ВЕРХОВНА РАДА ПРИЙНЯЛА ЗАКОН, ЯКИЙ ЗНЕВАЖАЄ ВИБОРЦІВ
ВЕРХОВНА РАДА ПРИЙНЯЛА ЗАКОН, ЯКИЙ ЗНЕВАЖАЄ ВИБОРЦІВ

ВЕРХОВНА РАДА ПРИЙНЯЛА ЗАКОН, ЯКИЙ ЗНЕВАЖАЄ ВИБОРЦІВ

14:33, 31.07.2009
12 хв.

У виборчих комісіях складеться двопартійна система. Збільшення застави для реєстрації  кандидатів також працюватиме на цю технологію... Інтерв`ю О.Барабаша 

Деякі експерти вважали, що саме зміни до закону про вибори Президента були головною причиною останнього блокування регіоналами роботи парламенту. Може, це і неправда. Але правда у тому, що на останній позачерговій сесії парламент дружно, голосами двох найбільших фракцій - Партії регіонів та БЮТ, - які ще кілька днів тому билися навколо трибуни, прийняв закон, котрий змінює процедуру виборів.  Потім обидві політисили напружено чекали президентського вета, стоячи на низькому старті, щоб знову позачергово зібратися та його подолати. Але нещодавно депутати-таки розслабилися, сказавши, що позачергової сесії не буде, а вето вони подолають і у вересні. Розповісти про дискусійний закон ми попросили одного з найбільш провідних фахівців з виборчого права Олександра Барабаша.

БарабашОлександре Леонідовичу, як ви оцінюєте поправки до закону про вибори Президента?

Ці надзвичайно системні поправки фактично руйнують усі засадничі положення будь-якого виборчого законодавства, які складалися і еволюціонували впродовж останніх десяти років. Це питання списків виборців, питання формування виборчих комісій, питання оскарження порушень і судового захисту взагалі, процедури підбиття підсумків.

Відео дня

Усі ці роки гірше, або краще, але в нас поступово розвивалися процедури, які звужували можливості для фальсифікацій виборчого процесу і розширювали можливості судового захисту або оскарження результатів через комісії. І на сьогодні день всі ці механізми, яких було досягнуто на 2009 рік, фактично зруйновано, а зміни написані під іншу політичну ідею. Навіть з чисто процедурних питань це майже принципово інший закон, який відкриває дуже широкі можливості для фальсифікацій. Я не можу стверджувати однозначно, що наступні вибори будуть сфальсифіковані, але однозначно, що цей закон різко послаблює можливості контролю за фальсифікаціями, для попередження порушень та для покарання за порушення.

Як цим законом змінюється порядок формування виборчих комісій?

Справжня мета новацій, які стосуються порядку формування комісій, - допомогти політичним силам, які найбільш підготовлені до формування виборчих комісій, фактично отримати величезні переваги та домінування у них. Таким чином, політичні сили фактично отримують управління над виборчим процесом.

Зауважте динаміку: спочатку на першому етапі підготовки закону парламентарі запропонували формування комісій фактично фракціями парламенту. І тоді, скажімо, дві фракції, домовившись (як ми бачимо, вони вміють домовлятися  коли йдеться про їхні корінні інтереси), домінували би в усіх виборчих комісіях. Але фракції не є суб’єктом права, не є суб’єктом інших правовідносин, це виключно суб’єкт внутрішньої організації роботи парламенту. І раптом фракції отримали величезні переваги у формуванні комісій. Це була явно подразнююча нерівність. Але протягом обговорення законопроекту та в результаті тиску громадськості ініціатори закону зрозуміли і скасували її. Мені здається, цю норму ввели із провокативною метою, щоб після громадського тиску відступити на заздалегідь підготовлені позиції і фактично повернутися до способу формування комісій, який був у 2004 році. Нагадаю, що тоді комісії були безрозмірними. Кожен кандидат отримав право висувати по дві кандидатури, і в окружні, і в дільничі виборчі комісії, і гранична кількість членів комісій не обмежувалась.

Тобто кожен фінансово потужний реальний кандидат в Президенти може завести собі десяток технічних кандидатів, які отримують право мати представництво у комісії?

Закон відкриває для цього можливості. І давайте згадаємо досвід останніх виборів. На минулих виборах було двадцять шість кандидатів, і для трьох чвертей тих кандидатів єдиною метою балотування було отримати право висувати членів комісій. Нічим більше вони не відзначилися. І моє спостереження 2004 року: одразу ж ці комісії чітко поділилися на два табори.  І голосування комісій відбувалося чітко за політичним принципом. Чому, наприклад, було не встановити верхню межу кількості членів комісій  та не ввести жеребкування? Але якщо встановити верхню межу, то тоді серед членів комісій може не виявитися представників від основних кандидатів. А так ця норма підштовхує до створення “своєї” гарантованої більшості в комісіях. І тут переваги матимуть ті кандидати, які мають досвід військової мобілізації своїх політичних сил на виборах. А ми по попередніх виборах знаємо, хто вміє організовувати людей. Тож, очевидно вже сьогодні, що у випадку прийняття закону у комісіях складеться двопартійна система.

Наступна норма про збільшення застави для балотування кандидатів  також працюватиме на цю технологію. Цю технологію застосувати може та політсила, яка знайде два з половиною мільйони гривень для реєстрації технічного кандидата, а також людський ресурс, щоб заповнити ці квоти.

А які зміни передбачені у формуванні державного реєстру виборців?

Підхід до роботи із списками виборців змінено концептуально. І взагалі дискредитовано саму ідею державного реєстру. Зміст державного реєстру полягав у тому, щоб створювалися державні органи при райдержадміністраціях, яким давали відповідну апаратуру, нормативні документи. Ці органи щоденно та професійно працюють над створенням державного реєстру виборців. Тільки вони відповідають за стан та якість державного реєстру. Професіоналізація питання мала би гарантувати якість. А виборчі комісії у такому разі абсолютно, підкреслюю, абсолютно усунуті від роботи із списком виборців.

У новому ж законі є норми, які делегують право приймати рішення, розглядати скарги щодо списків  виборців  дільничим виборчим комісіям аж до завершення голосування. Це означає, що у день виборів дільничі виборчі комісії (чого у них не було з 2002 року) та окружні виборчі комісії (чого у них не було з 2004 року) будуть приймати рішення щодо включення нових осіб у список виборців. Це настільки хаотичний процес, ніким не контрольований, що виникає запитання: а для чого ми стільки працювали над списком виборців? Якщо все одно голова, заступник, секретар дільничих комісій у день голосування будуть приймати будь-які рішення, і це буде законно. Знову ж таки, сама по собі ця норма – не фальсифікація. Але це сприяння такій можливості. При цьому хочу нагадати, що логіка обмеження повноважень виборчих комісій у внесенні змін у список виборців простежувалася впродовж десяти років, ми дійшли до того, що вони не повинні у список втручатися, а лише видавати по ньому бюлетені. І тепер ця система фактично руйнується вщент. Плюс в законі нечітко виписано, як дільнича або окружна виборча комісія розглядатимуть скарги, і за якою процедурою вона приймає рішення, які документи при цьому приймає. Це – хаос. Я б хотів побачити, як хоча би хтось з авторів закону роз’яснить рядовому члену виборчої комісії, як він крок за кроком повинен діяти, коли отримає скаргу виборця. Бо у цьому законі це не виписано. Я займався цим багато років, провів сотні тренінгів і знаю, наскільки складно розкласти людям все по полицях - і все одно виникає маса помилок. Це ж масовий захід, цим повинно займатися п’ятсот тисяч людей одномоментно. Причому ці люди, скажімо так, слабко підготовлені. У законі на два порядки стало менше ясності, як приймати рішення, як розглядати питання, які приймати документи, як реалізовувати рішення. Це все буде віддано головам виборчих комісій. А що робитимуть голови виборчих комісій? Він робитиме те, що хоче. Уявіть, виборчу комісію, яка сформована під контролем двох політсил, яка має повноваження змінювати список виборців, і голову, який обходиться із скаргами виборців на свій розсуд.  Н,і це ще не механізм фальсифікації, але це такий чудовий матеріал для того, щоб спрямувати у цьому напрямку свою енергію, якого вже не було років з п’ятнадцять.  

А що змінилося у способі оскарження результатів голосування у суді?

Попередні норми про порядок оскарження набувався важко, поступово, роками  і мені здається, що у 2007 році він був близький до ідеалу. “Геніальна” думка - скоротити строк розгляду скарг в комісіях і судах до двох днів. Я не пам’ятаю, щоб скарга в судах розглядалася менше п’яти днів. Але нинішні парламентарі пішли далі: якщо суд не розглянув і не прийняв рішення протягом двох днів, то скарга залишається без розгляду. Це взагалі фантастика, якої немає в жодному іншому судовому процесі в категоріях інших справ.  Суд фактично порушує права людини, не захищаючи за два дні. Достатньо будь-якими методами не допустити рішення суду (заблокувати суди, щитові, прокуратуру – способів безліч, від зловживання процедурою до затягування виборчого процесу) і більше рішення суду не буде. Враховуючи колосальний досвід рейдерських атак певних політсил на суди, то можна сказати, вони не допустять жодного рішення, яке їм невигідно. Процедура зриву судових рішень – “геніальна”. Суд блокується, нейтралізується, виводиться з виборчого процесу. Розглядати скарги на рішення окружних комісій будуть окружні адміністративні суди. Тобто один суд на область. Уявіть, що у Донецькій області будуть двадцять три комісії, а всі скарги - у одному суді. Як чисто технічно можна забезпечити підготовку, розгляд та прийняття рішення за сорок вісім годин? Це настільки знущальний підхід, нічим не обґрунтований, окрім бажання повністю паралізувати суди та судовий захист та наплювати на конституційні приписи про можливість судового захисту. Механізм судового розгляду стає “яловим”. Але при цьому у судах можуть розглядати тільки ті скарги, які стосуються виборчого процесу, рішень, дій чи бездіяльності виборчих комісій та їхніх членів, посадових осіб, засобів масової інформації, їхніх творчих працівників і посадових осіб.

А все, що стосується протоколів, тобто результатів голосування,  взагалі не підлягає судовому розгляду. (При цьому окремо внесена поправка і у адміністративне судочинство, і  у закон про вибори). Це найбільш кричуща поправка - пряма заборона оскаржувати у суді протоколи про підсумки голосування в окрузі і про результат підрахунку голосів на виборчій дільниці. Ця норма суперечить 24 статті Конституції, яка говорить, що юрисдикції судів підлягають усі правовідносини, які є у державі. А тут який би "бєспрєдєл" не робили дільничі комісії, оскаржувати їхні дії у день голосування не можна. Під час судового виборчого процесу судовий захист знейтралізовано, а на фінальній частині заборонений. Чому заборонені будь-які оскарження результатів голосування на окремій виборчій дільниці і цілому в окрузі? Окружним виборчим комісіям встановлено термін для підбиття підсумків - п’ять днів. А далі написано, що якщо до ЦВК не надійде протокол, то вона може прийняти рішення по тих даних, що в  неї є, без даних цієї комісії. Якщо є небажані дільничі виборчі комісії, можна робити все, щоб не прийняти у них протокол і сказати, що п’ять днів пройшло, ми мусимо прийняти рішення без вашого протоколу. Те саме стосується і окружних комісій. Якщо ЦВК вважатиме, що є небажані округи для голосування, то можна підбити підсумки без їхніх протоколів. І є окрема заборона оскаржувати будь-що до ЦВК у день голосування і встановлення підсумків голосування. Автори мотивують тим, що ЦВК не слід перевантажувати у момент підбиття підсумків. Але я не знаю, чим особливо перевантажена ЦВК у день голосування і наступний день, поки не підходять протоколи. Що виходить?  У ЦВК на окружні комісії поскаржитися не можна в принципі ні на що. У суд поскаржитися не можна.  Такої зневаги до волевиявлення виборців законодавство України ще не знало.

Цей закон – залізна хода партійного гегемона, цілеспрямована системна зміна, яка працює на реалізацію однієї ідеї – підготувати тим політичним силам, які здатні на організовані рейдерські дії, поле для діяльності.

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся