МАТЕРІАЛЬНЕ УТРИМАННЯ ДИТИНИ АБО ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО АЛІМЕНТИ

МАТЕРІАЛЬНЕ УТРИМАННЯ ДИТИНИ АБО ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО АЛІМЕНТИ

Важливий обов’язок батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів, а й чинного законодавства, є матеріальне утримання дитини…

Одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.

Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.

Відповідно до частин першої-третьої статті 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, або за рішенням суду.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і, разом з тим, співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов’язання.

При визначенні розміру аліментів суд враховує:

- стан здоров’я та матеріальне становище дитини;

- стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;

- наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

- інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (стаття 182 Сімейного кодексу України).

Існування зазначеної норми надає можливість суду встановлювати у кожній конкретній справі той чи інший розмір аліментів на дитину, але не менший, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року № 1646 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, зокрема, з 1 жовтня 2010 року становить для дітей віком до 6 років - 787 гривень, для дітей віком від 6 до 18 років - 941 гривню.

Тобто, розмір аліментів є не меншим:

- для дитини до 6 років – 236 грн. 10 коп.;

- для дитини віком від 6 до 18 років – 282 грн. 30 коп.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття (частини перша друга статті 183 Сімейного кодексу України).

Таким чином, розмір аліментів визначається виключно судом і у кожному конкретному випадку окремо.

Крім того, частиною першою статті 192 Сімейного кодексу України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них.

Також слід зазначити, що відповідно до Переліку видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на дітей (постанова Кабінету Міністрів України № 146), утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом бухгалтеріями (розрахунковими відділами), за місцем роботи у розмірах, встановлених рішеннями судів.

Примусове виконання судових рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове рішення.

Порядок стягнення аліментів визначено Законом України «Про виконавче провадження».

У разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів боржника протягом трьох місяців підряд, якщо боржник не працює і не одержує доходів, стягнення звертається на майно боржника (частина друга статті 74 цього Закону).

Крім того, у випадку, коли батьки злісно ухиляються від виконання аліментного обов’язку, до них застосовується кримінальна відповідальність. Так, згідно зі статтею 164 Кримінального кодексу України злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років.

Однак досить складно довести, що батько чи мати злісно ухиляються від сплати аліментів. Пояснюється це тим, що при демократизації суспільних відносин на громадян не покладається обов’язок працювати, тому деякі батьки посилаються на те, що вони не можуть знайти роботу і не виконують своїх обов’язків, а при відсутності в них майна навіть державні виконавці не здатні виконати рішення суду про примусове стягнення з них аліментів.

Також слід звернути увагу на те, що якщо у платника аліментів немає реальної можливості виплачувати аліменти, то мають притягуватися до участі інші родичі дитини.

Так, статтею 265 Сімейного кодексу України встановлено, що баба, дід зобов’язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.

У разі неможливості надавання такої допомоги, держава несе обов’язок щодо надання дитині матеріального забезпечення, який може виконуватися різними способами. Одним із таких способів є призначення тимчасової державної матеріальної допомоги дитині у випадках, коли місце проживання її батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину.

Тимчасова державна допомога не може бути меншою ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189. 

Олена Митрофанова, Міністерство юстиції України

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter