Олександр Фельдман: криза створить нових успішних людей...

За моєї пам`яті це вже п`ята або шоста криза... Був час, коли міг дарувати друзям машини, а за місяць – вже за квартиру заплатити було нічим. І так кілька разів.... Інтерв`ю

За часів будь-якої кризи не бракує антикризових теорій і рецептів. Право кожного вибирати кому і наскільки вірити. Олександр Фельдман має прихильників, не менше і опонентів. Перш ніж стати політиком, народним депутатом, він «зробив себе» в бізнесі. Зрозуміло, одержав чималий досвід. Нашим питанням на цю тему не здивувався...

Пане Фельдман, Ваша думка, коли ми реально зможемо вирватися з кризи?

Головне питання будь-якої кризи і антикризи – співвідношення ментальності і власне економіки. Думаю, що відсотків на 50% не менше, нинішня криза формується за рахунок чистих неекономічних чинників. Отже говорити однозначно про піки кризи, наслідки зараз складно. Точно можна сказати одне: якщо найближчим часом з політичної сфери не надійдуть оптимістичні сигнали щодо економіки, то після новорічних канікул може початися новий «провал».

Багато експертів кажуть про кризу суспільства споживання. Як наслідок – про необхідність повернутися від нестримного споживання й гламуру до помірного стилю життя.

Усі шпетять економіку споживання. Але, як кажуть, є багато «але». У тій таки Україні бум споживання мав більше позитиву, ніж негативу.

По-перше, це дало можливості для швидкого економічного розвитку. Левова частка західних інвестицій за останні 10 років прийшла до України саме в сфери пов`язані із споживанням, а не з виробництвом. Це наша проблема, але це факт.

По-друге, коли б не зростання споживання, не було б змін у суспільних настроях. Маніакально-депресивний психоз 90-х досі був би нашою національною рисою, а замість армії молодих менеджерів і підприємців – ми б мали армію, в кращому разі, соціально невлаштованих людей.

По-третє, у людей з`явилася можливість більше споживати і менше працювати, купувати якісніші ліки, продукти і послуги. Це погано? Тоді чому ті, хто критикує споживання і демократію, чомусь не хочуть жити в Білорусі?

Природа людей така, що вони завжди хочуть більшого. І сучасна економіка задовольняє це бажання. Виходячи ж з циклічності економічного розвитку, за спадом обов`язково буде підйом, і стрімкіший, ніж раніше. Крім того, правильний вихід з кризи для нас – це шанс для нас зрівнятися в розвитку з країнами Східної Європи, адже Україна може постраждати від нього менше, ніж могла б.

Чому?

Основні характеристики нашої економіки і нашого суспільства, м`яко кажучи, сильно відрізняються від західних. Ринки праці, капіталу, структура споживання і виробництва, стан базових галузей у нас вельми специфічні

Скажімо, фактичне безробіття, у нас, очевидно, буде меншим, ніж у західних сусідів, тому що є великий тіньовий сектор, натомість немає багатьох сфер, які є у розвинених економік, є високий ступінь адміністративного впливу на бізнес. Наші люди скоріше віддадуть перевагу зниженню доходів, ніж їх тимчасовій втраті та кардинальним змінам у житті.

Споживання також впаде у нас менше, оскільки, і так не було поза межами, крім того, багато людей як і раніше живуть «з городів», підтримують тісні зв`язки з родичами, які живуть десь по сусідству, допомагають один одному, чого немає в Європі.

Демографічні характеристики у нас теж відрізняються від європейських. Нині найчисленніший прошарок суспільства це економічно активні люди. Частка пенсіонерів, пенсійна система і тривалість життя у нас інша. Іншими словами, можна сказати, що життя в Україні більш пристосоване до кризових умов, по суті ми весь час живемо на «пороховій діжці».

Це можна вважати парадоксом, але якби 3-4 роки тому були розпочаті системні реформи – ми б постраждали більше, ніж зараз.

Але прогнози дедалі песимистичніші...

Треба обережно ставитися до думки різних експертів, які кажуть, що криза триватиме стільки або стільки. Ніхто цього не передбачить - все може затягнутися на кілька років, а може зупинитися вже за кілька місяців. До того ж, ми є пасивною стороною в глобальних процесах. Одне точно - успішно пройдуть кризу саме ті, хто менше буде схильний до депресії, хто не сидітиме склавши руки і займаючись виключно самоаналізом.

Ще один дуже важливий момент – ті, хто з екранів телевізорів заявляє про те, що «зростання безробіття на 1% збільшує злочинність на 5%» - повинні думати головою. Такі «месиджі» формують у не цілком адекватних людей відповідну модель поведінки, фактично пропонують готові рецепти виживання.

Генсек ООН висловив побоювання, що економічна криза, навпаки, може перерости в кризу людяності...

З такими настроями краще очолювати ПСПУ, а не ООН. Є шанс, що криза саме примусить уряди розвинених країн, що розвиваються, зайнятися вирішенням давно назрілих внутрішніх проблем, що в багатьох країнах відбудеться довгоочікуване оновлення політичних еліт. Крім того, кризові періоди це завжди час бурхливого розвитку науки, мистецтва, культури. Не можна щоб тимчасові економічні труднощі перетворилися на національну ідею й універсальну «розводку».

Що Ви маєте на увазі?...

Коли держава каже про те, що вона не збирається підвищувати соціальні стандарти, хоча вони в нас найнижчі в Європі після Албанії й Молдови. Коли бізнес припиняє навіть думати про підвищення безпеки праці, про модернізацію виробництва, впровадження нових технологій і рішення соціальних питань. Це безвідповідально. Найстрашніше, що може статися – це згода людей з утиском їх прав і свобод тільки тому, що «криза на вулиці». В умовах «кризи по-українськи» запросто може сформуватися величезний ринок інсайду, на якому з великою ефективністю працюватимуть ті, хто навчився швидко ухвалювати рішення і діяти швидше за «гальмованих» чиновників і панікуючих мас. Тому нині є два важливі антикризові завдання – не допустити перетворення боротьби з невиробничими витратами в невроз бюджетної політики і не дати сформуватися спекулятивним явищам в бізнесі.

Як цього досягти?

Влада повинна примусити власників підприємств базових галузей вкладати кошти в технологічне переозброєння своїх заводів. Також обмежити витрати прибутку на потреби, які не пов`язані з підвищенням зарплат працівників, розширенням виробництва і модернізацією.

Крім того, час відмовитися від усього того «неадеквату» в державній політиці, який прийнято прикривати «інжирним листком» ліберальних переконань. Тобто, на центральному і місцевому рівні стимулювати підприємства, які працевлаштовують за фахом молодих фахівців, впроваджують нові технології, купують нове устаткування, займаються науковими дослідженнями і розробками, створюють нові робочі місця, вкладають гроші в інфраструктуру.

Але як адміністративно вплинути на власників індустріальних гігантів, не схильних витрачати прибуток на переозброєння заводів?

Є два шляхи – через офіційну податкову систему і через систему неформальних домовленостей влади і власників. До речі, остання може виявитися набагато ефективнішою, з урахуванням, знову таки, наших особливостей. Але одне без іншого не матиме ніякого ефекту.

Нині саме той момент, коли держава, суспільство і бізнес повинні укласти новий «Суспільний договір». Влада забезпечує стабільні правила гри, знижує податки, стимулює модернізацію, жорстко бореться з корупцією. Бізнес – виконує свої стратегічні зобов`язання, не займається соціальним беззаконням і політикою.

Звідки візьмуться на це ресурси, якщо фінанси у всіх тануть на очах?

Моє особисте переконання – ресурси може дати тільки послідовна бюджетна політика і жорстка боротьба з корупцією. Крім того, що корупція підриває віру людей в державу і руйнує довіру в суспільстві – це ще й багатомільярдний ринок. За оцінкою російських фахівців, ринок корупції в Росії становить близько 13% ВВП. У нас, гадаю, не менше, адже кожен другий підприємець вимушений систематично давати хабарі чиновникам. Це шалений податок на бізнес, який на відміну від легальних зборів платиться регулярно і зростає з року в рік.

Чи може стати позитивним сигналом для укладення нового суспільного договору завершення «спікеріади» та повернення до працездатного парламенту?

Думаю, сам факт припинення того хаосу, який ми спостерігаємо вже кілька років, – вже одне тільки це заспокоїть і дасть людям надію на майбутнє. Далі повинні піти розблокування законодавчого процесу, ухвалення Бюджету-2009, зміна керівництва НБУ, заміна окремих губернаторів. У людей має з`явитися відчуття того, що «штурвал» нарешті взяли в руки. Адже необхідно без зволікань переходити до довгострокового бюджетного планування, починати реформи в соціальній сфері, створювати інститути стійкого розвитку. У держави повинна нарешті з`явитися чітка система пріоритетів, щоб їх було не 30 і не 10 – це повне безглуздя, а 2-3, але щоб робота всіх і кожного на всіх рівнях влади була підпорядкована цим пріоритетам.

Займаючись бізнесом, Ви переживали не одну кризу – 1991 року, 1994-96 років, 1998-го років. Винесли уроки, чи наважитеся дати пораду іншим?

За моєї пам`яті це вже п`ята чи шоста криза, з якою доводилося стикатися.

Був час, коли міг дарувати друзям машини, а за місяць – вже за квартиру заплатити було нічим. І так кілька разів. Завжди виборсувався сам. 

Можу сказати одне: криза - це унікальна можливість перейти на інший рівень для тих, хто готовий працювати, нестандартно мислити, брати на себе відповідальність. Кризи створюють нових успішних людей, а тих, кому багатство, успіх, можливості дісталися випадково – кризові ситуації просто «відсівають». Жорсткий принцип. Але інше не дано.

Артем Бернадський