М.Гончар: У режимі онлайн з Білорусі нам показують ймовірний сценарій для нашої ГТС

Одним з основних інструментів, які Росія застосовує успішно і в Європі, і в Україні, є культивування корупції... Газпром нервує - він зазнав двох нищівних поразок впродовж останнього місяця... Інтерв`ю

Українська ГТС знову в центрі уваги.

Днями заступник голови правління НАК Нафтогаз Вадим Чупрун оголосив, що Україна розпочинає модернізацію ГТС.  Нагадаємо, що згідно Брюсельської декларації Україна повинна була це робити спільно із ЄС, потім нібито планувався тристоронній формат учасників, за участю ще й Росії. 17 червня в Україну мав приїхати Єврокомісар з енергетичних питань Етінгер, а міністр палива та енергетики Юрій Бойко навіть пообіцяв, що буде урочисто зварено золотий стик, який символізуватиме початок модернізації газогону Уренгой - Помари - Ужгород. Втім, Етінгер не приїхав, а з’явилося повідомлення про початок роботи України над реконструкцією. Російські ЗМІ інтерпретувалице, як те, що Європа «кинула Україну з Брюсельською декларацією», тож Україна, не маючи коштів, взялася за цю роботу самостійно, і, мовляв, нашу газотранспортну систему чекає доля суто внутрішнього газорозподілу. Ми зв’язалися із прес-службою Мінпаливенерго із такими запитаннями: чому не приїхав єврокомісар? Хто наші партнери у реконструкції? Звідки на неї гроші? Чи дала Росія гарантії прокачування газу через нашу ГТС? У прес-службі нам відповіли, що приїзд Етінгера відклався (можливо, на місяць). А на решту питань пообіцяли відповісти у найближчому майбутньому.

Усі вищезгадані запитання ми попросили прокоментувати директора енергетичних програм центру Номос, дослідника енергетичної безпеки Михайла Гончара.

РОСІЙСЬКА СТОРОНА ФАКТИЧНО ЗІРВАЛА ПРИЇЗД ЄВРОКОМІСАРА В УКРАЇНУ

Михайле Михаловичу, чому в Україну не приїхав Етінгер? І чи дійсно мала розпочатися масштабна реконструкція?

Я гадаю, що наше Мінпаливенерго підвела схильність до піар-ефектів. Не в останню чергу через це візит Етінгера відклався.

Візит єврокомісара було анонсовано ще у квітні. Одночасно з Етінгером повинен був приїхати російський міністр палива та енергетики. Нагадаю, що каменем спотикання у модернізації ГТС є питання, пов’язане із гарантіями завантаження газотранзитної системи України російським газом. І відповідь на це питання не може бути знайдена виключно у форматі двосторонніх відносин України з Росією, Газпрому із Нафтогазом. Тут питання вирішується у тристоронньому форматі Україна – Росія – ЄС.

Зрозуміло, що Газпром зможе забезпечити обсяги транзиту лише у тому обсягу, у якому це будуть готові взяти європейські споживачі. У зв’язку із тим, що європейський ринок в цілому і газовий, зокрема, зазнають дуже серйозних змін, європейські партнери Газпрому не поспішають давати якісь гарантії обсягів споживання. Відповідно, російська сторона, не може вказати якісь конкретні гарантовані обсяги транзиту через Україну. Це питання могло бути порушено при приїзді Етінгера в Україну.

Але стратегічним промахом ЄК стало те, що вони поставили однією з умов приїзду представника в Україну приїзд російського міністра. Цим самим вони, по суті, віддали ситуацію на відкуп російській стороні.

Російську сторону ніколи багатосторонні формати не влаштовували. Тому російська сторона, витримавши паузу, незадовго до 17 червня, дати візиту, відмовилася від тристороннього формату, чим практично зірвала приїзд Єврокомісара в Україну. Тому зустріч Етінгера перенесено на невизначений термін. А питання залишається невирішеним.

Російська сторона намагається тиснути на нас політико-психологічними методами. Розгорнула пропагандистську кампанію про невідворотність будівництва Південного Потоку, хоча при цьому слід зауважити, що поки що всі ці плани залишаються віртуальними. Оскільки існує така «дрібничка», як ненадання згоди турецькою стороною на прокладання газопроводу в ексклюзивній морській економічній зоні Туреччини. Поки це питання невіришене, складно вести мову як про техніко-економічне обгрунтування та бізнес-плану, фінансових затрат, і тим більше про те, що будуть розпочинатися якісь роботи. Триває позиційна гра.

ГАЗПРОМ ВПРОДОВЖ ОСТАННЬОГО МІСЯЦЯ ЗАЗНАВ ДВОХ НИЩІВНИХ ПОРАЗОК

Здається, що після провалу планів із Південним потоком РФ могла б вже сісти та домовлятися щодо завантаження нашої труби. Хіба ні?

Російська сторона хоче певної визначеності від європейців. Єврокомісія не може надати цифр прокачування, оскільки не має такого мандату. Оскільки Єврокомісія не здійснює закупівлі газу. Закупівлі газу здійснюють партнери Газпрому. А партнери Газпрому не хочуть зв’язувати себе зобов’язаннями, віддаючи перевагу закупівлі газу на спотовому ринку, залишаючи собі певний ступінь свободи для маневру. Тим більше, що в Європі зростає торгівля скрапленим газом та розширюється інфраструктура з прийомки скрапленого газу.

Зростає пропозиція і з боку традиційних його постачальників (Алжир та Катар). Мова йде про те, що Америка у найближчі роки почне масштабний експорт скрапленого газу до Європи у рамках своєрідного трансатлантичного енергетичного партнерства. Також варто звернути увагу на заяви австралійських виробників, які готові вийти із своїми пропозиціями скрапленого газу на європейський ринок.

Тому така неоднозначність, яка панує на європейському ринку, вона, так би мовити, змушує нервувати Газпром, який зазнав двох нищівних поразок впродовж останнього місяця.

Перша - пов’язана із тим, що Єврокомісія відмовилась включати Південний Потік до пріоритетів ЄС після презентації 5 травня у Брюсселі.

Друга нищівна поразка – фіаско на китайському напрямку, коли російській стороні не вдалося переконати Китай пристати на її цінові пропозиції. І угода була відкладена. А фактор часу тут грає на боці Китаю. Чим ближче до 2015 року, періоду, коли Китай почне видобуток власного сланцевого газу у серйозних обсягах, тим нижчу ціну Китай буде пропонувати Росії. Підходи, пов’язані з ескалацією ціни, на які розраховував Газпром, спираються не на опір Китаю, а на його чітку впевненість, що, коли Росія не погоджується на ті ціни, що їх Китай пропонує зараз, то у подальшому він зможе розраховувати на нижчі ціни. Оскільки, як відомо, Китай має найбільші в світі поклади сланцевого газу.

Ситуація виглядає неоднозначно. І Україна виступає заручником цих процесів.

Але списувати все на дію неспрятливих зовнішніх чинників було б, напевно, не зовсім правильно. Питання в тім, що європейська сторона з пересторогою дивиться на діяльність енергетичної команди в Україні. Вона бачить і скандальний процес, пов’язаний із непрозорою оборудкою щодо придбання морської бурової платформи. А від такої команди намагаються дистанціюватися. Тому не виключені кадрові зміни в Мінпаливенерго можуть у майбутньому вплинути  на здійснення візитів європейців.  

Повертаючись до модернізації ГТС... Вадим Чупрун сказав, що ми її розпочинаємо поки що самотужки. Звідки гроші?

Проекти, пов’язані із модернізацією, це – група проектів, різних за обягом фінансування та різних за часом реалізації. І тому, власне кажучи, якісь певні елементи цього загального проекту під парасольковою назвою "модернізація ГТС" Україна може реалізувати самостійно. Більше того, вона повинна щось починати робити. Якщо українська сторона нічого не робитиме сама, то це стане ще однією підставою для Газпрому пропагувати необхідність своїх потоків, для Європейської сторони стане підставою, щоб змінити свою позицію. Але якщо під модернізацією ми маємо на увазі те, що було зафіксовано у Брюсельскій декларації, то без міжнародної кооперації нам не обійтися.

Керівництво Газпрому нам пророкує ціну у 500 доларів за тисячу кубометрів. Наскільки реальний такий прогноз?

Не треба сприймати все так серйозно. Вони можуть прогнозувати і тисячу доларів. Хоча, якщо з точки зору тої динаміки цін на ринку, то така ціна вимальовується. Але варто пригадати, як в червні 2008 року Газпром обіцяв ціну нафти в 200 доларів за барель, а ціну газу в 1000 доларів за тисячу кубічних метрів. Не пройшло і місяця - і ціна на нафту з позначки 147 доларів за барель стала падати і досягла менше,  ніж сорок доларів. Тому Газпром намагається використати поточні моменти кон’юнктури світового ринку енергоресурсів, щоб накрутити спіраль ескалації ціни, породити страх та невпевненість у споживачів. Просто використовує ситуацію, що склалалася у Північній Африці та у Японії, щоб набити собі ціну.

З УКРТРАНСГАЗОМ СИТУАЦІЯ ВИГЛЯДАЄ ПОГРАНИЧНОЮ

Тимошенко заявила, що українська ГТС передається підприємству «Укртрансгаз», звинувативши владу у відчуженні ГТС.  Наскільки логічною ви вважаєте передачу ГТС «Укртрансгазу»?

Якщо мова йде про реформування та перетворення нафтогазового сектору з непрозорого заповідника правлячого олігархату на європейську модель функціонування, то «Укртрансгаз» повинен стати самостійною компанією, яка заробляє гроші на транcпортуванні, розпоряджається тими коштами, виконує всі необхідні обсяги регламентних, ремонтних робіт з модернізації. Бо Україна не повинна бути в ролі жебрачки по всій Європі - і просити надати кошти на ремонт. Якщо йдеться про такі плани, то це логічний крок.

Але так само, як ніж можна використовувати і для нарізки м’яса, і для вбивства, так і цей логічний крок може бути дуже різним з точки зору пріоритетів України.

Його наслідком може стати збереження транзитного статусу  країни через оновлення потужностей. Але не можна виключати сценарію, коли цими майбутніми плодами європеїзації українського газового сектору скористається перш за все російський монополіст. Особливо, якщо чинна влада буде продовжувати грати в гру «цінові преференції на газ в обмін на привабливі активи».

Тут ситуація погранична. З одного боку, здається, що чинна влада  прозріла, зрозумівши, що чекати симетричних та адекватних поступок з Росії не доводиться, і тому зайняла більш жорстоку позицію. («2010 рік позбавив нас ілюзій», – казав один чиновник з Мінпаливенерго).  З іншого боку, природа цієї влади не зазнала змін. Вона є корумпованою по своїй сутності. А одним з основних інструментів, які Росія застосовує успішно і в Європі, і в Україні, є культивування корупції. Тому, власне кажучи, ситуація, яка є на сьогодні, містить в собі і ту, і іншу перспективу.

Символічно, що це все відбувається на тлі подій, коли Білорусь остаточно віддає Росії «Белтрансгаз», правда?

Можна сказати, що є Вища воля, Провидіння, коли в режимі онлайн відбувається сценарій в Білорусі, коли нам наочно показують, як не треба робити. Чи стане це уроком для нинішнього керівництва України – велике питання. Бацька своєю багаторічною політикою завів країну в глухий кут. Йому вкрай необхідна допомога, а надати її може лише одна країна. Йому нічого не залишається, як пристати на її милість. Росіяни довго говорили, що 50%  "Белтрансгазу" для них досить, решта їх мало цікавить. Але потім вони сказали, що не проти придбати решту. Але зараз, коли Білорусь виставила цінові умови, Росія решту 50% труби хоче взяти за безцінь.

Українська сторона зараз перебуває у ситуації, яка нагадує ситуацію в Білорусі чотири роки тому. Перед тим, як пішов на здачу перший пакет білоруської ГТС. Ми тепер бачимо другу серію того фільму, як не треба робити. Важливо не переступити поріг.   

Розмовляла Лана Самохвалова

УНІАН в Google News