За зраду – кривава спокута. Кому готуватися після Киви

Навіть у ситому Підмосков’ї зрадникам України не буде спокою. Доведено ліквідованим днями скандальним екс-депутатом Іллею Кивою. УНІАН згадав ще кількох втікачів, кому теж варто переживати, що карма наздожене їх за їхні "заслуги" перед Україною навіть поза нею.

Залишаючись в Україні, колишній радник МВС України (при міністрі Арсені Авакові), колишній начальник відділу боротьби з наркотиками, колишній депутат від забороненої партії ОПЗЖ Ілля Кива всього лиш потрапив би за ґрати. На початку листопада суд виніс рішення з обвинувачення Киви в державній зраді та публічних закликах до окупації України – конфіскація майна й 14 років позбавлення волі.

"Український Моссад" йде за тобою

Натомість в Росії, куди скандальний екс-депутат втік ще до повномасштабного вторгнення, його "година слави" тривала недовго. 6 грудня Слідчий комітет РФ повідомив, що Киву знайшли вбитим в підмосковному котеджному містечку.

"Невідомий зробив постріли з невстановленої зброї. Від поранень потерпілий помер на місці. Встановлено особу вбитого – це екс-депутат Верховної Ради України Ілля Кива", – повідомили у Слідкомі.

За ліквідацією Киви, як стверджують наші джерела, стоїть СБУ. В самій Службі безпеки це офіційно не коментують. А ось ГУР підтвердило факт ліквідації цього зрадника.

Представник Головного управління розвідки Міноборони України Андрій Юсов пізніше повідомив, що за зрадником Кивою тривало стеження. Ба більше, українські спецслужби не випускають з поля зору й інші потенційні цілі.

"Спостереження за такими суб’єктами відбувається. Якщо говорити конкретно про Киву, тоді йдеться не про три тижні, а про декілька місяців… Якби він добровільно здався в руки українського правосуддя, то був би зараз живий і в безпеці. Власне, те саме стосується всіх інших зрадників, колаборантів і військових злочинців", – попередив Юсов.

УНІАН згадав найяскравіші постаті, яким варто прислухатися до порад українських спецслужб.

"Преміальний список"

Очолює цей імпровізований список зрадників, звісно, "живий" та "легітимний", любитель золотих унітазів і батонів, захисник безпорадних страусів та відомий пенькобіжець – екс-президент утікач Віктор Янукович. Українська Феміда оцінила загравання "проффесора" з Путіним, в результаті чого десять років тому Росія безперешкодно вторглася в Крим, доволі щедро – 13 років позбавлення волі в місцях, і раніше добре відомих колишньому гаранту.

І хоча ці роки він насправді "відсиджує" десь чи то під Ростовом, чи під Москвою, живучи тихим пенсіонерським життям, іще не вечір. По-перше, тому, що попереду ще не один вирок по різних справах, в яких Янукович виступатиме обвинуваченим. По-друге, тому, що, якщо вірити ГУР МО (а не вірити – немає причин), усяке буває…

До речі, нашу думку про небезпеку, яка чатує на Віктора Федоровича, розділяє його колишній соратник – екс-депутат, колаборант Олег Царьов. В одній з соцмереж він написав, що існує навіть "преміальний" список тих, за ким полюють страшні українські кілери.

Звісно, в цьому списку і сам Царьов, і вже названий Янукович, і носій унікального діалекту - "азарівки", колишній прем’єр-утікач Микола Азаров, не кажучи вже про вічного Кощія української політики – путінського кума Віктора Медведчука, а також дрібніших цілей, як колаборант з Херсонщини Володимир Сальдо.

"Коли почалася Друга світова війна?"

Не можемо ні підтвердити, ні спростувати такі побоювання зрадників, але нагадаємо, що шанувальник великої російської культури й горілки, герой численних мемів Олег Царьов, з 2014 року очолив майже "союз меча і орала" – "союз "ЛНР" та "ДНР"". А в 2022-му, під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну, зазіхнув на "святе" - місце самого Януковича. Принаймні, саме на "місце царя" намагалися всадити запухлого від вживання "бєлєнькой" Царьова російські пропагандисти, коли возили його окупованою Київщиною на початку березня 2022 року. Хто знає, чи не за це на нього було здійснено замах у жовтні 2023-го в Ялті?

Врешті, вдала ліквідація колеги Царьова Киви свідчить: українські спецслужби працюють чисто. Натомість жовтнева "операція" проти знавця історії Другої світової та волинської різанини була не те, що невдала, але геть незрозуміла: російські пропагандисти навіть не могли зорієнтуватись, чи це була стрілянина, чи Царьова хтось волів тихо прирізати після спільного вживання оковитої…

Зараз Олег Царьов, схоже, в істериці - "посилює свою охорону". А міг би не труситися за своє життя, кинути пити й навчитися клеїти паперові пакети в тюрмі - українська Феміда оцінила його "подвиги" у 12 років. Проте, кожен сам робить свій вибір.

"Говоруни", тимчасово потрібні Кремлю

Наприклад, один з головних "кровосісь" української політики, співавтор відомих "харківських угод" Микола Азаров, замість того, щоб брати лопату й вирощувати капусту, як колись радив українцям, освоїв соцмережі, з яких виступає рупором російських пропагандистів й розповідає нісенітниці про "київський режим", "нацистів" та іншу маячню.

Микола Янович намагається справити враження вкрай обізнаного українськими справами старигана, однак вірити йому доволі складно – з 2014 року він і кроку не ступив по українській землі й, схоже, натхнення для своїх дописів і спічів, як будь-який російський пенсіонер, черпає з російського телевізора.

Натомість його соратник по такому собі Комітету порятунку України (дивна організація, заснована в РФ у 2015 році колишніми українськими політиками, які продалися Кремлю за 30 срібників) Володимир Олійник не боїться викликів. Він, як і вже згадуваний Олег Царьов, на початку 2022 року, разом з російськими військами і пропагандистами, "катався" окупованою Київщиною, певно, теж плануючи посісти місце "президента". Принаймні, "сміливо" закликав окупантів захопити всю територію України.

До речі, Олійник – майже еталонний приклад політичного перевертня. Колишній мер Черкас у 2004 році підтримував… Ющенка. І Помаранчеву революцію. Тобто, виступав проти Януковича. Але вже за рік, після обрання до парламенту, перефарбувався і перейшов до "регіоналів"…

Ще один соратник Олійника по "комітету порятунку" – екс-депутат Ігор Марков принаймні послідовний: в його "меню для виборців" ще з початку 2000-х була і "федералізація", і "російська мова – друга державна".

У березні 2022 року Марков теж відвідував окуповану Київщину. А на російському ТБ сміливо вимагав ліквідації президента України Володимира Зеленського.

Однак, попри те, що словоблуддя колишнього одесита не лишилося непоміченим СБУ, ймовірно, балаболу Маркову варто перейматись не стільки цим. Скоріше, боятися через свій довгий язик йому варто кремлівських господарів. Адже іноді в його виступах на пропагандистських телепередачах в РФ проскакує щось на кшталт зневіри у можливостях російської армії. А якою може бути реакція на такі речі? Певно, поділитися досвідом міг би Пригожин, але…

Блогери на мінімалках

Ще одна цікава категорія потенційних смертників – блогери на мінімалках – колишні облизувачі "руського міра" з України, які усіляко намагаються завоювати прихильність того самого "руського міра" вже деінде.

Колишній український журналіст Олександр Чаленко, який органічно доповнив перелік російських пропагандистів, розповідаючи про "звірства нацистів" і Україну як "державу, яка не відбулася", почав щось підозрювати ще після "замаху" на Олега Царьова у жовтні.

"Чому від нас досі приховують, що сталося?", - цікавився зрадник-українофоб.

Після ліквідації Іллі Киви, правда, Чаленко дурних питань не ставив, одразу знайшов винних. Але в своїх коментарях був доволі зухвалим, розповідаючи, що українські спецслужби почувають себе в Росії "абсолютно безкарними", "вони можуть дістати будь-якого відомого російського діяча або діяча політеміграції". Втім, з такими заявами Чаленку варто бути обережнішим, така відвертість не надто цінується російськими кураторами таких, як він.

І хоча зараз його "професійний інтерес" - війна, а "воєнкор" Чаленко зокрема пише про бойові дії в Авдіївці, звісно ж, у "правильному ключі", певно, йому не треба забувати й про долю іншого"писаки" - колишнього макіївчанина Максима Фоміна, більше відомого як Владлен Татарський. Або "відеоблогера" Кирила Стремоусова…

А от хто на смертях таких "колег" збирає вершки, так це ще один "політемігрант" і зрадник - Анатолій Шарій. Йому, щоправда, доводиться вигадувати історії про переслідування, адже в "ситій Європі", куди він втік ще за президентства Віктора Януковича, вбити його можуть хіба його "друзі" з ФСБ.

"Всесильний кум" на обмін

Перелік держзрадників, які мають стати клієнтами "Українського Моссада", був би неповним без Віктора Медведчука. Колишній всесильний перший віце-спікер, екс-очільник Адміністрації президента та, за сумісництвом, кум російського диктатора Володимира Путіна, для частини українців вже років двадцять був втіленням вселенського зла (хоча і мав чимало прихильників). Відомий жарт, що Медведчуком навіть можна лякати дітей, здається, іноді геть не жарт…

СБУ прийшла за цим "бабаєм" ще у 2021 році (за підозрою у державній зраді через постачання вугілля з тимчасово окупованих Донецької та Луганської областей та, відповідно, підтримці терористичних "ЛНР" та "ДНР"). А далі було, як у казці: я від бабці втік, я від діда втік. Цей страшний "колобок" втік з-під домашнього арешту якраз у лютому 2022 року. Але перетнути кордон України йому не вдалося. І вже у квітні того ж року Медведчук знову потрапив до СБУ. Згодом його вдалося обміняти на частину оборонців Маріуполя.

