Триста "спартанців". Що буде, якщо Рада втратить ще сотню депутатів

В українському парламенті меншає депутатів. Однак під час воєнного стану поповнити ряди депутатського корпусу шляхом проведення виборів – неможливо. УНІАН дізнавався, куди депутати "пропадають" під час війни та скільки парламентарів вбережуть легітимність Верховної Ради.

В другому півріччі 2023 року часто можна було почути про необхідність проведення виборів в Україні. Мовляв, без цього демократія під питанням. Але, якщо до повномасштабної війни експертне середовище вважало, що теперішнє скликання Верховної Ради навряд добуде свою каденцію (яка закінчилась якраз восени 2023 року), то зараз, судячи з усього, не просто добуде, а й може стати найтривалішим за всю історію.

Через російське вторгнення й запровадження в Україні воєнного стану, проведення виборів неможливе. Тож обрання нового парламенту, яке мало відбутись 29 жовтня 2023 року, не відбулося.

"Конституція України чітко визначає, що повноваження Верховної Ради продовжуються до завершення дії воєнного стану. Після цього треба проводити парламентські вибори. І далі повноваження переходять до новообраної ВР", - зазначає голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.

Однак, за його словам, якщо війна затягнеться і перетвориться на бойові дії "малої інтенсивності", не можна виключати, що союзники України спробують спонукати нас до проведення виборів (задля підтвердження демократизму нашої держави та легітимності влади).

При цьому, варто говорити про легітимність не з точки зору підігрування російській пропаганді (мовляв, в Україні владу захопила хунта), а з точки зору того, що парламент стрімко втрачає народних депутатів.

Конституційний склад Верховної Ради - 450 народних обранців. Однак ще до повномасштабного вторгнення понад два десятка місць у парламенті були вакантними. Річ у тім, що громади з мажоритарними округами, в яких мали б обиратися двадцять шість депутатів, були окуповані. Ще на одному окрузі так і не провели заплановані довибори - завадило повномасштабне вторгнення. Таким чином, у 2019 році було обрано лише 424 нардепи.

Зрадники і "батальйон Монако"

Після 24 лютого 2022 року кількість парламентаріїв продовжувала зменшуватися. Зокрема, через очищення Ради від депутатів проросійської, нині забороненої в Україні партії "Опозиційна платформа – за життя" (ОПЗЖ): станом на сьогодні одинадцять з сорока чотирьох депутатів ОПЗЖ позбулися мандата. Серед них: обвинувачені у держзраді Віктор Медведчук, якого РФ забрала, обмінявши на захисників Маріуполя, Вадим Рабінович та Ренат Кузьмін, позбавлені українського громадянства й оголошені в розшук. В цьому ж списку – Тарас Козак, Олег Волошин та нещодавно ліквідований українськими спецслужбами у Підмосков’ї Ілля Кива.

Ще один яскравий  проросійський персонаж - Нестор Шуфрич також отримав підозру від СБУ у державній зраді і взятий під варту без права внесення застави. Цікавий факт – увесь час, який перебуває під слідством і в СІЗО, він залишався головою парламентського комітету по свободі слова. Лише нещодавно нарешті втратив цю посаду, але досі є народним депутатом…

Десь по закордонах, кажуть, в Об’єднаних Арабських Еміратах, разом зі своїм чоловіком та соратником по фракції ОПЗЖ Юрієм Солодом насолоджується життям Наталія Королевська (за іншими даними, колишня депутатка перебуває в Німеччині "на лікуванні").

"За сімейними обставинами" здала депутатський мандат Тетяна Плачкова, яка у 2020 році відвідувала Москву у складі делегації, очолюваної Віктором Медведчуком. І, попри те, що на той час РФ вже окупувала частину території України, "українські делегати" спокійно зустрічались з головою Держдуми РФ та російськими депутатами.

До речі, в згаданій поїздці також був помічений Олександр Колтунович, який і зараз чудово почуває себе у парламенті. Як і решта представників колишньої ОПЗЖ, серед яких далеко не рядові любителі "руського міра" - Юрій Бойко, Микола Скорик, Сергій Льовочкін, Ігор Абрамович та інші.

Льовочкін, наприклад, під приводом депутатської діяльності полюбляє відвідувати Відень та Ніццу. Подейкують, що за кордоном він (та й не лише він) буває частіше, ніж в Україні. Зокрема Абрамович, виїхавши з України до початку повномасштабного вторгнення РФ, майже увесь час проживав у Франції.

Таких прогульників засідань Верховної Ради в медіа нарекли "батальйоном Монако". 

Скандали, інтриги, розслідування

Та не лише представники забороненої в Україні ОПЗЖ помічені у зашкварних скандалах. Якби у Верховній Раді можна було зробити номінації "зрадники", "викриття року", "хабар року", то від претендентів – не було б відбою.

Так, підозру по обвинуваченню у державній зраді та участі у злочинній організації отримав колишній член "Партії регіонів", а у Верховній Раді ІХ скликання самовисуванець Андрій Деркач. Згодом він був позбавлений громадянства України та депутатського мандата. Аналогічну підозру має й колишній парламентар від фракції "Слуга народу", а тепер позафракційний Олександр Дубінський. Наразі все ще народний депутат перебуває під вартою без права внесення застави.

Скандальна історія депутата від "Слуг народу" Олександра Трухіна розпочалася ще два роки тому, коли в ДТП за його участю постраждало шестеро осіб. Від брехні народного обранця про те, що за кермом був не він, вуха скручувались у трубочку. А його фраза "Давай, я тихесенько в ліс піду", - вже стала мемом.

Врешті він пішов на угоду зі слідством та визнав, що намагався підкупити поліцейського, пропонуючи 150 тисяч доларів. І саме за цю пропозицію хабаря Трухін має перерахувати 6 мільйонів гривень на "Армію дронів". Заодно, парламентар написав заяву на складання повноважень і позбувся депутатського мандата.

Історії з хабарями взагалі випливали в цьому році одна за одною. Народний депутат від "Слуг народу" Людмила Марченко показала метальні здібності, коли при появі правоохоронців у дворі свого обійстя перекидала гроші, отримані за торгівлю дозволами на перетин кордону, через кам’яну огорожу. Ця справа передана в суд, а членство Марченко у фракції призупинено.

Про підозру повідомлено ще одному представнику "Слуг народу" Андрію Одарченку. За даними слідства, він намагався підкупити криптовалютою посадовця Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України.

Інший депутат, член депутатської групи "За майбутнє" Сергій Лабазюк, отримав підозру за те, що пропонував хабар віце-прем'єр-міністру з відновлення України - міністру розвитку громад, територій та інфраструктури України та голові Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури.

У всіх цих історіях може бути лише питанням часу, коли все ще чинні народні депутати залишаться без своїх мандатів. І, здавалося б, всі народні обранці, які явно недопрацьовують під час війни, мали би скласти депутатські мандати, та й по всьому. Але є кілька "але"…

Втрачена мотивація

"Для мене це (зменшення кількості депутатів у Верховній Раді через дострокове припинення повноважень, - УНІАН) дійсно удар, як для людини, яка відповідає за збір голосів і проведення законопроектів", - нещодавно в одному з телеефірів зазначив голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія.

За його словами, доволі багато людей все ще хочуть піти з парламенту: "Але ми не відпускаємо. Кажемо, що не будемо за це голосувати… Люди мають досидіти до кінця і ухвалювати необхідні державі закони".

Президент аналітичного центру "Політика", експерт "Українського інституту майбутнього" Ігор Попов зазначає, що навіть в умовах, коли роль парламенту та парламентаризму в країні дуже висока, велика кількість охочих скласти мандати не є загрозою для Верховної Ради, але створює проблеми для збору кворуму. Коли хтось у відрядженні, хтось захворів, а хтось прогуляв, то зібрати 226 голосів за потрібні законопроекти – дійсно проблема.

"Тут постає питання формалізації більшості. А це – системна проблема Верховної Ради усіх скликань. Умовно, після парламентських виборів в коаліцію записуються три сотні осіб. А посередині каденції вже більше половини – в опозиції. Це відбувається тому, що депутати не хочуть нести відповідальність. Але й не хочуть втрачати доступу до благ, які дає перебування в тих чи інших комітетах, групах", - зазначає він.

Розв’язати це питання можна було б голосуванням за вотум довіри/недовіри до Уряду. Простими словами, ті, хто висловився б за підтримку Уряду і є владою. А якщо 226 голосів не набирається, то Уряд треба міняти.

"Але під час воєнного стану зробити таке – неможливо", - говорить Ігор Попов.

За його словами, якщо проаналізувати бажання відмовитись від депутатства, ці бажання навіть можна зрозуміти. "Відбувається перекос між відповідальністю і повноваженнями. Повноваження скорочуються. Плюс, додаються рішення про пожиттєвих ПЕП, повернення декларацій, ускладнення з виїздом за кордон… Проти десятків депутатів є кримінальні справи, які, можливо, не розслідуються, перебувають в замороженому стані… Хтось, свого часу, йшов до Верховної Ради заради лобістської роботи, щоб лобіювати інтереси певних галузей. А зараз, в умовах воєнного стану, ця мотивація могла бути втрачена…", - зазначає він.

Юридичні нюанси парламентської легітимності

Та не мотивацією єдиною… Наразі ситуація така, що, коли депутатський мандат складають представники забороненої в Україні партії ОПЗЖ, замість них не заходять наступні по списку.

Ще у березні поточного року в Центрвиборчкомі зазначили: "За процедурою повинно відбуватися заміщення, тобто, визнання обраними нардепами наступних за черговістю кандидатів від ОПЗЖ. Однак заборона діяльності ОПЗЖ рішенням суду – обставина, яка унеможливлює ухвалення Центрвиборчкомом відповідного рішення".

"Тобто, і внаслідок складання повноважень депутатами забороненої ОПЗЖ, і внаслідок складання мандатів мажоритарниками, зменшується кількість депутатів Верховної Ради", - говорить політолог Ігор Попов.

Як пояснює адвокат, керівник практики GR юридичної компанії ADER HABER Віктор Залізнюк, чинна Верховна Рада сформована за змішаною виборчою системою: половина парламенту обрана за партійними списками по багатомандатному загальнодержавному округу, а половина - в одномандатних (мажоритарних) виборчих округах.

"Особливістю змішаної виборчої системи є те, що доукомплектування парламенту в частині народних депутатів, обраних за партійними списками, є простою процедурою: шляхом "підтягування, просування" наступного кандидата у партійному списку. А ось доукомплектування мажоритарної частини парламенту відбувається лише через повноцінні нові вибори в конкретному одномандатному виборчому окрузі. Саме ця частина парламенту сьогодні не має реалістичного сценарію поповненню новими депутатами на заміну тих, хто вибули. Адже і закон, і здоровий глузд сходяться на тому, що повноцінний виборчий процес і повномасштабна війна – речі несумісні", - зазначає він.

Станом на сьогодні кількісний склад парламенту не дораховує 1/9 від його конституційної чисельності. Однак, це не впливає на його повноважність та правомочність.

"Конституція визначає, що у складі парламенту має завжди бути не менше, як 300 народних обранців. Інших умов для повноважності парламенту не існує, - звертає увагу Віктор Залізнюк. - Інша справа: чи є правомочним парламент у випадку критичного зменшення кількісного складу або критично низької присутності депутатів у сесійній залі".

Проте Конституційний Суд України у рішенні від 17 жовтня 2002 року №17-рп/2002 визначає, що "Верховна Рада   правомочна   приймати   закони і реалізовувати інші конституційно визначені повноваження  за  умови

присутності  на  її  пленарних засіданнях на момент голосування не

менше тієї кількості народних  депутатів  України,  яка,  згідно  з

Конституцією України,  необхідна  для  прийняття відповідного рішення". Тобто, 226 голосів для звичайних законопроектів та 300 для тих, які потребують підтримки конституційною більшістю.

Ще одне питання, пов’язане зі скороченням депутатського корпусу, - наявність кворуму та правомочності парламентських комітетів, тимчасових спеціальних чи слідчих комісій. Але тут все залежить від кількісного складу самих комітетів та комісій. А проблема, якщо й виникне, може бути усунена шляхом перегляду кількісного складу конкретного комітету чи комісії.

І останнє питання – наявність сформованої коаліції.

"Коаліція має налічувати не менше 226 народних депутатів. Тому кількісний склад парламенту не має прямого впливу на теоретичну можливість формування коаліції, адже для коаліції необхідно 226 депутатів, а для повноважності парламенту – 300", - зазначає адвокат Віктор Залізнюк.

Але, за його словами, навіть якщо припустити, що вибуття депутатів призведе до розформування коаліції, це не призведе до автоматичного припинення повноважень Верховної Ради.

По-перше, тому, що парламент може домовитись про новий склад більшості. По-друге, і у разі відсутності таких домовленостей дострокове припинення повноважень ВР є правом, а не обов’язком президента. І, по-третє, законодавство забороняє достроковий розпуск парламенту в останні шість місяців повноважень Ради. Правда, в наших реаліях виглядає так, що цю норму можна було застосовувати хіба на початку 2023-го. Адже парламент не просто перейшов рубікон "останнього півріччя", а, по суті, з осені вже "прострочений".

Надя Пришляк, Тетяна Урбанськ

УНІАН в Google News