Дерадянізація законодавства: в чому практична користь таких змін

Звірства, вчинені спадкоємицею СРСР - Російською Федерацією, нарешті стали останньою краплею для Верховної Ради, яка нещодавно ухвалила законопроект №4284, що передбачає "дерадянізацію" українського законодавства. Тридцять років до цього "не доходили руки".

Понад тридцять років, дев’ять скликань Верховної Ради, кілька "газових війн", анексія Криму, окупація Донбасу і, врешті, повномасштабне вторгнення Росії в Україну та вбивства десятків тисяч українців – і, врешті, Україна почала остаточно рвати пуповину "союзних республік". По всій країні відбувається зміна топонімів та знесення пам’ятників російських та радянських діячів. А український парламент ухвалив дерадянізацію українського законодавства.

Автори законопроекту №4284 зазначають, що норми, які пропонується скасувати, є неактуальними та концептуально несумісними з законодавством України. 

Адвокат адвокатського бюро "ЮФ "Семенова та Партнери" Марина Семенова зазначає, що використання щодо цього законодавчого акту терміну "дерадянізація" - виключно популістський крок. 

"Це призвело до того, що назва проекту не дає правильного уявлення про наміри законодавця та зміст закону. Назва створює уявлення щодо наявності правового регулювання питань, які суттєвим чином вплинуть на ставлення українських громадян до радянського минулого. Але аналіз змісту закону свідчить про те, що його метою є зміна актів законодавства України, як шляхом внесення відповідних змін до чинних законів, так і визнанням такими, що не застосовуються на території України деяких нормативно-правових актів (або їх положень) органів державної влади та управління Союзу РСР і Української РСР (Української СРР). Усі вони, формально зберігаючи свою чинність, не здійснюють регуляційний вплив або, навпаки, є такими, що донині регулюють певне коло суспільних відносин, хоча і застосовувана термінологія в них та підходи до предметного врегулювання є застарілими, неактуальними й концептуально несумісними із законодавством України", - розповіла вона. 

За словами адвоката, мова йде про систематизацію, кодифікацію законодавства України та гармонізацію відповідних положень до вимог європейських стандартів і правил тощо. 

"І, попри гучну назву, жодних серйозних наслідків щодо викоренення умовного "совка" цей закон мати не буде. Також, на мій погляд, він жодним чином не відіб’ється на позиції щодо захисту інтересів України у міжнародних організаціях, де Москва намагається доводити своє єдине право на всі "здобутки" СРСР", - каже Марина Семенова. 

Адвокат вважає, що використання терміну "дерадянізація" у законі - популістський крок / фото УНІАН

З цим погоджується керуючий партнер АО "Чудовський та партнери" Ігор Чудовський. Він переконаний, що приведення вітчизняного законодавства до європейського – є доволі логічним та своєчасним в розрізі  майбутнього вступу України до ЄС. 

"Це можна вважати одним з кроків євроінтеграції нашої держави, який потрібно було зробити ще раніше. Також це робиться з метою актуалізації законодавства до сучасних реалій, оскільки старі радянські кодекси вже не здатні охопити собою усі сфери сучасного життя, тим самим створюють прогалини в законодавстві", - розповів він. 

А от "дерадянізація" через прийняття цього закону, на думку Ігоря Чудовського, грає більше символічну роль аніж практичну чи юридичну. 

"Сприймаю це як задоволення запиту громадського суспільства на віддалення від усього, що нагадує, як то кажуть, "совок", - зазначає він. 

Проте, якщо, наприклад, взяти аспект боротьби України з Росією на міжнародній дипломатичній арені (де остання доводить: спадкоємицею СРСР та, як наслідок, місце у міжнародних організаціях є виключно РФ), цей законопроект ніскільки не змінює положення справ та не впливає на перебіг суперечок з цього приводу. 

Чудовський вважає, що "дерадянізація" законодавства не вплине на боротьбу РФ і України на дипломатичній арені / фото ua.depositphotos.com

Яка ж практична користь від прийняття закону про "дерадянізацію"? В прикінцевих та перехідних положеннях документу пропонується протягом одного року з дня набрання чинності цим законом розробити та внести на розгляд Верховної Ради нові проекти Житлового кодексу України, Трудового кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

"Це дійсно є необхідним кроком, - зазначає адвокат адвокатського бюро "ЮФ "Семенова та Партнери" Володимир Фогель. – Адже наразі житлове законодавство в нашій країні досі регулюється нормами Житлового Кодексу Української РСР, який було введено в дію ще у 1984 році. А трудові відносини досі регулюються Кодексом законів про працю України, якій було введено в дію ще раніше, аж у 1972 році. Тобто норми цих Кодексів вже давно є застарілими та не можуть забезпечити належне правове регулювання в сучасних умовах".

Юрист зазначає, що навіть терміни, які використовуються в цих документах, здебільшого "викликають подив та жах". Наприклад, в преамбулі Житлового Кодексу одночасно згадуються перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції, ленінські ідеї побудови комуністичного суспільства та ін. 

"Від цього беззаперечно необхідно позбуватися в будь-яких нормативних актах. Але для того, щоб мати можливість згодом відірватись від умовного "совка", необхідна системна робота, яка містить не внесення змін в чинні, а прийняття зовсім нових нормативних актів", - вважає Володимир Фогель. 

Проте лише таких дій теж може бути недостатньо. Адже, щоб формувати громадянську позицію, лише зміна старих кодексів не спрацює. Необхідно розробляти освітні проекти, продовжувати розвивати сучасне українське мистецтво, підтримувати українських виконавців та науковців, які формують ставлення до України міжнародного суспільства.

Адвокат нагадав, що в Харкові довелося судитися через перейменування проспекту Жукова/ фото UA Харків

Адже навіть попри те, що чотири закони про декомунізацію та державну політику пам’яті були ухвалені ще у 2015 році, щодо них на місцевому рівні досі точились суперечки. Ба більше, в деяких регіонах України вони доходили навіть до суду.  Один з прикладів - неодноразові спроби перейменувати в рамках декомунізації проспект радянського полководця Георгія Жукова в Харкові на честь радянського генерала українського походження, відомого правозахисника Петра Григоренка. 

"Рішення про перейменування було прийняте у 2016 році, проте Харківська міська Рада у червні 2019-го повернула стару назву. Потім судовим рішенням проспект знову став не Жукова, а Григоренка. Але у лютому 2020 році міськрада вчергове повернула Георгія Жукова. В червні 2020 року Харківський окружний адміністративний суд виніс рішення, що проспект все-таки має носити ім’я Петра Григоренка… Цей пінг-понг зі зміни назви так і не закінчився", - розповідає адвокат. 

Насправді хочеться сподіватись, що, якщо українців досі бентежили якісь зміни через "декомунізацію" чи "дерадянізацію", то після 24 лютого 2022 року більшість зрозуміли: наше внутрішнє протистояння дозволяло Росії використовувати його на свою користь, принаймні в пропагандистських цілях. Врешті це призвело до катастрофічних наслідків. 

Тетяна Урбанська

УНІАН в Google News