Мова зовнішньої реклами: яка різниця між Туреччиною і “Турцією”?

Реклама просто рябіє помилками. У центрі столиці можемо знайти агенцію “горящих” путівок, “розпорядок” роботи перукарні... Як боротимуться з цим – накладатимуть штраф чи примусять виправити помилки, – влада ще не вирішила...

21 лютого всі країни світу відзначають Міжнародний день рідної мови, започаткований ЮНЕСКО 1999 року. Київська міська адміністрація теж долучилася до свята рідної мови. Урешті-решт чиновники звернули увагу на мову реклами в столиці та зрозуміли, що вона дуже часто не відповідає ні нормам мови, ні моральним чи етичним нормам суспільства. КМДА вирішила посилити контроль над дотриманням законодавства про мови у зовнішній рекламі на території Києва. Для цього планують створити комісію, яка б стежила за змістовим наповненням реклами і впливала на рекламодавців-порушників.

Мова реклами просто рябіє помилками. У центрі столиці можемо знайти агенцію “горящих” путівок, “розпорядок” роботи перукарні... Заходиш у маршрутку, а там оголошення: “кількість мість...”. А київське метро – це просто казка! Кілька місяців тому побачила рекламу від якогось King’s capital: “Мы робимо Вас багатими”. І знизу адреса: “метро: золоти ворота”. Цікаво, що через деякий час побачила те саме оголошення, але вже без помилок. Певно, грамотні люди рекламодавцю підказали.

– Є купа помилок у рекламі, написаній нібито українською мовою, – розповідає УНІАН мовознавець, професор, викладач кафедри мови та стилістики Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка Олександр Пономарів. – Кахель із Словакії, Путівки в Турцію. А потрібно не Турція, а Туреччина, не Словакія, а Словаччина. І кахель – це одна кахлина, а як назва матеріалу вживається тільки в множині – кахлі (як і меблі). Мене дивує, у Запоріжжі чи інших містах Лівобережжя скрізь написано “Гральні автомати” – так, як має бути, а в Києві є і гральні, й ігрові. Гральні – це прикметник від дієслова грати, так як читальний зал – від читати.

Столичні чиновники вирішили провести моніторинг рекламних сюжетів, вивісок і логотипів на предмет відповідності їх нормам законодавства про мови.

– Буде проведено одномоментний моніторинг, – розповідає УНІАН заступник голови Київміськадміністрації Сергій Рудик. – Припустимо, станом на 1 березня зафіксовано, сфотографовано всі рекламні носії. Потім робоча група проаналізує їх на предмет дотримання законодавства про мову та про рекламу й матиме конкретні дані, що станом на таке-то число, 60 чи 70% рекламних носіїв ідуть зі 100-відсотковим порушенням законодавства про мову і про рекламу, інші частково його порушують і т.д.

Як боротимуться з порушниками – накладатимуть штраф, заборонять чи просто примусять виправити помилки, – ще не вирішили.

Інша проблема у мові реклами – засилля російської мови.

– Їдеш по вулиці Жилянській. Там написано – Внешторгбанк. Чому “внеш”, коли українською мовою має бути Зовнішторгбанк? Це пряме порушення статті 10-ї Конституції України, – обурюється професор Пономарів. – Або згадати візитну картку України для іноземців – аеропорт “Бориспіль”. “Квартиры, отели, хорошее обслуживание, любая информация, счастливого пути” – усе російською! “Авіакаса” – українською, а далі всі назви міст російською. Це просто неподобство! Нібито це не Українська держава, а аеропорт якогось російського обласного міста.

Сергій Рудик теж погоджується, що Київ заполонила російськомовна реклама і з нею потрібно боротися.

– Я собі мало уявляю Москву, на 90% заповненою українськими написами. Тож обов’язково треба розв’язувати цю проблему в Києві.

Є претензії і до західних компаній та фірм, вивіски яких переважно англомовні. Але, за словами Рудика, провідні західні фірми виконують українське законодавство. І в майбутньому планується застосувати норму дублювання на українську мову для всіх іноземних логотипів, вивісок і назв торгових марок

– От магазин “Дженіфер” на Хрещатику – праворуч назва англійською, ліворуч – український варіант. Так і має бути, – каже Рудик. – Ми розуміємо, що англійська назва – це зареєстрований бренд. Та ніхто на нього не посягає. Хай пишуть назву мовою оригіналу, а поряд вивішують українську транслітерацію.

Професор Пономарів більш категоричний у цьому питанні:

– Для всіх тих назв чи фірм можна знайти українські відповідники. Якщо деякі фірми потребують, щоб було й англійською мовою, то має бути спершу українськомовний текст великими літерами, а вже нижче – англомовний, але набагато меншими літерами.

Чиновник скаржиться, що основна проблема в тому, що немає чітких норм, за якими можна було б покарати винуватців. Як завжди, всьому виною стає недосконале законодавство.

– По суті, при наданні дозволу на рекламу дотримання законодавства про мови не є зараз жорсткою необхідністю, – зазначає Рудик. – У нас є свої фахівці, вони завжди були й цим займалися, але вони абсолютно не впливають на надання дозволів. А оскільки не впливають дозволи, то, відповідно, не можуть вжити жодних санкцій до рекламодавців.

Згідно законодавству, міськадміністрація не має повноважень втручатися в рекламні сюжети і яким-небудь чином забороняти або дозволяти їх розміщення. За словами начальника Головного управління по рекламі Сергія Черепа, комісія адміністрації з реклами має в своєму розпорядженні повноваження виключно за погодженням розміщення рекламних конструкцій, а от в сюжети не має права втручатися.

Ще одна мовна проблема столичної реклами – жаргон чи не дуже етичні висловлювання та лозунги.

– Часто реклама подається мовою жаргону. Пам’ятаєте відому політичну рекламу під час позачергових виборів: “Примусимо цих ублюдків бути чесними”. Хіба це нормально? – обурюється Рудик.

В інтерв’ю УНІАН чиновник наголосив, що як посадова особа зробить все можливе, щоб рекламодавці додержувалися української мови та її норм у місті Києві. Що ж, побачимо...

Анна Ященко

УНІАН в Google News