Гаряча фаза "холодної війни". Що ховається за люб’язністю Байдена в переговорах з Путіним

Увесь тиждень світ обговорював спілкування американського та російського президентів та чи посуне ця розмова сотні тисяч російських солдатів від українських кордонів. Що думають про люб’язність Байдена та страхи Путіна американські дипломати?

Ще не забулося, як президент США Джо Баден не соромився публічно назвати президента РФ Володимира Путіна вбивцею, аж ось, під час нещодавньої відеоконференції, у відповідь на привітання з Кремля вже люб’язно заявляє: "Радий бачити знову. Шкода, що ми не побачились під час саміту великої двадцятки. Сподіваюся, наступного разу побачити вас".

У ті 30 секунд, що стали публічними, президент США сміється і вітає Путіна аж занадто жваво, як для приводу, що їх зібрав.

Читайте також"З цією Україною все зрозуміло": Зеленський розповів про цинізм деяких політиків

"Я вражений тим, як вони провели цю зустріч. На відміну від Женеви, не обговорюють жодних подробиць того, що було сказано. Ми можемо про щось здогадуватися, що Байден сказав йому особисто. Судячи з того, що він говорив публічно, він демонструє занадто вишукану чутливість до почуттів Путіна. Сильне публічне попередження також необхідне", - розповів ТСН.Тижню Посол США в Україні у 2003-2006 роках Джон Гербст.

Але, здається, адміністрація Байдена обрала іншу тактику.

Після саміту у  Женеві Байдена критикували за те, що він  вивів Путіна з політичної ізоляції на найвищу політичну сцену. Їхню другу за півроку зустріч організували у рекордні строки і не просто телефонну розмову, а більш статусний відеозв‘язок. Все це лестить імперським комплексам Путіна. Та опитані ТСН.Тижнем американські дипломати не радять шукати у тому поступливість Білого дому чи раптову зміну у ставленні Байдена до Путіна. Це радше розвідка щодо справжніх планів і намірів Кремля, які досі залишалися нез’ясованими.

У кожній грі є свої правила / Ілюстрація REUTERS

"Нічого не втрачається, якщо просто поговорити. Щодо того, що він отримує статус у світі, мені здається, він виглядає дуже слабко. Цілий світ критикує Путіна сьогодні. Ніхто ж не каже - дивіться, який Путін молодець, він знов погрожує Україні. Я не бачив, щоб хтось це робив. Він виглядає як бандит. Так, він отримав зустріч, але це не та зустріч, яка дає тобі можливість виглядати впливовим. І важливо, щоб це розуміли не лише українці, але й росіяни", - каже ТСН.Тижню Посол США в РФ у 2012-2014 роках Майкл Макфолл.

У кожній грі є свої правила. За партією у шахи гравець не може вимагати, наприклад, прибрати з дошки фігури супротивника. А Путін - може. Останніми тижнями він завів пісню про те, що не хоче бачити НАТО біля своїх кордонів. Україна теж не хоче бачити його армію упритул до своїх. Але вона там є.

І у Вашингтоні, і у Брюсселі Путіну відповіли - лише країни-аспіранти та члени НАТО, а не Росія, вирішуватимуть, хто буде в Альянсі. Здавалося б, і розмові кінець. Але суть полягає у тому, розповідають співрозмовники ТСН.Тижня, що скарги Путіна на НАТО - блеф.

"Путіна не турбує розширення НАТО на Україну. Він все це вигадав. Йому потрібен привід. Давайте відверто, я знаю російські спецслужби дуже добре, зважаючи на час, проведений в Росії. Вони прекрасно знають, що у штаб-квартирі в Брюсселі немає навіть дискусії щодо плану дій щодо членства України, не те, що формального запрошення на вступ. Тож Путін фабрикує цю кризу, бо йому потрібен привід, щоб тиснути на Київ чи Вашингтон, щоб чогось досягти", - каже ТСН.Тижню Майкл Макфолл.

Путіна не турбує розширення НАТО на Україну / Ілюстрація REUTERS

Питання у тому, що намагається виторгувати Кремль у такий спосіб.

"Його справжня мета - змінити зовнішній курс України. Але не думаю, що він досягне цієї великої мети. Його короткотермінова мета, щоб ми (я маю на увазі котрась із країн - США, Німеччина, Україна, або об’єднання - ЄС чи НАТО) зробили Москві якісь поступки. Можливо, якісь переговори щодо миру на Донбасі. Можливо, щось по "Північному потоку-2". Щось таке", - розмірковує у розмові з ТСН.Тижнем Джон Гербст.

І щось таке - не забарилося. Одразу після переговорів Байдена та Путіна Палата представників конгресу США ухвалила оборонний бюджет на наступний рік. І з нього зникли поправки, які стосувалися санкцій проти "Північного потоку 2". Відверто кажучи, вони й досі не набирали необхідної кількості голосів і бюджет кілька разів не могли ухвалити. І те, що адміністрація Байдена дотиснула Сенат саме цього дня, може бути збігом обставин.

"Я не підтримую це рішення, але воно було ухвалене ще задовго до цього загострення. Ми бачимо результати зараз, але це було вирішено давно", - переконує ТСН.Тиждень Майкл Макфолл.

А от що не підлягає сумніву - санкції проти "Північного потоку-2" вирішили притримати. На випадок, якщо Путін таки рушить на Україну. Радник Президента з питань нацбезпеки Джейк Салліван - один із чотирьох, хто разом з Байденом був присутній на відеоконференції з Путіним, каже: поки газогін не запрацював, він - не зброя, а слабкість Кремля.

"Стосовно "Північного потоку-2", той факт, що по ньому зараз не йде газ і він не працює, означає, що він не є важелем впливу Путіна. Це важіль Заходу. Якщо Володимир Путін хоче, щоб через цей трубопровід йшов газ, він може не захотіти ризикувати і проводити нове вторгнення до України", - сказав він.

Що ж, окрім "Північного потоку", потрапило до санкційного списку, яким Байден пригрозив Путіну? Журналісти цілий тиждень обговорюють припущення, отримані від джерел. Ані повного переліку, ані порядку їх застосування ніхто, крім вузького кола утаємничених, не бачив.

"Я був ввічливим, але дуже чітко дав зрозуміти: якщо він насправді вторгнеться в Україну, будуть серйозні наслідки, економічні наслідки, яких він досі не бачив. Він знає. Його негайна відповідь полягала у тому, що він це зрозумів. І я зазначив, що розумію, що він відповість", - зазначив президент США Джо Байден після відеоконференції.

Санкції Байден узгоджує з європейськими союзниками - у разі війни вони мають виступити  єдиним фронтом. Вони готові зробити те, чого не змогли у 2014-му, коли Росія анексувала Крим. І ця безкарність дозволила Путіну розпочати війну на Донбасі.

"Я не знаю напевне, що це буде. Я можу припускати - санкції щодо кількох великих банків, секторів економіки, на кшталт видобувної, суверенний борг - це потужний удар. І, можливо, хоча я сумніваюсь у цьому, відключення Росії від системи СВІФТ", - каже ТСН.Тижню Джон Гербст і додає, що у разі, якщо російські танки підуть на Київ відключення від СВІФТ можливе.

Якщо Росію викинуть із системи переказів СВІФТ, її банки більше не зможуть проводити транзакції із закордонними. Це  смерть для економіки. А банківські картки росіян у Європі та США  будуть не більш, аніж шматками пластику. Та це навряд чи втішить українців, якщо нас насправді атакують. Навіть зі збільшеною до 300 мільйонів допомогою в оборонному бюджеті США та додатковими поставками військової техніки.

Втім, після телефонних переговорів із Байденом, президент України Володимир Зеленський налаштований оптимістично: "Ми зробили все, щоб Росія на сьогодні сказала Сполученим Штатам Америки, що ми не збираємося вторгатися".

Щоправда, якщо Путін і давав Байдену обіцянки не робити вторгнення, то ці обіцянки точно спрямовані винятково на експорт. Бо для внутрішнього споживача, удома він знов завів улюбленої: про "миролюбиву зовнішню політику" Росії, стурбованість можливістю "приєднання України до НАТО" та право РФ "забезпечувати свою безпеку".

Розуміючи абсурдність і відкидаючи суть претензій щодо стримування НАТО, Байден пообіцяв Путіну невдовзі організувати саміт з членами Альянсу, на якому він зможе поговорити про свої страхи. Приблизно так поводяться із терористами, які захоплюють об’єкти - їх відволікають від руйнівних дій. Терористи так безпечніші. Коли вони напружують язик, їм складно цілитись і вбивати.

Ольга Кошеленко, Максим Шинкаренко

УНІАН в Google News