25 травня мер Києва Віталій Кличко, разом зі своїм братом Володимиром, урочисто відкрив двохсот десяти метровий пішохідний міст / фото УНІАН
Небезпечний селфі-міст – прокляття мера Кличка
23:09, 27.05.2019
15 хв.
Нова столична цікавинка, презентована мером Києва Віталієм Кличком на день міста – селфі-міст між парком «Володимирська гірка» й майданчиком Арки Дружби народів - «зламалася» вже наступного дня. Хтось говорить про вандалів, але насправді проблема значно глибша.
25 травня 2019 року. Восьма година вечора. Серце столиці. Мер Києва Віталій Кличко, разом зі своїм братом Володимиром, урочисто відкриває двохсот десяти метровий предмет персональної гордості – пішохідний міст, що з’єднує парк «Володимирська гірка» з майданчиком Арки Дружби народів.
«Ми зараз відкриваємо з вами унікальний об’єкт, який зможе зробити наше місто більш привабливим», - говорить мер столиці.
І дійсно, цей об’єкт - справжнє диво архітектурної та дизайнерської думки. Неймовірно амбітний та складний в реалізації проект, дивлячись на який, несила повірити, що він зведений всього за пів року.
Та не все так ідеально, як може здатися на перший погляд. За версією швейцарської проектної компанії, розкішний проект мосту київські чиновники у них нахабно вкрали.
«Для мене це навіть не питання чи це наш проект. З того, що я бачила – це очевидно», - розповідає співзасновниця архітектурної фірми (Цюрих) Штефані Шафрот.
Але скандальним виявився не лише проект. Якщо сама конструкція десь попід хмарами, то вартість її захмарна - шалені 420 мільйонів гривень. Це при тому, що початкова ціна робіт була ледь не вдвічі меншою - 260 мільйонів.
І допоки Віталій Володимирович радіє зібраним, завдяки мосту, зачарованим поглядам киян, а точніше електоральним балам, експерти та громадськість хапаються за голову.
Засновник громадської антикорупційної експертизи державних тендерів Дмитро Остапчук, який займається фінансовою аналітикою вже понад 20 років, розповідає, що такого закупівельного хаосу не бачив ніколи. Мовляв, для зведення цієї архітектурної споруди, використовувались прогалини в законі, які межують з кримінальною відповідальністю.
Вартість мосту - шалені 420 мільйонів гривень / фото Олександр Соколов
Так, 17 вересня 2018 року комунальне підприємство «Інженерний центр», підпорядковане КМДА, виходить на торги. Мета – пошук генпідрядника для будівництва мостового пішохідно-велосипедного переходу між парками «Хрещатий» та «Володимирська гірка». Очікувана вартість робіт – 260, 5 мільйонів гривень.
Але корупційні цікавинки в цій закупівлі починаються вже з майстерно виписаних умов до претендентів.
«Перше, це тендерна документація, яка має заточки чи якорі, які дозволяють перемагати саме тому, хто запланований», - розповідає Дмитро Остапчук.
Завдяки цим «якорям» та «заточкам», із шести компаній, які змагалися за ласий шматок бюджетних гривень, до торгів допустили всього дві: «Джет альянс» і «Спецавто-буд». Це мінімальна кількість претендентів, яку вимагає закон України про публічні закупівлі. Ба більше, на жаль, справжньою конкуренцією на цих торгах і не пахне. Експерт переконує, компанія «Джет альянс» за перемогу навіть не змагалася.
«Другий учасник був суто технічний… «Джет альянс» надав договір, що він в 2017 році виконував роботи ще для однієї компанії по будівництву мостів, але ми бачимо, що в 2017 році в нього чистий дохід був нуль. Підприємство взагалі не вело діяльності», - звертає увагу на нюанси проведення тендеру Дмитро Остапчук.
За його словами, технічний учасник потрібен лише задля того, аби, по-перше, показати ілюзію боротьби за державні гроші, а, по-друге, для того, щоб формально дотриматися вимог закону.
Висновки Дмитра Остапчука дають привід припустити, що переможець на цих торгах був відомий заздалегідь, ще до початку аукціону. А це може свідчити про змову між замовником та компанією-щасливчиком «Спецавто-буд».
«Переможець ніколи не виконував роботи на таку кількість грошей. Укладений договір – договір на 50 його річних оборотів максимальних. До того ж, це перша перемога підприємства в публічних закупівлях», - розповідає тендерний експерт.
Питання, звісно, риторичне, але чи може існувати змова між чиновниками столичної адміністрації та переможцем тендеру, без вигодонабувача й священних для українського ринку «відкатів»? «Тут такі гроші, які вже в портфелях не носять. Ці гроші треба шукати десь в юрисдикціях чи офшорних, чи за межами нашої країни, бо це дуже великі гроші», - говорить Остапчук.
І якщо для пана мера або його оточення компанія-переможець може бути рідною, то для громадськості власник фірми-щасливчика Роман Брижак та його компанія – кіт у мішку. Втім, в 2019-му цьому «коту» просто неймовірно щастить. Джек-пот в 50 його річних доходів множиться на 2 – з 260 мільйонів гривень за будівництво мосту до 420.
За офіційною версією КМДА, ріст ціни пов’язаний з непередбачуваними витратами, серед яких найбільша стаття видатків – укріплення зсувонебезпечних ділянок схилів…
Хто і як отримав бюджетні кошти – розібралися. Давайте тепер детальніше розберемось, що ж на наші з вами гроші набудував нікому невідомий, але казково дорогий забудовник.
24 травня 2019 року. Один день до офіційного відкриття об’єкту. «Гроші», разом із професійним будівельником, експертом з оцінки нерухомості Юрієм Новосьолом, відправляються на перевірку якості виконаних робіт.
Початок ревізії експерта приємно вразив.
«Плитка нормально зроблена, нормально положена, претензій нема», - говорить він.
Однак кожен наступний крок вглиб об’єкту за майже пів мільярди гривень формував все більше й більше запитань. Адже зразково-показове будівництво виявилося справжнім клондайком неприпустимих будівельних помилок.
«Мені незрозуміло, що роблять із цими сходами. Їх реконструюють – це старі бутові сходи. Між ними зовсім неякісно зроблені шви. Специфіка буту в тому, що якщо ти його замазав розчином, то вивести практично неможливо», - говорить Новосьол.
Об’єкт візуально залишається недоробленим, вважають експерти / фото Олександр Соколов
І таких дрібних помилок і недоробок тут безліч. Та акцентувати на них увагу немає сенсу, адже є одна, проте набагато глобальніша проблема. До здачі в експлуатацію, на думку професійного оцінювача нерухомості, міст не готовий.
«Я сказав би, що потрібно ще два місяці роботи до здачі в експлуатацію. Акт виконаних робіт зараз не підписав би», - підкреслює Юрій Новосьол.
«Об’єкт візуально залишається недоробленим. Це говорить про те, що місцева влада із підрядником, м’яко кажучи, перебуває в зговорі», - вважає він і додає, що завершити якісно за один день такий обсяг робіт, неможливо.
Згодом з’ясується – Юрій Новосьол мав рацію. Після помпезного відкриття об’єкту 25 травня, вже 26 його закриють на ремонт. Скляна підлога мосту, на якій стрибав мер, спочатку протече, а потім і взагалі трісне.
Хто ж, окрім мера та генпідрядника має відповідати за цей безлад? Така людина є – заступник голови Київської міської державної адміністрації Олександр Спасибко. На його чиновницьких плечах лежить контроль за всіма будівельними процесами на цьому майданчику. Це зона його безпосередньої відповідальності.
Пан Спасибко розповідає «Грошам», що компанія «Спецавтобуд», яка є генпідрядником, чесно і відкрито перемогла на тендері. А на зауваження, що на будівництві за 420 мільйонів (16 мільйонів доларів) працюють будівельники без уніформи, касок та навіть футболок, що може свідчити про якийсь субпідряд (не кажучи взагалі про те, що перебування на будівельному об’єкті з відкритими ділянками тіла, навіть в шортах, забороняється, адже це небезпечно), говорить, що ніякі каски будівельникам тут не потрібні.
«Компанія, яка побудувала цей об’єкт – просто високопрофесійні будівельники. Це унікальний об’єкт. Його було дуже складно побудувати», - розповідає Спасибко.
Однак «Гроші» пропонують йому експеримент – запитати у будівельників, де ж вони працюють, чи справді в компанії «Спецавтобуд». У відповідь чуємо: «Комплекс «В»». Чиновник КМДА виглядає розгублено...
Більшість будівельників та техніки на будмайданчику – субпідряд / фото Олександр Соколов
Підходимо до інших чоловіків, які працюють на будівництві і питаємо вже «в лоба»: «Ви субпідряд? Так?». У відповідь чуємо: «Звичайно».
Та поки ми шукали високопрофесійних будівельників від генерального підрядника, пан Спасибко розчинився в нетрях будівельного хаосу.
Цей простий експеримент із пошуку робочої сили компанії, яка зірвала джек-пот від КМДА, свідчить про дві надзвичайно важливі речі. По-перше, про кваліфікацію та наявність власних майстрів будівельної справи в компанії «Спецавто-буд». По-друге, про прозорість та законність стосунків роботодавця і будівельника.
«Бюджетні кошти перераховані генпідряднику. Той, замість того, щоб взяти своїх працівників, платити за них податки, бере, виводить ці кошти, платить готівкою й не платить податки», - розкриває «схему» експерт з оцінки нерухомості Юрій Новосьол.
Тож назріває логічне питання, якщо більшість будівельників та техніки на будмайданчику – субпідряд, в чому полягає задача генпідрядника? Навіщо перемагати на тендері й виконувати функції посередника? А може, щасливий та відтепер заможний «Спецавто-буд» звичайнісінька прокладка, на якій осідає різниця між заявленою та справжньою вартістю робіт?
«З великою долею вірогідності, ми можемо сказати, що тут працює група людей, які мають на своїй меті не тільки збудувати цей міст, але й отримати певну кількість грошей, які надаються в рамках цього проекту… У портфелях, чи у віллах в Іспанії», - вважає тендерний експерт Дмитро Остапчук.
На жаль, на даний момент оцінити, наскільки завищена ціна мосту, надзвичайно складно, проте досвід наших закордонних колег доводить, що його вартість могла би бути в рази меншою. Наприклад, Небесний міст Лангкаві в Малайзії, який вважається найвищим у світі (660 метрів над рівнем моря), має протяжність – 103 метри (вдвічі менше за довжину його київського колеги). А коштував він малайзійцям всього-на-всього мільйон двісті тисяч доларів. В той час, як пішохідний міст Кличка, витягнув з бюджету шалені 16 мільйонів доларів. Тобто за гроші, витрачені на будівництво пішохідного мосту Кличка, можна було б побудувати 7 двохсот метрових Небесних мостів Лангкаві!
Небесний міст Лангкаві в Малайзії вважається найвищим у світі
Та існує ще одна проблема. Мистецтвознавець, екс-очільниця Українського державного науково-дослідного та проектного інституту Ольга Рутковська переконує - міст Кличка може знищити життєво важливі для історії столиці пам’ятки архітектури.
«Колона Магдебурзького права завдяки тому, як було організовано будівництво, дуже складно себе почуває сьогодні. Грунт із водою просто стікав на неї, і потрібно знову робити реставраційні роботи», - розповідає експертка.
Ба більше, Ольга Рутковська вважає, що міст ставить під загрозу не лише історико-архітектурне надбання, а й людські життя: «У нас є грунтові води. В Києві вони дуже часто викликали зсуви і багато інших проблем. Поряд - метро, відступи від метро – мізерні… Нам нав’язують об’єкт, який буде потребувати шалених коштів на утримання цих схилів, адже вони зсувонебезпечні. Днями ми вже побачили – там утворюються провалля, пустоти, які будуть просто тягти за собою кошти-кошти-кошти».
Є у зведенні цього селфі-мосту і ще одна цікавинка. Коли у березні 2019 року заступник Кличка Олександр Спасибко презентував першу секцію будівництва, «Гроші» звернули увагу на скляну будівлю, яку, виявляється, запланували звести безпосередньо під оглядовим майданчиком Арки дружби народів. Втім, Спасибко на це заявив, що це – «просто візуалізація».
Однак секрети, про які не говорять уголос київські чиновники, розкриває авторитетний столичний архітектор Георгій Духовичний. Він добре знає, що ще на початку 2000-х на схилах Володимирської гірки та парку «Хрещатий» планували звести торговельно-розважальний центр та готель. Ще за часів Кучми українському архітектору довелось коригувати проект ізраїльських колег. Замовниками, за його словами, виступали впливові на той час банкіри - брати Буряки.
Георгій Духовичний розповідає, що плани міських чиновників мостом не обмежуються, має бути ще канатна дорога й… семиповерховий торгівельний центр. За його словами, саме для цього насправді схили укріпили на 200 бюджетних мільйонів – шалені гроші, через які проект здорожчав удвічі.
Іншими словами, особливо не афішуючи, але у всіх під носом, Кличко та компанія хочуть побудувати черговий торговельний центр. А основу для нього роблять бюджетним коштом! За гроші киян. Навіть не питаючи в них згоди.
Генпідрядник про це не говорить, акцентуючи, що «ми будуємо тільки міст». Уникає відповіді на пряме питання й заступник мера столиці Олександр Спасибко.
Та, за словами Георгія Духовничого, одночасно із мостом торговельний центр будувати не розпочали, бо… злякались.
Врешті, генпідрядник, який займався укріпленням схилів, зізнається «Грошам», що укріплення проводилося не лише для мосту: «Укріплено так, що зможе втримати не лише міст».
Міст ставить під загрозу не лише історико-архітектурне надбання, а й людські життя, переконані експерти / фото УНІАН
Тож ймовірно дуже скоро ми почуємо, що до «кришталевого мосту» Кличка нам потрібно добудувати канатну дорогу. Проект її значно грандіозніший ніж сім поверхів ТРЦ під аркою Дружби народів.
«Вона має висоту 18 метрів і три поверхи парковок на собі. Це при тому, що це зона набережної, де будь-яке будівництво заборонено», - зауважує Гергій Духовичний.
Активіст Віталій Білецький у таких планах взагалі бачить пряму загрозу існуванню всієї Поштової площі. Каже, що коли почали бити сваї під міст - і без того хитка площа почала сповзати в Дніпро. Наслідки вже відчутні, і не лише на площі.
«Деформований тунель метро, потягам доводиться зупинятися. Грошей на дренажі немає, що буде, неясно», - говорить він.
Таким чином, попри надзвичайно прогресивний дизайн та чарівний вид, який відкривається з пішохідного мосту пана мера, є ціла низка глобальних, критично важливих проблем, на які, в гонитві за електоральними балами, Віталій Володимирович та його команда, схоже, вирішили не звертати увагу – врешті решт навіть ставлячи під загрозу людські життя.
Зрештою, непрозорий тендер, космічно висока вартість будівництва, низька якість робіт, невраховані ризики, як для людей, так і для архітектурних пам’яток, додаткове будівництво, можуть перетворити міст із туристичної Мекки імені Кличка на черговий пам’ятник корупції і недалекоглядності українських чиновників. Як міст на Троєщину, який вже багато років стоїть іржавим пам’ятником порожніх обіцянок і вкрадених мільярдів.
Олександр Соколов, Олександр Крижанівський, Тетяна Стежар
Новини партнерів
