Влада поставила інвалідів-чорнобильців на коліна (репортаж із Донецька)

«Після закінчення сесії всі депутати, як і мери міст, одягнуть свої теплі пальта, сядуть у теплі шикарні автомобілі і – хрін з нами. Стояли ми і стоятимемо».  Я запитала у чорнобильців, за кого ж вони голосували на президентських виборах...

Нинішній рік – це сумні роковини Чорнобильської катастрофи, це 25-ліття трагедії світового масштабу. Вона розцінюється як найбільша за всю історію атомної енергетики, як за кількістю загиблих і постраждалих від її наслідків людей, так і за економічними збитками.

Фото з сайту Остров

Але сьогоднішня дійсність, на жаль, така, що саме цього року в Україні інвалідів-ліквідаторів поставили на коліна. І не тільки в переносному, але й у прямому розумінні цього слова.

Чорнобильці стали економічно невигідними, тому їм у декілька разів урізали пенсійні виплати. Є люди, яким замість 4 – 7 тис. грн. нараховують  1 -1,2 тис. грн. Це стало несподіванкою для інвалідів-чорнобильців, і тепер вони відверто зізнаються, що не знають, як погашати кредити, узяті на лікування, на облаштування побуту, на поліпшення життя.

З 15 листопада в Донецьку найвідчайдушніші з них – близько 50 осіб, проводять голодування  в наметовому містечку, вимагаючи повернути гроші, які належать їм за законом. Їх щодня приходять підтримувати товариші, стихійні мітинги збирають до 300 чоловік.

За офіційними даними управління охорони здоров`я Донецької ОДА, по екстрену медичну допомогу в лікарні міста звернулися вже 85 чорнобильців, які беруть участь в акції протесту, з них 8 осіб було госпіталізовано.

Але, схоже, у влади сьогодні головна проблема – як їх прибрати з вулиці і розвести по домівках.

У ніч на 23 листопада Донецький окружний адміністративний суд за позовом міськради виніс постанову про заборону акції протесту у зв`язку із загрозою теракту. Але ті, хто голодує, прийняли рішення не залишати наметове містечко.  І вчора, 24 листопада, троє представників ініціативної групи у супроводі прибулого з Києва народного депутата України Михайла Волинця прийшли в будівлю облдержадміністрації з надією ще раз нагадати про себе місцевій владі. Тим паче, що, за словами чорнобильців, минулого тижня, знаходячись у наметовому містечку, голова Донецької облради Андрій Федорук обіцяв дати їм слово на сесії 24 листопада.

Сесія була призначена на 13.00, але вони прийшли до 10.00, сподіваючись потрапити і на колегію облдержадміністрації, проте, присутність у групі народного депутата допомогла подолати лише один кордон – на вході до  адміністрації, далі їх ніхто не захотів бачити.

Коли я підійшла в ОДА за півгодини до початку сесії, побачила, що глава Донецької обласної організації інвалідів Чорнобильської катастрофи «Чорнобиль-єдність» Микола Гончаров і комендант наметового містечка  Володимир Деркач сидять прямо у вестибюлі, недалеко від входу, а поряд з ними стоїть Михайло Волинець.

Фото з сайту Остров

Гончаров сидить із паличкою (він недавно виписався з лікарні, куди потрапив прямо з акції), а у Деркача перев`язана голова білою стрічкою з написом «голодую». Третього їх представника, що вийшов на хвилину на вулицю, охорона вже назад не пустила.

Чорнобильці розповіли про свої наміри.

- Ми хотіли потрапити на колегію, нас не захотіли пускати. Тепер ми хочемо потрапити на сесію з проханням до депутатів обласної ради, щоб вони ухвалили рішення і звернулися до Президента України про припинення того беззаконня і насадження бандитизму, який творить уряд України відносно чорнобильців, відносно афганців, дітей війни та інших соціально незахищених категорій громадян. Але, схоже, нас не хочуть слухати.

- Нас не хочуть бачити і на сесії. Нам зараз надійшла інформація про те, що у фракції Партії регіонів в облраді ухвалено рішення не пускати нас до зали і не надавати слова. Але ми хотіли звернутися до мерів міст, до керівників райдержадміністрацій, до депутатів, щоб вони звернулися до Президента про те, що сьогодні здійснюється геноцид проти власного народу.

-  Тут у нас недавно відбулася велика розмова з Олександром Бобковим, керівником фракції Партії регіонів у Донецькій облраді, що категорично відмовляється від того, що з нами було раніше все узгоджено. Це було минулого тижня в наметовому містечку, ми попросили главу облради Федорука, і він сам обіцяв нам дати можливість звернутися до депутатів.

- Бобков сказав, що з нами й так працює комісія з питань чорнобильців.. Але робота комісії полягала лише в тому, що до нас приїхали в наметове містечко і запропонували надати допомогу тим, хто найбільше цього потребує. Вони попросили нас надати списки, ми їх склали, і на цьому вся робота закінчилася. Це списки не учасників акції протесту і тих, хто голодує, це списки чорнобильців, які особливо мають потреби, – інвалідів I групи – онкохворих, людей із захворюваннями крові, а також важко хворих дітей. У цих списках 63 людини зі всієї області.

І ці списки були надані. Все. Нам нічого не давали, ми нічого не отримували від обласної ради і облдержадміністрації, і нічого ми у них не просили.

- Ми ось попросили Михайла Яковича Волинця про те, щоб він нас завів у будівлю держадміністрації і сприяв в тому, щоб ми потрапили на засідання колегії і на засідання сесії. Але не вийшло.. Тобто, повністю депутати відгородилися від народу. Ось справжнє обличчя цих депутатів, які б`ють себе в груди і кричать про те, що вони з народом і за народ, за Конституцію і за закони.

Я підійшла до Волинця і запитала, чому він тут і як він дивиться на ситуацію, що склалася.

- Я вчора ще приїхав, тому що чорнобильці турбувалися про те, що є рішення суду, і що їх могли викинути з тієї території, де вони знаходяться, де вони, по суті, лежать уже не в такому простому і фізичному, і душевному стані.

Але, слава богу, ніхто їх вчора не чіпав. Ми вирішили сьогодні прийти на колегію, але їх ніхто не пустив. Я як депутат туди заходив, написав записку губернаторові Андрію Шишацькому, попросив, щоб людей все-таки запросили, щоб вони могли викласти свою точку зору, свою позицію і бачення вирішення питання. Всього навсього. Але їх не почули, і мене не почули, відповіді не було.

Потім до мене підійшов керівник фракції Партії регіонів в Донецькій облраді Олександр Бобков і запропонував мені від імені чорнобильців виступити на сесії.  Але я вважаю, що чорнобильці тут, і тому вони, певна річ, повинні викладати самі свою точку зору, тому що це вони лежать там, у наметовому містечку, багато голодують, їхній дух, думка виражає стан кожної клітинки організму. Звичайно, було б правильно, якби про себе вони говорили самі.

Те, що зараз відбувається в Донецьку. Я навіть сам не розумію, чому таке ставлення до своїх громадян, тим, хто привів до державної влади нинішню еліту...

На першому поверсі у вестибюлі адміністрації настінний годинник показував, що з хвилини на хвилину почнеться сесія обласної ради, яка проходить у красивій, сучасній,  не так давно відремонтованій сесійній залі на другому поверсі.

Волинець, Гончаров і Деркач, яких супроводжують кілька журналістами, підходять до сходів, що ведуть на другий поверх. Але шлях перегороджують кілька рішуче налаштованих охоронців.

- Ми не можемо пропустити Вас.

- На якій підставі ви не пропускаєте на сесію?

- На підставі розпорядження голови обласної ради.

- Ми вас дуже просимо, будь ласка. Хай Федорук вийде і сам нам скаже.

- Ну, давайте я, як народний депутат України,  візьму на себе відповідальність.

- Ні, ми не можемо.

Чорнобильці продовжують умовляти охорону пропустити їх або викликати до них Федорука, який особисто обіцяв їм виступ на сесії.

- Будь ласка, пропустите. Хай сам Федорук вийде і скаже, що не бажає нас бачити

- Ми доповімо про це керівництву. Все. Після закінчення сесії.

- Після закінчення сесії всі депутати, як і мери міст, одягнуть свої теплі пальта, сядуть у теплі шикарні автомобілі і – хрін з нами. Стояли ми і стоятимемо. Ми хочемо донести депутатам області, ми обирали їх, чому вони не хочуть нас бачити? .

У чому проблема? Пропустіть нас туди. Перед вами стати на коліна? Ми станемо!

 

Відео з сайту Новости Донбасса

 

Два інваліди-чорнобильці стають на коліна. Стало боляче за них. І, здається, кожній нормальній людині стало соромно перед ними за те, що їх держава сьогодні поставила на коліна..

Охорона метушиться і зі словами «хлопцю, ну навіщо ви це робите? Навіщо ви це робите? Навіщо ганьбитеся?», підставляє два стільці і просить сісти.

Чорнобильці погодилися встати з колін у відповідь на обіцянку запросити до них негайно голову обласної ради.

«Ми зараз доповімо про це. Сядьте, будь ласка, на стільці, будь ласка, сядьте, ми вас дуже просимо. Зараз ми доповімо керівництву про це. Сядьте, будь ласка», - говорить старший з охорони і відходить, а ті, що молодші, залишаються, перегороджують шлях на другий поверх.

Більше біля чорнобильців цього керівника охорони не було видно, як зрештою, і глави облради.

Гончаров, Деркач і Волинець залишилися чекати.

Чорнобильці стали знову пояснювати журналістам, що не просять привілеїв для себе, а хочуть, щоб у країні виконувалися закони, і порушники несли відповідальність.

- Кабінету міністрів України ніхто не надавав права встановлювати розміри соціальних виплат. Це прерогатива Верховної Ради України, і все. Згідно зі ст.19 Закону України про державні стандарти і державні гарантії, встановлено, що розмір мінімальної пенсії за віком і розмір мінімальної заробітної плати  встановлюється виключно Законами України, але не постановою Кабінету міністрів. У цьому випадку Кабінет міністрів перебрав на себе функції і зараз диктує, що всім платитиме так, як він хоче.

- Нібито нам призначають пенсії за рішенням суду, але це брехня. Пенсія за рішенням суду призначатися не може, це скаже будь-який юрист. А народу України підносять так, що чорнобильці знаходять якогось суддю, платять йому.

У цьому випадку те, що у нас є на руках, - це те, що суд визнав неправомірні дії Пенсійного фонду і зобов`язав Управління Пенсійного фонду провести перерахунок і виплату пенсій у відповідність з вимогою норм Чорнобильського закону. А норми Чорнобильського закону говорять про те, що у всіх випадках пенсія інвалідів-чорнобильців I  групи не повинна бути нижче за десять мінімальних пенсій за віком; інвалідів II групи – восьми мінімальних пенсій за віком і інвалідів III групи – шести мінімальних пенсій за віком.

Ми захищені не тільки нашим Чорнобильським законом, але і 58-ою і 22-ою статтями  Конституції України. Тобто, Кабінет міністрів чудово розуміє, що легітимним шляхом у нас забрати наші пенсійні виплати не можна, він просто тупо видає розпорядження Пенсійному фонду не виплачувати. Вони людей у нас не бачать, ми для них - бидло.

- В даному випадку до нас залізли в кишеню злодії – в особі Азарова й Тігіпка, вкрали у нас гроші. І поки прокуратура Донецької області не вбачала факту розкрадання коштів у інвалідів – кажуть, останній термін пенсійних виплат – 25-е число.

При особистій зустрічі з губернатором прокурор області спеціально заявив – почекайте 25 число, тоді й робитимемо відповідні висновки – порушувати чи ні  кримінальну справу за фактом не виплат усієї суми пенсій. Подивимося.

- Ось, якщо у вас вирвали сумку з грошима, ви кричатимете «Люди, допоможіть!». І ми голодуємо, щоб люди зрозуміли. Якщо зараз ми це пропустимо, у всіх почнуть урізувати пенсії і красти. Не повинна влада залишитися безкарною.

- А з боку Кабінету міністрів іде інформаційна війна. Вони намагаються переконати народ України в тому, що ми, ті, які лежать у наметовому містечку в Донецьку, одержуємо понад 30 тис. грн. пенсії. Але губернатор Донецької області знає – у нього є інформація з Головного управління Пенсійного фонду, що у нас ні в кого в регіоні немає цих захмарних пенсій.

- До речі, Азаров - уже пенсіонер. Яку він одержує пенсію, і яку заробітну плату? І за які заслуги перед народом України він отримує ці виплати?

Ми, ті, хто сидить перед вами, заслужили свою пенсію.  Ми нічого не просили, нам держава її дала і це обов`язок держави – нам дали її за втрату здоров`я. Чорнобильський закон вказує, що держава узяла на себе  відповідальність і зобов`язується відшкодувати заподіяний збиток здоров`ю. У нас не немає ніяких доплат, у нас є державна пенсія і все.

А вони говорять, що ми неправильно одержуємо з 2007 року..

Я не втрималася і запитала у чорнобильців, за кого ж вони голосували на президентських виборах. Відповів тільки Гончаров:

- Ви знаєте, якщо чесно – мені соромно. Я вам скажу – Президента України я знаю давно, я з ним разом працював, у мене з ним були нормальні відносини, я за нього голосував.

Але те, що він творить зараз і те, що він говорить... У недавньому минулому висіли по всьому місту біг-борди з його закликом «я почую кожного». Та фіг вам  – він не чує нікого, він, здається, сам себе не чує.

Тому, ну не винен народ Донбасу за Президента, який повернувся спиною до власного народу і не хоче чути.

Я звертався до нього і письмово, і через ЗМІ – «Вікторе Федоровичу, вислови свою позицію стосовно цього». Але Віктор Федорович висловився на початку листопада на засіданні Кабінету міністрів, що, мовляв,  озброюються люди, що вони намагаються захоплювати адміністративні установи. Та ніхто не намагається захоплювати.

Час ішов, сесія теж мирно йшла своєю чергою, але ніхто не поспішав дати відповідь чорнобильцям. Михайло Волинець заквапився на прес-конференцію, викликав таксі, і Гончаров із Деркачем вирішили їхати з ним.

Журналісти залишилися чекати пояснень глави облради і губернатора.

Андрія Шишацького вдалося спіймати ще на трибуні в сесійній залі, але він буквально тікав від коментарів.

«Я зустрічався неодноразово з чорнобильцями. Вони просилися на сесію обласної ради, і ви ставите питання не за адресою. Я не керівник обласної ради», - сказав він журналістам. На запитання, чи передали йому сьогодні прохання чорнобильців, губернатор категорично повторив: «Я ще раз говорю: я зустрічався з чорнобильцями неодноразово, виїжджав до них, тому переді мною на колінах стояти не треба».

На репліку кореспондентів, чи означає така відповідь, що за все сьогодні відповідає тільки Федорук, губернатор нічого не відповів, швидко сів у ліфт і поїхав.

На прес-конференції після сесії голова обласної ради не уникав відповіді і пояснив:

Минулого тижня я, дійсно, зустрічався з ними. Після цього було проведено ще ряд зустрічей. Що стосується сьогоднішнього проведення сесії і допуску туди представників мітингуючих чорнобильців, то я можу сказати, що у них йде безсистемна робота в плані їх обіцянок і в плані бачення вирішень тих проблем, які на сьогоднішній день є. За регламентом обласної ради вони мали подати заявку про участь у сесії. Такої заявки від них не надходило.

Окрім цього, сьогодні і до них, і до нас приїхав народний депутат Волинець. Разом з представниками мітингуючих чорнобильців йому було запропоновано передати ті слова, ті прохання, які сьогодні у чорнобильців є, але він цього не зробив. Чому він цього не зробив – не знаю.

Повертаючись до регламенту обласної ради, він міг виступити в «різному» і те, що вони хотіли сказати депутатам обласної ради, вони могли це донести через народного депутата Волинця.

Федорук також підкреслив, що «облрада, і обласна держадміністрація виконали величезну роботу з нормалізації обстановки перед тим, як вони почали захоплювати Пенсійний фонд і проводити акцію протесту біля нього».

На моє запитання, чи знав Федорук про те, що чорнобильці стали на коліна, щоб їх пустили до сесійної зали, він відповів:

- Те, що вони сьогодні стоять на колінах, мені не сказали.

По-перше, ще раз хочу сказати, що за регламентом на сесіях обласної ради може бути присутнім народний депутат,  і ми йому могли надати слово в розділі «різне». Але, у відповідності з регламентом, Волинець не міг подарувати чорнобильцям свій час.

Вже за деякий час після того, як закінчилася прес-конференція Федорука, Донецьке облвідділення Партії регіонів поширила повідомлення з посиланням на Олександра Бобкова, в якому голодуючих чорнобильців звинуватили в провокації і спробі дестабілізації і зриву роботи сесії облради.

«Особи, що намагалися 24 листопада прорватися на сесію Донецької облради від імені учасників акції протесту - чорнобильців, переслідували мету дестабілізації і зриву роботи найвищого представницького органу області», - було сказано в цьому повідомленні.

Увечері в наметове містечко до протестувальників приходили декілька представників державних виконавців і вимагали припинити акцію.

Але держвиконавці прийшли без рішення суду, тому чорнобильці їм не підкорялися і порадили прислати на юридичну адресу громадської організації  «Чорнобиль-єдність» і виконавчий лист, і рішення суду.

Ті, хто голодує в наметовому містечку, подякували журналістам, які допомогли їм цього вечора «відбитися» від держвиконавців.

Вхід до будівлі Пенсійного фонду як і раніше охороняли  3-4 міліціонери, крізь фасадні стекла було видно, що всередині постійно знаходяться ще 15-20 співробітників. Напроти будівлі – як і раніше 17 наметів, у найбільшому, «штабному», з маленькою буржуйкою, проводять голодування 39 чорнобильців. Більшість лежать, хтось сидить. На кожному светри, куртки, тілогрійки: вночі мороз пробирає до кісток.

Наметовим містечком ходять півтора десятки чергових чорнобильців - роззираються, побоюючись раптового приходу «виконавців».

Поряд із наметовим містечком постійно чергує «швидка допомога». Бригади лікарів міняються через кілька годин. Молодий чоловік - черговий лікар - розповідає, що заступив на зміну після 17.00. За цей час до них ніхто з тих, що голодують, не звертався.

- Перші дні голодування ми в намети до тих, що голодують якось заходили, вони самі просили, комусь стало з серцем погано. А взагалі вони самі приходять – тиск виміряти або пігулку попросити. Звичайно, позначається і вік, і здоров`я.

Олена Колгушева, Донецьк

Фото УНІАН

УНІАН в Google News