Філолог Світлана Соколова про українську лайку: Мат дає готові кліше, а оригінальне емоційне мовлення вимагає творчості

Доктор філологічних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту української мови Національної академії наук України Світлана Соколова в інтерв’ю УНІАН розповіла, чим нині живе українська лайка та чому вона є мовним скарбом.

Важко уявити будь-яку мову, аби у ній не було специфічного міцного слівця чи вислову. Вважається, що часте вживання таких слів, а переважно - узагалі їх вживання - є непристойним, грубим і неввічливим. Не так давно за такі слова в Україні навіть пропонували ввести покарання для публічних осіб. Але лайка продовжує звучати: і у Верховній Раді, і просто на вулиці під час суперечки. То що це - табу чи "родзинка" мови? УНІАН намагався розібратися разом з доктором філологічних наук, професором, провідним науковим співробітником Інституту української мови Національної академії наук України Світланою Соколовою.

Часто можна почути, що мало не всі українські нецензурні слова начебто пішли з російської мови, а власних ми не маємо. Чи дійсно це так?

Щоб коректно відповісти на це запитання, треба спочатку розібратися, про що саме йдеться - лайку загалом чи саме те, що називають нецензурною (обсценною, непристойною) лексикою, тобто власне мат.

Власна лайка в українців, звичайно, є, й вона досить виразна, нерідко образлива, а часом і пов’язана з непристойними реаліями, як і мат. Така лексика є в будь-якій повнофункціональній мові, вона є ознакою того, що мова жива і справді обслуговує всі потреби суспільства, зокрема й потребу виражати сильні емоції, висловлювати своє ставлення до неприємних фактів і осіб.

У різних мовах лайлива лексика пов’язана з різними реаліями, зокрема й з різними органами і функціями організму людини, які не прийнято демонструвати публічно: чоловічими і жіночими статевими органами, процесом злягання (зокрема й неприродним шляхом) та його учасниками (жінка легкої поведінки, гомосексуаліст; образливу назву має й дитина доступної жінки), органами випорожнення і відповідним процесом тощо.

Часто лайка апелює до нечистої сили та інших міфологічних істот, які можуть завдати шкоди людині, до хвороб та інших пошестей - тобто пов’язана з прокльонами, або порівнює людину з тваринами, які в різних народів можуть втілювати різні негативні риси. Дослідники лайливої лексики зазначають, що в різних народів кожен із цих напрямків може бути представлений різною мірою, зокрема російська брудна лайка частіше пов’язана з сексуальною сферою, а українська - з органами та процесом виділення.

Які є чисто українські матюки?

Учені вважають, що навіть у російській мові власне матом можна вважати лише кілька слів та їхні похідні. Я не хочу їх називати, посилання на це є у книзі Ставицької "Українська мова без табу" (сторінка 21). Вони вживані і в українському мовному просторі. Свого часу, ще за життя Лесі Олексіївни, її книгу і попередній словник жаргону жваво обговорювали, авторку запрошували на інтерв’ю, інколи провокуючи відтворювати публічно зафіксовані нею в словнику обсценізми.

Книги Лесі Ставицької «Українська мова без табу» / фото УНІАН, Олександр Синиця

Але у вступній частині до свого словника (це понад 80 сторінок наукового тексту!), вона сама зауважила, що видання не легітимізує обсценну лексику, воно фіксує певний зріз мови (те, що в ній є): "Як лінгвістові мені цікаво вивчати цю мову, як обивателя вона мене неймовірно дратує й обурює в існуючих нині масштабах".

Особливістю власної української лайки є її "копроорієнтованість" - надзвичайне поширення лайливих слів, пов’язаних із сідницями, дефекацією, відходженням газів та сечовипусканням: срака, дупа, гепа, мандрика, гузно, гімно, бздун, сцикун і багато інших.

Ще одна особливість - безліч лайок-прокльонів - побажань усіляких негараздів. Саме вони найбільш поширені у народному мовленні. Згадаймо, як смачно сварить Енея Дідона в поемі Котляревського:

"Поганий, мерзький, скверний, бридкий,

Нікчемний, ланець, кателик!

Гульвіса, пакосний, престидкий,

Негідний, злодій, єретик!

За кучму сю твою велику

Як дам ляща тобі я в пику,

То тут тебе лизне і чорт!

І очі видеру із лоба

Тобі, диявольська худоба,

Трясешся, мов зимою хорт!

Мандруй до сатани з рогами,

Нехай тобі присниться біс!

З твоїми сучими синами,

Щоб враг побрав вас всіх гульвіс,

Що ні горіли, ні боліли,

На чистому щоб поколіли,

Щоб не оставсь ні чоловік;

Щоб доброї не знали долі,

Були щоб з вами злиї болі,

Щоб ви шаталися повік".

Читайте такожМатюки в Раді й "виїдене лице": зібрано найяскравіші словесні ляпи нардепів у 2021 (відео)

Чи є якісь нецензурні слова, які інші мови запозичили з української?

Мова зазвичай запозичує слова, у яких є потреба, наприклад, у зв’язку із виникненням нового явища. Для обсценної лексики таку ситуацію важко собі уявити. Масове проникнення лайки одного народу в мову іншого можливе лише за їх близького контакту, при цьому мова-донор має бути домінантною в суспільстві.

Так і сталося з російським матом за часів СРСР. Російська мова панувала в армії, в адміністрації, у в’язницях і таборах, де мат і був найбільше поширений. Звідти його "розвозили" по всій країні і вживали представники усіх національностей.

В української лайки такої можливості звісно не було. Навіть якщо хтось, приїхавши в Україну, "запозичував" у місцевих якесь гарне міцне слівце, воно залишалося лише особливістю його власного мовлення і не ставало надбанням мови. До того ж, слід зауважити, що в національній культурі українців, попри існування сороміцьких пісень, існувало певне табу на лайку, наприклад, у хаті "Не можна, бо в хаті піч!". Загалом же в багатьох народів є паралельні вислови, в основі яких лежать ті самі явища (згадування нечистої сили, випорожнень, статевого акту і подібне).

Мова зазвичай запозичує слова, у яких є потреба / фото ua.depositphotos.com

Яке найчастіше вживане нецензурне слово чи вираз в українській мові?

Таких досліджень ніхто не проводив. Єдине відоме соціолінгвістичне опитування у цій сфері здійснила свого часу пані Леся Ставицька, запитавши респондентів, яке слово з наведеного списку з семи слів (так званого "ядерного лексикону") вони вважають найнепристойнішим.

Частково цієї теми ми торкнулися в загальному соціолінгвістичному опитуванні 2017 року, де серед інших ситуацій, для яких треба було визначити мову спілкування (варіанти: переважно українська, українська і російська рівною мірою, переважно російська), було й запитання "Якою мовою Ви зазвичай лаєтесь?".

Відповідь "переважно російською" траплялася частіше, ніж стосовно багатьох інших ситуацій, зокрема й в респондентів, які зазвичай послуговуються українською в побуті. Наприклад, у західному регіоні України, де в більшості ситуацій понад 90% респондентів послуговуються українською мовою, лаються нею лише 78%, решта застосовують і українську, і російську (14%) або тільки російську (8%).

В інтернеті є жартівливі таблички з замінниками дуже грубих нецензурних висловів красивими й літературними, наприклад, "Я ох*їв" - "Я був дуже вражений". А в українському кінодубляжі є шикарний вислів "Йосип драний!". Така словозаміна збагачує нашу мову? Це допомагає бути, так би мовити "культурним", коли дуже хочеться матюкатися?

Стилістично нейтральні вирази є менш емоційними, тому заміна нецензурних висловів має бути дуже продуманою, особливо під час дубляжу, який має передати не лише зміст, але й настрій тексту. Саме тут варто залучати народні скарби. Мат дає готові кліше, а оригінальне емоційне мовлення вимагає творчості.

У минулому скликанні парламенту було зареєстровано законопроект про дематюкацію мови. Він стосувався публічних осіб та ЗМІ і передбачав штрафи. Що ви думаєте про подібні ініціативи та чи варто карати політиків за нецензурні висловлювання?

Важко уявити процедуру імплементації такого закону. Я прочитала законопроект, там пропонують, щоб список матюків затвердив Кабмін. Уявляю собі публікацію цього списку в "Урядовому кур’єрі"! Це буде першим порушенням цього закону.

Якщо серйозно, то матюки публічних осіб - в одному ряду з публічними бійками. Допоки в нашому суспільстві елітарність буде вимірюватися грошима, а не рівнем інтелекту, мерчендайзер заробляти більше, ніж кандидат наук, ніякий закон про дематюкацію не допоможе.

Автори законопроекту про дематюкацію пропонують, щоб список матюків затвердив Кабмін / фото УНІАН

Нецензурні слова завжди, в першу чергу, вважають невіглаством. А чи не є це також способом самовираження, а часом навіть тим, що швидше може допомогти людям знайти спільну мову?

На жаль, мат нерідко є не лише способом самовираження, а єдиним способом вираження, точніше, засобом зв’язного мовлення. Багато хто вживає його "для зв’язування слів" або замість паузи хезитації (коли підшукує повнозначне слово). До речі, власне українська лайка для такої цілі не годиться, вона у вигуки не перетворюється. Це ще одна її відмінність від російського мату.

Як змінився український мат за останні, наприклад, десять років?

Змінився не мат, в багатьох змінилося ставлення до нього. Правда, це не за десять, а більше років. У 90-ті роки, коли зникло багато заборон, брудна лайка поширилася там, де її раніше бути не могло - у публічному спілкуванні, літературі, ЗМІ. Зникло поняття "вислів не для друку".

Зараз, мені здається, ця хвиля трохи почала стихати, але не внаслідок відновлення цензури, а внаслідок насичення. Останніми роками, у зв’язку з розширенням функцій української мови, у суспільстві (особливо в молоді) з’явився інтерес і до власне української лайки, принаймні в Інтернеті можна знайти багато порад, як лаятися саме українською.

Читайте такожНецензурні слова допомагають вгамувати біль - дослідження

Чи варто взагалі залишати мову без обсценної лексики, чи вона все ж збагачує мову, є елементом того, що відрізняє її від інших мов?

Обсценна лексика і фразеологія є таким самим мовним скарбом, як і інші лексичні й фразеологічні одиниці. Саме у стійких виразах, зокрема й лайливих, зберігаються слова, значення яких зрозумілі зараз лише саме з цих виразів:

Шляк (‘удар’) у виразі "Шляк би тя трафив!";

Грець (‘параліч’) – "Хай тобі (йому) грець!";

Трясця (‘лихоманка’) – "Трясця твоїй матері";

Ковінька (‘палиця’) – "Матері твоєї ковінька", "Бісова ковінька";

Пелька (‘рот, глотка’) – "Стули пельку!".

У лайливій фразеології (як у фразеології загалом) відображені особливості мовної картини світу українців, їхнє образне мислення, тому цей мовний матеріал потребує такого самого наукового осмислення, як і інший.

Таня Поляковська

Таня Поляковська

УНІАН в Google News