Квітка Цісик, володарка Оскара і номінантка на Греммі: мрія здійснилася

За допомогою її співу створювали собі імідж корпорації Coca-Cola, Ford Motors, American Airlines, NBC, CBS... Репортаж з вечора пам`яті

Якось навідавшись до Києва з Америки, український емігрант Олександр Гутмахер зупинив таксі... Цей момент у своєму житті далі він називатиме містичним.

– Коли я у машині почув «Черемшину» у виконанні Квітки Цісик, то заплакав. Мені сказали, що вона з Америки, і коли приїхав до Америки, то почав цікавитися, хто вона. Пізніше я зрозумів, що це моя місія – її популяризувати. Я також лікувався у тому ж онкоцентрі, що й вона. Я професійний музикант і цілком розумію, що Квітка – це не Монсерат Кабальє, але вона співає душею, серцем, українським теплом.

Своєї місії Гутмахер не зрікається - з його ініціативи, через 10 років після смерті Квітки, у Києві відбувся вечір пам`яті співачки. 

Олексій Гутмахер, Василь Вовкун і Катерина Ющенко

Квітка належить до першого покоління українських емігрантів після Другої світової війни, яке народилося за межами батьківщини. Її батьки були вихідцями з Західної України. Батько Квітки Володимир Цісик – скрипаль-віртуоз, музичний діяч і педагог, концертмейстер Львівського оперного театру. В еміграції викладав у музичному інституті в Нью-Йорку.

Квітка Цісик допомагала створювати шедеври тим, чиї імена для меломанів кінця XX століття значать багато. Серед них Майкл Френкс, Боб Джеймс, Девід Санборн, Майкл Болтон, Мікіо Масуо, а також Квінсі Джонс – найпотужніший з аранжувальників-продюсерів Америки, який створив феномен Майкла Джексона. До речі, з майбутнім поп-королем Джексоном Квітка співала в хорі.

Паралельно з творчою роботою в студії та на сцені Кейсі була зайнята і в комерційних проектах. Дуже швидко вона стала найбільш оплачуваною виконавицею рекламних джинглів. За допомогою її акустичного співу створювали собі імідж корпорації Coca-Cola, American Airlines, NBC, CBS і так далі. З 1982-го і до своєї смерті Кейсі Цісик залишалася єдиним голосом компанії Ford Motors. Схильні до статистики американці вирахували, що їхню Jingle-diva Кейсі прослухало понад 22 мільярди людей.

Кейсі записала кілька пісень для голлівудського фільму «Ти світло мого життя». У тому фільмі є багато музичних сцен, озвучених голосом Квітки. Проте найбільше полонила американців однойменна пісня з нього You Light Up My Life. Саме за неї Квітка 1977-року отримала «Оскар». Ця пісня продовжує жити й сьогодні в десятках версій, зокрема, у виконанні Лі Енн Раймо, Хосе Карераса. Останню записала на своєму новому альбом Уітні Х’юстон.

Квітка Цісик

Та Квітка ніколи не забувала, хто вона і звідки її коріння. Вона вирішує записати диски з українськими піснями. Квітка знала, що ніяких грошових винагород не матиме від цього, проте залучає до співпраці найкращих музикантів та аранжувальників. Вкладає власні кошти – більше 200 тисяч доларів. Ці записи планувалися як родинні проекти. Продюсував їх чоловік Квітки – відомий режисер звукозапису Ед Раковіч, на піаніно акомпанувала рідна сестра Марія, на гітарах грав фантастичний Стюарт Шарф, а мати Іванна пильнувала за правильною вимовою доньки.

Перший диск Kvitka був записаний у 1980- році, другий Two Colors – 1989. Поряд з цими дисками в українській музиці й досі нічого гідного неможна поставити. Недарма вони зібрали купу нагород у Канаді, а 1990-му були номіновані на Греммі в категорії contemporary folk.

Також у творчих планах Квітки Цісик був запис ще одного альбому – з колисковими для дітей. На жаль, передчасна смерть поламала усі її плани. 29 березня 1998 року Квітка Цісик померла від раку грудей, не доживши 5-ти днів до свого 45-річчя.

Без перебільшення скажу, що почувши хоча б раз спів Квітки, він вас не залишить байдужим. Після неї інше виконання «Журавлів», «Черемшини» чи будь-якої іншої пісні сприймається важко. Пам’ятаю, як десь у 6-7-му класі ми на уроці музики вивчали «Журавлі»… Думала: «Та що це нас заставляє вчитель таке співати, ця ж пісня не так співається». Бо ж слухала я доти тільки Квітку.

В Україні, як завжди, своїх героїв ушановують і згадують тільки після їхньої смерті. Квітка Цісик не стала винятком. Лиш після десяти років по її смерти, знайшлися люди, які зробили вечір пам’яті української Квітки в Києві. Вечір був скромний, скромний у хорошому розумінні…

На сцені красувалася Квітка, закосичена квіткою, для неї прийшли заспівати рушії української пісні сьогодні - Олег Скрипка, Ніна Матвієнко, Антоніна Матвієнко, Марія Стеф’юк, Марічка Бурмака, Серій Охримчук. Для кожного з них Квітка зіграла свою роль, як і для тих, хто сидів у залі.

