Майдан: чутки про близьку смерть – занадто перебільшені

В ці дні виповнюються півтора місяці з того моменту, як на Майдані Незалежності з'явилися перші стаціонарні намети, протестувальники заселилися в будівлі в центрі Києва, звели барикади, і, власне, виник сам Майдан – уже не як символ підтримки Європейської інтеграції, а – як «фортеця» захисту людської гідності.  

Влада впродовж 3-х років і 10 місяців, з лютого 2010 року, пильно слідкувала, щоб на головній площі Києва не було й натяку на якісь, кажучи казенною мовою, малі архітектурні форми, що дали б можливість незадоволеним нею перейти до постійних, цілодобових акцій протесту.

Певним виключенням став так званий "податковий майдан" грудня 2010 року, але його, як відомо, було розігнано під приводом необхідності встановлення ялинки напередодні новорічних свят.

Тему ялинки – намагалися використати і цього разу, коли студентів під стелою Незалежності жорстоко побив "Беркут": нібито вони перешкоджали встановленню новорічного дерева. На наступний день сотні тисяч людей, обурені побиттям молоді, вийшли на Михайлівську площу, а потім зайняли Майдан Незалежності і Хрещатик. І, власне, так виник Майдан як масова безстрокова  політична акція протесту. Поступово і назва протесаного явища змінилась: якщо перші тижні події в центрі Києва називались словом «Євромайдан», то, згодом, частина «Євро» у побутовому спілкуванні самих євромайданівців і пересічних киян почала зникати, і тепер почасти кажуть коротше – Майдан.

Політична війна, як, зрештою, і будь-яке інше фізичне протистояння (чи просто – «стояння»), потребує тилового забезпечення, штабу, обозу. Всім цим для мітингарів стали 4 зайнятих ними будівлі в центрі Києва і сам Майдан Незалежності.Не зважаючи на прогнози скептиків, що Майдан сам розійдеться з настанням новорічних свят, видихнеться без свіжих ідей і звершень, цього не сталося. Протистояння Майдану і влади перейшло в позиційні, окопні війни. Майданівці пікетують Межигір'я, та помешкання і офіси можновладців та їх компаній. Влада, у свою чергу, переслідує активістів Майдану кримінальними справами, ігнорування та затягуванням справ про побиття протестувальників "невідомими особами" та надсилає міліціонерів перевіряти алібі учасників «автомобільних» акцій протесту.

Фортеця номер один

Чутки про близьку смерть – занадто перебільшені.

Мозковим і, водночас, побутовим центром Майдану, як і раніше, продовжує бути Будинок профспілок. Цю фортецю опозиції мітингуючі захопили  першою, і тут зосереджено штаб, де щодня проводить свої засідання рада Майдану, працює прес-центр, на першому поверсі працює кухня, а в коридорах на верхніх поверхах ночують мітингувальники. Стратегічно це – також найважливіша будівля, оскільки вона розташована безпосередньо на Майдані Незалежності, буквально в декількох десятках метрів від сцени. І тому саме Профспілки, як охрестили цей будинок на Майдані, намагалися захопити беркутівці в ніч проти  11-го грудня.

Про важливість Будинку профспілок кажуть і самі революціонери.

«Профспілки — це наш центральний будинок. Його перевага у тому, що там є величезна кухня, актова зала, зала для засідань. Там функціонує найбільше структур, що займаються життєзабезпеченням Майдану», - розповідає народний депутат, комендант Майдану Андрій Парубій.

За півтора місяці, що минули, в Профспілках дещо змінилося. На початку грудня, в період найбільшої активності протестів, там постійно ночували 2200 чоловік. Зараз мешканців значно менше — 1200. Андрій Парубій стверджує, що це — оптимальна кількість, тому що людям не доводиться спати один в одного на головах, як це було раніше.

Також, починаючи з Нового року, кухня Майдану більше не обслуговує прес-центр. Якщо в грудні волонтери постійно роздавали гарячі напої та бутерброди, то зараз пункт харчування на другому поверсі вже не працює.

Власне, і сам Майдан Незалежності, і частина Хрещатика продовжують надавати прихисток для революціонерів. Там, у великих військових наметах, мешкають охоронці та майданівці, стійкі до холодів. В цілому це, за словами комендантів, приблизно тисяча людей. До речі, зараз охороняють Майдан від тітушок, провокаторів і беркутівців близько 1100 волонтерів, розбитих на загони — сотні.

В цілому на Майдані щодня здійснюють різноманітну роботу близько 1500 людей.

Готують їсти майданівцям в різні дні від 50 до 100 людей. Лікують – декілька медичних підрозділів. Один з них має чисельність в 10 добровольців і  опікується виключно станом здоров'я волонтерів, задіяних у обороні Майдану. Там працюють колишні військові медики, які мають досвід участі в миротворчих операціях.  Ще 30-40 людей, умовно кажучи, є цивільними медпрацівниками Майдану.

Інформаційна служба Майдану, яка співпрацює насамперед з пресою, нараховує також декілька десятків співробітників.

А ще на Майдані працюють волонтери на посадах, що не потребують якоїсь професійної підготовки: розносять їжу, рубають дрова, займаються прибиранням.

В цілому на Майдані щодня здійснюють різноманітну роботу близько 1500 людей.

Другий форпост

У Київраді працює медпункт.

Будівля Київради на Хрещатику, 36, стала другим за важливістю об'єктом, який захопили майданівці. Точніше, захопили її невідомі і до сьогодні молодики в масках – як стверджують учасники Майдану, не причетні до протестного руху – але в той же день на початку грудня на об’єкт заселилися протестувальники. Під революційним контролем зараз, як і місяць тому, перебувають Колонна зала і фойє будівлі.

Ночують люди в Колонній залі, всього близько тисячі чоловік. Там також працює медпункт.

Ялинка у Київраді.

Київрада, як і Профспілки, також вже була об'єктом атаки беркутівців – зранку 11 грудня. Тоді три автобуси з правоохоронцями заблокували вхід до мерії, але оборонці будинку почали поливати їх водою з пожежних рукавів з вікон другого поверху, а на допомогу заблокованим революціонерам поспішили тисячі протестувальників з Майдану Незалежності, і людей, що рухалися з боку станцій метро «Золоті ворота», «Театральна», «Палац спорту», «Площа Льва Толстого» та «Університет», і правоохоронці були змушені відступити.

Але до сьогодні періодично представники влади закидають опозиціонерам, що вони таким чином не дають можливості працювати чиновникам у будівлі КМДА.

«Євроказарми»

"Гуртожиток революції".

Значно менше людей живе ще в двох «гуртожитках революції» — Жовтневому палаці на Інститутській та Будинку архітектора на вулиці Бориса Грінченка. В Жовтневому, в залі для занять хореографією, ночують кількасот людей, а в Будинку архітектора, який майданівці зайняли останнім, 250.

Таким чином, спираючись на власні спостереження і дані комендантів, можна підрахувати, що на даний час безпосередньо на Майдані чи поруч із ним постійно живуть та ночують близько 5000 учасників акцій протесту.

На початку протестних акцій ця цифра, доречі, була не на багато більшою, оскільки всі чотири революційні будинки просто не в змозі прийняти більшу кількість мешканців. До прикладу, у Жовтневому в «пікові» часи мешкали 1500 людей, а в КМДА — до 2000 протестувальників.

«Засоби революції»: шкарпетки, чоботи та їжа

«Засоби революції»: шкарпетки, чоботи та їжа.

Щодо потреб Майдану, то вони більше залежать від погоди, ніж від кількості людей. Постійною є необхідність лише у продуктах харчування. Але, коли псується погода, йде дощ чи сніг, то різко зростає потреба протестувальників у шкарпетках та взутті.

Фінансовий бік життя Майдану, до речі, за півтора місяці теж зазнав певних трансформацій. Якщо на початку грудня в окремі дні лише завдяки пожертвам громадян готівкою прямо на Майдані Незалежності вдавалося збирати щодобово по 200 тисяч гривень і навіть більше, то тепер щодня скриньки для пожертв приносять в кращому разі до 40 тис. грн. Цього для життєдіяльності «містечка свободи» недостатньо, адже, за словами Андрія Парубія, такі суми перекривають половину, а то й менше добової потреби Майдану в коштах.

Різницю компенсує благодійна допомога підприємців та партійні кошти опозиційних сил. 

Також на Майдані вдалися до оптимізації витрат. Скажімо замінили сцену, тому що перша занадто дорого обходилася.

Чималою статтею видатків є, зрозуміло, закупівля харчів. Проте, їх брак безпосередньо на Майдані у певні часи пов'язаний не з дефіцитом їжі або коштів в цілому, а з певними політичними моментами.

Наприклад, пояснює Парубій, після інциденту під Святошинським райвідділком міліції 10 січня на Майдані різко збільшилася кількість мітингувальників, що залишилися стояти на всю ніч, а продуктовий резерв, природно, на це розрахований не був.

В цілому ж Майдан, за підрахунками волонтерів, щодня потребує не менше 350 тис. грн. для забезпечення комфорту мітингарів, а у неділю, коли проходить традиційне віче, ця цифра значно збільшується.

***

Таким чином, Майдан продовжує жити, попри те, що політики від опозиції вже майже два місяці не можуть похвалитися якимось прогресом у досягненні цілей Майдану. Але, можливо, секрет його живучості й полягає в тому, що на політиків, на відміну від 2004 року, тут особливо ніхто й не розраховує.

Дмитро Хилюк

УНІАН в Google News