Вибір країни. Чи слід українцям чекати на хаос в містах і селах після місцевих виборів

Обираючи мерів і депутатів міськрад, важливо розуміти, що можна і потрібно вимагати від них, коли вони займуть свої посади. Адже їхня робота – не лише виступати «за все хороше проти всього поганого».

Роботу міської влади ми бачимо щоразу, як виходимо за поріг свого будинку. Щоразу, як прямо перед очима зводиться чергова висотка і жодного дитячого садочка чи школи поруч. Щоразу, як у крані зникає вода, а додзвонитися до керуючої контори неможливо. Щоразу, як відкривається черговий фонтан на центральній площі, а у лікарнях захлинаються від потоку хворих.

Обласні, районні чи ради громад, яких ми обрали сьогодні, на наше щоденне  життя впливатимуть набагато більше, ніж парламент чи президент. Цей вплив різний. І тут над усіма нами нависла серйозна загроза. Щоб зрозуміти, яка, ТСН.Тиждень прямує в місто Буча на Київщині. Воно - унікальне. Колись невеличке селище стало містом обласного значення, потім центром територіальної громади, а тепер взагалі центром новоствореного району. Але досі ані місцеві мешканці, ані навіть влада не можуть уявити, як розмежувати повноваження. А отже, кому належать гроші.

«Які повноваження будуть у районних рад, мабуть, і законотворці достеменно не знають», - каже ТСН.Тижню голова Бучанської територіальної громади Анатолій Федорук.

Як же розібратись в надто розгалуженій системі місцевого самоврядування?

Чинний мер Бучі пояснює, що все тепер вирішують громади. Це називається базовий рівень послуг - освіта, медицина, жкг, благоустрій, земельні питання і місцевий транспорт. Тож роль депутатів громади та виконкому сильно зросла. Адже тепер в місцевих бюджетах з’явились гроші, причому велетенські.

Як все було влаштовано раніше? З загального державного бюджету гроші просіювались через сито обласних та районних рад. Більше діставалось, в основному, лояльним мерам чи партіям, які представляли більшість в обласних радах. На місцях це призводило до того, що стратегічно важливі об’єкти заморожували. Тепер все змінилось.

З нашого загального гаманця - гроші на освіту і медицину напряму йдуть до громад. Та й громади зі своєї пісочниці нікому нічого не віддають. Всі місцеві податки забирають собі і спрямовують на важливі для громади об’єкти. Тож депутати громади мають дуже  добре думати, куди спрямувати ці ресурси, аби їх захотіли обрати на наступних виборах.

Чи стануть при цьому багатшими села, які увійшли до громад? Для цього  вигадали спеціальну посаду - старост. Саме староста є представником села у виконкомі громади. Він стежить за благоустроєм, до нього можна звернутись по необхідні довідки. У разі проблеми у селі саме він має змусити депутатів дізнатись про негаразди і виділити на їх рішення гроші. Але його ніхто не обирає. Він навіть жити може в іншому місці.

Лише підійматиме важливе питання для села для депутатів і виб’є під це гроші.

Якщо за усе тепер відповідає громада, навіщо нам обирати депутати до районних рад, створювати їм апарати (а їх утримання коштує від 3 до 5 мільйонів на рік), та ще й зводити будинки. За що вони будуть відповідати і як самі себе утримувати? По-перше, районні ради не прибрали з Конституції, тобто фактично закріпили за депутатами місця у владі.  Ну, а, по-друге, їм відведена історична місія.

«Ми називаємо їх органами транзитного типу. Так, у них не буде звичної роботи, яка була раніше: сидіти і ні за що не відповідати. Вони визначали – цьому селу дам, цьому селу не дам. А потім приїжджати, перерізати стрічку, мовляв, які молодці. Тепер у них буде трошки інша робота», - каже ТСН.Тижню виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобажан.  

Ця інша робота – це, фактично, провести європейське розлучення. Тобто добровільно і без скандалів передати майно, кадровий ресурс та бюджетні установи громадам. Мають вкластися у перші рік-два каденції. Ну, а далі, виходить, сидіти, скласти руки?

«Це субрегіональний розвиток - пошук спільних проектів, пошук спільних інвестицій. І це та задача, яку раніше районний депутат не виконував», - каже Слобажан.

Але навіть ця робота у райрад лиш гіпотетична. Адже закону, який визначав би їх зону відповідальності, немає. Вони ніби непотрібний апендикс. Просто так не викинеш, користі ніякої, а запалитися може. Бо  якщо до кінця листопада закон про райради не приймуть, добровільне самознищення райрад може перетворитися у скандали, корупцію і судову тяганину, каже мер Бучі.

«Ми, коли набували статус міста обласного значення, виходили з ірпінської міської ради, то в нас теж процес «розлучення» був складний. Він і нині триває. Якщо треба буде, будемо відстоювати в судовому порядку», - каже голова Бучанської територіальної громади Анатолій Федорук.

Для мешканців громад такий хаос означатиме холодні батареї, затримку зарплат, непроїзні дороги і суцільну плутанину з відповідальними. Але, принаймні зараз, ми ближчі до порядку ніж були досі.

Якщо нарешті зрозуміємо, що ті, кого обираємо, - це не наші начальники. Це наймані люди, яким ми довірили прибирати наші вулиці і лагодити наші труби. А якщо робитимуть це погано і крастимуть, їх треба вигнати і більше не наймати ніколи.

УНІАН в Google News