Голова УІНП Антон Дробович: Не можна "призначити" героя згори. Героїзація історичних постатей державою завдає шкоди їх авторитету

Голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович розповів УНІАН, чому він та його колеги з УІНП не підтримують ідею присвоєння історичним постатям державної нагороди Герой України та застерігають від повернення цього звання Степану Бандері й Роману Шухевичу.

Депутати пропонують повернути звання Героя України Степану Бандері й Роману Шухевичу. Яка позиція Українського інституту національної пам’яті щодо цього?

Насамперед зауважу, що в проєкті цієї постанови Верховної Ради є кілька пунктів – рекомендації щодо відзначення на державному рівні 80-річчя створення Української повстанської армії, популяризаційні заходи, а також присвоєння звання Герой України Тарасу Бульбі-Боровцю та повернення цього звання Степану Бандері й Роману Шухевичу.

Український інститут національної пам’яті підтримує реальні заходи, які вшановують пам’ять про борців за незалежність, підвищують обізнаність громадян щодо цього. Однак, недоцільно присвоювати чинні державні нагороди посмертно історичним постатям. Присвоєння державних нагород має здійснюватися з дотриманням статуту конкретної нагороди, затвердженого законодавчо, та не повинно бути об'єктом політичних маніпуляцій. Такий підхід запобігає знеціненню нагород, яке мало місце останнім часом.

"Не можна "призначити" героя згори", - Антон Дробович / фото УНІАН

Нагадаю, що згідно зі статутом нагороди, звання Герой України присвоюється громадянам України.

Чи може героїзація постатей минулого державою бути ефективним інструментом для відновлення національної пам'яті?

Звання   Герой   України  присвоюється  указом президента України. Він єдиний має такі повноваження. Важливо, по-перше, дотримуватися положень статуту цього звання. По-друге, думати, чи доцільно використовувати його як інструмент у питаннях історичної пам'яті. Можливо, побудова Архіву національної пам'яті, дослідження, цикл наукових чи просвітницьких заходів дали б більший ефект, ніж присвоєння державної нагороди історичній постаті.

Якщо говорити про визнання когось героєм на рівні суспільства, то офіційні державні органи мають якомога менше втручатися в це. Не можна «призначити» героя згори. Це має бути органічний процес.

"Часто система державних нагород, на жаль, відбиває політичну кон’юнктуру часу", - Антон Дробович / фото УНІАН

Зі свого боку держава має сприяти інформуванню та поширенню об'єктивної інформації, відновлювати правду та пам'ять. Адже є забуті постаті, які через системний вплив комуністичного тоталітарного режиму були викреслені або демонізовані.

Розкажіть детальніше про ризики героїзації державою історичних постатей. Ви сказали про можливі скандали на тлі порушення статуту, ще якісь вбачаєте?

Знову ж таки - знецінення самих нагород через контексти. Завдання шкоди авторитету тих самих борців за незалежність. Адже маємо пласт одіозних людей зі званням Герой України. Наприклад, Юрій Бойко чи Юхим Звягільський. Чи коректно, щоб ці люди опинилися в одному ряду з видатними історичними постатями? На мій погляд, це сумнівна історія.

Часто система державних нагород, на жаль, відбиває політичну кон’юнктуру часу. Це потрібно змінювати. Згадайте, чим закінчилися спроби героїзації Надії Савченко.

Тому державним інституціям, причетним до присвоєння нагород, важливо виважено підходити до цього, щоб навпаки піднімати авторитет нагороди. А державі загалом – виступати модератором суспільної дискусії про героїв та героїзацію, проводити просвітницькі заходи, конференції, дослідження, встановлювати меморіальні об'єкти – все це нормальна історія, яка дає суспільству можливість зробити висновки самому.

"Інститут має в управлінні музей Революції гідності та Архів національної пам'яті", - Дробович / фото УНІАН

Ви от кажете, що має робити держава. А що робить Український інститут національної пам'яті? Яке ваше місце у процесі відновлення історичної пам'яті?

Маловідомих напрямків роботи багато. Наприклад, інститут допомагає функціонуванню Національної комісії з реабілітації, що відновлює в правах людей, які постраждали від репресій комуністичного тоталітарного режиму в Україні. Тисячі людей нарешті отримують визнання, що їх було незаконно засуджено, їхнє майно незаконно конфісковано. Це хоча б частково відновлює справедливість щодо невинних жертв режиму.

Інститут має в управлінні музей Революції гідності та Архів національної пам'яті. На жаль, архів лише на етапі початку реконструкції виділеного приміщення, адже останні два роки парламент не виділяє на неї гроші. Але це безпрецедентний проєкт. В архіві мають бути зібрані 4 млн справ колишніх радянських спецслужб. Це буде «Мекка» для досліджень тоталітарних режимів. Більше документів радянських спецслужб є тільки в Росії, але ми розуміємо, що в осяжному майбутньому вільного доступу до них не передбачається.

Антон Дробович: "Інститут не розповідає, що правильно, а що – ні" / фото УНІАН

Інститут досліджує місця поховань борців за незалежність України та жертв політичних репресій у XX столітті, сам здійснює пошукові роботи та дає рекомендації щодо пошуку. Підтримує заходи науковців (понад півтори сотні заходів цього року). Бере участь у виробленні державних політик, національних наративів щодо засудження  нацизму та комунізму, протидії російській гібридній агресії, увічнення пам'яті борців за незалежність, зокрема тих, які зараз захищають Україну. Ми включені в багато процесів.

Інститут не розповідає, що правильно, а що – ні. Інститут підтримує фахівців, які займаються цими питаннями. Ми бачимо свою роль зокрема в тому, щоб  підтримувати відновлення правди.

Шухевича і Бандеру було позбавлено звання Герой України судовими рішеннями у 2010 та 2011 роках, відповідно. Уявімо, що зараз історичним постатям повертають звання. Варто очікувати повторення історії та судового оскарження?

Будь-хто може оскаржити присвоєння будь-яких нагород будь-якій постаті, яка не була громадянином України. Власне, тому наш інститут не підтримує ініціативу присвоювати історичним постатям звання Герой України. Адже ймовірні суперечки, позови, тяганина не сприяють увічненню пам'яті людей.

Так, я бачу ризик оскарження. І це лише моя думка, а й колег. Не факт, що це суперечливе рішення - в інтересах держави. Ба більше, навіть в інтересах цих історичних постатей.

Ірина Петренко

УНІАН в Google News