Як українська кіноеліта день російського серіалу святкувала

Як українська кіноеліта день російського серіалу святкувала

Бадоєв заявив, що такого явища, як український кінематограф немає і не повинно бути! І знову жодна риса не здригнулася на обличчях вітчизняних метрів... Репортаж зі святкування Дня українського кінематографу

На святкування Дня українського кінематографу у ресторані «О’Панас» зібралася досить представницька публіка, зокрема, режисери Алан Бадоєв, Андрій Бенкендорф, актори Олексій Вертинський, Володимир Горянський, Остап Ступка та Ольга Сумська.

Святкування почалося одразу жваво та невимушено. Безпосередня керівниця закладу розказала про свої симпатії до українського кінематографу, перелічивши його найбільші досягнення і найвідоміші картини, серед яких вона назвала й таку картину як “Зов предков”. Треба віддати належне витримці вітчизняних метрів кінематографу – жодна риса їхніх облич не змінилася при цих словах, які вочевидь відкрили для України ще один кіношедевр... Якщо звичайно не вважати, що мова йшла про картину Параджанова “Тіні забутих предків”...

Далі слово взяв молоде світило вітчизняного кінематографу “кінорежисер, сценарист і кліпмейкер” Алан Бадоєв. Безумовно, як людина талановита, Алан зрозумів тренд цього заходу, який, мабуть, можна було охарактеризувати словами “жги по полной”. Що він і зробив з усією своєю талановитістю, продемонстрованою ним у його ж таки фільмі OrangeLove. А саме – Бадоєв заявив, що такого явища, як український кінематограф немає і не повинно бути! І знову жодна риса не здригнулася на обличчях вітчизняних метрів.

А Алан все ж вирішив пояснити свої слова, сказавши, що кінематограф - це вселенське явище і тому заганяти його в якісь тісні національні межі просто таки злочинно. Далі він вирішив пояснити, чому такого явища як український кінематограф не існує ні в національному, ні у вселенському контексті. Виявилось, все дуже просто – в Україні замалий прокат і погані сценарії. Про режисерів Алан не сказав ні слова...

Далі була черга відомого актора Володимира Горянського, який розказав... про “Гарі Поттера”, чи точніше про переклад “Гарі Поттера”, якого, за його словами, він не зрозумів. Логіки було мало, але одразу було видно, що актор дуже переймався цією проблемою...

Потім почалася дискусія. Вона точилася щодо цінності серіалу “Зцілення любов’ю”. Призвідцем суперечки став автор відомого російського серіалу “Бандитський Петербург” Андрій Бенкендорф. Заявивши, що українському кінематографу треба орієнтуватися на ринки Росії, Білорусі та Казахстану (!), режисер раптом сказав, що більшість серіалів, які демонструються зараз по TV, отуплюють населення. На сказаному Бенкендорф не зупинився і розказав, як невтішно вплинув на нього перегляд декількох серій “Зцілення любов’ю”. І тут Горянського, який знімався у цій картині, просто таки прорвало. З запалом матері лоботряса, якого вона хоче віддати на навчання до школи вундеркіндів, актор почав переконувати братів – кінематографістів і журналістів, що саме “Зцілення любов’ю” стало тою першоосновою, тим стовпом, на якому тримається вітчизняний кінематограф, тим першопоштовхом, з якого він почав своє безкінечне розширення... Як-то кажуть, no comments...

Проте дійство на тому не закінчилося. Своїми успіхами на ниві російського кінематографу вирішили поділитися Ольга Сумська та Остап Ступка. Ользі Сумській вдалося підтвердити думку, що вона не лише красива, але й розумна жінка: крім розповіді про участь у російських проектах, вона розказала ще про необхідність державної підтримки українського кінематографу. Історія, мабуть, ще розливу 1991 року, проте в її вустах звучала справді чудово. А Остап Ступка вирішив зімпровізувати і задав хоч риторичне, та таки досить несподіване питання – от зніме Бортко “Бульбу” і прокат в Україні буде достатній, тоді може не лише у ньому справа?.. Проте треновані обличчя кіномитців і на цей раз не здригнулися. Ступка вирішив більше не імпровізувати і, як всі до нього, розказав про російські проекти, в яких він бере або планує брати участь. А потім ще розказав, як важко йому було під дощем залазити на коня при зйомках “Бульби”. З огляду, що українському кіномистецтву рекомендують завойовувати ринок Казахстану, досвід, мабуть, таки досить потрібний.

А потім слово було за лауреатом кінофестивалю в Берліні, режисером Тарасом Томенком. Який, власне, і підсумував весь захід та, мабуть, і весь сучасний український кінематографічний процес. Якщо коротко – Тарас сказав, що «день українського кінематографу перетворився на свято російських серіалів». І ще сказав, що в Україні сьогодні ведеться справжня ідеологічна війна. А воювати нам нічим, тому що у нас нічого не змінилося з часів Радянського Союзу. І ще, за словами режисера, сучасному глобалізованому світові зараз якраз найбільш цікаве саме національне, індивідуальне.

Додам від себе - все те, про що на цьому заході не було сказано майже жодного слова...

Після слів Тараса Томенка ведуча сказала, що прийшов час поговорити про кінофестивалі...

От на цьому місті я встав і пішов. Тому розказати, що їли і пили українські кінематографісти в ресторані «О’Панас», на жаль, вам не зможу. Читайте таблоїди.

Андрій Гарасим, фото Оксани Климончук

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter