ЛИТВАК: ЧИМАЛО СВІДКІВ У СПРАВІ ЛАЗАРЕНКА ВЖЕ РОЗМОВЛЯЮТЬ З БОГОМ

Керівник Головслужби з питань діяльності правоохоронних органів Секретаріату Президента Олег Литвак у різні роки виконував обов’язки Генпрокурора, очолював Координаційний комітет боротьби зі злочинністю та корупцією… Олег Литвак відповів на наші запитання…

Керівник Головної служби з питань діяльності правоохоронних органів Секретаріату Президента України Олег Литвак свого часу розслідував справу Лазаренка.

Десять років тому він вже обіймав аналогічну посаду в апараті Президента Кучми, у різні роки виконував обов’язки генерального прокурора України, очолював Координаційний комітет боротьби зі злочинністю та корупцією, особисто координував підготовку до створення Національного бюро розслідувань. А ще за часів Радянського Союзу був заступником головного слідчого управління по розслідуванню особливо важливих справ Генпрокуратури СРСР й саме йому було доручено затримувати деяких організаторів “ГКЧП”, довелось допитувати Литвакові й Президента Радянського Союзу Михайла Горбачева після серпневих подій 1991 року.

Олег Литвак відповів на наші запитання.

НЕ ВИКЛЮЧАЮ, ЩО ДОЛЯ ВИБОРІВ МОЖЕ БУТИ ВИРІШЕНА В СУДІ

Пане Литвак, коли ви працювали в Генеральній прокуратурі, то займалися справою Павла Лазаренка. Як гадаєте, чи є перспективи його повернення в Україну найближчим часом? І якщо так станеться, чи може це стати серйозною проблемою для когось із сьогоднішніх кандидатів у Президенти?

Лазарено не може суттєво вплинути на хід політичних подій у країні. Щодо його повернення на Батьківщину – це залежить від самого Павла Івановича, у якого, якщо вірити пресі, уже завершився термін покарання.

Я не думаю, що Лазаренко сьогодні має якийсь вплив на політикум України, оскільки за час його відсутності в країні дуже багато чого змінилося, та й у суспільстві він справедливо асоціюється зі злочинами. Єдине, він може почати говорити про своїх співучасників, які ще не понесли покарання, і це його право. Тоді Генеральна прокуратура мала б відновити провадження порушених кримінальних справ і провести розслідування: повне, всебічне та об’єктивне.

А є підґрунтя для таких розслідувань?

Підґрунтя є, причому щодо багатьох осіб, які проходили в цій справі. Проте деякі свідки вже… відсутні – вони розмовляють з Богом. Тому довести причетність тих чи інших осіб буде дуже важко, усе залежатиме від майстерності слідчих.

Чи втручатимуться, на вашу думку, правоохоронні органи у виборчий процес?

Аналізуючи діяльність правоохоронних органів під час різних виборів, я можу допустити, що вони працюватимуть на того чи іншого кандидата. Те саме, думаю, буде робити й суд. Сьогодні немає ніякої таємниці, що судова система перебуває “в лоні” однієї політичної сили, міліція в іншої, податківці в тій самій, що й суд. Хочу сказати, що не свята й моя рідна прокуратура. Там бачать вплив партій на формування кадрової політики в державі, а в прокуратурі працюють живі люди, які думають що буде завтра.

Чи може, по-вашому, доля виборів вирішитися не в ЦВК, а в суді?

Я б цього не хотів, але ми маємо прецедент на минулих виборах. Якщо буде грубе порушення закону, тоді напевне будуть звернення до суду, а як же інакше? Тому я не виключаю, що доля виборів може бути вирішена в суді.

НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ ПОЧИНАВ СТВОРЮВАТИ ЩЕ КУЧМА

Сьогодні прокуратура святкує професійне свято – на ваш погляд, чи є цей орган незалежним і професійним?

Загалом прокуратура така, як і суспільство: якщо суспільство хворе, хвора й прокуратура. Вона не може бути іншою, оскільки працівники прокуратури такі самі люди, як і всі громадяни.

Сьогодні вплив деяких партій на прокуратуру дуже сильний... Не секрет, що працівники прокуратури служать – хто БЮТ, хто “Регіонам”, інші “Нашій Україні” – будемо прямо казати... На сьогодні ми не добились того, щоб правоохоронні органи позбулися хвороби служіння партії – замість служіння закону. Так, перевертні в прокурорських мундирах є, і це добре відомо.

Я не можу сказати, що нинішній генеральний прокурор цього не бачить – тоді я був би не щирий. Нещодавно пройшла колегія Генеральної прокуратури, де після вбивства таращанського прокурора Медведько піддав нищівній критиці кадрову політику прокуратури. Статистика свідчить, що генепрокурор не тільки бачить, а й реагує на такі прояви. До кримінальної відповідальності за дев’ять місяців поточного року притягнуто 9 працівників прокуратури, з них 2 заарештовано, до адміністративної відповідальності притягнуто 4, до дисциплінарної відповідальності – 550, звільнено з посад за дискредитацію прокурорського звання 28 працівників.

Але в прокураторі не лише вади, є й досягнення. Як кажуть: немає недоліків у того, хто не працює взагалі.

Можливо для підвищення ефективності прокуратури варто повернутись до ідеї Національного бюро розслідувань? Саме ви, здається, розпочинали процес його створення ще у 1997 році?

Я стояв і стою на позиції необхідності реформування органів прокуратури, а в цілому органів кримінальної юстиції. Ми не можемо працювати за інерцією вчорашнього дня, на законодавчій базі країни, якої вже немає. Я вважаю, що не може бути монополії на слідство в якійсь одній конкретній інституції – ні в прокуратурі, ні в МВС, ні в СБУ чи в податковій інспекції. Потрібно віддати підслідність справ тим органам, котрі відповідно до Кримінально-процесуального кодексу мають відношення до відповідного слідства. Тобто податківці мають займатися податковими питаннями, митники – митними, міліція має проводити слідство щодо злочинів проти особи, порушенням правопорядку, тощо. А прокуратура має займатися “винятковою підслідністю” – резонансними справами або справами, щодо яких є скарги на необ’єктивність розслідування піднаглядовими правоохоронними органами. Я веду мову про універсальну підслідність прокуратури.

Але є й інші справи: щодо транснаціональної злочинності, пов’язанні з економічними злочинами, діяльністю організованих злочинних угруповань, наркотиками і таке інше, що виходять за межі регіону, держави, – їх має розслідувати окрема структура. Я вважаю за доцільне повернутися до ідеї Національного бюро розслідувань. Коли я працював помічником Президента України Леоніда Кучми, мені вдалося його переконати в доцільності створення такого органу. Було багато напрацювань, на основі яких тодішній Президент України видав указ про створення НБР, але Верховна Рада так і не спромоглася ухвалити відповідний закон. Як буде далі, не знаю, але я глибоко переконаний, що рано чи пізно це буде зроблено. Моя впевненість базується на тому, що нинішній Президент України Віктор Ющенко акцентує увагу на необхідності створення антикорупційного органу, яким є Національне бюро розслідування.

РОЗСЛІДУВАННЯ СМЕРТЕЙ ЧОРНОВОЛА, КРАВЧЕНКА, КІРПИ СХОЖІ НА ІМІТАЦІЮ СЛІДСТВА

Ви говорили про досягнення прокуратури, але на сьогодні не видно якихось успіхів у резонансних справах: ні щодо отруєння Ющенка, ні щодо вбивства Гонгадзе, ні щодо Лозінського...

Я можу продовжити ваш список: немає результатів у справі хабарництва судді Зварича, прокуратура не дала відповідей на смерті міністра внутрішніх справ Кравченка, міністра транспорту Кірпи, і, що для мене особливо боляче, – на смерть В’ячеслава Чорновола.

Усі ці справи, які розслідуються роками, у мене як у колишнього слідчого, що пройшов шлях від районної прокуратури до слідчого з особливо важливих справ Генпрокуратури СРСР, викликають великі запитання та сумніви щодо професіоналізму тих, хто їх розслідує. Сумнів щодо ефективності прокурорського нагляду за розслідуваннями… І взагалі – чи не є це імітацією слідства?

Проте історія криміналістики свідчить, що рано чи пізно істина все рівно буде встановлена...

ОТРУЄННЯ ЮЩЕНКА Я РОЗСЛІДУВАВ БИ ЗОВСІМ ІНАКШЕ

А коли, гадаєте, буде встановлено істину у справі отруєння Ющенка?

Говорити конкретно щодо цієї справи я не можу, оскільки не тримав матеріалів у руках.

Але якби я її розслідував, то пішов би іншим шляхом, ніж Генпрокуратура. Допитував би не півкраїни, а виключно очевидців та потерпілих, що дало б змогу вийти на тих, хто був безпосередньо причетний до отруєння. Далі призупинив би слідство й через Міністерство закордонних справ надіслав запит до Російської Федерації (повідомлялося, що слідство встановило трьох осіб, причетних до отруєння, які сьогодні перебувають у РФ. – Авт.) щодо екстрадиції підозрюваних – щоб проводити слідство в Україні. А так усе це або імітація слідства, або безпорадність слідчих.

ОПЕРАТИВНІ СЛУЖБИ АБО ІМІТУВАЛИ СЛІДСТВО, АБО БУЛИ В ЗГОВОРІ З ПУКАЧЕМ

Це стосується й інших резонансних справ?

Згадайте, як шукали Пукача... Казали, що він був в Індії, Ізраїлі, Росії, інших країнах світу, а насправді Пукач подорожував з Луганська до Києва, з Києва – в Житомир, більш того, якщо вірити засобам масової інформації, він спілкувався по телефону зі своїми колишніми підлеглими. У мене виникає запитання, що це за діяльність правоохоронних органів, коли людині, яка скоїла такий тяжкий злочин, було достатньо відпустити бороду, щоб його ніхто не знайшов? Борода стала щитом перед відповідальністю? Це свідчить про те, що оперативні служби або імітували слідство, або були в зговорі з Пукачем.

Та тільки-но якесь свято – чи День міліції, чи День СБУ, чи митної, податкової служби, – цей стіл завалюється такою купою документів – тому присвоїти генерала, тому – генералісимуса, тому єфрейтора... Такі свої заслуги перераховують, що коли аналізуєш, то думаєш: злочинність у країні вже подолана. Та це ж не більше ніж “паркетні генерали”...

Та як би там не було, користуючись нагодою, хочу привітати своїх колишніх та нинішніх колег з професійним святом. Щастя вам і успіхів у роботі! Нехай береже вас Бог.

Розмовляла Олена Гітлянська

УНІАН в Google News