ЧИМ ЗАГРОЖУЄ УКРАЇНІ ЗАКОНОПРОЕКТ №6591

На сайті Верховної Ради оприлюднено проект змін до деяких законів з міжнародного приватного права. Коментар щодо можливих наслідків ухвалення законопроекту…

В останніх числах червня на офіційному сайті Верховної Ради України було оприлюднено законопроект № 6591 «Про внесення змін до деяких законів України з питань міжнародного приватного права» від 25.06.2010 р., що може бути поданий до розгляду Верховною Радою України найближчим часом. Фахівці практики міжнародного арбітражу ЮФ «Василь Кісіль і Партнери», уважно слідкуючи за змінами законодавства вважають за необхідне прокоментувати можливі наслідки прийнять вказаного законопроекту, чим звернути увагу правових кіл і державних діячів на його потенційну небезпеку.

Сьогодні ми спостерігаємо зростання кількості міжнародних арбітражів, в яких тою чи іншою мірою постає питання притягнення держави України до відповідальності за міжнародними комерційними контрактами, укладеними державними підприємствами, інституціями чи іншими утвореннями держави. Але якщо юридична можливість вказаних державних утворень нести самостійну відповідальність, як правило, не ставиться під сумнів, то питання про те, чи можна притягнути до відповідальності за їх неправомірні дії державу, є набагато більш складним як з теоретичної, так і з практичної точки зору. Складність цих питань має транснаціональний характер, а вирішення – індивідуальний, національний.

 «Положення цього законопроекту не тільки можуть негативно вплинути на ефективність правового регулювання та унеможливити досягнення задекларованої в Пояснювальній записці до законопроекту мети – захисту інтересів держави Україна та державних підприємств, - але навпаки привести до відвертих порушень міжнародних зобов’язань України. А це, в свою чергу, вкрай негативно вплине на міжнародний імідж України та на відносини України з міжнародним співтовариством,» - наголошує партнер, керівник практики міжнародного арбітражу ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» Тетяна Сліпачук.

Даним законопроектом пропонується внести зміни до Закону «Про правонаступництво України», якими передбачити, що міжнародні договори України діють лише в тій мірі, в якій вони не суперечать, серед іншого, Закону «Про міжнародне приватне право» у запропонованій Проектом редакції. Між тим, фактично це є спробою «переглянути» в односторонньому порядкуучасть України у низці міжнародних договорів, стороною яких вона після проголошення незалежності була майже 20 років. Як відомо, будь-які зміни зобов’язань за відповідними договорами можуть бути зроблені лише у порядку, безпосередньо передбаченими цими договорами та з дотриманням загальних положень права міжнародних договорів. Одностороннє ж, post factum, обмеження (перегляд) кола таких зобов’язань є недійсним з точки зору міжнародного права.

Проектом пропонується додати до Закону «Про міжнародний комерційний арбітраж» та до Цивільного процесуального кодексу України додаткову підставу для відмови у визнанні та виконанні іноземних арбітражних рішень на території України. Не зовсім зрозуміло, чи має на меті Проект «переглянути» участь України у Нью-Йоркській Конвенції взагалі, чи просто не враховує, що положення вказаної Конвенції мають перевагу над положеннями законів України. Крім того, беручи до уваги, що запропоновані обмеження щодо визнання та виконання стосуються лише іноземних арбітражних рішень, їх застосування також суперечитиме ст. ІІІ Нью-Йоркської Конвенції, яка передбачає, що «до визнання та виконання [іноземних] арбітражних рішень … не можуть застосовуватися більш обтяжливі умови, … аніж ті, які існують щодо визнання та виконання внутрішніх рішень» (якими за статусом є рішення МКАС при ТПП України).  

Явно протиправним з міжнародно-правової точки зору є й запропоноване у Проекті положення про арешт, конфіскацію або інше обмеження права власності іноземної держави у відповідь на аналогічні дії при визнанні та виконанні іноземного арбітражного рішення проти держави Україна та державних підприємств за кордоном. Згідно з правом міжнародної відповідальності такі заходи є теоретично можливими лише у відповідь на порушення відповідними державами норм міжнародного права. У даному ж випадку Проект не зазначає такої передумови застосування вказаних заходів. А відтак, можна зробити висновок, що Проект передбачає накладення арешту, проведення конфіскації або інше обмеження права власності іноземної держави на території України у відповідь на дії, вчинені компетентними органами відповідної іноземної держави згідно з  міжнародним правом, правозастосовною практикою та законодавством держави суду. Відповідно, дії України щодо вжиття таких заходів можуть бути кваліфіковані, мінімум, як експропріація власності іноземної держави у розумінні міжнародного права з усіма наслідками, що з цього випливають.

І це лише частина новацій, яки пропонуються у законопроекті, і які в разі  прийняття Проекту у запропонованій редакції та його подальшій практичній реалізації можуть призвести до ряду інвестиційних позовівпроти держави Україна щодо порушення своїх міжнародно-правових, у тому числі інвестиційних зобов’язань, та навіть застосування до України міжнародно-правових санкцій.

УНІАН в Google News