Експерт: Для Росії дуже небезпечно покладатися тільки на підводні газопроводи
Експерт: Для Росії дуже небезпечно покладатися тільки на підводні газопроводи

Експерт: Для Росії дуже небезпечно покладатися тільки на підводні газопроводи

18:13, 07.02.2011
16 хв.

Не знаю, як можна поліпшити стан НАКу, якщо там програли два великі судові позови?.. РФ ще не витіснила з України «Вестінгауз», хоча дуже хотіла...

В українській енергетиці останнім часом відбувається багато різних подій. ЗМІ трактують їх по-різному, одні кажуть про повне згортання диверсифікації у всіх сферах енергетики, інші про прорив в російсько-енергетичній співпраці нової владної команди. Читаючи чергові зведення з енергетичних полів і коментарі, важко зрозуміти, де кооперація з Росією була неминуча, а де вона лише – продовження позиції плазування енергоблоку уряду перед РФ.

Ми поставили ці запитання Сергію Дяченку, провідному експертові енергетичних програм центру Разумкова, у минулому – заступникові директора департаменту НАК «Нафтогаз», начальникові інформаційно-аналітичного управління Мінпаливенерго, помічникові голови РНБО періоду Горбуліна.

НЕ ЗНАЮ, ЯК МОЖНА ПОЛІПШИТИ СТАН НАКу, ЯКЩО ТАМ ЗРОБИЛИ ДІРКИ, ПРОГРАВШИ ДВА СУДОВІ ПОЗОВИ?

Сергію Миколайовичу, фінансове поліпшення компанії НАК «Нафтогаз України» в 2010 році було зафіксовано меморандумом української влади для МВФ. Це погляд людей, які просять у МВФ грошей. Ваша оцінка, як колишнього аналітика НАК, збігається з оцінкою авторів меморандуму?

Фінанси компанії непрості і непрозорі, оцінювати їх важко, особливо без ключових документів, наприклад її фінплану. Але мені складно уявити, як можна поліпшити фінансовий стан компанії, якщо там зробили дві дірки, програвши судові позови «Росукренерго» і «Укргазенерго»? РУЕ вже почали віддавати газ, в грудні минулого року Нафтогаз передав компанії 0,8 млрд. куб. м газу, а в цілому передачу 11,2 млрд. куб. м газу планується завершити до кінця другого кварталу цього року. Газ купували за цінами, що значно перевищують ті, за якими він враховувався в 2009 році. Тому коли його віддають РУЕ, то одержують фінансовий пролом. Плюс програли суд на мільярд гривень по заборгованості «Укргазенерго».

Відео дня

Експерти стверджують, що в обох випадках НАК не зробив всього необхідного для захисту своїх інтересів. В принципі, звичайно, бюджет компанії залатають, використовуючи фінансові інструменти, це може бути кредитування, перетікання з доньками тощо. Але суті справи це не змінить, в тій чи іншій формі заборгованість компанії сильно зросте і набуде загрозливих розмірів.

Якщо ж говорити про поточну діяльність, то не переламана ключова проблема НАКу – неплатежі. Основний неплатник – підприємства теплокомуненерго – споживають російський газ, за який потрібно розраховуватися з Газпромом. Поки проблема вирішується за допомогою тих же фінансових хитрощів. Але про оздоровлення, і тим більше вирішення проблем розвитку компанії, говорити не можна.

Минулого тижня закінчено процедуру приєднання України до Енергетичного співтовариства. Це дає нам має права і накладає обов`язки. НАК «Нафтогаз», згідно з нормами європейського законодавства (а саме – так званого третього енергетичного пакету), повинен бути реформований. Звичайно, за невиконання директив ніхто не розстріляє, але навряд чи ми при цьому зможемо говорити з європейцям про свої права, хоч би про той же допуск наших суб`єктів на європейські ринки енергоносіїв (членство в Енергетичному співтоваристві дає право нашим суб`єктам працювати на європейських енергетичних торгових майданчиках). Реально потрапити на цей ринок важко, але тут вже все в руках наших підприємств і бізнес-структур. Отже НАК, швидше за все, чекають реформи, і притому найближчим часом.

Реформа передбачає виділення Укртрансгазу (фактично української ГТС) в окрему компанію. Це європейська практика, але чи не стане її результатом те, що «конкретним пацанам» легше буде приватизовувати ГТС?

Третій пакет саме дає гнучкі можливості рішення питання. При цьому розділити структури – обов`язково, а виділяти - ні. Іншими словами є можливість зберегти НАК «Нафтогаз України» як вертикально інтегровану структуру, але при цьому необхідно буде вжити додаткових заходів із забезпечення реально незалежної роботи дочірніх компаній. Це велика юридична робота. Але я не виключаю, що Укртрансгаз – таки буде виділений в незалежну компанію і приватизований. Цим шляхом можуть піти, якщо все-таки вирішать залучати Газпром до управління української ГТС. Тобто консорціум при цьому можна не створювати, а просто приватизувати Укртрансгаз, продавши частину акцій Газпрому. У цих рамках ГТС може залишитися в державній власності і бути передана цьому операторові в користування, як це відбувається у разі регіональних газотранспортних підприємств, тобто облгазів. При цьому слід пам`ятати, що для забезпечення експорту потрібна далеко не вся українська ГТС, по суті, з нинішніми об`ємами транзиту російського газу до Європи впорається один трубопровід Уренгой – Памари – Ужгород. Особливо це важливо врахувати, якщо влада піде не шляхом передачі ГТС в управління спільному операторові, а її приватизація. Тут важливо також пам`ятати, що тепер на територію України, оскільки вона член Енергетичного співтовариства, поширені обмеження на володіння транспортними активами для видобувних і постачальних газових компаній. А Газпром є і тим, і іншим. Отже в приватизації може взяти участь яка-небудь пов`язана з Газпромом структура.

Не сумніваюся, що у Росії, незважаючи на обхідні трубопроводи, зберігається інтерес до нашої ГТС. Не можна в постачаннях газу в такий важливий для Росії регіон, як Європа, робити ставку виключно або значною мірою на підводні газопроводи – дуже небезпечно. До того ж енергійне просування «Набукко», який є прямим конкурентом «Південному потокові», послаблює і без того не дуже тверді перспективи російського проекту.

Однією з подій зими став конфлікт між Нафтогазом і теплокомуненерго. Міністр палива і енергетики фактично дав зрозуміти, що готовий залишити без тепла дванадцять міст. Це був ультиматум уряду, який не компенсує різницю в тарифах, або тепловикам? Як ця ситуація може вирішитися?

Підприємства теплокомуненерго не можна відключати від газопостачання, це суперечить 6-й статті закону про теплопостачання. Мають ці підприємства і законодавчо встановлений імунітет до банкрутства. Щоправда, тепловикам (у порядку тиску на них) можуть обмежити постачання газу. Але проблеми це не вирішує, оскільки при цьому тепловики просто знижують температуру носія в теплових мережах... Люди починають опалювати помешкання конфорками, тобто включають плити на кухні для обігріву. Оскільки більшість з них платить за газ по нормативах, в цій ситуації виникає надспоживання газу, яке відноситися до так званих комерційних втрат і за яке все одно комусь треба платити.

В принципі частково проблему неплатежів тепловиків можна було б вирішити, передавши їх в управління газовикам – НАК «Нафтогаз України». У попередні роки це намагалися робити, в НАКу була навіть створена профільна донька. Проте проблему це не вирішило, бо її витоки не в політиці рубильника, а в економіці. За нинішньої тарифної політики теплова генерація, у якої дуже зношені основні фонди, не може ефективно працювати.

Ви не думаєте, що після такого об`єднання теплокомуненерго з НАКом, враховуючи, наскільки міністр палива і енергетики не церемонитиметься із споживачем, ми б усі – і ті, хто платить. і ті, хто не платять – сиділи без тепла?

Але тоді була б конкретна людина, яка відповідає за відключення. На запитання: хто відключив? – була б конкретна відповідь: винен міністр.

ГОВОРИТИ ПРО НАЦІОНАЛІЗАЦІЮ ЕНЕРГОАКТИВІВ – НАЛЯКАТИ ІНВЕСТОРА

Минулого року життя облгазів налагодилося, вони стали рентабельними. У планах влади передати розподільчі мережі з користування їм у концесію, а також побудувати нові мережі вже для фактично приватних облгазів. У зв`язку з цим таке питання. Франція пережила чотири хвилі націоналізації промисловості. Вам не здається здоровою думка, що експертам, які думають наперед, потрібно скласти програму націоналізації енергоактивів? Було б непогано, щоб усі енергетичні активи, які приватизовані і ті, які готуються до приватизації, були націоналізовані при наступній владі?

Про націоналізацію яких конкретно активів ви кажете?

Облгазів. Генеруючих кампаній. Всього того, що було (і буде) приватизовано на аукціоні з одним учасником за копійки і де не виконані інвестзобов`язання.

Давайте розберемося з термінами.

Є газотранспортні підприємства (облгази. – Авт.), і газорозподільчі мережі перебувають у них в користуванні. Там страшенно зношені основні фонди, їх треба серйозно оновлювати. Або треба підвищувати тарифи на розподіл газу, щоб включати в них інвестиційний компонент. Або приватизовувати мережі.

Але якщо говорити про результати приватизації самих облгазів, то якість їх роботи не відрізняється від роботи тих, що залишилися під державним контролем. Отже приватизація газопроводів може мало що змінити. Про це ж свідчить і ситуація з обленерго. Вони приватизовувалися з електромережами. І стан підприємств, що перебувають у держвласності, мало чим відрізняється від приватних.

Що стосується теплових електростанцій, то якщо ми почнемо говорити про реприватизацію...

Націоналізацію, пробачте...

Хай націоналізацію, але говорити про це зараз – налякати інвестора, якого можна було б залучити під конкретні зобов`язання.

Надалі ми зрозуміємо, наскільки буде ефективною приватизація. Давайте повернемося до цієї розмови через деякий час.

А ось теплові мережі приватизовувати, здається, поки не можна – точно буде купа народу без тепла сидіти. Дуже часто у нас в інфраструктурні галузі бізнес приходить просто відбити гроші, заробити і піти. Адже це підприємства-монополісти, від їх труби нікуди не подінешся, альтернативи немає. Чим власне і користуються.

НЕ МАЮЧИ ВЛАСНОГО ЗБАГАЧЕННЯ, УКРАЇНА НЕ ЗМОЖЕ БУТИ НЕЗАЛЕЖНОЮ В ЯДЕРНІЙ ЕНЕРГЕТИЦІ

Питання про атомну енергетику. Однією з головних енергетичних тнм минулого року стала тема продовження термінів експлуатації двох енергоблоків Рівненської АЕС. Це правильно, що подібні рішення не обговорювалися в парламенті?

Так роблять поки всі. Навіть німці, напевно, основні на сьогодні атомофоби. До того ж, немає досвіду консервації реакторів. За деякими оцінками, вартість консервації може становити 75% вартості самої атомної електростанції. Отже з цим ніхто не поспішає. Тим більше що у Росії вже накопичився досвід такого продовження термінів експлуатації тих же реакторів, що працюють у нас.

А потім нескінченно робити "апгрейд", даючи заробити російським компаніям?

Ну, в цьому "апгрейді" беруть участь і наші заводи. До того ж там розумні терміни – 20 років. За цей час можна буде визначитися з перспективами не тільки самих станцій, а й атомної енергетики в цілому.

Хтось назвав нинішню ситуацію в ядерній енергетиці парадом старих енергоблоків. У українських фахівців атомної галузі є професійні амбіції мати тут в Україні не тільки російські ВВЕРи?

Якщо говорити про ситуацію з добудовою росіянами двох реакторів на Хмельницькій атомній станції, то цей контракт цілком логічний. Хмельницька станція створювалася під ВВЕР, під них там облаштовані конструкції і системи. Тому коли йдеться про добудову, то це зрозуміло. Говорити про можливість диверсифікації можна, якщо йтиметься про створення нових станцій.

Згадана вами в цьому сенсі професійна амбіція у українських атомників, звичайно, є. Наскільки я знаю, вони аналізують можливість будівництва в Україні станцій різних типів. Проте при цьому необхідно враховувати всі чинники. Візьмемо французькі реактори Areva... У них багато переваг, вони мають відмінну маневреність, але, наскільки мені відомо, під час попередніх контактів, які мали місце, французи негативно поставилися до можливої участі українських підприємств атомної промисловості в будівництві блоку такого типу.

Чому? Тут мені складно судити, напевно, побоюються. Робити разом, це, по-перше, ділити гроші, по-друге, ділити відповідальність. І вони не хочуть ділити ні те, ні інше.

Але, звичайно, в українських відомствах вивчаються всі можливості того, що прийнято називати диверсифікацією. І якщо диверсифікація типу блоків – це віддалена перспектива, то щодо палива дуже навіть актуальна.

У цьому контексті дуже важливо, що, попри всі складнощі, вдалося зберегти постачання палива копанні «Вестінгауз» на Південноукраїнську АЕС.

Читала, як голова Енергоатому Недашковський говорив у Москві, що п`ятнадцять реакторів – це добре для одного постачальника палива, але мало для двох, маючи на увазі американців.

Ну, в перспективі їх буде більше. Хочеться сподіватися, що «Вестінгауз» в стратегічному вимірі не втратить інтерес до українського ринку. Тим більше, що той же Недашковський підтвердив готовність неухильно виконувати підписані з цією компанією контракти.

«Вестінгауз», враховуючи контракти з Росатомом, має якісь перспективи в Україні?

Поки що пальне «Вестінгауза» постачається в дослідно-проектному режимі, потім постачатимуть паливо на три блоки. І звичайно, це мало для розвитку. Але зараз, особливо після аварії на Темеліні в Чехії, «ТВЕЛ» істотно потіснив «Вестінгауз» на ринку палива для ВВЕР в Східній Європі. Побоююся, що через це американці можуть ухвалити рішення про неперспективність цього виду палива і припинять його вдосконалювати.

Але головна залежність в ядерній енергетиці не в тому, яке паливо ми одержуємо. Залежність глибша. У нас всі реактори радянського-російського дизайну. Тобто вони розроблені і спроектовані в Росії, і в цьому контексті ми приречені на залежність в технічній і експлуатаційній політиці від цієї країни.

А що стосується палива, то після будівництва заводу фабрикації палива нам повинні передати відповідні технології.

Будівництво «заводу із замкнутим ядерним циклом» було частиною виборчої кампанії Тимошенко і є частиною плану нинішньої влади. Але наскільки це цікаво, якщо ми лише займатимемося збірками палива, всі елементи якого постачатимуть з Росії?

Є два етапи будівництва заводу. До 2013 року планується організувати складання, ми одержуватимемо всі комплектуючі і просто робити з них ТВЗ (тепловидільні збірки). Надалі, орієнтовно до 2017 року, там повинне бути освоєне виробництв більшості комплектувальних. Тобто передбачається, що на другій стадії в Україні проходитимуть всі, крім процесу збагачення урану. Цей етап – збагачення – проходить тільки в кількох країнах, у тому числі Росії.

А ви не припускаєте, що РФ, маючи якісь політичні цілі, скаже: ми не можемо постачати в Україну ядерні пігулки, у нас обідня перерва. А потім заявлять, що збагатити уран теж не зможуть, вимагаючи натомість, наприклад, поставити у нас пам`ятник Сталіну?

Не думаю, що атомну енергетику буде привнесена політика. Європейська і світова спільнота поставиться до цього набагато менш терпимо, ніж до газових воєн. Чорнобиль ніхто не забув. Тим більше, що якби «ТВЕЛ» зайнявся саботажем і не дав збагаченого урану, то проблема цілком вирішувана і організаційно, і технологічно, на цьому ринку існує достатня пропозиція.

Адже ми раніше самі проводили збагачення урану. Не можна якось простимулювати МАГАТЕ, щоб нам дали право на збагачення урану? Не для бомби, а суто для енергії і щоб був замкнутий ядерний цикл?

Мораторій насправді діє не на збагачення, а на використання його у виробництві ядерної зброї неядерними державами, а також на передачу технологій. Розвиток ядерної енергетики в мирних цілях МАГАТЕ навпаки вітає.

Звичайно, якби зараз Україна поставила питання про створення у себе такого виробництва, вона б одержала різко негативну реакцію провідних країн, включаючи своїх основних партнерів – Росію, США, ЄС. Проте, не маючи власного збагачення, Україна не зможе бути повноцінно незалежною в ядерній енергетиці. Тому, дочекавшись відповідного моменту, можна ставити це питання як перспективне, принаймні при політичних торгах з серйозних проблем. Але, звичайно ж, для його успішного вирішення Україна повинна стати політично і економічно стабільною демократичною державою.

Розмовляла Лана Самохвалова

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся