Колапс української економіки оголошено на 2009 рік

Керівництво Туркменістану має досить вагомі підстави для ініціатив з підвищення ціни на свій газ, не надто зважаючи на думку Росії. З іншого боку, Москва також зацікавлена в такому кроці Ашгабата...

Президент України Віктор Ющенко і Президент Республіки Казахстан Нурсултан Назарбаєв вітаються під час зустрічі. Астана, 5 березня

Хтось може відзначити дивовижність збігу за часом. Тільки наприкінці минулого тижня Президент Ющенко відвідував Казахстан і Таджикистан, і нічого нібито не провіщало біди, і от маєш – мов грім серед чистого неба у вівторок пролунала заява керівників газових компаній НК «КазМунайГаз», НХК «Узбекнафтогаз», «Туркменгаз» на зустрічі з головою «Газпрому» Міллером! Вони оголосили, що з 2009 року мають намір здійснювати продаж природного газу за європейськими цінами.

Проте дуже близькими за датами виявилися не тільки оголошення цієї резонансної заяви з візитом до Середньої Азії Віктора Ющенка. Останні півтора тижні були просто насичені дуже важливими і подеколи навіть скандальними подіями, пов`язаними з постачаннями російського і середньоазіатського газу до України поточного року, а також на майбутнє. Тому можна упевнено стверджувати, що така неприємна для української сторони новина була озвучена саме «Газпромом» і саме в ці дні зовсім не випадково.

Що ж може означати для України звістка про підвищення Казахстаном, Узбекистаном і Туркменістаном з 2009 року ціни на природний газ до європейського рівня, а також хто і чому став головним автором цієї ініціативи? Для відповіді на ці запитання потрібно уважніше придивитися до сьогоднішньої ситуації на газовому ринку як в Україні, так в СНД і в світі взагалі.

Газовий баланс України зараз приблизно такий: річне споживання газу становить близько 70 млрд. куб. м. (у разі дуже холодної зими – більше), близько 20 млрд. – газ власного видобутку, решта близько 50 млрд. кубометрів – середньоазіатський газ, який «Газпром» доставляє до російсько-українського кордону. Причому, левова частка середньоазіатського газу – 42 млрд. куб. м. на рік – припадає на постачання з Туркменістану, а решта – з Казахстану і Узбекистану. Тому головним ініціатором ідеї підвищення ціни на газ є, поза сумнівом, туркменська сторона.

Безумовно, дуже багато в даному питанні залежить від Росії («Газпрому»). Адже газ з Туркменістану надходить до Європи і, зокрема, до України трубопроводом через Узбекистан, Казахстан і Росію. А російській державі середньоазіатський газ для власного споживання, в принципі, не потрібний – Москва не тільки забезпечує себе своїм газом, але ще й експортує його у великих обсягах до багатьох країн світу. Зокрема, через Україну до країн Європи постачається щорік 100-130 млрд. кубометрів російського газу - залежно, знову таки, від зимових температур (дуже холодна зима видалася в 2005-2006 році, а дві останні зими були досить теплими, що дозволило знизити імпорт російського газу і Європою, і Україною). Таким чином, Росія може (теоретично) відмовитися від газу з Середньої Азії, а у Туркменістану, Казахстану і Узбекистану виникнуть великі проблеми з його збутом.

Тому «гра» Туркменістану на різке підвищення ціни газу з 2009 року не може відбуватися без згоди на те «Газпрому». З іншого боку, туркменська сторона останнім часом одержує дедалі більше козирів у взаєминах з газових проблем з Москвою.

Уряд в Ашгабаті сьогодні навіть не приховує своїх амбітних планів. Зокрема, Туркменістан передбачає доведення рівня видобутку природного газу до 2010 року до 120 млрд. куб. м. (нині – близько 70 млрд., власне споживання – 12 млрд.), з яких 100 млрд. планується експортувати. До 2020 року видобуток має скласти 175 млрд. куб. м., з них на експорт розраховується постачається 140 млрд., в 2030-му - 250 млрд. куб. м. і 200 млрд. блакитного палива відповідно. Всього ж, як запевняв колишній глава країни Сапармурат Ніязов, підземні поклади Туркменістану містять 22, 5 трильйона кубометрів природного газу.

Реалізовуючи свою стратегію, Ашгабат веде останнім часом активні переговори з Росією, Китаєм, країнами ЄС і США щодо розвитку нових трубопровідних проектів.

На сьогодні є вже узгоджений з Росією проект будівництва Прикаспійського газопроводу з пропускною спроможністю 30 млрд. кубометрів газу в рік, є плани щодо європейської труби Nabucco потужністю 31 млрд. кубометрів. Крім того, узгоджений щорічний об`єм в 14 млрд. кубометрів до Ірану, угода про який через грудневі перебої минулого року хоч і опинилася під загрозою, але поки що офіційно не скасована. Ще проект Трансафганського газопроводу до Афганістану, Пакистану і, можливо, до Індії, а це близько 15-30 млрд. кубометрів.

Але найбільш важливим досягненням Туркменістану став початок будівництва наприкінці минулого року газопроводу до Китаю. Його пропускна потужність становитиме 30 млрд. куб. м. за рік, і китайці побудують його дуже швидко – газ піде в Піднебесну вже 2009 року. Причому, як стало відомо зовсім недавно, Ашгабат зміг переконати Пекін підвищити ціну на свій газ до 195 доларів за тисячу кубометрів (для порівняння: «Газпром» купує у Туркменістану газ для України в першій половині 2008 року по 130 дол. за тисячу кубометрів, а з другого півріччя – по 150 дол.).

