Більшість без "моно": де "Слуги народу" шукають і шукатимуть голоси під важливі законопроекти

Монобільшості не вистачає голосів. Ухвалення важливих для влади рішень вже чи не кожного разу потребує підтримки інших політичних сил парламенту. Відчутною тенденція стала з початку поточного року, коли в депутатів не знайшлось достатньо голосів за кадрові призначення в уряді. УНІАН поцікавився, чи монобільшість все ще існує, або ж у Верховній Раді діє зовсім інша, неофіційна коаліція.

Від початку роботи Верховної Ради дев'ятого скликання "Слуги народу" дивували виборців одностайним натисканням зеленої кнопки. З цим тоді було пов'язано багато історій. Згадати хоча б спроби керування монобільшістю за допомогою "Шифру Разумкова": коли слуги мали натискати зелену кнопку, спікер промовляв "Голосуємо", коли ж він говорив "Підтримуємо", проект провалювався з допомогою ледь не усіх нардепів фракції.

З того часу багато змінилось. Вперше "зелена фракція" не змогла знайти голоси ще у 2019-му році, коли нардепи не зуміли скоротити  строк підготовки до другого читання законопроекту про управління безпекою автомобільних доріг (за рішення проголосували лише 208 нардепів монобільшості).

Так сталось і з голосуванням за проект закону "Про правонаступництво України", який мав скасувати дію актів СРСР (тоді пропрезидентська фракція дала "за" лише 210 голосів). Важко забути й те, як не відбулося скасування скандальної "поправки Лозового". Відповідний законопроект спочатку отримав взагалі лише 196 голосів. Тоді голові ВР Дмитру Разумкову довелося навіть зупинити голосування. Лише за кілька тижнів Рада змогла ухвалити проект №1009, виключивши з закону норму про можливість прослуховування нардепів без згоди парламенту.

Найвідомішим провалом 2021 року можна назвати спробу призначити Юрія Вітренка міністром енергетики. Ця ідея не мала успіху ані з першого, ані з другого разу.  "Слуги народу" віддали за рішення лише 177 голосів. 

На початку листопада монобільшості кілька разів не вистачило власних голосів для підтримки важливого для президента закону про олігархів. Врешті, за рішення відправити закон на підпис спікеру проголосували 252 депутати, але фракція "Слуга народу" віддала лише 219 голосів з 226 мінімально необхідних. 

Перелік провалених в Раді проектів законів можна продовжувати, але чому монобільшість не голосує так одностайно, як було на початку? 

Ймовірно, це питання постало і в Офісі президента. Виправляти ситуацію довелося на останніх зборах фракції у Трускавці. 

"Обговорювали, що потрібно мобілізуватися. Адже у нас ще в перші тижні роботи була домовленість: якщо 70% членів фракції підтримали рішення, то мають позитивно голосувати 100% фракції", - розповіли УНІАН депутати СН.

"Ті, хто увійшов до МФО Разумкова, це ті, хто порушують цю дисципліну. Ми намагаємось з ними домовитись, про їх виключення з фракції або дисциплінарні моменти питання не стоїть. Ми щиро хочемо, щоб вони залишились, але це люди, які можуть не голосувати разом з фракцією",  - кажуть в СН.

На думку керівника аналітичного центру "Третій сектор", політтехнолога Андрія Золотарьова в "Слузі народу" налічується до 30 "проблемних" нардепів, позбавитись яких фракція не може, адже це означатиме руйнування більшості.

"Ситуація дійсно погіршилась. На початку жовтня втримати її вдалось - коли виникали болісні питання, з’являвся президент. Але зараз ми бачимо, що президента з першого слова чують 170-180 депутатів. А з іншими треба працювати. Окрім 20 депутатів, які приєднались до Разумкова, є ще не менш ніж 10 депутатів, які йому співчувають. Саме тому для монобільшості зараз критична ситуація", — вважає Золотарьов.  

В опозиційних колах вже давно подейкують, що монобільшості не існує / фото УНІАН, Олександр Кузьмін

Статистичне питання

В опозиційних колах вже давно подейкують, що монобільшості не існує. Адже останні голосування за провладні ініціативи приймалися "на межі" потрібної кількості голосів. Підтверджують це й дані з офіційного сайту парламенту.

Експерти громадянської мережі "Опора" проаналізували голосування за 95 важливих для влади законів та постанов - бюджетні рішення, кадрові питання та президентські ініціативи, які розглядались з початку цієї парламентської каденції та в яких влада не мала провалити питання. І, за словами аналітика даних громадянської мережі "Опора" Андрія Савчука, фракції "Слуга народу" не вистачає власних зусиль для ухвалення важливих рішень для влади у більшості випадків. 

"Ми порахували, що лише під час 38% голосувань депутати "Слуги народу" давали 226 та більше голосів за важливі для них ініціативи", — розповів він УНІАН. 

Дослідження "Опори" свідчить, що у 81% випадків разом з монобільшістю голосує "Довіра", у 47% голосувань президентську політсилу підтримує "За майбутнє". Зокрема, саме ця група допомогла призначити Олексія Гончарука, а за ним і Дениса Шмигаля очільниками уряду. Ще 46% голосувань, допомагаючи "зеленій фракції", підтримують позафракційні депутати.

"Я б різко не говорив, що монобільшості немає. Питання, скоріше, статистичне. Ми розуміємо, що частина депутатів прогулює, частина десь в кулуарах. Але мова про те, що якби "Слузі народу" довелось мобілізувати всіх своїх депутатів, очевидно, були б якісь складнощі. Наприклад, востаннє це проявлялось під час голосувань за призначення Вітренка... Фактично, коаліція в парламенті є, просто депутати не так активно голосують зараз, ніж на початку роботи Ради 9-го скликання", — розповідає Андрій Савчук.  

Народний депутат від "Слуги народу" Леся Забуранна не заперечує, що останні законопроекти доводилось ухвалювати лише з допомогою депутатів інших фракцій.

"Ми з вами спостерігаємо, як під час голосувань певні політичні групи часто додають голоси, і їх достатньо для того, щоб прийняти рішення, якщо у фракції не вистачає якоїсь частини голосів. За останні тижні, в середньому, було не менше 220 голосів за важливі законопроекти. А ці 6 голосів, або навіть не 6, а значно більше, завжди знаходились в інших фракціях і політичних групах", — розповіла вона.  

Михайло Подоляк наголошує, що говорити про об'єднання фракції «Слуга народу» з іншими взагалі немає підстав / фото УНІАН, Надя Пришляк

Неформальна коаліція

За словами самих депутатів, у Верховній Раді вже достатньо довго де-факто існує неформальна коаліція. Як продемонструвала статистика з дослідження "Опори", вже понад рік парламентську більшість складають фракція "Слуга народу", група "За майбутнє" та "Довіра". Крім того, останнім часом до складу такої "коаліції" додалась ще група "Справедливість", створена з-поміж депутатів, які відкололись від фракції "Голос".

Наразі жодного офіційного документу  між депутатськими формуваннями не підписано, однак інформація про можливу появу справжньої коаліції —  не чутки. В парламентських кулуарах депутати розповідають, що в поточному році політичні групи зі складу мажоритарників справді пропонували керівництву монобільшості підписати такий документ офіційно. Але у "Слузі народу" відмовили, мовляв, поки що намагатимуться тримати марку "вирішальної сили" в країні.   

За словами члена політичної групи "Довіра" Володимира Арешонкова, наразі група з мажоритарників не має ніякої домовленості зі "Слугами". Утім, ініціативи влади часто підтримує та не виключає створення офіційного союзу.  

"Офіційних домовленостей з монобільшістю немає, — розповів Арешонков УНІАН. – "Довіра" — це досвідчені мажоритарники, які в Раді вже не перше скликання. Вони голосують, виходячи з важливості законопроекту для України… Але я завжди прихильник широкої коаліції, в якій представлені різні партії. Якщо це питання буде кимось виноситись, я готовий розглядати. Вважаю це абсолютно можливим варіантом".

У фракції "Слуга народу" ситуацію бачать інакше. З одного боку, вітають спільні погляди та розуміння в парламенті, а тому зовсім не проти неформальної коаліції з будь-якими політичними групами, які, авжеж, не суперечать головним цінностям президентського курсу. З іншого боку, юридично створювати коаліцію не планують, адже не вбачають в цьому гострої потреби.

Радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк наголошує, що говорити про об'єднання фракції "Слуга народу" з іншими взагалі немає підстав: "Дійсно, фракція втратила частину людей, які обрали інші принципи, інші команди – пішли, зокрема, і за олігархами, тому довелося з ними прощатись. Монобільшість втратила навіть перший номер списку "Слуги народу". Це говорить про те, як олігархічна система чинить спротив: якщо навіть спікер не витримав, то що вже казати про деяких звичайних депутатів. Але фракція є, фракція виконує передвиборчу програму, голосування відбуваються. Якщо іноді потрібно добрати голоси в інших фракціях чи групах, то це відбувається в тому числі через те, що не всі депутати фізично присутні в залі, коли є COVID-19… Така співпраця буває, але немає підстав говорити про формування коаліції з кимось ще".  

В ОП запевняють, що всі перемовини відбуваються в парламенті через Давида Арахамію / фото УНІАН

Як президент контролює парламент

За два роки роботи дев'ятого скликання риторика офісу президента також дещо змінилась: старої впевненості у силах найбільшої фракції немає. Натомість тут вже не заперечують, що деякі рішення  ухвалюються в парламенті з "боями", а фракція більшості забезпечує лише "базу" потрібних голосів.

"Чи був колись достатньо довгий час, щоб не казали, що у монобільшості немає внутрішніх суперечностей? Та завжди так говорили. Але це так і залишилось просто розмовами. Нехай іноді з боями, але необхідні рішення приймаються. Ви бачите і антиолігархічний закон. Ви бачите повне відновлення декларування для посадовців та депутатів – в тому числі з відповідальністю у вигляді позбавлення волі. Ви бачите десятки інших рішень, які намагалися по-різному збити, але зрештою вони були проголосовані. Монобільшість забезпечила базу для усіх таких рішень", - підкреслює Михайло Подоляк.

У визнанні Офісом президента відсутності повного контролю над фракцією можна почути виправдання: з президентом не лише "слуги". Але чи справді ОП контролює й інші політичні сили у парламенті?

На думку голови фракції "Голос" Ярослава Железняка, частина депутатів, які відкололись від "Голосу", об‘єднавшись у групу "Справедливість", з опозиційних депутатів перетворились на провладне крило.

"Є частина депутатів — це шестеро осіб, які голосують за вказівкою... Ви бачили їх голосування по олігархах, по Разумкову... Голосують так, як їм скажуть з Банкової", — розповів він в коментарі УНІАН.

Інші парламентарі в кулуарах додають, що голосування за вказівкою – не рідкість. Зокрема, допомагають владі голосами колишні "слуги", Євгеній Шевченко, Роман Іванісов та Олександр Юрченко. До речі, останній був виключений з фракції СН за обвинуваченнями в корупційних діях. Якщо його провина буде доведена в суді, він може отримати від 8 до 12 років за гратами.

Натомість президент стверджує, що контролю чи тиску на Кабмін та інші політичні сили парламенту не здійснює. За його словами, він  особисто зустрічається зараз лише з головою фракції "Слуга народу" Давидом Арахамією.

"Тиску з Офісу президента на  Верховну Раду немає, і не має бути. Я не зустрічаюсь з лідерами інших фракцій", — заявив Зеленський під час прес-марафону 26 листопада. 

Також президент запевняє, що і голова його Офісу Андрій Єрмак цього не робить. Мовляв, всі перемовини відбуваються в парламенті через Давида Арахамію. Адже інколи, зізнається гарант, до представників інших депутатських формувань "виникають питання". Але це - "звичайна парламентська робота".