Ніна Матвієнко вперше почула спів Квітки в Канаді:

Ніна Матвієнко

– Нарешті… Так довго пробивався цей голос крізь 80-90-ті роки. Нарешті комусь збагнулося підняти цю дівчину вголос. Це незвичайна співачка. Вона зібрала в цій сльозі, емігрантській сльозі всі діаманти бажань, краси, генетики всіх, хто хотів жити або хто хотів повернутися до життя. У 1989 році я вперше в Канаді почула її голос. Їхала в машині така смутна і раптом керівник нашого хору вмикає її запис… Для мене наче небо відкрилося, наче шлюзи якоїсь давнини і водночас сучасності, чогось близького! Я схожого ніколи не чула. Мене завжди дивувала Україна з її талантами… але щоб була в неї така донька, такого високого рівня… У нас чому завжди посмертно когось пам’ятають, проте я щаслива, що її повернули на Україну. Я ще не можу співати її, я поки плачу. Цій жінці потрібно поставити пам’ятник на Україні, як голубці. Я не знаю у якому символі, але прийміть свою дочку, вона освятила Україну високим голосом.

До події міністерство культури та туризму аж ніяк не долучилося, проте міністр культури Василь Вовкун на вечір завітав.

– До сьогоднішнього вечора найменше має причетність міністерство культури і туризму України. Але я вмотивую, чому я тут присутній… 1989 рік… У партизанських умовах йде підготовка до Всеукраїнського фестивалю «Червона рута». У цьому фестивалі був запланований концерт української діаспори. Були запрошені різні гурти, проте найбільше хотілося, аби була присутня Квітка Цісик. Ми вже тоді слухали її голос, і дуже дивувалися, що ця співачка в певний період своєї творчості звертається до української пісні і трактує її цілком по-новому. Квітка, на жаль, приїхати не змогла. Пройшло багато років і до мене в кабінет приходить Олександр Гутмахер і пропонує зробити фестиваль Квітки Цісик, тут у Києві. У мене одразу фантазія пішла далі, ми хочемо, аби цей фестиваль був міжнародним і проводився в різних країнах світу, де проживають українці. Таким чином цей фестиваль входить у плани 2009 року. Сьогодні тільки прелюдія, яка зроблена без участі держави, нормальними, красивими людьми. Вони, можливо, не дуже ментально українці, проте об’єднані творчістю Квітки Цісик. Ми сьогодні повертаємо собі українське серце на 18-му році життя.

Книговидавець Іван Малкович називає Квітку тою, яка внесла еротизм в українську пісню.

– Мені сьогодні надзвичайно приємно, радісно і водночас дуже сумно, що тільки сьогодні Україна вперше якось так спромоглася на якесь менш- більш невеличке вшанування, згадку її імені. В Україні є дуже багато підпільних шанувальників Квітки Цісик. Чому підпільних, тому що вона широко ніколи не звучала. Хто мав можливість послухати її музику, ставав просто фанатом. Для мене Квітка Цісик і Ніна Матвієнко – це два крила української пісні. Голос Квітки вперше вніс у народну українську пісню таку, в доброму розумінні, еротичність. Вона просто потрясає, тихо потрясає… Ніхто ніколи не видобував звук так, як це зробила вона з українською піснею. Коли я вперше привіз її диск 1990 року з Канади до себе в Карпати, то сусіди, як почули «Ніч така, Господи (!), місячна, зоряна», просили мене переписати їм пластинку. Ми ж не знали, що там має бути це «Господи»... Один чоловік, який жив на найвищій горі, мав гучномовця і в неділю після церкви пускав голос Квітки на всі найближчі гори. Коли вона співала «Я піду в далекі гори», то це були наче якесь очищення людей. Та взагалі я стільки кілометрів з нею проїхав… З нею так добре їздити в далекі гори. У Квітки немає такої української традиції як перетиснення пісні і витискання сльози. У неї є еротизм, вітальність і сучасність. Богу дякувати, що вона почала приходити на Україну. Гадаю, її голос міг би багатьох людей очистити від цієї сучасної скверни.

Марічка Бурмака, Василь Вовкун і Олег Скрипка

Тільки подумати собі, яка мала бути душа в цієї співачки, як їй потрібно було закласти любов до прабатьківщини, на якій довелося побувати тільки раз, у 1983 році дуже коротко, аби так грандіозно вилилося в піснях. Після її виконання народні пісні сприймаються уже не як якісь весільні, застільні, а щось таке модерне і давнє.

– Моя мрія сповнилася, – скаже Квітка у своєму єдиному україномовному інтерв’ю, яке зафільмоване генеральним директором національного симфонічного оркестру України Олександром Горностаєм у 1992 році в Америці, – бо мою плиту не тільки чують на радіо, але також люди відчувають мою родову, сердечну любов до України… А тепер і до вільної України. Моя мрія сповнилася два рази.

У 1998-му році прощалися з Квіткою під пісню «Журавлі»…

Оксана Климончук