Кому належить газ у сховищах: Фірташу чи Нафтогазу?

Через український суд можна все... Процедура розгляду конфліктів має бути передбачена в контракті... Газ належить Нафтогазу - Газпром це визнав... Експертні оцінки

Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко в нещодавньому інтерв’ю заявила, що Україна виплатила борг “РосУкрЕнерго” Газпрому – це 1,7 млрд. долл., в обмін на що весь газ, який належав РУЕ й перебуває у підземних сховищах України перейшов у власність України. Вчора ж Газпром заявив, що переуступив Україні лише борг, а не газ. То чий газ нині перебуває в наших сховищах? Які потрібні процедури, аби газ перейшов до Нафтогазу без таких наслідків, котрі б зробили державу відповідачем у міжнародних судах?

Максим Лавринович, керівник юридичної компанії “Лавринович і Партнери”:

ЧЕРЕЗ УКРАЇНСЬКИЙ СУД МОЖНА ВСЕ

Цю ситуацію я бачу як з боку простого українця, якому не хотілося б визнавати якихось неправомірних дій власної держави, так і з боку юриста. І як юрист я бачу, що це повний абсурд – казати, що змінився власник газу, якщо власник газу залишився. Навіть якщо цей власник називається “РосУкрЕнерго”. Якщо це юридичний власник, то ніщо і ніхто не може змінити власника, окрім як за його власною згодою. Тому якщо власником є “РосУкрЕнерго”, то воно ним і залишається.

Якщо говорити про право вимоги боргу, який Газпром міг передати на Нафтогаз, то тоді справді в Нафтогазу може виникнути право вимагати борг. Але воно означає тільки одне: якщо раніше РУЕ мало розрахуватися з Газпромом, то тепер воно мусить розрахуватися із Нафтогазом. Ще є питання – чи є правомірною така переуступка боргу без згоди на те самого боржника. Тут слід дивитися документи, які підписували сторони. Ми не бачили договорів, можемо коментувати тільки те, що з’явилося у ЗМІ.

Одні політики, з російського боку сказали, що вони мають право вимагати 1,6 млрд. дол., Нафтогаз каже про 1,7 млрд. Але вони передали право вимагати гроші, і ніхто не передавав право вимагати майно. Бо майно є святим та недоторканним. Якщо ці 1,6 чи 1,7 млрд. доларів неможливо стягнути, хоча суд ухвалив рішення про їх стягнення, а боржник не сплачує, – то виникає право на стягнення майна. Або ж коли в процесі судового засідання з’ясовується, що в боржника взагалі відсутні гроші (і це стає відомим до рішення суду), тоді можна просити заміни вимоги з фінансової на майнову. У даному разі майном є газ.

Але навіть якщо прийматиметься рішення про стягнення газу на 16 чи 17 млрд. дол., то невідомо скільки на той момент газ коштуватиме. І якщо прем’єр-міністр зараз думає про один обсяг газу, який вона забере за ціною 153 долари, то незрозуміло, звідки виникає право забирати саме за такою ціною. Думаю, що нізвідки таке право не виникає.

Скажімо, є боржник. У боржника є газ, його майно. Він винен Нафтогазу гроші. Якщо в боржника є майно, то він може продати газ і погасити борг. Або якщо на нього подадуть в суд, його майно продаватиметься за ринковою ціною для погашення боргу чи передаватиметься стягувачу за ринковою ціною. Те, що стягувач назвав ціну 153 долари – це його фантазія.

 Звичайно, в Україні можна провести будь-яке судове рішення, навіть зобов’язати чоловіка виконувати подружній обов’язок тричі на тиждень, та рішенням Господарського суду Києва заборонити транзит газу за ціною долар шістдесят. Так само можна рішенням того ж суду та того ж судді забрати газ. Але Фірташ може поїхати до Страсбурга, Женеви чи Стокгольма й доводити неправомірність дій українського уряду.

Володимир Осінчук, адвокат із 15-річним досвідом ведення судових господарських справ:

ПРОЦЕДУРА РОЗГЛЯДУ КОНФЛІКТІВ МАЄ БУТИ ПЕРЕДБАЧЕНА В КОНТРАКТІ МІЖ ГАЗПРОМОМ І  РУЕ

Важко давати оцінку, спираючись на газетні інтерв’ю та на публічні заяви. Обговорювати можна, коли вивчиш контракти. Наскільки я зрозумів ситуацію, Газпром уступив Нафтогазу право вимоги боргу. Право вимоги слід реалізовувати.

Якщо воно буде реалізоване шляхом звернення стягнення на майно, саме на цей газ, – то це є законною підставою для переоформлення газу на НАК “Нафтогаз”. А доти цей газ не є газом Нафтогазу.

Дані про те, за якою процедурою і де мають розглядатися конфлікті ситуації в разі їх виникнення, повинні міститися в контракті між Газпромом та “РосУкрЕнерго”. Якщо майно перебуває на території Україні, то українське законодавство дозволяє розглядати спір в Україні.

Сергій Пашинський, радник прем’єр-міністра:

ГАЗ У СХОВИЩАХ – ВНУТРІШНЯ ПРОБЛЕМА УКРАЇНИ

Ми знаємо, що під час газових вимог було підписано п’ять документів, один з яких – право вимоги на газ, який є у сховищах. І це вже проблема України, якою буде внутрішня процедура його оформлення. Є товар, є оплачене нами право вимоги боргу. Я не бачу проблем... Є газ, закачаний “РосУкрЕнерго”, за який воно не розрахувалося, є право уступки боргу Україні. Документ, гадаю, передбачав право фінансової вимоги на конкретний газ. І якщо є право вимоги на товар, то позивач може як мінімум звернутися до суду і в рамках судового процесу довести своє право власності на нього.

Андрій Портнов, народний депутат України (БЮТ):

ГАЗ НАЛЕЖИТЬ НАФТОГАЗУ – ГАЗПРОМ ЦЕ ВИЗНАВ

Сьогодні вже з’явився уточнюючий коментар Газпрому про те, що договір переуступки боргу Газпрому Україні торкається грошей або газу. Тобто це альтернатива, яку має обрати для себе НАК “Нафтогаз". Розглянувши альтернативу, яку в контракті запропонував Газпром, Нафтогаз обрав для себе зарахувати на баланс газ, а не судитися роками за гроші від “РосУкрЕнерго”. Контракт уступки прав передбачав, що протягом однієї доби Газпром та Газпромекспорт мають повідомити РУЕ про припинення своїх відносин та про передачу прав на 11 млрд. газу НАК “Нафтогаз України”. Саме це зробив Газпром, виконавши в одноденний термін цю вимогу, і поінформував своїм листом Нафтогаз про те, що вже повідомив “РосУкрЕнерго” щодо припинення відносин.

З цього моменту газ є власністю Нафтогазу. Угоди уступки щодо прав вимоги відповідно до Цивільного кодексу укладаються без згоди боржника. Це і було зроблено.

Опитувала Маша Міщенко

УНІАН в Google News