“Ніщо та ніколи”: емоції Помаранчевої революції на кіноплівці

Молодий режисер Дмитро Сан представляє документально-ігровий фільм, що був відзнятий під час Помаранчевої революції і вже встиг отримати приз як найкраща документальна стрічка на міжнародному фестивалі...

Усього два роки тому ми пристрасно проживали “справжнє” життя... Ейфорія, яка охопила учасників Помаранчевої революції, не мала політичного підґрунтя. Люди шаленіли самі від себе, від того, що вони поводяться як люди, а не як тварини, більше того – як люди достойні. Тепер ці емоції потроху забуваються. Їх витісняє роздратування сьогоденням, яке уявлялося тоді дещо іншим...

Молодий режисер Дмитро Сан – не хоче, щоб таке забуття відбулося. Його фільм “Ніщо та ніколи” покликаний відтворити для глядача емоційний стан людей під час Помаранчевої революції. Показати, що саме було цінним для нас тоді, і повісити в повітрі запитання: невже це перестало нас турбувати, невже так легко ми можемо про це забути?

Дмитро Сан пропонує сьогодні українським каналам показати його документально-ігровий фільм, що був відзнятий під час Помаранчевої революції і вже встиг отримати приз як найкраща документальна стрічка на фестивалі Temecula Valley International Film & Music Festival (США, Каліфорнія).

Чи відгукнуться українські телеканали на пропозицію молодого режисера, поки не відомо. Але вже сам факт існування цього фільму та історія його створення мають стати яскравим прикладом того, що може зробити одна амбітна молода людина, якщо вона має сильну емоційну мотивацію.

Дмитро розповідає, що під враженням помаранчевих подій захотів зняти фільм саме на 16-міліметрову кіноплівку. “Я подумав: багато хто знімає на відео і, мабуть, ніхто на кіноплівку. А мені хотілося справжній фільм. Я відразу знав, як його знімати, ” – сказав режисер на прес-конференції в УНІАН.

Керований палким бажанням закарбувати емоції людей в найкращі їхні часи, Дмитро сам купив плівку Кодак та кінокамеру (зі знижкою – як студент театрального інституту), сам написав сценарій, сам став продюсером, навіть сам робив звукові ефекти стрічки. Утім, як це часто буває в таких випадках, хлопцеві допомагали його друзі: давня товаришка Ольга Коржинська погодилась зіграти головну роль, молодий композитор Костянтин Євсуков написав ексклюзивний саунд-трек, а гурт “Drugies” подарував фільму дві свої пісні “We are free” та “Get it on”. Загалом бюджет фільму з витратами на рекламні та демонстраційні матеріали становив приблизно 9 тисяч доларів

Стрічка складається з новел “Дорога”, “Не футбол”, “Усмішка за наказом”, “Наметове містечко”, “Апельсин”, “Свобода”, які ілюструють різні фрагменти Помаранчевої революції. Новели об’єднує героїня – 19-річна дівчина, яка приїхала до України з-за кордону разом з батьком. Під час революційних подій дівчина спілкується з простими людьми, котрі вийшли на Майдан, слухає їхні історії та відкриває в собі щось нове. Режисер каже, що мета стрічки – показати, як люди й головна героїня змінюються під час революції.

Слова різних людей, з різних куточків України в різних новелах звучать в унісон: правда, бажання жити краще, свобода, справедливість, надія, що вмирає останньою. Так Усе виглядає трохи наївно, сентиментально, може, надміру романтично. Та чи не цього в душі прагне кожен з нас? Адже ці кадри – документальні, і їх не можна приписати якимсь спецефектам.

Розповіді у фільмі ведеться від імені героїні англійською мовою, на яку накладено український дубляж. Автор має також версію без українського дубляжу для англомовної аудиторії.

Дмитро Сан та його команда розіслали заявки на участь у кінофестивалях, і першим відгукнувся каліфорнійський Temecula Valley International Film & Music Festival, що вже 12 років проводиться поруч із Голівудом. Цього року на фестивалі було представлено 120 фільмів, і з 20 документальних найкращим було визнано “Ніщо та ніколи”. Цікаво, що наші молоді українські кінематографісти по черзі стикаються з однаковою проблемою: навіть, коли знятий фільм запрошено на фестиваль, автори стрічки просто не мають фінансової можливості туди добратися. Такі проблеми були у Ігоря Стрембицького, фільм якого “Подорожні” 2005 року отримав Золоту пальмову гілку на Канському кінофестивалі. Така проблема постала й перед Дмитром Саном, але йому пощастило, і фонд “Відродження” видав йому грант на поїздку.

Після успіху в Каліфорнії стрічку почали запрошувати на інші фестивалі. У листопаді цього року вона братиме участь у Міжнародному кінофестивалі документального кіно в Монреалі (Канада). Крім того, одна з новел стрічки “Усмішка за наказом” як короткометражка була включена до програми Міжнародного кінофестивалю Barselona Political Film Festival 2006 в Іспанії.

Сам режисер вважає, що його кіно “добре, фестивальне, ідейне, має філософський підтекст, а головне – воно повністю українське”.

Лариса Логвиненко

УНІАН в Google News