Через це, можна припустити, що, можливо, він чи не єдиний – цінний Україні живим: надто вже приємний обмінний курс.

В ефірі російських пропагандистських ЗМІ Медведчук назвав своїм політичним соратником партію Шарія українського журналіста Анатолія Шарія. Згодом нині заборонена ОПЗЖ оголосила його власним політичним союзником.

"Губернатори" невизнаних "республік"

А от чиє життя справді не вартує ні гривні, ні рубля – це життя "регіоналів" Євгена Балицького та Володимира Сальдо (останній зізнавався у співпраці з ФСБ ще влітку 2016 року). На відміну від свого колеги Царьова, вони не лише торгували обличчям та повертали до життя "розіп’ятих хлопчиків", а отримали крісла "губернаторів" окупованих частин Херсонської та Запорізької областей.

Обидва були цінними для Кремля, хіба, до осені 2022 року.

Нагадаємо, влітку 2022 року "захисник мови визволителів" Євген Балицький підписав "розпорядження про проведення "референдуму" про входження Запорізької області до РФ". Аналогічне "рішення" на Херсонщині взявся втілювати у життя Володимир Сальдо. До речі, фейкове свято народного волевиявлення український суд оцінив у 15 років в місцях не дуже віддалених…

На статтю за колабораціонізм вже напрацював ще один відомий соратник Віктора Януковича – колишній міністр освіти України Дмитро Табачник. Тут вірус "руського міра" (і туга за політичним життям) сягнули так глибоко, що шанувальник усього російського, не криючись, отримав російський паспорт і навесні 2023 року пішов балотуватися в "місцеві депутати" на окупованій частині Запорізької області. Під приціл СБУ він потрапив як один з можливих організаторів "референдуму".

Ще одним "регіоналом", який вирішив послужити окупантам, став відомий лобіст автоімпортерів Дмитро Святаш. Він підтримував окупацію частини території України та закликав співвітчизників брати паспорти з двоголовою куркою. За це йому, певно, мали віддячити кріслом "губернатора" Харківщини, або ж "мера" в разі захоплення Харкова. Проте не так сталося, як гадалося…

На кожного з цих діячів в Україні є кримінальні справи, проте рука українського правосуддя може дотягнутися хіба заочно. Однак, як свідчить "кейс Киви", "Український Моссад" - геть інша справа. "Під прицілом" навіть ті діячі часів Януковича, які сидять - хто в окупованому росіянами Криму, хто в Росії - тихо, не привертаючи до себе зайвої уваги.

Зокрема, пакувати речі й тікати через Керченський міст, поки він ще стоїть, варто колишньому міністру оборони Павлу Лебедєву та екс-очільнику СБУ Олександру Якименку. 

Не секрет для українських спецслужб, де в Росії (набагато скромніше, ніж було в Україні) мешкають колишній генпрокурор Віктор Пшонка та колишній міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко. А підлеглі останнього – екс-начальник "Беркута" Сергій Кусюк та екс-заступник київської міліції Петро Федчук взагалі служать у силових структурах країни-агресора.

До речі, "на підтанцьовках" не лише у росіян, а навіть у цілковитого маргінеса – "керівництва "ДНР"" перебуває колишній міністр доходів та зборів України Олександр Клименко. Він тепер є "головним акціонером" однієї з шахт на окупованому Донбасі.

Насправді можна згадувати й згадувати. І колишню очільницю МОЗ Раїсу Богатирьову, і екс-віце-прем’єра та очільника Уряду Сергія Арбузова, і екс-міністра енергетики Едуарда Ставицького (який начебто осів в Ізраїлі під новим ім’ям), колишнього секретаря РНБО Андрія Клюєва і так далі. Навіть "младоолігарх" Сергій Курченко, який "зробив кар’єру" в Україні, завдяки дружбі зі старшим сином Януковича Олександром, і, на відміну від інших, продовжує успішний бізнес в Росії, боїться. Попри те, що його офіс розташований в самому серці бізнесової Москви – бізнес-центрі "Москва-Сіті" (так-так, куди долітають невідомі БПЛА), без озброєної до зубів охорони Курченко на людях не з’являється.

Та, окрім потреби найняти охорону, ще одна порада зрадникам: зверніть увагу на реакцію російських пропагандистів на смерть Киви: своїм не став, хоч як не намагався - ніякого співчуття. Те саме чекає й на інших.

Ярослав Конощук, Тетяна Стежар

УНІАН в Google News