Тараса Петриненка увічнили на алеї Слави
Тараса Петриненка увічнили на алеї Слави

Тараса Петриненка увічнили на алеї Слави

18:11, 02.09.2006
4 хв.

На майданчику біля Жовтневого прибуло чимало гламурного народу... Тараса називали “батьком української естради”... Аліна Гросу знає напам`ять дві його пісні... Гості пили вино, демонстрували вишукані вбрання й ушановували винуватця...

“Дороги іншої не знаю, поки зорить Чумацький Шлях...Я йду від тебе і до тебе по золотих твоїх стежках”... Пісню “Україно” співали на урядових концертах, у студентських гуртожитках, її транслювали по радіо протягом десятиліть...

Її автор Тарас Петриненко. Українському співакові цього року призначено зірку Вищої академічної ради загальнонаціональної акції “Зірки України”. На честь цього комітет акції 1 вересня влаштував урочисте “запалення” цієї зірки на алеї Слави.

Тараса цього вечора називали “батьком української естради”. Ну, може, це й деяке перебільшення, але вже за одну пісню “Україно” для Тараса варто було пробити лунку на стежці Слави та вставити туди зірку.

Відео дня

Перед Міжнародним центром культури і мистецтв (тобто Жовтневим палацом) зібралися учасники свята, які прийшли вшанувати Петриненка. Ось Ольга Сумська з чоловіком Віталієм Борисюком. Над білим коротеньким плащиком від Каваллі визирав мереживний комірчик.

– Олю, Тарас гарний співак, але чи не здається вам, що він уже скоріше історія, ніж сучасність? – запитую в Сумської.

– Та що ти таке кажеш? – обурилася артистка. – Це час такий вульгарний, купують ефіри, і співає хто завгодно. А кращого мелодиста, ніж Тарас, на український естраді не було. Ми з чоловіком дуже тішимося, що цього року він став переможцем. 

Потім я підійшла до співака Володимира Гришка. Він прийшов у концертному костюмі, який купив у Лос-Анджелесі.

– Тут таке не шиють, – показав він розшитий камінцями жакетик.

– Пане Володимире, кому, окрім Тараса, ви б подарували таку зірку на алеї Слави?

– Солов’яненкові та Гнатюку. Але Тарас свою зірку заслужив. Для української пісні він зробив дуже багато...

Тарас під’їхав до майданчику на лімузині. На ньому був недорогий сірий піджачок.

Піднявся сходами, під оплески. Я сама аплодувала аж до болю в долонях – Петриненко моя студентська юність...

Здається, Тарас, відвик від таких ушанувань.

– Чесно кажучи, я сам люблю за кермом їздити, – він помітно хвилювався. – Дякую всім, хто дав цю нагороду, друзям – музикантам, які шукали собі піджаки на цей вечір, хоча звикли ходити в джинсах, усім гостям...

Помітила, що поряд стоїть співачка Аліна Гросу.

– Аліно, а ти знаєш бодай одну пісню Тараса?

– Так, – закліпала очима Аліна. – Знаю напам’ять “Україно” та “Пісню про пісню”. Мої ровесники більше реп слухають, а я і Тарасові пісні люблю.

Серед тих, хто вітав Тараса були Оксана Білозір та Юрій Костенко... 

На майданчику біля Жовтневого прибуло чимало гламурного народу. Група “Екс-Президенти” у фраках, поряд – учні Гришка, яких видавав “академічний одяг” та зовнішній вигляд.

Мимоволі почула, як російська спортсменка казала українській:

– Я не знаю украинский. Но когда поет Тарас, забываешь на каком это языке...

Неподалік я помітила подружжя – Тетяну Недельську та Яна Табачника. На Янові Петровичу піджак від Валентино, сорочка – Дольче і Габанна.

Підійшла привітатися. Тетяна була вбрана в гарне легке пальтечко.

– Пальто шила Анжела Лисиця. Цей дизайнер укупі з моїм чоловіком, який оплачує наші ідеї, – чудовий тандем, – пояснила Таня, упіймавши мій зацікавлений погляд.

– А брошка звідки? – запитала я.

– Срібло з діамантиками купила на блошиному ринку у Відні.

– Таню, чи любиш Петриненка?

– Я не вожу його диски в машині. Але коли слухаю “Україно”, то просто мороз по шкірі. Це вже більше, ніж любиш – не любиш...

– А ви, Яне Петровичу? – запитала Табачника.

– Ми в різних політичних таборах. Але Тарас – це вже легенда.

Краще й не скажеш...

Маша Міщенко 

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся