Представник НБУ розповів банкірам про яйця, взаємне запліднення та оральні інтервенції

В.Литвицький: «НБУ стоятиме, як під Сталінградом... Боріться за вкладників – піднімайте депозитні ставки... Я молюся, щоб усі правильно зрозуміли рішення МВФ»...

Учора в Києві відбувся круглий стіл, присвячений банківській кризі та останній ухвалі НБУ «Про додаткові заходи щодо діяльності банків», яка встановлює обмеження на зняття грошей з термінових депозитів. Менеджери і керівники підрозділів банків випромінювали впевненість в завтрашньому дні, прогнозували, що найпізніше в лютому банківська криза закінчиться. Якщо їм вірити, то клієнти, які закрили свої депозити, одразу переклали їх до банківських сховків цього ж відділення (банк «Фінанси і кредит»), або, купивши золото, теж поклали його на депозит (є така послуга в банкові «Хрещатик»). Усі представники банків казали, що вони наповнюють свої банкомати, видають гроші за договорами, термін яких закінчився і навіть, всупереч ухвалі НБУ – за особливою заявою клієнтів – розривають депозити. Щоправда, скаржаться на те, що серед їх клієнтів рекордно зросла кількість людей, які одружуються, розлучаються, купують квартиру, виїжджають на ПМЖ і ховають бабусь. Саме за такими заявами розривають договори депозитів банки.

Усі присутні дуже жваво реагували на виступи керівника групи радників НБУ Валерія Литвицького. І хоча виступ пана Литвицького виглядає як безпідставна проповідь благоденства, ми вирішили оприлюднити її для підняття настрою і підвищення оптимізму серед працівників банків і їх клієнтів.

НБУ стоятиме, як під Сталінградом, за кожен системний банк

Я багато разів читав ухвалу Нацбанку, що викликала стільки дискусій. Розумію, що банкіри аплодують рішенню НБУ. Воно очікуване, і це захист пасивів банків від атак. Атак, очікуваних для тих, хто їх провокував, і несподіваних для тих, хто не провокував.

Центральний банк стоятиме як під Сталінградом за будь-який системний банк, який може бути продуцентом ефекту доміно.

Маленький приклад. За місяць після сумних подій 11 вересня я був у Вашингтоні. Там у триста разів збільшили рефінансування. Вони не закривали банки, не націоналізовували, не душили в обіймах. Це тепер там тихий жах коїться. А тоді система була готова до рефінансування. От і ми повинні бути готові до рефінансування.

Що передбачає остання ухвалу НБУ? Нічого особливого – комерційний банк одержує в разі необхідності від Нацбанку фінансування в рамках програми фінансового оздоровлення. Це кредит, а не подачка. Ми нікому нічого не вливаємо, не висовуємо, не засовуємо. Усі ці розмови – задушити, націоналізувати – нагадують прислів`я: коня кують, а жаба лапу суне. Нова фінансова мода. Якщо десь, в іншій країні, купили або націоналізували якийсь банк, то давайте і ми негайно будемо в потоці, в цьому тренді.

В Україні абсолютно інша ситуація. У нас немає жодного серйозного банку, який був би навіть не на межі банкрутства, а хоч би на межі серйозного потрясіння своєї ліквідності (ліквідність – здатність банку своєчасно погасити зобов`язання перед клієнтами).

У Промінвестбанку не проблема ліквідності. У них проблема, пов`язана з атакою на депозити. От і все. Що стосується перспектив націоналізації Промівестбанку, то це питання в НБУ не виникало. Боронь Боже, виникне, і я не знаю, куди мені сховатися, щоб на нього відповісти.

Боріться за вкладників – підвищуйте депозитні процентні ставки

Мені здається, що населення відносне спокійно реагує на події і ухвалу Нацбанку. Можливо, тому, що це римейк рішення 2004 року.

Якби ми допустили масову втечу внесків, то постраждали б усі види банківських депозитів. Тому доводиться робити кроки на межі – не говоритиму, на межі чого. Банки, прийміть, мій комплімент і моє співчуття. Звісно, ви пояснюватимете людям, які приносять гроші або хочуть переоформити депозит, що якщо хтось вмирає, то хай краще буде у них поточний внесок, якщо хтось захворіє, то теж хай краще поточний внесок. Адже, ви можете захворіти раніше, ніж настане термін повернення, і померти, боронь Боже, раніший.

Ще в ухвалі написано, що ви боротиметеся за вкладника і душитимете його в обіймах і дивитиметеся на нього не як на власну дружину, а як на Венеру Мілоську. Переконайте його в тому, що треба пролонгувати цей документ. А якщо він вам скаже: ввечері – гроші, вранці – стільці, то ви підвищуйте їм, будь ласка, процентні ставки. Так, їм потрібно одержати шосте за рік підвищення процентної ставки. Оскільки, інфляція в річному вимірі, ви самі знаєте, наскільки висока.

Заплідніть один одного надмірною ліквідністю

Взагалі, ухвала НБУ – це не санкції, а можливості, вона не адаптивне, а превентивна – розраховуй на краще, а готуйся до гіршого.

Мені хтось сказав, треба було раніше готувати програму оздоровлення банків. Але раніше готуватися – це провокувати очікування. З гармати по горобцях не треба стріляти, почнеш по горобцях – зачепиш щось інше. У тому числі й довіру. Треба виходити з того, що ліквідність може зазнати спазму, і тому будьмо до цього готові. Ситуація нормалізується швидше, ніж хтось думає. Але не нагадуйте мені, якщо цього не станеться швидко. Врешті-решт, «мами» (материнські банки в Європі) позичать українським «дітям». Добре, що є «мами», який у важку хвилину дадуть валютне рефінансування. Але якщо депозити залишаються в банках, це додаткові ресурси. Використовуйте їх на надійні операції.

Працюйте з Мінфіном. У них там колись щось теж відбуватиметься. І працюйте на Міжбанку (валютна торгівля). На Міжбанку ви заплідните один одного надмірною ліквідністю, і з`являтимуться діти у вигляді понижених процентних ставок. Ми не кинемо валютний ринок, але ми там не сидітимемо з ранку до вечора і щодня.

Як сьогодні відбувається? Ми банкам кажемо: готуйтеся до посилення гривні. Банки починають: «Як же, посилилася гривня до 4,5, а потім ця гривня 5,54. Та вона послабла!» Та це завивання – це просто курсистські війни. Так, долар коливається. А я кажу, забудьте ці терміни – РЕ і ДЕ (ревальвація і девальвація)... Півпроцента, три відсотки – це щоденне і щотижневе коливання курсу. І до цього люди, які живуть не в одній валюті, звикають, вони розкладають яйця, у яких вони є, в різні кошики.

Нацбанк ставки рефінансування не підвищує. 15 відсотків, під які ми готові дати вам кредити, – це ж проінфляційні процентні ставки, і ми не затискаємо вас.

Ще ми хочемо зближувати ринкові, офіційний і готівковий і курс, тому в ухвалі є обмеження – 5 відсотків (пункт 4.2. зазначеної ухвали НБУ припускає, що різниця між курсом купівлі і продажу готівкової іноземної валюти не може перевищувати 5 відсотків).

Хай політики припинять робити вербальні й оральні інтервенції

Зараз підуть розмови: ось ви посадили на дієту, економіка близька до падіння.

Ну й що такого? У промисловості два місяці спад – то це лише технічна, а не двоквартальна рецесія. Ну, погано у нас з будівництвом, правда. З нафтопереробкою. А решта галузей?

Ось учора прочитав: зростання ВВП – 6,9 відсотка, при бюджетному орієнтирі 6,8. Промисловість – 5,3.

Промисловість вибрала потенціал відновлення в 2004 році. Треба думати про кредитний ресурс. Інвестиції цього року в основний капітал - 8 відсотків, тоорік було 32 – це коли ціни на метал зростали. Приріст кредитів на 1 жовтня і фізичним, і юридичним особам був на 17 мільярдів більше, ніж торік. Подивіться, які прибутки у підприємств. Економіка вийде легшою з ускладнень. Головне – інше: за такої інфляції важко кредитувати. За такого проінфляційного бюджету, де таке велике споживання, і заклали ще більше наступного року, – знову буде важко кредитувати. Імпорт зростатиме, попит на валюту теж, ціни на газ підвищаться, за цих умов треба шукати відповіді на активність кредитування не в цій ухвалі.

Візьмуть ваші кредити, якщо ставки будуть вищі 18 відсотків? Тому хай уряд думає. Хай політики припинять робити вербальні й оральні інтервенції. Один пише, інший говорить, усі слухають, потім всі інші біжать знімати депозити і кажуть, що зростання сповільнюється.

Я молюся, щоб всі правильно зрозуміли рішення МВФ

Про дефолт. У нас борг 100 мільярдів доларів. З них 85 мільярдів – корпоративний і банківський борг, 15 – державний. Останній - невеликий. У банківському боргу, третина - понад два роки.

У МВФ знають, що наші валютні резерви дозволяють відповісти на тему дефолту. Це якщо раптом не буде притоку фінансового капіталу. А чому, скажіть, не буде притоку? З якого переляку він не прийде, якщо інвестор тут сидить і йому потрібне щось реінвестувати? Чому нам не позичать, якщо вчора зайняли, позавчора зайняли? Чому ви думаєте, що за півроку криза не закінчиться?

Ніякого переддефолтного стану немає. ФІТЧ (міжнародне агентство, яке знизило рейтинг України із стабільного на негативний) – не знаю кого обслуговує, але працює дуже суб`єктивно. А здається, і не дуже професійно.

Здається, ймовірність того, що не треба брати кредит у МВФ більша, ніж ймовірність – що треба. Ми не бачимо причин брати гроші. Якщо відкриють кредит – це психологічна підтримка. Я не проти того, що для підтримки штанів і перестраховки краще хай буде кредит. Хоча не бачу, щоб штани спадали. Але тоді потрібно мати на увазі ось що. Я молитимуся, щоб інвестори цим сигналом МВФ були заспокоєні, а не стурбовані. Тому що можливість доступу до ресурсів МВФ може бути сприйнята як позитивний сигнал, але також викликати у когось з інвесторів занепокоєння. Ось я молитимусь, щоб вони сприйняли це як сигнал заспокоєння.

Записала Маша Міщенко

УНІАН в Google News