Приватизація в Україні: ворон ворону ока не виклює?

Семенюк стверджувала, що за 76%пакет акцій „Луганськтепловоза” можна виручити 2 мільярди, потім  - 1 мільярд, врешті ФДМУ продає їх росіянам потайки за 292,5 млн.  Окремі українські компанії планували тільки стартувати з 400 мільйонів...

Генеральна прокуратура України пред`явила позов про визнання договору купівлі-продажу пакета акцій „Луганськтепловоза” недійсним. Перевірка дотримання законів при відчуженні державного пакета акцій ВАТ „Холдингова компані „Луганськтепловоз” дала привід пред`явити позов на користь держави про визнання договору купівлі-продажу цього пакета акцій недійсним і поверненні його в державну власність.

На жаль,"законспірований" продаж "Луганськтепловоза" росіянам  - далеко не поодинокий випадок  у діяльності ФДМУ.  Про особливості української приватизації - інтерв`ю з Головою спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України 5-го скликання Андрієм КОЖЕМЯКІНИМ.

-- Всесвітній банк в огляді української економіки за перший квартал 2007 року оцінив «непрозору і неконкурентну приватизацію «Луганськтепловоза» як «крок назад» в ході структурних економічних перетворень в Україні. Тим часом у «Стратегії розвитку транспортного машинобудування РФ на період до 2015 р.», оприлюдненій нещодавно в російській пресі, мовилося про загрозу витіснення російських виробників продукції транспортного машинобудування з традиційних зовнішніх ринків збуту (країни СНД) зарубіжними виробниками продукції транспортного машинобудування, в першу чергу українськими і китайськими. Тепер же українські конкуренти, схоже, будуть усунуті на користь російського, і зроблено це буде за допомогою ФДМУ. Як би Ви могли пояснити дії ФДМУ? І чому до участі в конкурсі не були допущені українські компанії?

-- На жаль, ми з вами є свідками ситуації, коли уряд В.Януковича досить часто діє без врахування стратегічних економічних інтересів України, а інколи – відверто на користь інших держав. Це стосується багатьох галузей економіки, але саме нинішній процес приватизації державного майна найбільш яскраво засвідчив псевдопатріотизм та безвідповідальність нинішньої влади. І мова йде не тільки про відсутність бажання забезпечити стабільне і заможне майбутнє України. Можна стверджувати і про брутальне нехтування можливістю вирішити нагальні соціальні проблеми або реалізувати задекларовану іноваційно-інвестиційну модель розвитку економіки держави за рахунок максимально ефективного роздержавлення майна.

Стало очевидним, що зі створенням так званої „антикризової коаліції” у процеси приватизації повернуто колишні схеми розподілу об’єктів державної власності. Саме розподілу власності, а не приватизації, адже Закон передбачає продаж об’єктів на конкурентних засадах, а нинішній процес нічого спільного з конкуренцією не має.

Можна констатувати, що Фонд держмайна свідомо згорнув конкурентний продаж державної власності і почав цинічно, за безцінь роздавати привабливі об’єкти членам “антикризової коаліції” та їхніми партнерам по бізнесу.

Останні дії Фонду держмайна щодо тіньової приватизації найбільш привабливих підприємств України неможливо виправдати ніяким чином.

Раніше Голова Фонду держмайна В.Семенюк стверджувала про те, що за 76-ти відсотковий пакет акцій ХК „Луганськтепловоз” можна виручити 2 млрд. грн., потім 1 млрд., але продала потайки за 292,5 млн. грн. Між тим, окремі з бажаючих взяти участь в аукціоні українські компанії планували тільки „стартувати” з 400 млн. гривень. Можна лише здогадуватись, на якій остаточній сумі зупинився б ліцитатор.

Втрата можливості отримати від продажу „Луганськтепловозу” максимальних надходжень до бюджету стала наслідком обмеження ФДМУ числа учасників конкурсу шляхом висунення додаткових умов. Такі умови були свідомого виписані під компанії, пов’язані функціями контролю з російською корпорацією „Трансмашхолдинг”. Через це аукціон відбувся з порушенням законодавства, а держава втратила значну суму коштів.

Про непрозорість та неринковість ціни продажу стверджували і експерти.

Навіть однопартійці В.Семенюк у Верховній Раді на питання про те, як могло статися таке відверте грабіжництво з боку представника начебто соціально спрямованої соцпартії, лише таємниче посміхались та розводили руками.

Все це було завуальовано турботою про інтереси трудового колективу. Проте „смішна” ціна за такий об’єкт – це ще не всі збитки, заподіяні державі. Засоби масової інформації повідомляли, що замовлення продукції українського заводу вже переорієнтовані за кордон, а сама ХК „Луганськтепловоз” стоїть на грані зупинення та ліквідації. Так “Трансмашхолдинг”, купивши завод за безцінь, позбувся конкурента. Нині працівники „Луганськтепловозу” розчаровані, не бачать перспективи та масово звільняються.

Показово, що саме фракція соціалістів у ВРУ не підтримала наш з народним депутатом О.Бондарем законопроект про заборону для Фонду держмайна встановлювати штучні обмеження учасникам конкурсу. Мабуть, з причини бажання і в подальшому банально „гріти руки” на незаконній реалізації власності народу.

-- У травні Генеральна прокуратура подала позов до Господарського суду Києва з вимогою скасувати договір купівлі-продажу 76% акцій холдингової компанії «Луганськтепловоз» між Фондом державного майна і Брянським машзаводом (Росія) і повернути даний пакет акцій в держвласність. За даними прес-служби Генпрокуратури, позивач вимагає накласти арешт на 76% акцій «Луганськтепловоза», визнати договір купівлі-продажу акцій між ФДМУ і Брянським машзаводом недійсним, зобов`язати російську сторону повернути державі акції «Луганськтепловоза», а ФДМУ повернути Брянському машзаводу отриману від продажу суму. Раніше Президент дав доручення генпрокурору Медведько і в.о. голови Служби безпеки України Наливайченку перевірити дотримання ФДМУ законодавства при продажі 76% акцій «Луганськтепловоз». Президент, як відомо, вже дав оцінку продажу 76% «Луганськтепловоза» як непрозору. Якими, на Вашу думку, є перспективи вирішення цієї справи?

Я цілком згоден з оцінкою Президента України. Своє вкрай негативне ставлення до започаткованого урядом колишньої так званої „антикризової коаліції” „дерибану” державної власності я неодноразово висловлював під час проведення брифінгів, інтерв’ю в ЗМІ. Для відновлення законності та притягнення винних до передбаченої законодавством відповідальності очолювана мною Спеціальна контрольна комісія Верховної Ради України з питань приватизації неодноразово зверталась до правоохоронних та контролюючих органів.

У випадку з продажем пакету акцій ХК „Луганськтепловоз” порушено визначальні принципи організації процесу приватизації, встановлені Законом України “Приватизація державного майна” та Державною програмою приватизації. Серед них законність, застосування переважно конкурентних способів, забезпечення інформаційної відкритості.

Про яку конкуренцію та інформаційну відкритість можна говорити, коли до конкурсу допускаються лише дві афільовані юридичні особи, а про дату проведення конкурсу невідомо не тільки інвесторам, а й Спеціальній контрольній комісії ВРУ з питань приватизації. Це ноу-хау вперше за 15-річну історію української приватизації застосовано В.Семенюк, яка, до речі, не перестає цинічно заявляти про прозорість та законність здійснюваної нею приватизації.

Тому вважаю цілком справедливими наміри щодо повернення народу майна, яке було відверто вкрадене.

Про перспективи цього говорити складно, оскільки всім відома „принциповість” та повага до права наших судів.

-- У пресі повідомлялося про те, що позовну заяву щодо результатів конкурсу «Луганськтепловоза" збирався подати „Марганецький ГОК”. Відповідачами, відповідно до даної позовної заяви, повинні були виступити Фонд держмайна і Брянський машинобудівний завод. Вам відоме щось про це?

-- Мені відомо, що „Марганецький ГЗК” не погоджується з порушенням власних прав у процесі приватизації ХК „Луганськтепловоз” та вбачає у діях Фонду державного майна України значну кількість порушень законодавства. У своїй скарзі, надісланій на адресу Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації, вони достатньо чітко аргументують свою позицію. І особисто я погоджуюсь з нею. Проте поновити порушені права „Марганецького ГЗК” як потенційного покупця „Луганськтепловозу” може лише суд. Чи було відповідне звернення до судових органів – я не знаю, але вважаю такий крок цілком логічним і виправданим.

До речі, у своєму листі Голова правління ВАТ „Марганецький ГЗК” В.М.Надзоров розцінює як злочин дії посадових осіб Фонду державного майна України і заявляє про те, що державний бюджет недоотримав мінімум 1 млрд. гривень. Це до того, скільки реально міг коштувати пакет акцій ХК „Луганськтепловоз” ...

Очевидно, мала рацію Юлія Володимирівна Тимошенко, коли припустила, що не всі державні чиновники змогли втриматися перед спокусою запропонованих величезних сум хабарів.

-- Восени минулого року з подачі ФДМУ було скасовано ще два приватизаційних конкурси. Експерти тоді заговорили про фактичний мораторій, накладений Фондом держмайна на приватизаційні процеси в країні. Причиною подібних дій ФДМУ, на думку більшості аналітиків, було небажання керівництва Фонду допустити до участі в проведенні цих конкурсів деякі кампанії, перемога яких не влаштовувала представників великого донецького бізнесу і його сателітів. Ви згодні з подібним твердженням?

-- Дійсно, у минулому році було скасовано конкурси з продажу пакетів акцій  ХК „Укрнафтопродукт” (50 % + 1 акція) та ВАТ „Комсомольське рудоуправління” (38 %). На мою думку, експерти не помилялись. Хоча для кожного такого рішення штучно створювались відповідні підстави.

Але, за моїми даними, у скасуванні конкурсів з вказаних Вами причин були зацікавлені не тільки представники саме донецького великого бізнесу, але підконтрольного провладним партіям або „антикризовій коаліції” – це точно.

Продаж „Луганськтепловоза” – далеко не поодинокий випадок з новітньої історії української приватизації. Подібним чином було продано 38% акцій Комсомольського рудоуправління. З тією різницею лише, що тут покупцем виявився ММК ім.Ілліча, яким, за дивним збігом обставин, керує колега Семенюк по партійній фракції Бойко. Одне з видань цю оборудку прокоментувало таким чином: „социк социку очей не виклює: Семенюк продала "Комсомольське рудоуправління" товаришам по партії”. Разом з тим, відомо, що Президент звернувся до СБУ і Генеральної прокуратури з проханням перевірити дотримання законодавства під час приватизації ВАТ «Комсомольське рудоуправління». Які можуть бути перспективи цієї справи?

-- Щодо самого продажу названого Вами об’єкту. У минулому році Фонд намагався провести „замовний” конкурс з продажу за безцінь пакету акцій ВАТ „Комсомольське рудоуправління” з визначеним наперед переможцем (ММК ім. Ілліча члена соціалістичної фракції ВРУ Володимира Бойка).

Виявляється, мало того, що пакет акцій „Комсомольського рудоуправління” розміром 60% Комбінату ім.Ілліча було „подаровано” за номіналом у 2002 році Л.Кучмою за прем’єрства А.Кінаха. У декого виникло велике бажання і решту підприємства отримати майже задарма.

На засіданні Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації представник власника меткомбінату ім.Ілліча – народний депутат від фракції СПУ без жодних докорів сумління заявив, що передача пакету акцій Комсомольського рудоуправління саме В.Бойку буде відновленням справедливості, адже під час „дерибану” підприємств, що входили до Державної акціонерної компанії „Укррудпром”, ММК ім. Ілліча не дісталося жодного джерела сировини.

Коли виникла загроза участі у конкурсі іншого потужного інвестора, який міг би значно підвищити ціну, процедуру продажу в останній момент було припинено. Аргументовано це було офіційно висловленою позицією Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації щодо неприпустимості висунення умов конкурсу під заздалегідь „фіксованого” покупця.

Незважаючи на те, що позиція Комісії не змінилась, а додаткові умови залишились тими ж, з відвертими порушеннями законодавства 18 травня поточного року більше 38 відсотків акцій цього підприємства кулуарно було продано за 110 млн. грн. – це у три рази дешевше від прогнозованої експертами реальної вартості. Звісно, власником став ММК ім. Ілліча за формальної участі у конкурсі іншого потенційного інвестора. Зіграли свою роль домовленості.....

Очевидно, з урахуванням поточної ситуації та відсутності будь-якої політичної (а тому і владної) перспективи СПУ, її представники – голова Фонду держмайна В.Семенюк і „соціалістичний олігарх” В.Бойко намагаються наостанок максимально скористатись своїми владними правами у власних інтересах.

Таким чином, отримали підтвердження заяви опозиції про те, що зрощення владних структур та бізнесу, цинічне розкрадання державного майна і відверта корупція – найбільш визначальні ознаки сучасного процесу приватизації.

Безумовно, такі явища необхідно викорінювати всіма доступними законними засобами. У цій ситуації слово за правоохоронцями. Вони повинні професійно відреагувати і продемонструвати суспільству, що головним принципом у діяльності правоохоронних органів є верховенство закону.

На мою думку, професіоналізм у будь-якій сфері діяльності – це запорука ефективної роботи, певна гарантія якісного виконання завдань. Належність керівника-професіонала до певної партійної структури не повинна бентежити, адже партії прагнуть влади саме для реалізації своїх програмних документів та передвиборчих обіцянок. Інша справа, що у чиновникові найвищого рангу повинні поєднуватись високий рівень кваліфікації, порядність, повага до закону і своєї країни.

-- Вже можна, певно, приблизно підрахувати, скільки нанесено збитків для бюджету від приватизаційних дій відомства Семенюк. Чи могли б Ви назвати сумнівні, з позицій Вашої комісії, приватизаційні оборудки, які потребують перегляду?

-- Оцінюючи втрачену вигоду, мені важко визначитись у цифровому виразі, але мова може йти про сотні мільйонів гривень. Звичайно, недонадходження в бюджет боляче вдарять по найбільш соціально незахищених верствах населення, спричинять згортання реалізації окремих соціальних програм тощо. Проте, лише у сумі коштів неможливо визначити розмір нанесених українському народу збитків.

Заяви В.Семенюк з трибун або з екранів телевізорів про особливу турботу за долі працівників приватизованих підприємств виглядають цинічними з огляду на її практичні дії.

Судіть самі. На відміну від умов конкурсу з продажу ВАТ „Криворіжсталь” сучасна приватизація „а-ля В.Семенюк” не дає працівникам жодних гарантій. Наприклад, вимога до покупця пакету акцій ХК „Луганськтепловоз” – лише 6 місяців не допускати звільнення працівників. Від покупця акцій ВАТ „Комсомольське рудоуправління” вимагається зберігати кількість робітників протягом двох років. А що ж далі робити звільненим працівникам? Чому не забезпечені їм гарантії хоча б на термін п’ять років, як це було в умовах договору купівлі-продажу акцій ВАТ „Криворіжсталь”? Чому заявлена соціалістами турбота про трудові колективи залишилася лише гаслом і не втілюється в життя, маючи для реалізації цього виключні можливості?

А чого варте те, що виборці, споглядаючи за неприкритою корупцією на вищих щаблях влади, зневірюються в державних інституціях? Це навіть більш загрозливо, ніж втрата матеріальних ресурсів.

Щодо протиправних оборудок.

Ви ж розумієте, що вичерпний перелік підприємств або об’єктів, роздержавлених нинішньою „антикризовою” владою за сумнівними схемами, я зараз навести не зможу. Тим більше, що з листів, які надходять на адресу Комісії, вбачається тотальна неповага до законності практично всіх структур виконавчої влади. В тому числі й у сфері приватизації.

Про незаконну приватизацію двох з найбільш привабливих підприємств сьогодні ми вже говорили.

Разом з тим, владна коаліція, мабуть відчуваючи близькість „фінішу”, намагається максимально повно скористатися ще наявними можливостями. На таку думку може наштовхнути той поспіх, з яким планується розподілити „між своїми” або з особистою вигодою решту власності держави.

Так, відразу після оголошення першого Указу Президента про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України Фондом держмайна видається наказ № 540 від 04.04.2007р. „Про затвердження Помісячного пооб’єктного плану-графіка виставлення на продаж у квітні-грудні 2007 року пакетів акцій господарських товариств і холдингових компаній”. Оголошення другого Указу Президента України про розпуск Верховної Ради мало наслідком термінове затвердження розпорядженням Уряду від 26 квітня 2007 року № 226-р. поданого ФДМУ плану-графіка.

Дуже цікаво, що найбільш „ласі” шматки державної власності заплановано для продажу у найближчому майбутньому. Незважаючи на те, що доцільність та запропоновані механізми роздержавлення окремих з них експертами піддаються великим сумнівам.

Зокрема, на червень заплановано продаж ВАТ „Одеський припортовий завод”. При цьому, всупереч державним інтересам, на шкоду економічній безпеці України, Фонд державного майна пропонує приватизувати ВАТ „Одеський припортовий завод” без попередньої його реструктуризації.

Законопроекти про заборону приватизації цього заводу раніше подавали спочатку В.Семенюк, а потім О.Мороз. І звичайно ж, аргументи для прийняття такого закону були і є дійсно вагомими. Проте після отримання В.Семенюк посади голови ФДМУ змінилося і її ставлення до гарантування економічної безпеки держави. Тепер уже соціалісти наполягають на роздержавленні цього прибуткового об’єкту, причому обов’язково разом з комплексом з перевантаження хімічної продукції.

Про необхідність залишення у державній власності цехів для зберігання і перевантаження хімічної продукції говорив Президент України, неодноразово заявлялося фахівцями Мінпромполітики, Спеціальною контрольною комісією Верховної Ради України з питань приватизації.

На жаль, владою ігнорується той факт, що відчуження цього комплексу в цілому, навіть за 1,444 млрд. гривень (згідно з проведеною оцінкою), позбавить державу унікальної можливості впливу на ринок послуг зі зберігання та перевантаження для реалізації на експорт хімічної продукції, виробленої російськими та українськими підприємствами.

Значних економічних збитків може бути завдано державному підприємству „Укртрансаміак”, оскільки транспортування ним продукту територією України буде залежати від згоди приватного власника. Причому невідомо, інвестор якої держави придбає „Одеський припортовий завод” на первинному чи вторинному ринку і як цей інвестор скористається своїм монопольним становищем.

Хотілося б сказати дещо і про фіксовані умови конкурсу, які, до речі, вже погоджені Одеською обласною радою.

Цими умовами не передбачається ні збереження робочих місць, ні забезпечення сплати податків та зборів хоча б не нижче досягнутого, ні обов’язкової прибуткової діяльності підприємства. Позиція регіональної влади не може не обурювати. Як можна погоджувати такі умови продажу стратегічного об’єкту, що знаходиться на їхній території? А за рахунок чого буде поповнюватися місцевий бюджет, якщо знизяться податки? А хто буде утримувати безробітних, які через півроку після приватизації заводу очевидно з’являться у великій кількості? 

Далі. У червні-липні поточного року заплановано продаж пакетів акцій дев’яти регіональних енергогенеруючих компаній, потужних промислових підприємств – ВАТ „Луганський акумулятор”, „Росава”, „Макіївський металургійний комбінат”, „Сумихімпром” тощо. Не оминула влада своєю увагою і питання термінового роздержавлення окремих підприємств і науково-дослідних установ, найбільша цінність яких полягає у землі, на якій вони розташовані (в центральних районах великих міст).

Прикладом може слугувати намагання розпочати у червні ц.р. процедуру приватизації за будь-яку ціну ВАТ “Київський мотозавод”. На сьогодні немає навіть остаточного рішення про те, у який спосіб він буде приватизуватися. При цьому, власність заводу значною мірою вже „розбазарена”. Це підтвердилося на виїзному засіданні Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації, численні порушення законодавства задокументовані за результатами нещодавно завершеної перевірки Головного Контрольно-ревізійного управління. Однак, ФДМ як органом управління вказаним об’єктом ніяких висновків не зроблено. Більше того, Фонд продовжує сприяти керівництву заводу незаконно роздавати по частинам виробничі площі та об’єкти соціальної інфраструктури. Така зухвала і протиправна поведінка керівництва заводу та безвідповідальна позиція Фонду держмайна може мати місце тільки за умови цілковитої підтримки їхніх дій „лобі” в Кабінеті Міністрів та Верховній Раді України 5-го скликання.

Взагалі-то, на мою думку, системні порушення сучасною владою Конституції та законів України, у тому числі з питань приватизації, брутальне нехтування інтересами народу стало можливим лише тому, що в державі сьогодні править бал корупція і безкарність. Коли реалізується принцип відомого кіногероя „...вор должен сидеть в тюрьме...”, у тих, хто наділений владними повноваженнями, буде менше спокуси поживитись за чужий рахунок.

Розмовляв Микола Куліш