Світова фінансова криза вже в Бенілюксі. До чого слід готуватися Україні?

Вашингтон впирскує у фінансову систему $700 мільярдів, щоб уберегти її від смерті. І це той Вашингтон, який читав українським урядам нотації...

Поки українські урядовці переконуютьзахідних інвесторів, а заодно і нас, “що світова фінансова криза на Україну не перекинеться”, криза перестрибнула Атлантику, окуповує Велику Британію (щойно британський уряд оголосивпро націоналізацію ще одного банку - Bradford & Bingley)  і вступила у зону євро – запалала земля під голандсько-бельгійськоюфінансовою групою Fortis.

Оскільки Україна дійсно знаходиться якщо не на узбіччі, то на другорядній смузі глобального фінансового хайвею, то, дійсно, залишається сподіватися на те, що поки криза добереться до нас, її руйнівна сила ослабне, і Нацбанк таки захистять вітчизняну банківську систему. Ураган зародився в нетрях Федеральної Резервної Системи, яка зусиллями тодішнього її керівника Алана Грінспена (з якого на очах спадає позолота) довгий час утримувала суїцидно низькі облікові ставки; посилився над Уолл-Стрітом, а тепер, коли ціни на житло покотилися донизу, а борги за іпотекою - рвонули догори, смерч катаклізму розбиває неліквідні активи колись гламурних інвестиційних банків. Як у голівудських фільмах, працівники останніх із картонними коробками в руках зі своїм нехитрим офісним скарбом щодня сотнями залишають свої робочі місця - їх звільнено.

Світова фінансова криза таки матиме вплив як на вітчиняну фінансову систему, зокрема, так і на систему державного управління в цілому. Вплив на фінансову систему, сподіваймося, має бути швидше рекреаційним, аніж реанімаційним - вгамуються темпи кредитування, адже економіка тільки в лихоманці може щороку подвоювати зростання обсягу виданих кредитів. Стануть реалістичнішими ціни на нерухомість. Нацбанк посилить і без того професійний нагляд за банківською системою і запровадить систему раннього оповіщення, що волатиме про наближення кризи.

Що ж стосується впливу на модель державного управління, то тут зміни можуть бути ще вагомішими і визначатимуть розвиток України на десятиріччя вперед. Події у Вашингтоні і реакція американської держави на землетрус на Уолл-Стріті покладуть в Україні край суперечці між апологетами цілковитого державного патронату над економікою та адвокатами економічного лібералізму і Вашингтонського консенсусу - на користь перших. Слід визнати, що суперечка ця протягом останніх років втратила гостроту, оскільки позиції останніх значно ослабли.  Кого з українських політиків зараховувати в який табір - читачі можуть визначити самі. Літо-2008 примусило засумніватися, а вересень 2008-го поклав край браваді вільного ринку. Дотепер офіційний Вашингтон вустами і руками післявоєнних адміністрацій сповідував доктрину ліберального капіталізму і мінімізованого втручання держави в економіку. Пригадаймо Рональда Рейгана, якому приписують фразу: "В англійській мові є сім найпотворніших слів - Я політик, і я прийшов вам допомогти". Тепер той же Вашингтон впирскує сьогоднішнім голосуванням у Конгресі у фінансову систему 700 мільярдів доларів, щоби уберегти її від клінічної смерті; руками Федеральної Резервної Системи і платників податків рятує найбільшого страховика світу AIG, хоча ця функція не притаманна американському центробанку; веде примусом до вівтаря нелюбів у вигляді спотворених кризою до невпізнання інвестиційних банків; посилює систему регулюючих органів, визнаючи, що відпустив економіку напризволяще і прогледів зародок кризи.

Це той самий Вашингтон (і інші західні столиці), який читав українським урядам нотації, як слід мінімізувати вплив держави на економіку; як потрібно готувати до приватизації державні банки; як рядок за рядком треба вичищати із бюджету фінансову допомогу секторам економіки. Всі ці лекції і нотації на тему стерильного економічного лібералізму на роки наперед перекреслені подіями вересня 2008 року.

Беззастережно від того, яким буде в найближчі роки український уряд, НБУ  і хто їх очолюватиме, ми, видається, станемо свідками наступних трендів в економіці і суспільстві.

Держава привласнюватиме все більшу і більшу частку національного продукту, перерозподіляючи його через бюджет. Урядовці навмисне не оприлюднюють цифру, яка частка ВВП насьогодні перерозподіляється через бюджет. Цифра 32 відсотки, що фігурує у проекті бюджету на 2009 рік, не відповідає дійсності, оскільки вона не враховує Пенсійний Фонд. Разом із соцфондами видатки всіх бюджетів України перевищують 46 відсотків ВВП - це скандинавський рівень, але ще не Франція, де ця частка становить понад 50 відсотків. Невдовзі і у нас чиновники перерозподілятимуть через бюджет 50 копійок з кожної гривні національного доходу.

Держава дедалі більше патронуватиме економіку - відповідно, зростатимуть і субсидії з бюджету різним галузям економіки, які держава визначить приіоритетними. Найжирніші шматки бюджетного пирога очікуватимуть на сільське господарство, вугільну промисловість,транспорт (включно з дорогами), літако- і суднобудування. Рахункова Палата за інерцією розповідатиме про зловживання державними інвестиціями (як-от  про 237 мільйонів гривень, використаних з порушеннями на будівництво доріг), однак Рахункова Палата у нас як міліціонер, якими лякають дітей на ніч, щоби засипали. Що, до речі,  всіх влаштовує.

Після кількарічної перерви відновиться (вірніше, вже відновилася) практика надання податкових преференцій. Закон про престижність шахтарської праці вже дарував таку пільгу гірникам - на відміну від решти платників прибуткового податку з громадян (себто, всіх нас) вони сплачуватимуть цей податок за ставкою 10, а не 15 відсотків. На черзі  - поновлення пільг металургійній і хімічній промисловості. Створення ВЕЗ "Ахілія" знаменуватиме ренесанс українських економічних спецзон.

З державних банків буде знято сором`язливу паранджу вдаваної незалежності і повернуто повноцінний статус агентів у проведенні державної політики, хай навіть шляхом збитків і порушення фінансових нормативів. Якщо західні аудитори вкажуть на дірки в балансі, їм ввічливо нагадають, як Федеральна Резервна Система рятувала AIG, Freddie Mac i Fannie Mae і покладуть їх рекомендації у глибокі шухляди. Всі збитки компенсуватимуться через трансферти з державного бюджету. Вже наступного року через держбанки буде запущено заздалегідь збиткову мегапрограму пільгової іпотеки для бюджетників.

НБУ напочатку обурюватиметься, а потім не лише вгамується, але й погодиться на надання стабілізаційних кредитів тим галузям економіки,що гостро цього потребуватимуть. Західні ревізори зауважать, що це не віповідає інституційному мандату центробанку? А чи відповідає інституційному мандату ФРС та Казначейства США порятунок за кошти платників податків монстрів Уолл-Стріту, навіть пояснюючи це на загал необхідністю зберегти життєво важливі функції системи?

Вже поновилася і відтепер лише набиратиме сили практика надання кредитів під урядові гарантії ( хоча ми ще і посьогодні видихаємо позики, що надавалися в середині 90-х структурам на кшталт «Земля і люди»). Директорам шахт три мільярди позики під гарантії уряду? Будь ласка, вже проголосовано. Кредити (вибачайте, «на дурничку) директорам сільгосппідприємств, які у своїй більшості не платять навіть мінімальну зарплату своїм працівникам, натомість посилаючи їх на біржу зайнятості)? Будь ласка, вони вже у проекті бюджету-2009.

А на чому взагалі можна буде поставити крапку - так це на архаїчному фраеологізмі "структурні реформи". Україна переживатиме основну трансформацію, спрямовану на посилення ролі державного (але не державницького) апарату.

І школярі, відповідаючи на запитання "ким хочу бути" дедалі частіше відповідатимуть: "чиновником".

Станіслав Голубенко    

УНІАН в Google News