в політику, чи зросли його статки за часів депутатства, чи має нерухомість за кордоном, а також про те, яке майбутнє чекає на його дітей.

Розмова відбувалась російською мовою. Відповіді пана Азарова були перекладені на українську журналістами. Текст містить посилання на документи, які обіцяв надати співрозмовникам Олексій Миколайович. Якщо ці документи будуть надані, УНІАН внесе відповідні правки у даний текст.

Азаров молодший йшов по округу, але у скільки йому це обійшлось не знає точно

Виборча кампанія в минулому, але цікаво, чому ви – син прем’єра – йшли по мажоритарному округу, а не за списком? Чому не обрали легший шлях? Наприклад, син президента – вже другий раз поспіль у списку Партії регіонів.

Це було комплексне рішення. Я радився з багатьма: з друзями, з членами партії. Якщо б я пішов за списком, виникло б багато запитань.

Вони й так виникли…

Наприклад?

Щодо фінансування вашої виборчої кампанії.

Якщо порівняти обсяги фінансування, наприклад, Голосіївського району Києва, де переміг опозиціонер (Сергій Терьохін, - УНІАН), то мій округ отримував значно менше.

Але у Комітеті виборців вашу виборчу кампанію оцінили в десятки мільйонів гривень. Звідки гроші? Ви самі підраховували, скільки потратили на проведення кампанії?

Зараз не готовий точно сказати… (Під час розмови Азаров обіцяє передати УНІАН інформацію через прес-секретаря, однак за тиждень підготовки матеріалу до виходу інформація так і не була надана, - УНІАН)

Чому вирішили балотуватися саме в Донецькій області в окрузі з центром в Слов’янську? З чим це пов’язано?

Коли обирав округ, мені хотілось йти в Донецьку. Бо я багато часу провів там. Але мені довелось йти на той округ, який був вільним. З кількох округів, які мені запропонували, я вибрав Слов’янськ. Попередній депутат, який був закріплений за цим округом, якраз прийняв рішення не балотуватися.

Слов’янськ має завдячувати вам іменними лавочками, новими тролейбусами, «швидкими», відремонтованим вокзалом… Але вибори закінчилися, і все? Ви забули про округ до нової виборчої кампанії?

Кожен останній тиждень місяця я, як правило, проводжу на окрузі. Не обов’язково весь тиждень. Але 3-4 дні намагаюсь там бути. Округ географічно достатньо великий…

У вас там квартира, будинок? Де живете?

В містечку Святогорськ є Лавра. Там багато готелів, баз відпочинку, де можна зупинитись. Є готелі і в Слов’янську. По-різному буває. Але намагаюсь бути ближче до Лаври і свій день на окрузі обов’язково починаю з походу туди.

Олексій Азаров про округ після виборів не забув, але декларацію ще не показав

Депутати-мажоритарники зізнаються, що в середньому витрачають на округ за місяць близько 25 тисяч гривень. А ви?

Не можу сказати точно. По-різному буває. Наприклад, приїжджаю на округ і просять терміново дати гроші на операцію дитині. Не можу відмовити. Але я перевіряю інформацію, дізнаюсь у лікарів, чи дійсно потрібна операція. Якщо так, то зв’язуюсь з обласним лікарем і прошу прийняти хворого.

Багато звернень до мене, пов’язаних із позовами людей до комунальних підприємств. Нещодавно прийшов чоловік, у якого пенсія по інвалідності – 800 гривень. Йому нарахували борг за комунальні послуги. Він каже мені – допоможіть, щоб комунальне підприємство визнало свою неправоту. Сьогодні вивчаємо це питання.

Можете хоча б приблизні цифри назвати, скільки витрачаєте грошей на округ?

По-різному.

Згідно з вашою офіційною декларацією за 2011 рік, ви заробили 600 тисяч гривень і 96 тисяч євро. За 2012 рік вашої декларації офіційно ще ніхто не бачив, хоча третина нардепів її оприлюднила. Ваші статки за останній рік зросли?

Збільшилися. Але я не пам’ятаю цифри… (Азаров каже, що його декларація про доходи за 2012 рік вже у Верховній Раді і обіцяє передати її УНІАН. Але до дня виходу інтерв’ю цього не було зроблено, - УНІАН).

Якщо чесно, мене сьогодні хвилює більше не те, скільки я конкретно витрачаю на округ, чи скільки заробляю. Мене хвилює те, буде сьогодні працювати парламент чи ні? Ми повинні будувати Україну, робити її правильною, красивою. Бо, якщо мене запитають, де будуть жити мої діти – вони будуть жити тут. Я не бачу ніякої іншої країни, де б їм було комфортно жити. Я жив за кордоном. Я бачив багатьох наших людей і не бачив жодної людини, яка знайшла б там щастя…

Азаров молодший обіцяє навчити дітей бездоганної української

Але ні для кого не секрет, що політики вивозять свої сім’ї, дітей за кордон. Вони там живуть, навчаються. Тим більше, як відомо з повідомлень у ЗМІ, і у вас є нерухомість в Австрії…

Якби в мене дійсно там була нерухомість, я її задекларував би і абсолютно цього не соромився. Ще раз повторюю: нерухомості в мене в Австрії немає. Я винаймав житло. Будинок, який сфотографували журналісти – це багатоквартирний житловий будинок. Але написали, що це будинок Азарова. Це ж абсолютна брехня…

Тобто, ви ніякого відношення до цього помешкання не маєте?

Я його винаймав. Крапка.

«Ми не скотина, аби нас зганяли в зал»

Незадовго до парламентської кампанії  2012 року Ви заявляли, що у вашій сім’ї  вистачає одного політика – батька. Але все-таки вирішили йти в депутати…

Коли я приймав це рішення, то зрозумів, що знань, які були в мене на той час, достатньо, аби працювати в парламенті й намагатися щось змінити. Впевнений, що в мене вийде, бо маю нові підходи, принципи, бачення. Сподіваюсь, що зможу привнести у роботу Верховної Ради щось нове, такі законопроекти, які будуть спрямовані на якісні зміни.

Ви про знання, які здобули за кордоном?

Я про досвід в цілому. Його я переймав від батька, від знайомих політиків і, звичайно, за кордоном. В комплексі – це достатньо великий досвід. Думаю, в мене є ідеї, які допоможуть змінити ситуацію на краще.

Наприклад?

В першу чергу – це стосується нашої європейськості. Якщо Україна хоче наблизитись до Європи, вона повинна бути європейською в усіх аспектах: культура, ментальність, політика, економіка... Але Європа – це, в першу чергу, культура. І коли в нас з трибуни виступають певні депутати і кажуть, що «донецьких треба забивати бітами», мабуть, це не зовсім європейський шлях, а те, що віддаляє Україну від цілі.

Це ви висловлювання одного з представників «Свободи»?

Я знаю лідерів австрійської «Свободи». Їх там називають фашистами, крайніми націоналістами… Посол Швейцарії якось сказав: «Швейцарія – це країна не одного народу, не однієї мови. Але наша ідентифікація – бажання існувати разом».

Сьогодні Партія регіонів намагається цю ідею втілити в Україні. Ми всі – українці й ми повинні жити тут разом. Цю країну будували разом наші предки. Я кажу про українців, росіян, грузинів, білорусів... Саме вони будували ДніпроГЕС, ту інфраструктуру, завдяки якій Україна, незважаючи на проблеми, тримається в списку найбільш розвинених країн. Ми повинні навчитись поважати нашу історію, не зносити пам’ятники, а формувати рівень культури в собі. Україна – це багатонаціональна країна, де завжди жило багато людей різних національностей. Коли ми навчимось поважати один одного, тоді і будемо ближчими до Європейського Союзу.

Як ви тоді оцінюєте ті процеси, що відбуваються в країні зараз? Наприклад, наскільки вписуються в наведені вами європейські стандарти події 18 травня в Києві?

З приводу тих подій, мені важко щось коментувати. Я не був на Михайлівській площі, не бачив, з якої сторони була провокація. Тому це справа слідчих. Я можу говорити лише про те, що бачу в парламенті. Бо саме там – велика провокація. Нам не дають можливості приймати необхідні закони.

Ви особисто підтримуєте всі ініціативи партії влади, які виносяться на розгляд в сесійний зал?

Всі ці законопроекти обговорюються на засіданнях фракції. Кожен може висловити свою думку «за» чи «проти», зробити зауваження. Деякі закони не проходять в парламенті, бо не враховують зауваження депутатів. Деякі парламентарі відмовляються голосувати, поки не буде внесено поправки.

Очевидно, деякі законопроекти не приймаються, бо немає необхідної кількості голосів у залі, а не дискусії…

Якось один із представників опозиції сказав, що Партія регіонів зганяє своїх депутатів до зали. Але ж ми – не скотина, аби нас зганяли… У кожного є вибір.

Ви не можете заперечити, що, коли відбуваються важливі для влади голосування, депутатів таки обдзвонюють, просять відкласти всі справи і з’явитися в парламенті.

Ми розуміємо, що ситуація в Раді змінилась. І якщо очікується важливе голосування, повинні бути присутні всі. Це свідомість кожного депутата окремо.

За останні 7 місяців скільки разів ви особисто пропустили засідання?

Не рахував. Але небагато. І лише через стан здоров’я.

Депутати часто скаржаться, що в них немає нормальної роботи в комітеті: наприклад, його робота блокується або немає кворуму... Як із цим в комітеті фінансів і банківської діяльності, де ви працюєте?

Не дивлячись на окремі яскраві особистості, у нас – стабільність. Ми одразу домовились, що політику залишаємо за дверима. Є дискусії, суперечки. Але вони зважені.

Певно, дискусії були і щодо законопроекту про векселі. Ви – один із прихильників цього документа. Що він реально дасть Україні? Чи не вийде так, що з його прийняттям держава просто спише певні борги?

Якщо б держава погашала всі заборгованості грошима, це було б ідеально. Але в нас є реалії. Державі сьогодні важко виплатити всі суми, є затримки, борг росте. Якщо Мінфін сьогодні запропонує раціональний графік виплат, це буде виходом із ситуації. Мені здається, підприємствам це вигідно. Тим паче, якщо цей вексель банки будуть приймати, як заставу. Тоді вони зможуть погасити кредити. Тому, оскільки в держави немає можливості погасити всю заборгованість, вексель – це кращий вихід, який ставить всіх у рівні умови.

«Я спілкуюсь українською не дуже добре»

Сьогодні ми спостерігаємо за тим, як «свободівці» у сесійній залі намагаються змусити деяких народних депутатів розмовляти українською мовою, грюкаючи під час їхніх виступів. Як ви це сприймаєте? Ви теж російськомовний. Вашому батьку часто дорікають, що він – державний службовець, а не знає мови. А як у вас з українською?

Напевно, я спілкуюсь українською не дуже добре. Але я, як перфекціоніст, намагаюсь говорити на тій мові, якою я говорю добре і вмію говорити краще. Але мої діти вивчають українську і вони будуть говорити ідеальною українською мовою. Я це знаю. Я знаю, що їм тут буде жити набагато комфортніше, ніж десь в іншому місці. Тут вони ростуть і жодна країна світу їх не прийме.

Країна бідніє, ситуація все більш напружена. Не боїтесь за своїх дітей?

Дуже боюсь. Саме тому я закликаю всіх дослухатися один до одного. Треба зробити країну не проросійською, не проєвропейською, а проукраїнською.

Хто це може зробити?

Партія регіонів.

З того, що ви раніше сказали про Європу, можна зробити висновок, що ви підтримуєте євроінтеграцію, а не Митний союз із Росією?

Партія регіонів – винятково за євроінтеграцію. Сьогодні ми робимо все, щоб Україна зближувалася з Європою. Хто, як не Партія регіонів, підтримує євроінтеграцію? Звісно, ми за ЄС. Один росіянин якось мені сказав: попередній уряд – кращий для Росії. Я запитую: чому? А він відповідає: бо ви за кожен долар торгувалися по газу, а вони одразу сказали: яка ціна вийшла? Давайте підпишемо… Не знаю чи це правда. Але кажу те, що чув. Ми торгувалися за кожен долар. Так хто проросійський, а хто – проукраїнський? Ті, хто торгувався за кожен долар чи той, хто поставив Україну на коліна перед Росією?

Ольга Смалюхівська, Ольга Каретнікова-Котягіна

УНІАН в Google News