Чи буде Київ з хлібом, водою і газом?

Пилипишин каже, що він не Нострадамус. У Кличка заявляють, що рішення Киїради небезпечне для міста. Зінченко вірить, що БЮТ скинув ярмо з бюджету... Думки експертів

Учора Київська міська рада дозволила продаж акцій “Хліб Києва”, “Київгазу” і “Київводоканалу”.Чи постраждають інтереси київської громади після приватизації цих стратегічних об’єктів - дізнавався УНІАН

Віктор Пилипишин, голова Шевченківської  райдержадміністрації м. Києва:

Я НЕ ЧУВ, ЩО НА ЗАХОДІ Є ДЕРЖАВНІ ХЛІБЗАВОДИ

Я не Нострадамус, мені тяжко сказати, чи постраждають інтереси киян чи ні внаслідок вчорашнього рішення Київради. Це залежить від того, які будуть умови цієї приватизації. Я вважаю, що проводилася певна політика, щоб ці підприємства привести до приватизації. Чому? Тому що фактично кожний квартал треба виділяти 100-200 млн. грн. на компенсації цим підприємствам. Бюджет не може весь час виділяти такі кошти. Я не виключаю, що створилася така ситуація, при якій треба було приймати рішення про приватизацію. Але тепер виникає питання – на яких умовах буде проведена ця приватизація? Чи вона буде проведена прозоро? Чи будуть там додаткові інвестиційні зобов’язання, яка буде ціна на продаж і т.д? Можна ж провести приватизацію таким чином, що місто тільки від цього втратить, а можна і так, що всі кияни від цього тільки виграють. Єдине, я б віддавав в концесію, а не приватизовував. Моя точка зору: приватний бізнес більш ефективно використовує свої ресурси. Я не чув, що на Заході є державні хлібні заводи, наприклад.

Дмитро Андрієвський, депутат Київради (Блок Кличка) :

ЦЕ НЕБЕЗПЕЧНЕ ДЛЯ КИЄВА РІШЕННЯ

Це не тільки невдале, це небезпечне для Києва рішення. Це підприємства, які фактично мають монопольне становище із забезпечення міста водою і газом. Місто фактично втрачає контроль над формуванням тарифів на комунальні послуги. Я думаю, наступним кроком буде суттєве підвищення, з одного боку, житлово-комунальних тарифів. З іншого боку, це знову таки буде шантаж, як ми бачили з хлібом. До речі, це фактично одні й ті самі підприємці володіють і “Київхлібом”, і “Київгазом” і “Київводоканалом”. Це фактично шантаж з боку власників цих підприємств по збільшенню дотацій з бюджету на ці приватні підприємства. Це дуже небезпечне рішення.

Приватизації в такому вигляді, як ми сьогодні бачимо в Києві, на Заході не існує. Працює тендерна основа надання таких послуг, там де немає монополістів. Там де мова йде про природних монополістів, таких як постачання води, муніципалітети і влада мають серйозні пакети і впливають на політику тих підприємств. Такої практики, щоб все це передавалося в приватні руки , тим більше в одні й ті самі, не має. У нас же сміття, хліб, газ і вода фактично знаходяться в одних руках.  

Олександр Зінченко, лідер фракції БЮТ у Київраді:

ЦИМ РІШЕННЯМ  БЮТ ФАКТИЧНО СКИНУВ ЯРМО З МІСЬКОГО БЮДЖЕТУ

За останні роки у бюджет Києва не надійшло жодної копійки дивідендів від акцій “Київводоканалу” чи “Київгазу”, лише відрахування. На тобі, державо, збитки, а нам залиши дивіденди! Мати таку власність і абсолютно не впливати на результативність підприємства - безглуздо. Цим своїм рішенням БЮТ фактично скинув ярмо з міського бюджету.

Інтереси киян мають захищатися ефективним власником, а не формальним. Якщо формальний власник тільки весь час приносить проблеми на сесію у вигляді вимог щодо тарифів, боргів по погашенню, то це тільки розбещує всю економіку. Неефективна економіка починається з неефективного власника і неефективного підприємства.

Не можна сказати: от є таке рішення (тим більше на папері) і зараз почнуться зімни. Потрібно створювати механізм, відповідальну систему з боку Київради і КМДА. Це величезна робота щодо стабілізації всіх економічних монополій, з виведення їх на відповідальність, на звітність, на прозорість, на відкриті аудити.

Складність попередньої ситуації з хлібом полягала в тому, що загравали з однією монополією. “Київхліб” і “Київмлин” - це одна холдингова структура. А нам потрібні ринкові умови. Щоб адміністрація могла сказати: “З 1 вересня виставити на тендер на  місяць умови закупівлі хліба і хлібобулочної продукції на 2009 р. і що ціни будуть коливатися в таких параметрах, якщо не виникне форс-мажорних обставин”. І з 1 по 30 вересня компанії подають запити. 5% ринку може закрити одна компанія, 10 інша і т.д. Конкуренція є свідченням переходу на нормальну цінову політику. Ціни утворюються не тільки в тарифному комітеті Київради і в управлінні цін КМДА. А ефективні ціни - це ще й ефективний ринок, коли кілька представників борються за нижню ціну. 

Олександр Рябченко, директор Міжнародного інституту приватизації, управління власністю й інвестицій:

ДО ЦІНИ НА ХЛІБ ВЖЕ ЗВИКЛИ ЯК ДО ГОЛОВНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЗБРОЇ

Що стосується води, то це природна монополія. Тут завжди має бути жорстке регулювання. У світі існують і приватні місцеві монопольні водопостачальники і державні. Фактично демонструвати хорошу роботу можуть і ті, і ті.  Тут головне – єдина стратегічна лінія у державі: чи робити ці компанії приватними чи тримати їх у державній власності. Але з огляду на те, що українська держава ніколи не вважала, що вона повинна відповідати за те, як працюють державні компанії, то нам краще, щоб ці компанії були приватними. Принаймні, тоді держава матиме можливість запитувати з них жорстко, щоб вони працювали, враховуючи потреби споживача. Я за те, щоб водопостачальні компанії були приватними. Але треба прийняти закони, які будуть жорстоко регулювати їх діяльність.

Облгази здебільшого вже приватизовані по країні. Саме по газу я не переконаний, що це дуже добре, на відміну від води, яка є нашим внутрішнім ресурсом. Можливо,  не варто було приватизувати облгази, бо по газу не можна гарантувати позитивну ситуацію. Є проблеми: ціна на газ, стосунки з Росією. Набагато важливіше те, що кожна людина буде отримувати газ, ніж те, хто буде власником на місцевому рівні. Ми б могли перейти до приватизації газопостачальних місцевих компаній через певний термін, коли з’ясується динаміка ціни на газ і будуть встановлені зрозумілі правила, за якими ціна для українських споживачів нараховується.

Хліб – це не є монопольна галузь. Це галузь конкурентна. І держава замість того, щоб централізувати ці функції, має зробити конкурентне середовище. Принаймні створити двох чи трьох чи більше виробників, які б конкурували між собою і це було б набагато краще, ніж централізоване управління. Ця тенденція по “Київхлібу” - все тримати в державній власності - не дасть нічого доброго. Хоча політично вона безумовно виграшна, бо до ціни на хліб вже звикли як до головної політичної зброї.

Ярослав Жаліло, президент Центру антикризових досліджень:

ВТРАТА МІСТОМ КОНТРОЛЮ НАД “КИЇВХЛІБОМ” СТВОРЮЄ ПЕВНІ РИЗИКИ

Наскільки мені відомо, “Київводоканал” і “Київгаз” приватизується порядку 25%. По суті, тут не йдеться про передачу “в руки”. В разі, якщо місто проводить нормальну політику у відношенні цих підприємств і добре управлятиме своєю часткою акцій, то це можна назвати позитивним кроком. Якщо говорити про “Київхліб”, то там вже йдеться про приватизацію контрольного пакету акцій. Я сьогодні не можу знайти економічного обґрунтування тому, що це дійсно є правильним кроком. Ця компанія виконувала певні соціальні функції. Компанія є стратегічно важливою з точки зору забезпечення таких функцій і надалі. І втрата містом контролю над “Київхлібом” дійсно створює певні ризики щодо забезпечення киян хлібом і ціноутворенням на хлібопродукти. Особливо в контексті загальної тенденції подорожчання зерна і відповідно продукції з нього. Тому тут можуть виникнути певні ризики.  

На Заході ситуація з хлібопостачанням цілком протилежна. Там є низка приватних дрібних компаній, які мають хлібні магазини і постачають свою продукцію туди. Одночасно діють певні соціальні програми, тоді держава або міська влада здійснює якісь дотації, замовлення. Підприємства комунального господарства в основному формуються на основі державно-приватного партнерства. Це можуть бути частково державні, частково приватні підприємства, які працюють за контрактами. А можуть бути цілком приватні компанії, але знову таки вони працюють в певних регуляторних рамках, які визначааються або державою, або муніципалітетом.  

Опитувала Анна Ященко