Навіщо росіянам Промінвестбанк?

Добре чи погано те, що російський фінансовий монстр – Внєшекономбанк – почав фінансувати операцію з порятунку нині вельми проблемного українського монстра – ПІБа?

Добре чи погано те, що російський фінансовий монстр – Внєшекономбанк – почав фінансувати операцію з порятунку колишнього українського монстра, а нині вельми проблемного банку – Промінвестбанку?

Не погано й не добре. Так повинно було статися, оскільки інакше статися не могло.

Останні події, пов`язані з кризою, якось витіснили на задній план той факт, що Промінвестбанк  залишився в українській фінансовій системі одним з останніх уламків СРСР.  Вже давно немає банку «Україна». Фактично нічого спільного не залишилося у Укрсоцбанку з «радянським». І лише ПІБ ще тримається на плаву, показуючи, що таки ще можна працювати  «по-совєтскі».

Але, як СРСР зник із  карти світу, виконавши своє непросте завдання, тобто, показавши всьому світові,  як жити не можна, так і ПІБ  підійшов до свого логічного кінця, показавши банківській системі України: так не можна працювати на ринку. Фактично всі події, які передували проблемам із ПІБом показували, що банк йде в історію. Відмова «показувати» свій банк зовнішньому світу, закриті для ринку акції банка, жорсткий контроль за інформацією, яка виходить з банку, - все це були частини однієї системи, назва котрої: Промінвестбанк.

Сам ПІБ  довго рятувала і, схоже,  сьогодні рятує від повного краху традиція або точніше звичка. ПІБ, як уламок Держбанку СРСР був створений на базі промислових підприємств Радянського Союзу. Тому велика частина зовнішньоекономічних операцій з Росією велася в Україні через ПІБ. Це забезпечувало непоганий дохід і, головне,  дозволяло заробляти гроші на обслуговуванні цих контрактів. 

Але у результаті, проблеми з ПІБом  перш за все вдарили по українсько-російському бізнесу. І в цій ситуації треба було рятувати не стільки вкладників, скільки російських партнерів, які виявилися заручниками кризи в Україні. Отже, як не крути, а з цієї ситуації  знайти вихід без російських грошей було просто нереально. І та обставина, що братам Клюєвим вдалося порозумітися із Внєшекономбанком Росії, багато в чому, якщо не у вирішальній мірі, демонструє обопільне бажання не дозволити ПІБу звалитися, як впав свого часу банк «Україна». Тому що в цьому випадку, гроші російських партнерів можуть бути втрачені назавжди. 

Чи вистачить 2 мільярдів доларів, щоб розблоковувати роботу ПІБа?

Покаже час. Принаймні, перші 190 мільйонів доларів - це лише маленька частка того, що гостро необхідне. Але за відсутності інших грошей, і ці гроші підійдуть.

Чи можна вважати ПІБ вигідним об`єктом для придбання російським капіталом?

Питання  спірне.

Сам ПІБ, мабуть, цікавий тільки як  філіальна мережа, оскільки більшість будівель філіалів ПІБу перебувають у власності банку. Що стосується  самого ПІБа як банківського механізму, то його фактично необхідно починати будувати з «нуля». Уся система функціонування ПІБа вимагає радикальної ломки, і при цьому ломки дуже рішучої, без жалів і озирань по сторонах. Фактично сьогодні на чолі ПІБа треба поставити  «хлопчика з бітою»,  який поведе радикальне очищення. І тільки потім, коли старий механізм вже не зможе самовідновлюватися, можна буде ставити на чолі керівника, який буде, власне, створювати банк.

Але, це все потім. І лише після отримання  необхідних капіталів для вирішення проблем з грошима російських партнерів.

Отже, російські гроші рятують російські ж гроші. А нам вже треба вирішити, чи зможемо ми отримати від цього користь. І як саме.

Ігор Сподарець