На Прикарпатті явилася чергова Діва Марія

Більш як місяць на Івано-Франківщині не вщухає бум навколо появи на дереві силуету Діви Марії... “Ось дивіться, Богоматір у сукні, з двома ангелами по боках, а праворуч від неї Ісус Христос, одягнений у чорне”...

Більш як місяць у Західній Україні не вщухає бум навколо появи на дереві силуету Діви Марії. Сталася се диво у селі Бринь Галицького району Івано-Франківської області. Я двічі цього літа була на Франківщині і щоразу чула розмови про явлення Богоматері...

Ще перед поїздкою в червні я зателефонувала родичам у Прикарпаття. Розповідь про “бринське диво” – це перше, що почула від свої тітки Світлани. Вона так захоплено про це розповідала, що я вирішила неодмінно побувати на місці богоявлення.

Уже в Івано-Франківську я чула цю історію в різних варіаціях буквально всюди: від родичів, знайомих, які живуть у різних куточках області, навіть у стоматологічному кабінеті.

Розповідають, що люди їдуть тисячами, хто на чому – на велосипедах, машинах, конях, замовляють автобуси, – аби подивитися на це чудо.

Коли знову приїхала на Івано-Франківщину через кілька тижнів, то, відверто кажучи, забула про ці розмови. Та як виявилося, Богородиця нікуди не зникла…

Журналістська цікавість змусила відвідати село Бринь, яке його мешканці тепер називають “важливою географічною точкою на карті Прикарпаття”.

Я приїхала надвечір у звичайний робочий день. Людей навколо диво-дерева справді було багато, важко було знайти місце для паркування автомобіля.

Деревом, якому довірила свій лик Діва, – виявилася стара липа  з обдертою корою. Липа стоїть посеред села, на подвір’ї, яке належить місцевій громаді (сільраді). У хаті давно ніхто не живе. Гола поверхня стовбура вкрилася плямами й смугами різних кольорів – кажуть, відразу після того, як у дерево влучила блискавка. У тому візерунку, власне, й побачили місцеві жителі святий лик.

Родичка, що приїхала зі мною, – людина досить поважного віку – каже мені: «Знаєш, я людина віруюча, але щось нічого не можу там угледіти. Напевне, я грішна».

Виходить, що і я грішна, бо теж нічого не побачила.

Запитую однієї молодиці, яка набожно хреститься біля дерева: “Що ви бачите на стовбурі?” Вона відповідає: «Та як – що? Ось дивіться, Діва Марія у сукні, з двома ангелами по боках, у руках тримає вервечку, а праворуч від неї Ісус Христос, одягнений у чорне. А ви хіба не видите?»

Інша жінка розповіла, що, крім того, деякі бачать на гілці цієї самої липи зображення Йосифа (чоловіка Діви Марії), але його видно тільки вночі при місячному світлі.

Люди, а це не лише літні жінки, а й молодь, гладили руками мокру від дощу липу, потім торкалися свого обличчя, ніби вмиваючись чудодійною вологою.

Деякі обтирали дерево носовими хустинками, забираючи краплі святої води із собою... Кажуть, у перші дні появи образу обдирали навіть кору. Згодом дерево обнесли огорожею.

Звісно, подібні феномени притягують до себе гроші... У Західній Україні люди відзначаються особливою набожністю і ставляться до таких речей дуже серйозно. Тож сам Бог велів робити на такому диві бізнес. Причому високорентабельний, бо прибуток падає буквально з неба, фактично без затрат – навіть на рекламу.

Місцеві бізнесмени влаштували продаж фотографій святого дерева по 5 гривень кожна. Купувати рекомендують по два знімки, зроблені в різних ракурсах. У перші дні подивитися на диво з’їжджалося до десяти тисяч чоловік щодня, зараз наплив спав, але, кажуть, до тисячі на день буває.  Відповідно, місцеві селяни “піднялися” на квартирних послугах, бо чимало паломників залишається на ніч. Церква зібрала непоганий урожай на замовленнях служби божої, продажу свічок, хрестиків та інших церковних аксесуарів. Розпочався збір коштів на статую Божої Матері та капличку, що начебто має постати на такому видатному місці.

Появу Марії на дереві люди пояснюють по-різному. Зокрема, голова Бринської сільської ради Марія Богусевич розповіла, що в будинку на подвір’ї, де росте липа, до 1939 року розміщалася польська школа. У глибокій ніші в стіні стояла мармурова скульптура Пресвятої Богородиці. З початком Другої світової війни поляки покинули село. Куди і як зникла скульптура – невідомо.

– Старожили запевняють, – каже пані Богусевич, – що образ Богородиці, який з’явився на липі, і зникла статуя – ідентичні. Поява на дереві Діви Марії – це не що інше, як її бажання повернутися на своє місце. Ми ж вважаємо, що Пресвятій Богородиці не місце на липі, її потрібно кудись перемістити.

Щодо торгівлі, яка розгорнулася навколо дерева, то, за словами голови сільради, жодного стосунку місцева влада до того не має. “Це все церква”, – сказала пані Богусевич.

Незважаючи на гучний резонанс “Бринської Діви”, Івано-Франківська єпархія Греко-католицької церкви намагається триматися осторонь цієї справи й не поспішає визнавати зображення на дереві чудом, хоча нічого й не заперечує.

Утім, людям офіційне церковне підтвердження й не потрібне. “Щоб збирати гроші, – заявила голова сільради, натякаючи на причетність церкви до феномену, – чекати офіційного визнання не потрібно”.

Владика Володимир Війтишин УГКЦ Івано-Франківської єпархії сказав УНІАН, що з рішеннями щодо визнання дива не потрібно поспішати.

– Але те, що до сюди з’їжджається стільки народу, – це вже чудо, – сказав священик. – Навіть я як єпископ не можу сказати, чи Богородицю об’являти, чи її заборонити, бо ми з вами тільки люди, а є ще щось божественне й вище, до чого ми маємо прислухатися і що маємо вивчати.

Владика теж відвідав село, але що він розгледів на старій липі – не сказав. Каже, що коли приїздив, уже було темно.

Стосовно торгівлі він зазначив, що церква до таких речей “дуже делікатно” ставиться.

– Торгівля біля храму чи будь-якого іншого церковного місця – не є дивина, – зазначив священик. – Зайдіть у будь-який храм, навіть у Києві, і побачите, що кожен займається своєю справою. Хтось торгує, а хтось щось інше робить. Так само й тут – одні кажуть, що бачать силует Богородиці, моляться і вклякають на колінах перед нею, інші роблять на тому бізнес.

Загалом у Західній Україні випадки подібних богоявлень непоодинокі. Тільки у Львівській та Івано-Франківській областях налічується з десяток місць, де з’являлася Божа Матір.

Наприклад, у невеличкому поселенні Візенберг на Львівщині нині одне з новітніх місць масового паломництва. Тут 9 червня 1996 року у церкві Святої Трійці Богоматір явилася кільком прихожанам. Релігійна комісія ГКЦ, яка досліджувала феномен, наукових обстежень не проводила. Однак було зроблено попередній висновок, що “диво” могло стати витвором людських рук.

У Львівській області є село Грушів, про яке чула від своєї бабусі з самого дитинства. Богородиця явилася в цьому селі ще в радянські часи – 1987 року – у старенькій каплиці. Звістка швидко поширилася в навколишні села. На святе місце цілодобово їхали паломники з усього Радянського Союзу, які бачили Матір Божу то в синьому, то в чорному одязі.

Церковна комісія, яка досліджувала грушевський феномен, нічого конкретного не сказала... Наявність чуда, звісно, не заперечувала, але й аргументів для його підтвердження бракувало.

Моя бабуся теж їздила до Грушева, проте Пречистої не розгледіла. Тоді вона теж сказала: «Я, мабуть, грішна, бо нічого’м не виділа».

Як сказав мені отець Ігор Яців, прес-секретар Любомира Гузара,  такі богоявлення бувають дуже особистісні, не обов’язково, щоб Діву Марію бачили всі.

Щодо “бринського образу” отець Ігор погоджується з Владикою Війтишиним.

– Може пройти навіть сто років, – сказав він, – поки церква його узаконить. І не тому, що вона така бюрократична, а тому, що потрібна перевірка часом.

Ксеня Лесів, Київ – Івано-Франківська обл., фото автора

УНІАН в Google News