Михайло Погребінський: Балога все розуміє і дурить бідного Віктора Андрійовича...

Михайло Погребінський: Балога все розуміє і дурить бідного Віктора Андрійовича...

Тимошенко зробила трагічну помилку... За одним столом сиділи Вітренко і заступник Мороза - це ж фантастика!.. За п`ять років ліві втратили десять мільйонів виборців... Інтерв`ю

Михайло ПогребинськийЯк повідомляв УНІАН, Соцпартія в особі свого лідера Олександра Мороза заявила про наміри співпрацювати з СДПУ(о). 25 лютого в офісі СДПУ(о) відбулася Координаційна рада лівих сил.

З проханням прокоментувати рух у таборі лівих УНІАН  звернувся до Михайла Погребінського, директора Київського центру політичних досліджень і конфліктології, багаторічного непублічного радника СДПУ(о), одного з головних розробників вітчизняної соціал-демократичної ідеології, послідовного критика Ющенка, зараз поміченого в толерантному ставленні до Тимошенко...

Михайле Борисовичу, які причини того, що ліві сили опинилися в такому плачевному стані?

Якщо ми говоримо про лівий рух в Україні взагалі, то є коротка історія, яку можна починати з 2002 року. У 2002 році до парламенту пройшли три ліві партії, з урахуванням тих, хто не потрапив у ВР - це 39 відсотків голосів виборців. А якщо відійти ще на три-чотири роки назад, то і тоді приблизно сорок відсотків голосувало за лівих. Симоненко на виборах 1999 року одержав близько сорока відсотків. І це більш-менш зрозуміло, оскільки вони були тоді єдиною опозиційною силою по відношенню до влади. А країна переживала економічну кризу, важке соціальне становище і тема як би «опору цьому несправедливому режиму», який встановлювався в цей час, була монополізована лівими силами. У 2002 році почалися акції «Україна без Кучми», з`явилася як би нова опозиція. У цій новій опозиції головну скрипку грали національно орієнтовані, націоналістичні сили, інші були просто з ними в компанії. Наприклад, Мороз. Економічна ситуація хоч і поволі, але почала виправлятися. З кампанією «Україна без Кучми» і подальшим переходом в опозицію Ющенка і Тимошенко утворилася нова опозиційна лінія української політики. І ця нова опозиційна лінія руху до 2004 року почала ставати головним опонентом влади. Тому всякого роду «невдоволення», яке раніше концентрувалося навколо лівих сил, тепер стало концентруватися навколо цих, тим паче, що ці мали харизматичних лідерів. У результаті за п`ять років з 2002 по 2007 рік ліві політичні партії втратили десять мільйонів виборців. Якщо в 2002 році  вони одержали майже сорок відсотків голосів, то на позачергових парламентських виборах 2007 року - близько десяти відсотків. А до парламенту пройшла всього тільки одна Комуністична партія. Ось з цієї миті можна розглядати ситуацію, в якій зараз опинилися ліві сили. Втратити за п`ять років 10 мільйонів виборців - що тут ще скажеш... Насправді ж величезна кількість людей стурбована своїм соціальним становищем і тим, що у нас кількість бідних все ще дуже велика. І величезна різниця між бідними і багатими. І що вийшло? Гасла соціальної справедливості кон`юнктурно у нас насправді використовуються політичними силами, яким насправді це не повинно бути властиво. Оскільки...

Не можна одночасно відстоювати норму прибутку і посилення соціального пакету...

Партія Регіонів явно партія крупного капіталу. Тимошенко - лідер з явними ознаками лівого популізму, з явним бажанням подобатися бідним. І не зважаючи на те, що сама вона - колишній олігарх, але політик з сильними антиолігархічним внутрішнім запалом. В той же час в її партії маса олігархів. І партія ніяк не виглядає, як ліва. Але те, що БЮТ зараз зробив вибір, вирішивши, що вони йдуть в праву, Народну Європейську партію, це трагічна помилка Тимошенко. Я вважаю, що вона була найвідповіднішим харизматичним лідером для лівоцентристського руху. Грубо кажучи, вона повинна була кінець кінцем представити цей лівоцентристський спектр. Олігархи, які там у неї працюють, її саму придавити не могли. У неї достатньо власної харизми, щоб тримати їх в узді. Такого немає в Партії Регіонів  і такого тим більше немає в партії Ющенка. Він збирає за столом всіх олігархів і садить на чолі свою дочку. Зараз він виглядає як стовідсотковий представник олігархії.

Але, повертаючись до Тимошенко. Ліві - в глибокій кризі. А Тимошенко, єдиний кандидат, здатний представити ліву силу, йде звідти. Значить, утворюється місце. І ось в цьому місці, що утворилося, починає щось вирувати. Якщо ще рік тому Мороза нізащо в житті не примусили б прийти на Франка 18, щоб поговорити з СДПУ(о), то зараз він приходить туди. Не вони до нього, він туди прийшов. Сидять, розмовляють, координують там щось. Ну розуміють, що місце є, а серйозної  політичної сили, яка могла б представити себе на наступних виборах не видно. Починається процес. Як би по-дорослому починається, вони влаштували декілька круглих столів, де були всі, хто хоче називати себе лівими або лівоцентристами. І унікальність ситуації в тому, що вперше за всю нову політичну історію України за одним столом сиділи (я там не був, мені розповідали) люди, які за одним столом раніше взагалі не могли сидіти. Там сиділи Вітренко і заступник Мороза. Це ж фантастика! Вони не просто сиділи, вони спокійно розмовляли. Ніяких істерик! Ніяких ворогів народу і так далі. Це вже якісна зміна ситуації - як наслідок кризи. Тобто вони починають розмовляти. А окрім круглих столів в центрі, вони провели десятки круглих столів в регіонах. І скрізь виступили регіональні активісти. І всі вони розуміють, що поодинці не прорвешся.  Треба якось координувати зусилля. І вони починають виробляти власну філософію, ліву або лівоцентристську, якщо завгодно, соціал-демократичну,  українського руху.

Є про що поговорити...

Безумовно. Тому що росте соціальне невдоволення. На цьому фоні є потенційний електорат лівих. Але раніше ліві головним чином акцентували свою політичну активність на гаслах, які можна було назвати проросійськими. Російська мова, антиНАТО, захист правослов`я. Вони позиціонувалися як така лівувата сила з акцентом на проросійськість. Зараз зрозуміло, що треба визначатися по-новому, тим паче, що місце звільнилося. Раз Юля йде, і якщо два роки не буде парламентських виборів... А вже якщо вона стане Президентом, то що вона стане лівим Президентом? Ні, звичайно. Тоді взагалі поле вільне. Чи можна сказати, що уряд Тимошенко лівий? Багато хто говорить, ліва популістка, гроші роздає. Але насправді уряд не можна назвати лівим. У сьогоднішній діяльності у неї, разом з лівими кроками, які цілком можна інтерпретувати як спроби підсилити свою електоральну позицію, помітна виразна права ідеологія з цілого ряду інших напрямів. Але вона себе чітко не ідентифікувала із Заходом або Сходом.  Вона не Ющенко, який тільки і робить, що байки про історію розповідає. Юля, якщо щось і говорить, то це  не виглядає критично несприйнятним для Сходу. Отже, якщо є час (до виборів) і місце (електоральна ніша лівих), то так не буває, щоб щось не відбулося. Так, одержати сорок відсотків ліві вже не зможуть. Але двадцять зможуть. Потрібний лідер, команда, продумана актуальна  ідеологія, яка б не закінчувалася гаслами антиНАТО, російська мова, дружба з Росією, православна церква. Політичний процес, як би не плутався в лабіринтах амбіцій наших політиків,  рано чи пізно вийде на таку лінію, коли дружба з Росією, нейтралітет будуть властиві більшості впливових політичних гравців. Спроба цивілізаційно перенести Україну на захід не вийде, на це потрібно дуже багато років. 

Це означає, що потрібно повернутися до ідеології соціальної справедливості. Мені здається, що пріоритетним завданням соціальної справедливості є реформа охорони здоров`я. Ліві нічого про це не говорять. У нас катастрофічне становище незабезпечених людей. Вони не можуть ні лікуватися, ні діагностуватися. Нам потрібно удесятерити фінансування цих речей. Звичайно, виплати Ощадбанку - це повна нісенітниця. Краще б на ці гроші створити десять регіональних центрів діагностики по всій Україні. Замість того, щоб бідні люди могли поставити діагноз і почати лікування, вона займається роздачею - і це повна нісенітниця. Але де ж лівий голос? Вони про що завгодно говорять. Йдеться навіть не про реформу охорони здоров`я, йдеться про програму здоров`я нації. Це і екологія, і вода, і запобігання епідеміям. Як не смішно, деякими речами олігархи займаються. Я б сказав так, ліві до цього прийдуть. Їм допоможуть. Я допоможу, якщо до мене звернуться. Потрібна ліва програма. Для лівоцентристської об`єднаної політичної сили.

Віктор Володимирович Медведчук - у підпіллі, харизматичних лідерів у них немає...

Наскільки я розумію, у нього немає планів повертатися в політику ось в такому форматі. Але СДПУ(о) може вижити надалі у великому союзі. У них є інфраструктура, є досвід, є цей тямущий хлопець Юрій Загородній (лідер СДПУ(о), який цим займається.

Зараз в даний момент змагатися харизмою з Юлею  – нереально. Від цього треба відмовитися. Повинна бути команда, яка чітко задекларує свою ідеологію. Потім вона скаже, що ми не суперлідери, і не збираємося один одного пригнічувати. Ми працюватимемо над цим, цим і цим, і їх підтримає частина населення. На найближчих виборах, якщо вони правильно проведуть кампанію, вони одержать 10-12 відсотків. Їх гра, як на мене, - порятунок здоров`я нації. Навіть дрібний бізнесмен або службовець, який одержує 500-600 доларів, може купити автомобіль, але він не зможе зробити операцію. Якщо захворіє, то не зможе купувати ліків.

Ви вірите, що Вітренко зможе поступитися першим номером в умовному об`єднаному списку лівих?

Михайло ПогребинськийАбо вона стримає свої амбіції і увійде до загального кола лівих, або зникне.

Хто ще може стати членом майбутнього соціал-демократичного блоку? 

Є СДПУ(о) з її розгалуженою структурою, Загороднім і технократами типу Шурми. Упевнений, що туди підуть соціалісти (якщо все буде нормально, то за два роки вони зійдуться). Я не упевнений, що Вітренко погодиться на треті ролі, але якщо буде, то вона займатиметься російсько-православним крилом. Там можуть бути активісти різних партій. І важливу роль повинні грати профспілкові лідери. Все-таки у нас є авторитетні люди в робітничому середовищі.

Як ви прокоментуєте процеси, які проходять в НУ-НС? Чи залишився цей блок президентською силою?

Головна проблема, яка викликає напруження в цій політичній силі, - це майбутні президентські вибори. Всі розуміють, що не змириться Ющенко з Тимошенко в ролі керівника виконавчої влади. І це видно кожен день.  Що б там не було, Тимошенко буде брати участь в президентських виборах, а Ющенко не переобереться.  Це означає, що більшість НУ-НС не підтримає Ющенка, а буде чим далі, тим більше орієнтуватися на Тимошенко. Якщо сьогодні там є двадцять-двадцять п`ять людей, які по команді з Банкової вийдуть з блоку, то пройде ще трохи часу і таких людей залишиться п`ятнадцять, потім – десять. Люди хочуть бачити політичну перспективу, а за Ющенком політична перспектива не стоїть. Я думаю, що і Балога, і  компанія все це прекрасно розуміють, але просто їм «зручно».  Вони головні, і стільки часу, скільки це буде продовжуватися, вони будуть головні, будуть вирішувати питання, хто буде губернатором, хто буде начальником міліції. Це люди, які зробили кар`єру в бізнесі, і яким це важливо. Навіщо їм думати, що буде через три роки? Їм треба зараз все повирішувати. Балога все розуміє і дурить бідного Віктора Андрійовича. А Віктор Андрійович сам про себе точно знає, що він найкраща для України людина, і не може бути, щоб нація йому не повірила. Нація повинна повірити йому, а не Тимошенко, яка взагалі незрозуміло хто...  Тільки він повинен це людям пояснити. Але нічого він людям вже не пояснить. Він повинен готувати наступника. Якщо він впевнений, що Тимошенко для країни небезпечна , є інші люди: Гриценко, Яценюк, як комусь здається. Мені здається, що Гриценко - краще, виглядає незалежно. Вся кризова ситуація крутиться навколо невизнання Ющенком факту кінця його політичної кар`єри. Ну, зрозумій, хлопець, не тягнеш ти на наступний термін, і з цього моменту б ситуація заспокоїлася. Ви подивіться, що каже Стецьків, він заледве стримується, щоб не сказати все, що думає. А він більш сміливий, але там повно тих, хто думає, як і Стецьків. Я думаю, що реально блок Президента не є пропрезидентською силою. Якщо Ющенко звільнить Балогу і сяде з ними домовлятися: давайте вирішимо, що буде через два роки... Якщо ставимо на Юлю, то на Юлю, якщо ні, то давайте на когось ще. Якщо б вони домовлялися, як вони працюють з Юлею, у чому вони її обмежують, а не влаштовували б цирк з телеграмами від Президента до прем`єра, то це було б краще. Доволі швидко це повинно припинитися.  Яка позиція в блоці - ніхто не знає: у Стецьківа - одна, у Тарасюка - інша, у Матвієнка - третя. Треба розібратися. А поки ситуація дуже невизначена.

Розмовляла Лана Самохвалова

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter