Тарута дав владі десять днів, Кучма похвалив себе, Тігіпко затаврував популізм

Потрібен стабілізаційний фонд, яким би керував уряд... Зараз не час для бюджетного популізму... Усі заводи на грані повної зупинки...

Нещодавно в Києві відбулося засідання Українського форуму, присвячене світовій економічній кризі. Подаємо найцікавіші думки.

Ігор Мітюков, екс-міністр фінансів, керівник українського офісу міжнародного інвестиційного банку Morgan Stanley:

ПОТРІБЕН СТАБІЛІЗАЦІЙНИЙ ФОНД, ЯКИМ БИ КЕРУВАВ УРЯД

Світова криза триває вже не першій місяць. Перші ознаки кризи ми побачили ще в серпні 2007 року. Але принципового обговорення в Україні та скоординованих дій ми не бачили.

Аналіз зовнішньої ситуації нами ще не зроблено. Принаймні на рівні уряду, Нацбанку та на рівні парламенту я цього не чув. А ситуація має глобальний та системний характер. Ми бачимо, як активно національні банки та уряди розвинених країн приймають нестандартні та активні рішення щодо втручання в ситуацію. І нам слід робити це саме. Центральні банки в усьому світі зрозуміли, що причиною кризи була спекулятивна діяльність тих фінансових установ і компаній, які не регулювалися центробанками. Саме там виникли фінансові бульбашки й неправильно оцінені ризики, які були прокредитовані фінансовою системою світу. Швидко ця система не врівноважиться.

Уся увага потужних гравців розвинених країн буде приділена розв’язанню власних проблем. Тому та ситуація, якою ми насолоджувалися останні десять років, коли можна було легко отримувати підтримку від міжнародних фінансових організацій та комерційних установ, безпосередніх приватних інвесторів, – у найближчі два-три роки в Україну не повернеться. Ми повинні вибудовувати консервативний і прагматичний сценарій розвитку держави.

Я далекий від того, щоб казати, що ми на порозі дефолту. Рішення знайти можна буде, але паски доведеться затягувати всім. Ми можемо говорити про те, що уряд має прийняти нову бюджетну концепцію, бездефіцитний бюджет – щоб не сподіватися на зовнішні надходження. Нацбанк має дозволити курсу коливатися відповідно до попиту й пропозиції, зберігаючи власні валютні резерви, а не витрачаючи їх на неефективну підтримку гривні.

Нам слід проаналізувати зовнішні ринки. І приділити увагу регулюванню у сфері імпорту. Контролюючи імпорт, ми повинні поступово вирівнювати торговельний баланс. Адже величезний розрив у торговельному балансі – це один з найбільш серйозний ризиків. Другий ризик – зобов’язання, які повинен сплатити корпоративний банківський сектор для обслуговування зовнішніх боргів. Слід створити для короткострокової перспективи стабілізаційний фонд, якій був би у руках уряду, і сформувати довготермінову політику, яка б змінила акценти від соціального популізму до прагматичного державного втручання (на якійсь час) у економіку з метою її підтримки.

Сергій Тігіпко, екс-голова НБУ, екс-міністр економіки:

ЗАРАЗ НЕ ЧАС ДЛЯ БЮДЖЕТНОГО ПОПУЛІЗМУ

Сьогодні в країні нема експертів з цієї ситуації, бо те, що відбувається, ні на що не схоже. Сьогодні ситуація зовсім інша, ніж була 1998 року.

Мені здається, що реакція української влади загалом абсолютно неадекватна. Я гадаю, що політики не розуміють глибини проблеми, вони живуть у якомусь окремому світі. Але проблеми накручуються, тож владі слід робити негайні висновки й перебудовуватися. З кризи виходить той, хто швидко рухається.

Діяти починав тільки Нацбанк, і я оцінюю його дії досить позитивно. Хоча “відпускати курс” гривні не можна було. Девальвацію потрібно супроводжувати, бо різке відпускання, – це завжди паніка, знімання депозитів і таке інше. Відпускати слід поступово. НБУ повинен зосередитися на тому, щоб забезпечити Міжбанк. Так робиться в Європі.

Сьогодні НБУ слід думати про підтримку економічного зростання. Є можливості для короткострокового рефінансування, НБУ це може робити і свого часу робив. Це робиться задля підтримки державного сектора, маю на увазі залізницю, ядерну енергетику, теплову енергетику. Я не кажу про підтримку бізнесу, хоча й це слід робити через комерційні банки.

Дуже важливий момент – формування бюджету на наступний рік. Тут повністю, як мінімум, слід заморозити соціальні виплати. Скорочувати, де можна скоротити, зараз не час для бюджетного популізму. Наступний бюджет має бути бюджетом інвестицій. І тут важливо фінансувати довгі ланцюги. Дуже важливо підтримати закупівлю для таких компаній, як Укрзалізниця. Машинобудування та будівництво – найкращі мультиплікатори економічного зростання. Якщо ми зараз не допоможемо бізнесу, я не знаю, чи буде кому допомагати в принципі.

Українська хвороба браку структурних реформ потребує негайного втручання. Слід прийняти рішення, яке дасть змогу переходити об’єктам від одного власника до іншого... Весь світ знижує податки – слід стимулювати виробника. У нас величезна кількість податків, їх слід знизити. У нас загальмувала Пенсійна реформа, а це “довгі” гроші. Це можна робити вже – буквально сьогодні. Бо всі документи були готові.

У нас є величезний резерв, пов’язаний з продажем землі. Це спокійні інвестиції. Гроші в українську землю знайдуться, й інвестиції підуть. Давайте розв’яжемо цей блок, знайдемо господарів і залучимо інвестиції. Слід зрозуміти проблему, сформувати план і всім миром щось робити.

Сергій Тарута, голова ради директорів ІСД:

УСІ ЗАВОДИ НА ГРАНІ ПОВНОЇ ЗУПИНКИ

Коли ми чуємо, що криза не відіб’ється на Україні, – це зовсім не відповідає дійсності. Структура нашої промисловості критично зав’язана на гірничо-металургійному та хімічному комплексі. І, на жаль, ці комплекси зав’язані на зовнішніх ринках. Мало є країн, які б мали такий фактор.

В умовах кризи загальної ліквідності, згортання усіх інвестиційних проектів очікувати швидкого розв’язання проблеми не можемо. Маємо складний, затягнутий і, напевне, тривалий цикл... Тож, без реального втручання, без швидкого реагування влади (прийняття пакету законів, які слід проводити через парламент) кризу не подолати.

Тож, якщо хочемо врятувати промисловість і банківську систему, ми повинні це зробити. Ці заходи слід вжити протягом десяти днів, максимум двох тижнів. Якщо ми цього не зробимо, то вже буде пізно.

Ані влада, ані опозиція не розуміють реальної загрози. Криза зачепить не якісь конкретні підприємства. Вона зачепить кожну конкретну особу. Динаміка погіршення процесів у металургії не залишила жодне підприємство без проблем. Усі підприємства без винятку скоротили більш як удвічі обсяги виробництва. Підприємства зіштовхнулися з проблемою браку замовлень. Вони зупинили всі інвестиційні проекти. Ми планували вкласти 1,5 млрд. доларів на модернізацію в Алчевську, один мільярд – у Дніпродзержинську. Сьогодні все зупинено. Без роботи залишилися будівельники, підрядники, усі, хто постачав комплектувальні. Сьогодні всі заводи на грані повної зупинки.

Необхідна консолідація всіх гілок влади. Влада ще не прислухалася, але зараз вона приречена слухати, про що ми говоримо.

Леонід Кучма, екс-Президент України:

ДО 2004 РОКУ ВСЕ БУЛО НЕ ТАК ПОГАНО

Хочу нагадати слова одного з найкращих економістів України Валерія Гейця, який 1 березня 2006 року публічно заявив, що Україну в найближчий час чекає економічна та фінансова криза.

І чому ми не помітили цього прогнозу?

Проблеми в останні роки накопичувалися, і з жодної з них ми не намагалися знайти рішення. Маємо катастрофічне зростання зовнішнього боргу, який з 2004 року підскочив у 3,3 раза. З 36,3 мільярда доларів у 2004-му – до 100,1 млрд. на кінець першого півріччя нинішнього року. Ми ще не знаємо, що нас чекає в другому півріччі.

Це тільки на третину перевищує експорт України. Таких темпів не знає жодна країна. В умовах світової кризи саме держава бере на себе відповідальність, у тому числі й за корпоративні борги. Інакше – економіку не врятуєш. Боргова піраміда наших комерційних банків свідчить про те, що в останні роки банківська діяльність в Україні проводилася безконтрольно. Мова йде про неймовірно високу прибутковість банківського сектора. Він виявився найприбутковішим бізнесом. Незважаючи на всі світові та вітчизняні проблеми, у січні-лютому цього року чистий прибуток українських банків зріс на 63 відсотки, доходи банків зростали у 2,4 раза швидше, аніж кредитування реальної економіки.

Ми бачимо, що відбувається девальвація гривні... Давайте згадаємо й ревальвацію. Економісти попереджали, що на догоду короткостроковому припиненню інфляційної спіралі не можна йти на такий метод. Ми, даруйте, обідрали населення, підставили ногу нашим експортерам, а сьогодні знову повернулися до цього курсу й вищого. Ну, тоді ми пояснювали ревальвацію інфляцією. А чим зараз поясните? Радянським принципом – що в усьому винуватий американський імперіалізм?

Щодо ситуації у економіці... Понад 50 відсотків нашої економіки (у металургії, хімії, машинобудуванні – 70 відсотків) працює на експорт. Для нас буде абсолютно негативна зовнішня кон’юнктура. Навіть Китай прийняв рішення про скорочення обсягів металургії на 20 відсотків. Але там керований процес. А в нас кажуть, ринок усе відрегулює. У Києві заморожено будівництво 81 об’єкта, у регіонах ситуація ще гірша. Також є проблема відтоку іноземного капіталу й зниження інвестицій.

Потрібна валютна підтримка курсу гривні. Якщо буде запозичення МВФ, курс гривні Україна може підтримувати.

Згадаймо кризу 1998 року. Вона не була така глибока. Росія тоді дефолт отримала, а нам удалося уникнути його, тому що була жорстка бюджетна політика. Уряд подавав бюджет у парламент, я своїм указом робив секвестр бюджету. Ми скоротили державні видатки, не нарощували соціальних видатків і дали преференції серйозному бізнесу. І, думаю, що металурги про це пам’ятають.

Записувала Маша Міщенко

УНІАН в Google News