"Так, іноді відбуваються розмови щодо підтримки того чи іншого законопроекту… Є питання до депутатів з інших партій: чому вони не підтримують ту саму земельну реформу чи банківський закон? В чому питання? Давид тут спілкується з усіма. А навіщо тіньові та складні розмови, якщо вони там щодня говорять про це?", — розповів президент.

Володимир Зеленський розповів про тиск на депутатів ВР / фото УНІАН

Зовнішній тиск на депутатів

Про існування монобільшості, якщо "Слуги" дають не усі потрібні 226 голосів за законопроекти, а також чи не варто вже, не криючись, говорити про формування іншої, неформальної коаліції в парламенті, УНІАН запитав Володимира Зеленського напряму, під час прес-марафону.

"Є закони, на які впливають фінансові групи. Наприклад, щодо акцизів, чи збільшення тієї чи іншої ренти. Вони дуже впливають на багатьох людей різними способами. В таких випадках є непорозуміння з деякими депутатами. Це правда і нормально. А в багатьох питаннях у нас і 280, і 270, і 300 голосів. Мені здається, що це робоча ситуація", — відповів президент. 

Зокрема, за словами Зеленського, на депутатів Верховної Ради тиснуть з боку олігарха Рината Ахметова, колишнього прем’єра Арсенія Яценюка та екс-очільника МВС Арсена Авакова.

"Своєї партії у Рината Ахметова немає. Так само як в Яценюка та Авакова. А створювати з депутатів інших партій, за які голосували люди, симбіоз "Партії регіонів" та "Народного  фронту" - не можна. Люди не голосували за ПР та НФ — вони ж не пройшли. Тому не можна утворити симбіоз НФ та ПР з депутатів інших партій, використовуючи фінансовий та медійний ресурс", — обурювався Зеленський під час прес-марафону.   

"Слухайте, від самого початку було кілька груп впливу. Це набрало обертів. Раніше всі боялись, а зараз не бояться", — розповідають самі депутати.

Чим "купити" лояльність депутата

Відповідаючи на питання, що ж є предметом торгу, тобто що саме спонукатиме депутатів натиснути зелену кнопку, парламентарі зізнаються – гроші на округи. Тобто підтримка монобільшості іншими політичними групами — історія комерційна. 

"Наприклад, група "Справедливість" голосує за гроші на соціально-економічний напрямок. Їм  дали 20 мільйонів на округи… Зараз вони це відпрацьовують", — розповідають в парламенті. 

Історію з незрозумілим виділенням коштів на депутатські округи після певних голосувань підтвердив УНІАНу й аналітик даних громадської мережі "Опора" Андрій Савчук. Експерт пояснює, що виділення урядом субвенцій на соціально-економічний розвиток територій  виглядає в Україні доволі дивно. За принципом він нагадує "хабар у законі" - адже більші кошти на округ отримують саме лояльні до "слуг" мажоритарники. Втім, нічого нелегального в цих субвенціях Кабміну немає.       

"Ця програма фактично стала заручницею лояльності депутатів. Це дійсно так. Адже депутати, які можуть якісь рішення [монобільшості] не підтримувати, субвенції не отримують. А депутати, які підтримують рішення, ключові або ж впливові самостійні депутати-мажоритарники – ці кошти отримують.  Ця практика у формі субвенції не виконує жодних стратегічних завдань. Але ніхто не готовий говорити, що це ледь не приватний депутатський фонд",- розповів Савчук. 

За його словами, в перші роки існування субвенції кошти пропорційно спрямовувались на різні регіони країни. Втім, зараз субвенція перетворилась у "гроші на округи", які розподіляються без чітких критеріїв та  нерівномірно: десь на важливі інфраструктурні проекти,  десь —  на ноутбуки чи дитячі майданчики. 

"Ми бачимо, що  в межах розподілу на округ депутатам йде приблизно 10 мільйонів гривень. А загалом це десь 30 мільйонів на округ щороку… Депутати-мажоритарники зі "Слуги народу" та "Довіри", які найбільше підтримують курс президента, отримують більше коштів", —  розповів експерт. 

Сьогодні в парламенті тривають торги щодо голосувань за  два фінансових документи: ресурсний законопроект №5600 та проект Державного бюджету на 2022 рік. 

За словами нардепів, минулого разу законопроект №5600 був провалений депутатами через низку суперечливих норм. Тут цікаво, хто не дав голосів: той варіант законопроекту не сподобався і частині фракції "Слуга народу", і групі мажоритарників, які зазвичай жваво підтримували усі президентські ініціативи. Наразі, кажуть депутати, по суперечливим статтям вже дійшли згоди. Але чи так це, покаже голосування. Втім, насправді "золоту середину" знайти не так складно, адже бізнес не хоче платити зайвого, а законопроект покликаний знайти, чим наповнювати Держбюджет. 

Грудень для "Слуг народу" у Верховній Раді стане показовим / фото УНІАН, В'ячеслав Ратинський

"Турбулентність" голосування за Держбюджет

Чи справді існує монобільшость, покаже і ще один надважливий проект закону, який розглядатиметься у грудні. Мова про проект Державного бюджету на 2022 рік. До речі, випробування Держбюджетом президентська фракція не склала ще рік тому. Тоді документ був ухвалений на два тижні пізніше, ніж було заплановано. А власних голосів у "Слуг" виявилось замало. Чи не трапиться зараз так само?

"Тут "Слуги" мають дати 226 голосів, адже цей документ є найважливішим для країни. Якщо там буде достатньо голосів, тоді можна говорити про їх єдність по ключових позиціях. Сьогодні у них є потенціал. Але грудень покаже", — розмірковує депутат групи "Довіра"  Володимир Арешонков.

В бюджетному комітеті Верховної Ради поки що не дають гарантій, що на фінальному голосуванні за Держбюджет на 2022 рік голосів монобільшості вистачить.  Адже кінцевий варіант документу в парламенті поки ніхто не бачив. Згуртовувати депутатів проголосувати одностайно вже збираються на "держбюджетному" засіданні фракції, про яке "Слуг" вже сповістили. 

"Зараз наразі ми очікуємо на повернення законопроекту до бюджетного комітету після опрацювання Міністерством фінансів, - розповідає УНІАН голова підкомітету з питань видатків державного бюджету Леся Забуранна. —  Тоді буде зрозуміліше, яку частину підтримано, відповідно, і який настрій у депутатів. Наразі до другого читання говорити складно. Загальну оцінку кількості побачимо, коли буде зрозуміло, який документ готується до другого читання".

Відомо, що Держбюджет вже обговорювався як на засіданні фракції "Слуг №, так і на щотижневій нараді президента Володимира Зеленського. Депутати пообіцяли, що підтримуватимуть держбюджет разом одноголосно, але лише в тому випадку, якщо документ врахує їх пропозиції.

"Ми на фракції обговорювали, якщо ініціатива, наприклад, щодо Держфонду регіонального розвитку інвестиційних ініціатив, буде підтримана. Це буде стимулювати, велику кількість депутатів, які вносили пропозиції по цьому напрямку — голосувати "за"", - розповіла Забуранна.   

А от перший заступника голови Комітету з питань фінансів Ярослав Железняк прогнозує можливу "політичну турбулентність": "Труднощів там не буде, буде тільки збір голосів. Поки що виглядає, що голоси на бюджет у них є. Вони разом можуть отримати 260-270 голосів. Але я не виключаю, що розпочнеться політична турбулентність і все зміниться".

Не налаштований оптимістично і президент. Володимир Зеленський не виключив, що голосування за бюджет можуть використати для дестабілізації парламенту:  "Чому інші фракції не хочуть голосувати бюджет? Дуже просто: це найпотужніша дестабілізація в парламенті. Ви розумієте, чому. Тому що тоді ми будемо голосувати постатейно".

Грудень для "Слуг народу" у Верховній Раді стане показовим. Вони або продемонструють єдність, або змушені будуть зізнатися, що без "помічників" для прийняття важливих законодавчих рішень їм не обійтись.

Анастасія Світлевська

УНІАН в Google News