Голова журі «Молодості» Арманд Ассанте: дивитися кіно - це своєрідна інвестиція

Мені треба переглянути десь тридцять фільмів, приблизно по п`ять годин на день… Буду сидіти й інвестувати в себе... Інтерв`ю

Відомий американський актор, виконавець однієї з головних ролей у фільмі-переможці минулорічної "Молодості" "Каліфорнійські мрії" Арманд Ассанте, перед стартом своєї десятиденної роботи головою журі, зізнався, що головним критерієм оцінки для нього стане те, наскільки добре режисер зуміє "розказати" певну історію...

Яким було Ваше перше відчуття, коли Вас запросили очолити журі "Молодості"?

Я був дуже гордий цим. До того ж, я ще жодного разу не був суддею (посміхається. – Авт.). Насправді, я щиро зацікавлений в усьому, що відбувається у цій частині світу і така нагода для мене – реальне вікно у цей світ. Я не можу сказати, що я експерт в українському кіно, бо дуже мало чого бачив.

Проте зараз я працюю над документальною історією єврейської сім`ї, яка жила в Україні. Це такі неймовірні пласти культурної спадщини цієї країни! Я був дуже заінтригований, коли відвідав Одесу. А в Києві я вперше. Дуже гарне місто, хоча я мало що встиг побачити.

Чи готові Ви годинами переглядати фільми молодих режисерів, чи готові до ролі судді?

Ну, мені треба переглянути десь тридцять фільмів, приблизно по п`ять годин на день… Буде багато чого дивитись, та я готовий.

Вважаю, що дивитись кіно – це своєрідна інвестиція, вклад. Я досить багато дивився кіно в житті і для мене це серйозно. Більше того, це важливе, велике рішення: буду сидіти й інвестувати в себе. Фільм – це медіум, посередник між тобою і світом. Часто я повністю перевтілююсь, переглядаючи фільми. І якщо відчуваю, що мене режисер не "зачіпає", я одразу втрачаю інтерес.

До речі, у дитинстві постійно дивився кіно, адже це ілюмінація, справжнє освітлення. Я хочу бути освітленим кіно і це єдина річ, чому мені хочеться бути членом журі – не лише розважатись, але й бути освітленим цим мистецтвом.

Чим Ви особисто керуватиметесь, оцінюючи фільми дебютантів?

Гадаю, дивитимусь наскільки добре режисер розповів історію. Саме зміст завжди визначає фільм. Наскільки просто, чи складно оповіли історію – не так важливо. Важливо – наскільки наповнено, змістовно. Частіше за все я це можу визначити через 30 хвилин після початку фільму. Тобто, я вже знаю, чи захопить він мене, чи ні.

Як Ви потрапили в румунське кіно і чому погодились зніматися у режисера-початківця?

Я познайомився з румунами, які намагались зняти хороше кіно на класних студіях. Ми разом обговорювали, що саме я мав зіграти, адже вони писали дуже цікаву історію. Я зустрівся з Крістіаном Немеску (режисер стрічки – Авт.) за три роки до зйомок. Ми обговорили сюжет, він розказав, що хотів би зробити, а я залишив свої коментарі.

Задум визрівав досить довго, а на той час я працював в Болгарії над зовсім іншим проектом. Потім, коли ми владнали деталі щодо моєї ролі, розпочалися зйомки.

Як Ви вважаєте, чи вдалося Вам втілили у фільмі американця таким, яким його бачать румуни?

Ні, вони хотіли зробити карикатуру, а я не погоджувався, бо це треба розуміти. Це серйозна місія – рятувати людей в Боснії. Так само і мій персонаж не міг бути карикатурним. Американські військові взагалі не карикатурні. Ними маніпулюють політики, але вони розуміють, що вони роблять. Тому ідея такої карикатурності мені не сподобалась з самого початку. Моя роль дуже складна, мені було необхідно зануритись у доволі складний характер цього героя.

А що Ви можете сказати про режисера картини Крістіана Немеску? На жаль, він загинув в автокатастрофі...

Це особлива людина. Дуже незвичайний талант і його робота сама за себе говорить. Мені було дуже цікаво з ним працювати і спілкуватись.

На Вашу думку, у чому полягає різниця між голлівудським і європейським кіно?

Так історично склалося, що Голлівуд різниться від Європи. Голлівуд намагався показати правдиві історії, зробити суперові фільми. Але справа в тому, що європейці завжди мали незалежне бачення і були барометром усього, що відбувається у світі.

Європейське кіно – це реакція суспільства на певні події – і у цьому сила європейців і слабкість американців. Європейські режисери за допомогою висвітлення таких реакцій, отримують багато симпатиків, підкорюють серця. До речі, європейське кіно мало серйозний вплив на моє життя.

А хто Ваші улюблені режисери?

Найбільше люблю Вітторіо де Сіка, також Дзеферреллі, Фелліні, Бертолуччі... Подобаються стрічки Еміра Кустуріци. Взагалі люблю італійське кіно, такий нью-реалізм. Ці картини надзвичайно емоційні, а фільм для мене це, перш за все, емоційність. Це не пристрасть, а звичайна людська емоція. Тому я люблю працювати з молодими режисерами, зараз вони додають свіжих емоцій у фільми.

Чи знаєте українських режисерів? Можливо, бачили фільм Сергія Параджанова "Тіні забутих предків"?

Так! У мене є 4 його фільми. Проте я подивився лише той, про який ви сказали. Дуже сильний фільм, потужний, глибокий і навіть вибуховий для мене.

Розмовляла Тетяна Селезньова

УНІАН в Google News