Навіщо зберігати в центрі Одеси пам’ятник Катерині ІІ / фото Одеської міськради

Монумент спотикання: навіщо Одесі пам’ятник Катерині II

16:21, 04.10.2022
13 хв.

Останнім часом, а саме з початку повномасштабного вторгнення, яке спричинило масову дерусифікацію в країні, в Південній Пальмірі не вщухають скандали через монумент "Засновникам Одеси", центральною фігурою якого є російська імператриця Катерина II. УНІАН розбирався, що означає для міста цей пам'ятник і якою може бути його подальша доля.

Історія появи пам’ятника

Монумент "Засновникам Одеси" розташований в історичному центрі міста і відомий більшості як пам’ятник Катерині II. Її фігура розміщена на високому постаменті в оточенні чотирьох сподвижників – віце-адмірала Йосипа де Рібаса, генерал-губернатора Новоросійського краю Платона Зубова, головнокомандувача армії Григорія Потьомкіна та інженера-полковника Франца де Волана.

Вперше композиція у такому вигляді була відкрита на Катерининській площі в Одесі 2 вересня 1900 року. Через 20 років її демонтували більшовики, пізніше тут встановили пам'ятник Карлу Марксу, який було знищено під час Другої світової війни. У 1965-му на цьому ж місці з’явився пам'ятник морякам-потьомкінцям, а у 2007 році їх прибрали та повернули точну копію колись знесеної композиції – Катерину з її сподвижниками.

Чотири постаті – скульптури Дерибаса, Зубова, Потьомкіна та де Волана, які з початку 20 століття зберігалися в Одеському краєзнавчому музеї, відреставрували, а пам’ятник імператриці створили практично з нуля – за архівними документами, листівками.

Відео дня

Тодішній начальник управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради Володимир Мещеряков стверджував, що перенесення на нове місце пам’ятника потьомкінцям та встановлення монумента з Катериною та її сателітами проводились за кошти депутата міськради Руслана Тарпана його будівельною компанією "Інкор". Монумент було встановлено в рамках реконструкції Катерининської площі, яку теж провела фірма Тарпана.

Як розповів УНІАН один з депутатів міської ради, чутки тоді ходили різні. 

"Наприклад, казали, що величезні витрати можуть бути компенсовані "меценату" низкою преференцій, зокрема, приватизацією та продажем готелів "Велика Московська" та "Спартак" (перший після реконструкції так і не почав функціонувати як готель, другий було демонтовано, на його місці на вулиці Дерибасівській зараз торговельні ряди, – УНІАН). Є також версія, що гроші надійшли через якісь російські джерела, але запитати про це у пана Тарпана наразі неможливо, оскільки він перебуває поза межами України. Його звинувачують у привласнені державних коштів (це пов’язане з іншою історією, – УНІАН)", - розповів депутат.  

Він також нагадав, що в ті роки в Одесі реставрувався історичний центр, у тому числі відновлювалися різні пам'ятники, щоб у перспективі домогтися включення історико-архітектурного комплексу центру міста до списку об'єктів світової історико-культурної спадщини ЮНЕСКО. Тобто, не виключено, що саме це й було єдиною метою місцевої влади.

Своєю чергою керівник Південного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті Сергій Гуцалюк припускає, що після розпаду Радянського Союзу влада хотіла прибрати все комуністичне і дещо перегнула палку, встановивши пам’ятник Катерині. Також він не виключає, що останні десятиліття в посилення російського впливу на Одесу багато грошей вкладала ФСБ. Це було видно у жовтні 2007 року, коли через встановлення монумента в місті відбувся скандал, а на підтримку проекту тоді стали люди, які наразі перебувають на території РФ.

Дійсно, 15 років тому відкриттю композиції намагалися завадити активісти деяких політсил та організацій, зокрема, "Просвіти", асоціації одеських козацьких товариств "Січ", партій "Реформи та порядок", УНП, ВО "Свобода". Вони заявляли, що увічнити пам'ять ворога України "схоже на встановлення пам'ятника Гітлеру в Ізраїлі...". Але правоохоронці припинили протести. До того ж прихильників монумента на той час було значно більше. На його захист вийшли представники проросійських організацій "Єдіноє Отєчєство" та "Родіна". Остання, за дивним збігом обставин, була утворена саме восени 2007 року. З ними вийшли на площу представники наразі забороненої в Україні "Партії регіонів", члени "Війська вірних козаків чорноморських" тощо.

Щодо звичайних городян, то переважна більшість сприйняла появу "засновників" просто як нову пам'ятку, яка вдало вписалася в архітектурний ансамбль. А політичне підґрунтя звичайних людей тоді не хвилювало.

Сучасне існування пам’ятника імператриці безтурботним не назвеш. Періодично його обливали фарбою, зверталися до суду щодо знесення / фото Facebook Сергія Гуцалюка

Заснування чи перейменування вже існуючого міста?

Гуцалюк підкреслює, що Катерина II сприймається більшістю українців як постать, яка зруйнувала ознаки нашої державності, знищила козацтво, запровадила кріпацтво та сповідувала політику тотальної русифікації українських земель. Тому постає питання, як взагалі пам’ятник російській імператриці міг з’явитись в українському місті в часи незалежності.

Річ у тім, що Катерину II вважають засновницею майбутнього мегаполісу – Одеси. Зокрема, 2 вересня 1794 року вона видала рескрипт про закладання нового порту, який став відправною точкою для облаштування міста. Це закріплено навіть в статуті Одеси, який отримав державну реєстрацію у жовтні 2011-го та розміщений на сайті міськради. Наприклад, в ньому йдеться, що 2 вересня 1849 року відзначається як День заснування нового міста, яке при цариці отримало назву "Одеса"…

Проте, як стверджує Гуцалюк, російська імператриця не має стосунку до заснування міста, яке насправді існувало набагато раніше, а у 18-му столітті було захоплене Російською імперією.

"Цей монумент не є пам’ятником засновникам міста. Це цинізм, який не витримує жодної наукової критики. Це міф, що нібито за указом Катерини II створено Одесу. Насправді при вивченні фактів стає зрозуміло, що імператриця розпорядилася реконструювати порт, який вже існував... І немає в історичних документах жодного рядка про будівництво міста", - стверджує він.

За його словами, у 1794-му імператриця вже була в такому віці і мала такий стан здоров’я, що їй було абсолютно байдуже, що коїться десь на березі Чорного моря.

Він наводить низку аргументів того, що Одеса набагато старша, ніж це заведено вважати. Наприклад, збереглися старовинні поштові листівки, які було надруковано у 1889 році. Вони, за словами фахівця, містять напис: "Сто років приєднання Одеси до Росії". Тобто, саме "приєднання", а не заснування...

Свою точку зору також висловлює історик Олександр Вельможко. За його словами, дата "2 вересня 1794 року" виглядає так, нібито Одесу почали будувати на порожньому місці. І, з одного боку, прихильники цієї версії праві в тому, що Південна Пальміра дійсно створювалась Російською імперією наново та досить швидко почала розвиватися. Але вона вже існувала (під іншою назвою) до царського "благословення"…

"Ще з початку 15 століття, з моменту виходу на берег Чорного моря Великого князівства Литовського, тут було створено порт, замок та невелике містечко. Спочатку воно називалося Качибей, і саме так згадується у літописах 1415 року. Тому, ймовірно, замок і порт були створені тут ще раніше… І тоді вже тут було життя – жили люди, йшла торгівля… Потім, коли тут був контроль Кримського ханства та Османської імперії – це вже місто та порт Хаджибей", - розповідає Вельможко.

Пізніше, у 1766 році, була збудована фортеця Єні-Дунья в Хаджибеї, який, як свідчить вище зазначений статут міста, під час російсько-турецької війни було приєднано до Російської імперії. Тобто, тоді бере початок новий етап історії краю. Іншими словами, як зазначає історик, порт Хаджибей хоч і був невеликим, але на той час через нього йшла активна перевалка зерна. 

"Тобто, слід визнати, що у 1794 році Одесу "заснували" не на порожньому місці. Тут вже було поселення, порт, фортеця, великі склади… Інакше кажучи, той самий порт тут безперервно існує ще з початку 15 століття. Тобто Одесі й справді понад 600 років...", - каже Вельможко.

Щодо долі пам’ятника до 20 жовтня проводитиметься електронне опитування серед одеситів на вебпорталі «Соціально активний громадянин» / фото Facebook Сергія Гуцалюка

Монумент як маркер Російської імперії

Сучасне існування пам’ятника імператриці безтурботним не назвеш. Періодично його обливали фарбою, зверталися до суду щодо знесення… Місцевій владі довелося наймати охорону – ще донедавна біля постаменту постійно перебували правоохоронці. Такий "почесний караул" обходився місту в кругленьку суму... 

Як зазначає Гуцалюк, цей монумент - ніщо інше як один з кривавих маркерів "руського міра" та символізує поневолення українського народу.

"Саме це наразі намагається зробити й Володимир Путін", - каже він.

На його думку, такі "маркери" як монумент Катерині, Кремль використовує в якості "підтвердження" того, що Одеса – нібито частина Російській імперії.

"І не так давно в Південній Пальмірі було достатньо людей, які так і вважали. Вони тільки зараз, через страшні потрясіння, які сталися через велику війну, починають усвідомлювати жах "братської любові"", - додає Гуцалюк.

Через це у місті відновилися протести проти "російського сліду" та почали звучати заклики до знесення пам’ятника.

Зокрема, монумент вже кілька разів обливали червоною фарбою, на постаменті з’являлися написи про "катів України"… Також на сайті президента України були розміщені петиції з вимогами знести пам’ятник або замінити фігуру Катерини II на американського порноактора Біллі Геррінґтона. Обидві набрали необхідну кількість підписів, однак, згідно з законодавством України, рішення про знесення (перенесення, демонтаж) пам'ятників може ухвалювати лише місцева влада. Тому Володимир Зеленський звернувся до міськради Одеси з проханням розглянути питання щодо долі монумента.

Як вважає відомий одеський екскурсовод, історик, краєзнавець Олександр Бабич, потрібно одразу визначити межі для деімперіалізації. Тобто, якщо місто вирішить прибрати пам’ятник імператриці, то до демонтажу варто б вирішити: "Що далі?".

Адже не виключено, що слідом за "Засновниками Одеси" надійде пропозиція прибрати пам'ятники Дерибасу, Дюку, або позбутися вулиць Ланжеронівської, Коблевської, Рішельєвської, які колись були названі на згадку про "царських намісників". Плюс всесвітньо відомі "символи" імперії: Воронцовський палац, Оперний театр, Потьомкінські сходи та ще сотні будівель…

"Ми не повинні вирізати тупим ножем століття нашої історії, тільки тому, що тоді тут висіла їхня "двоголова курка" (герб РФ, – УНІАН). І тим більше уподібнюватися вандалам-більшовикам. Я впевнений, що наявність або відсутність цієї тітки (Катерини, – УНІАН) ніяк не впливає на кількість ракет, які по нас випустять... Російським варварам та вандалам байдуже на всю цю бронзову замшілу історію – вони хочуть нас винищити, а підстав для цього їм не потрібно", - вважає краєзнавець.

Він переконаний, що фігуру Катерини можна "інтелігентно замінити", наприклад, статуєю литовського князя Вітовта, за правління якого з'явився порт. Той самий, який функціонував задовго до російського рескрипту.

Що на це кажуть в мерії

На думку мера Одеси Геннадія Труханова, в місті треба створити єдиний парковий комплекс "імперського та радянського минулого". Він зазначив, що не проти демонтажу (перенесення) монумента, а проти того, щоб підходити до своєї історії вибірково. Мовляв, переписування та забуття свого минулого згодом призводять до фатальних помилок у майбутньому. На його думку, найкращий приклад – сучасна Росія, де ретельне переписування сторінок історії призвело до того, що "народ, який переміг фашизм", у XXI столітті став його офіційним правонаступником.

Своєю чергою віце-мер Павло Вугельман стверджує, що влада не має права самостійно вирішувати долю пам’яток архітектури. Тому щодо долі пам’ятника до 20 жовтня проводитиметься електронне опитування серед одеситів на вебпорталі "Соціально активний громадянин".

На запитання "Як має бути вирішена доля пам’ятника "Засновникам Одеси", розташованого на Катерининській площі в Одесі?", є сім варіантів відповідей:

  • демонтувати з пам’ятника імперські символи;
  • демонтувати лише скульптуру Катерини ІІ;
  • демонтувати пам’ятник повністю;
  • відкласти розв’язання питання долі пам’ятника до закінчення воєнного стану;
  • зберегти пам’ятник на своєму місці без змін;
  • зберегти пам’ятник на своєму місці, доповнивши історичною довідкою щодо діяльності Катерини ІІ;
  • зберегти пам’ятник та перенести до спеціального меморіального парку чи музею.

Станом на 3 жовтня більшість з тих, хто проголосував, виступають за знесення пам’ятника.

Після завершення голосування остаточне рішення ухвалюватиме міськрада.

Однак деякі депутати міськради вирішили винести питання про долю монумента на розгляд сесії Одеської міської ради ще до закінчення голосування.

Так, 28 вересня представники фракції "Європейська солідарність" запропонували демонтувати композицію та перенести до Одеського історико-краєзнавчого музею. Проте ініціативу було провалено – переважна кількість депутатів не голосували взагалі, а з 39 депутатів, присутніх на сесії, за демонтаж та перенесення пам'ятника до музею проголосували 17 обранців, один – утримався, 21 – не голосував...

Поки ще невідомо, чим це все завершиться. Але цілком зрозуміло: те, що зараз відбувається через цей монумент – теж історія. Історія міста, яке у 21-му столітті разом з усією Україною зазнає кривавих втрат у боротьбі за незалежність.

Лариса Козова

завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся