«Доктор Пі» позиціонує себе, як… жертву режиму і журналістів

Андрій Слюсарчук не вважає себе винним і переконує, що він – жертва режиму, бо… з 2004 року критикує Партію регіонів. Душогуб заявляє про «замовність» його справи і упередженість з боку лікарів та журналістів.

У Львові розпочався судовий розгляд справи  Андрія Слюсарчука, знаного як «Доктор Пі». Біля приміщення Сихівського районного суду Львова, де 14 березня слухалася його справа – порожньо. Не було  обуреного натовпу людей, яких по всій Україні і далеко за її межами у 2011 році сколихнула новина про викриття псевдопрофесора-хірурга, не було видно і „сотень вдячних пацієнтів” про які  заявляв  Андрій Слюсарчук.

Андрій Слюсарчук вважає себе постраждалим

Натомість, у приміщенні суду – постраждалі від дій „генія”, як він сам себе називає. Одна з жінок увесь час плаче, розповідаючи, як  після операції, яку провів „професор”, наступного дня помер її син. Поруч ходить схвильований, кремезної статури чоловік, який постійно повторює, що „не може такого гада земля носити”, ще одна жінка не втомлюється дякувати журналістам які, з її слів, „врятували життя її сину”.

Людмила Тиховецька, яка приїхала із села Смільне Бродівського району Львівщини, розповідає, що сім років тому вона після операції «генія» втратила сина Ігоря: «Привезли сина до лікарні з травмою, готували до операції. І самі лікарі мені  сказали, що завтра приїде в лікарню професор Слюсарчук зі Львова, та було б добре, щоб саме він провів операцію. Я що могла сказати? Ніякої згоди і розписок від мене ніхто не вимагав, а я з тим Слюсарчуком  навіть не бачилася перед операцією. Сина  Слюсарчук проперував 8 червня 2006 року, а наступного дня, 9 червня, мій 38-річний син помер. Оперував Слюсарчук без анестезіолога. Просто вбив!»

При цьому жінка, яка приїхала до суду разом із сестрою, сподівається на справедливий вирок, щоб «він більше не загубив нічиє життя». І каже, що, хто такий насправді професор Слюсарчук, вже дізналася після появи публікацій у ЗМІ.

Інша потерпіла, яку викликали по справі, не втомлюється дякувати журналістам за те, що „врятували її сина”. Арешт Слюсарчука, за її переконанням, врятував життя її дитині.

Пані Людмила приїхала з міста Борисполя Київської області. Прізвище просила не називати. Розповідає, як „по рекомендації високопоставлених людей”  звернулася до Андрія Слюсарчука, щоб той взявся лікувати її хворого сина, оскільки хвороба прогресувала, а лікарі не могли дати ради, казали, що треба оперувати,  але хвороба – невиліковна.

«На той час моєму сину було 20 років. Слюсарчук поставив йому діагноз „розсіяний склероз”.  Взявся лікувати, обіцяючи, що вилікує і без операції. Я йому заплатила за „лікування” 13 тисяч 800 доларів США, накупили ліків, які він сам призначав, і в нього ми ще ліків також купували, десь на 200 тисяч гривень. Синові краще не ставало, згодом Слюсарчук сказав, що все-таки буде оперувати. На щастя, не встиг! Завдяки журналістам, які викрили його, завдяки тому, що Слюсарчука затримали – мій син залишився живий. Страшно подумати, що могло статися, якби він прооперував його», - розповідає пані Людмила.

 

Вона також зазначила, що в неї тоді не виникало жодних сумнівів, щодо того, що Андрій Слюсарчук може бути шахраєм: «Нам його рекомендували дуже поважні люди, до того, ж гроші за лікування я передавала для Слюсарчука у кабінеті посадовця Міністерства освіти і науки. Їздили ми й до нього на квартиру, у Києві на вулиці Маршала Тимошенка, 21. Жодних сумнівів не було, а відсутність покращення в сина після лікування Слюсарчуком я пов‘язували з важкою хворобою».

Після затримання Андрія Слюсарчука пані Людмила, за її словами, повсякчас дякує журналістам, які викрили псевдолікаря. Розповідає, що після цього звернулися до професійних лікарів, які діагностували в сина менінгіому мозку, прооперували у лютому 2012 року, – і на даний час молодий чоловік, якому вже 24 роки, йде на поправку. Ліки, які на значні суми грошей призначав хлопцю Слюсарчук, інші лікарі повністю відмінили, пояснивши, що це – психотропні препарати.

Подалі від журналістів і потерпілих тримались захисники Андрія Слюсарчука. До них час від часу підходив один з потерпілих і висловлювався щось на кшталт, що вони захищають „нелюдя”.

Неохоче спілкувалися вони і з журналістами, мовляв, винним Андрія Слюсарчука не вважають, і все вирішує суд, а також припускали, що окремі моменти справи „є замовними”. При цьому заявляли, що, на їх думку, Слюсарчук медичні знання має.

 

Разом з тим, на запитання одного з журналістів, чи пан захисник довірив би лікування своєї близької людини Андрію Слюсарчуку – адвокат Роман Русенко ухилився від відповіді. Утім, адвокати «професора» у повне виправдання клієнта не вірять, а добрим результатом справи, за їх словами, вважали б зміну кваліфікації звинувачень. Загалом, складалося враження, що обидва захисники (поважний пан і респектабельна молода пані), почуваються ніякового і незатишно під прицілом журналістських камер і поглядів потерпілих. А ось їх підзахисний, навпаки, виглядав пихато та впевнено, поводився зверхньо та зневажливо, як щодо журналістів, так і по відношенню до потерпілих.

До зали суду його привели бійці  спецпідрозділу „Грифон”, один з них навіть передав затриманому в клітку паперовий стаканчик з кавою. Сам „Доктор Пі” в очікуванні судді демонстративно повернувся спиною до зали. Підстрижений, поголений, одягнений у костюм і сорочку в кокетливу рожеву смужку, він випромінював впевненість і задоволення. Не обіцяв покінчити життя самогубством, як на попередньому судовому засіданні. Ба навпаки! Відреагувавши на запитання кореспондента УНІАН, чи не остерігається він за своє життя,  нарешті повернувся обличчям до зали і заявив, що за своє життя він не остерігається, хоча «довкола мене циркулює багато розмов про самогубство і це, мабуть, було б вигідно, але я психічно врівноважений!».

І тут, так би мовити, його „прорвало”, і він почав безперервно говорити, при цьому різко реагуючи на будь-яке запитання журналістів із зали. „Доктор Пі” заявив, що умови його перебування в СІЗО „просто супер!”.

„У мене умови кращі, аніж в Тимошенко. Скільки зі мною людей в камері – таємниця. Чим більше тим краще! А упередження відчуваю з боку медиків і журналістів”, - патетично вигукував „Доктор Пі” із загратованої клітки.

Він також заявив, що не винен і доведе це, а свою справу пов‘язує з тим, що з 2004 року систематично критикував Партію регіонів. Після цієї репліки один з потерпілих, в якого батько помер після операції, проведеної Слюсарчуком, вигукнув: „може, Слюсарчук, вам треба за це орден дати?!”.

…Розпочалося судове засідання. Андрій Слюсарчук відразу звернувся до головуючого судді Назарія Дулебка з тим, щоб заборонити відео та фотозйомку. Прокурор також висловився за заборону, мотивуючи тим, що це може зашкодити потерпілим. Однак, на запитання судді до потерпілих, чи підтримують вони заборону камер у залі суду, останні висловилися не одностайно, були і „за”, і „проти”. Зрештою, суддя ухвалив рішення заборонити зйомки, мовляв, це може зашкодити, оскільки у справі „більше ста свідків”.

На засідання 14 березня було викликано дев‘ятьох потерпілих з різних областей України, з них четверо були особисто присутні в залі, від інших у залі були присутні двоє представників.

За клопотанням прокурора близько трьох годин зачитувався акт обвинувачення (за статтями 121, 190, 138 та 358 КК України). Далі відбувся допит трьох потерпілих. Вони зверталися до суду з вимогою відшкодування матеріальних збитків, завданих „лікуванням”, надаючи необхідні чеки із значними сумами на витрачені ліки, а також відшкодування моральних збитків. Наприкінці засідання, відповідаючи на запитання судді, підсудний відповів потерпілим, що він нічого не винен їм – а, навпаки, це вони йому винні.

Наступний розгляд справи призначено на 25 березня. Усміхненого „Доктора Пі”  вивели із зали суду і повезли до Львівського СІЗО, де йому сидиться „просто супер” і умови „краще, ніж в Тимошенко”.

Щоправда, як зазначив у коментарі УНІАН речник управління  Державної пенітенціарної служби у Львівській області Мирослав Демків, Слюсарчук „перебуває в таких самих умовах, які і всі у Львівському СІЗО”.

„VIP-камер у нас немає. Особливих умов йому ніхто не створював. В камері перебуває не сам, хоча вона в нього не „багатомісна”, там – менше десяти людей. Від їжі не відмовляється, погроз не виголошує, конфліктів ані з керівництвом СІЗО, ані із співкамерниками, не провокує”, - повідомив Мирослав Демків.

Ксенія Нестеренко

УНІАН в Google News