Таким чином, керівництво Туркменістану має досить вагомі підстави для ініціатив щодо підвищення ціни на свій газ, не надто зважаючи на думку Росії. З іншого боку, Москва в нинішній ситуації конфлікту з Києвом також зацікавлена в такому кроці Ашгабата (як мінімум – в моральному аспекті).

З огляду на наведені міркування, перспектива істотного підвищення наступного року ціни імпортного газу видається вельми вірогідною. А чим це може обернутися для України?

Віктор Ющенко і Емомалі Рахмонов

Спочатку слід з`ясувати, які цифри можуть відповідати термінові «європейська ціна на газ» для України в 2009 році. Раніше передбачалося, що європейська ціна на газ буде наступного року десь 350-360 дол. за тисячу кубометрів. Але тепер – враховуючи стрімке зростання світових цін на нафту – варто чекати, що ця цифра може піднятися навіть до 400 дол. На російсько-українському кордоні цей показник буде дещо нижчим – наприклад, 2008 року при ставці за транзит російського газу територією України в 1,7 дол. за тисячу кубометрів на 100 км і з урахуванням довжини трубопроводу трохи більше 1000 км, ціна виявляється меншою на 20 дол. Тому нині в переговорному процесі з «Газпромом» і фігурують ціни в 320-330 дол. за російський газ для України.

Можна припустити, що Росія погодиться купувати середньоазіатський газ в 2009 році по 250-280 дол. і вище – з урахуванням витрат «Газпрому» на транспортування цього газу своєю територією. На кордоні ж з Україною ціна російського і середньоазіатського газу повинна вирівнятися і скласти близько 350 дол. за тисячу кубометрів – тобто, приблизно, в два рази вище, ніж в 2008 році.

Про те, які наслідки для української економіки може мати такий ціновий сценарій на 2009 рік, страшно подумати. По-перше, не витримає «європейської» ціни на газ вітчизняна хімічна галузь. Як заявляв наприкінці минулого року тодішній міністр економіки Анатолій Кінах, для хімічної галузі України є непідйомною ціна газу вже в 180 дол. Адже при виготовленні, зокрема, хімічних добрив газ є не тільки енергоносієм, а й головною сировиною. Ну, припустімо, 180 дол. хіміки ще витримають, а ось удвічі більшу ціну – однозначно, ні. Отже, експорт хімічної продукції стане в 2009 році збитковим, і підприємства вимушені будуть згортати виробництво (звільняти працівників).

По-друге, дуже неприємним стане дворазове збільшення ціни на газ і для головної української галузі промисловості – металургії. Хоча за даними експертів, частка витрат на газ становить у собівартості виробництва сталі лише 7-10%, але зараз різко підвищуються витрати і по інших статтях собівартості – стрімко дорожчають залізорудна сировина, металобрухт, кокс, тарифи на залізничні перевезення, зростає платня працівників тощо. Головна ж загроза в іншому: вже третій місяць поспіль швидкими темпами зростають світові ціни на сталь, але що буде, якщо вони почнуть знижуватися (а такі прогнози є)?

По-третє, подорожчання газу значно знизить рентабельність практично всіх вітчизняних підприємств, що працюють на експорт, а на внутрішньому ринку будуть істотно підвищені ціни на продукцію. Також підвищаться тарифи на житлово-комунальні послуги для населення. Усе це неймовірно розжене інфляцію.

По-четверте, за наслідками 2007 року негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами перебільшило в Україні 11 млрд. дол., цього року цей показник зросте ще більше, а в разі дворазового підвищення ціни на газ в 2009 році ситуація в цьому плані погіршає дуже значно. Що ще більше підсилить девальваційний тиск на гривну.

Є ще по-п`яте, по-шосте і т.д. Загалом, становище в українській економіці (а потім і в соціальній сфері) в разі дворазового зростання ціни на газ в 2009 році може погіршитися дуже сильно. І це – м`яко кажучи.

Звісно, уряд зобов`язаний зараз шукати виходи з вельми небезпечної перспективи. Юлія Тимошенко у вівторок повідомила, що “Нафтогазові” на переговорах з «Газпромом» дано доручення обговорити концепцію довгострокових угод між Україною і Росією про постачання газу і передбачити алгоритм формування ціни. «Протягом, наприклад, чотирьох років до ринкової», - уточнила прем`єр. Таке побажання голови уряду є вельми зрозумілим в обставинах, що складаються.

Якщо ж Росія і Туркменістан не погодяться на таку пропозицію української сторони, і наполягатимуть на переході до європейських цін на газ вже з 2009 року, то залишається ще один чинник, здатний пом`якшити негативний ефект. Україна може зажадати на переговорах про постачання газу наступного року дуже істотно збільшити ставки за транзит російського газу до Європи. Скажімо – більш ніж у 5 разів, як про це заявляв уряд пару місяців назад.

Але на такий крок, природно, спробують знайти переконливі контраргументи і Росія на пару з Туркменістаном. Загалом, перспективи України на 2009 рік дуже і дуже тривожні.

Михайло Маркелов