Януковичі розриваються між Луценком і НАТО

Регіонали доводять, що з ними треба рахуватись... Кидання від НАТО до Луценка показує, що ПР не знає, чим зайнятися... Гріх було не скористатися подарунком від Луценка... Експертні оцінки

Опозиція протестує, президія парламенту завалена стільцями. Біля парламенту два мітинги. Один – “Народної самоборони”, другий – Партії регіонів, яка протестує проти НАТО і міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. “Проблемою” Луценка також всерйоз зайнятий тіньовий уряд (чи уряд тіньовиків?) Януковича. Чи має опозиція якісь інші цілі своїх протестів, окрім задекларованих? Чи розраховує на розвал демкоаліції? Блокує утвердження програми уряду? Чи її надихають конфлікти всередині помаранчевого табору? Чим опозиції допоможе розгорнута антизахідна кампанія? Про це ми запитали політологів.

Володимир Фесенко, політолог

РЕГІОНАЛИ ДОВОДЯТЬ, ЩО З НИМИ ТРЕБА РАХУВАТИСЬ

Гадаю, нинішні події у Верховній Раді спрямовані на те, щоб максимально послабити парламентську більшість, яка й без того має хистку перевагу. Ось такими жорсткими діями опозиція демонструє новому керівникові Верховної Ради, прем’єр-міністру і Президенту, що слід рахуватися й шукати стратегічний компроміс із Партією регіонів.

Не думаю, що коаліція та прем’єр йтимуть на якісь поступки й шукатимуть нову конфігурацію більшості. Але для “Регіонів” це цікава та зручна нагода продемонструвати, що вони є антинатовської силою. Традиційно вони використовують тему “антинато” як політтехнологічний інструмент – аби знову привернути до себе увагу виборців, яку вони частково втратили після відходу від влади.

Конфлікт між Луценком та Черновецьким – це, звичайно, для опозиції подарунок, можливість компрометувати міністра, який є особистим ворогом для деяких “регіоналів”. Компрометувати Луценка – це можливість компрометувати нову владу.

Але головне, такими жорсткими діями – примусити йти на певні поступки, послабити, привчити коаліцію до того, що без домовленостей з “регіоналами”, без компромісу з ними будь-яке серйозне рішення у Верховній Раді не буде прийнято.

Звичайно, я не виключаю, що серед бажань Партії регіонів залишається переформатування коаліції. Та оскільки таке бажання не може здійснитися найближчим часом, їхня короткострокова мета – розхитати та послабити коаліцію. Я думаю, що вищезгадані плани спробують реалізувати на другій сесії ВР, ближче до весни. А поки що вони хочуть підкреслити недієздатність коаліції. А також не допустити затвердження програми уряду, ще раз продемонструвавши, що уряд і коаліція не можуть провести для себе принципових рішень.

Віктор Небоженко, політолог:

КИДАННЯ ВІД НАТО ДО ЛУЦЕНКА ПОКАЗУЄ, ЩО ПР НЕ ЗНАЄ, ЧИМ ЗАЙНЯТИСЯ

Опозиція давно зрозуміла, що загострювати конфлікт між Ющенком та Тимошенко – це найкращий спосіб займатися “великою опозиційною діяльністю”. Тобто політичні інтриги важливіші за тіньовий кабінет, за розробку альтернативних законів, спеціальні програми. Уся діяльність опозиції, її відверто конфліктна поведінка в залі пов’язана з браком чіткої політичної стратегії: вони не вирішили чим займатися, на що їм можна розраховувати. У цей час поки що тихо ведеться робота з “розводки” Ющенка – Тимошенко.

У Партії регіонів немає вивіреної політичної лінії, тож вони вимушені імітувати тотальну опозиційність, звідси ця метушня – від НАТО до Луценка... Ну, як ці теми можна ставити на один щабель? Що таке НАТО і хто такий Луценко? Але, зрозумівши, що в темі НАТО вони не зможуть добитися якихось результатів, вони взялися за більш “вдячну” справу – кампанію проти міністра внутрішніх справ. Водночас вони роблять проблему для Тимошенко, їй слід приймати рішення – що робити з міністром розбишакою.

А головне: Кабмін не особливо потребує співпраці з Верховною Радою. У березні це стане очевидним для всіх.

Оскільки програма уряду може викликати критику і з боку опозиції, і з боку коаліції, Тимошенко зволікає, намагається зробити її більш привабливою, але насправді, я не думаю, що її затвердження одразу ж означатиме річний імунітет і гарантії для будь-який вид діяльності.

Як це не пікантно, чим більше опозиція заважатиме роботі Верховної Ради, тим спокійніше працюватиме Кабмін, який зосереджує всю повноту економічних та політичних важелів у своїх руках.

Андрій Єрмолаєв, політолог:

 ГРІХ БУЛО НЕ СКОРИСТАТИСЯ ПОДАРУНКОМ ВІД ЛУЦЕНКА

Я думаю, якщо уважно проаналізувати характер заяв від опозиції – і лівої, і “регіональної”, – то на першому місці не стільки власне антинатовська риторика, скільки критика влади за візантійський підхід до зовнішньої політики. Тому що причиною такої антинатовської кампанії стала кулуарна гра перших осіб навколо підготовки Бухарестського саміту. У цьому сенсі, окрім критики НАТО, висуваються жорсткі вимоги до керівника парламенту щодо розгляду та прийняття відповідних рішень.

Тема НАТО продемонструвала заниження та нівелювання ролі парламенту, який є центром розробки політичних рішень. У цьому сенсі актуалізується проблема Президента, оскільки пікантність ситуації в тому, що Президент справді є провайдером зовнішньої політики, але має діяти лише в рамках чинної Конституції і закону. А отже, це означає, що центр прийняття тих політичних рішень, які стають нормою, має бути в парламенті, і Президент не має права одноосібно визначати таку норму.

Зрозуміло, що натовська і антинатовська кампанії мають ще й електоральну функцію, і тут кожен бореться за свого виборця. І в лівих, і у “регіоналів” виборець, як правило, налаштований негативно до вступу в НАТО, тому, без сумніву, тут наявні реклама і пропаганда.

Опозиція не заважатиме приймати програму уряду. Я переконаний, що якби в порядку денному стояло одне питання – затвердження програми уряду, то трибуну б розблокували. Підтримка програми – це місія коаліції. Опозиція не заперечуватиме. А щодо теми Луценка...

Це був шикарний кон’юнктурний подарунок опонентів: у гарячу пору боротьби за НАТО міністрові вдарити мера... Таким подарунком гріх було не скористатися...

Опитувала Маша Міщенко

УНІАН в Google News