Пенсіонери – погрітися, підлітки – зарядитися: як живуть пункти незламності на Лівобережжі Києва

Від масованої атаки на енергетичні об'єкти лівобережжя Києва минуло вже понад три тижні. І спальні райони, попри сильні морози, що другою хвилею зайшли в Україну декілька днів тому, потроху оговтуються від ударів. УНІАН проїхався по пунктах незламності, організованих ДСНС і побачив, якою є ситуація в найбільш постраждалих районах столиці.

Сліпуче, вже майже весняне сонце і далеко не весняна температура в мінус 17 градусів. Середина дня. Троєщина. Найбільший у районі пункт незламності. Він являє собою з пів десятка надувних наметів, таких, які розбивають в зонах стихійних лих. Біля них група поліцейських спілкуються про щось між собою. Неподалік потужний генератор, парує польова кухня – в ній кип'ятять воду для гарячих напоїв. За наметами – ряд біотуалетів.

Заходимо і ми погрітися. Всередині геть не людно. Окрім декількох працівників ДСНС та психолога з Нацполіції в наметі є ще півдесятка людей пенсійного віку і декілька школярів. Всі сидять за столом. П'ятірка розкладних ліжок, як і дитячий куточок для малечі, порожні. За окремим столом сидить "старший" пункту незламності. Він відповідає на дзвінки і щось пише в ноутбуці. 

Цікавимося у літнього чоловіка з палицею, що привело його сюди.

"Холод, – відповідає він. – Тепло ніби і почали давати, але батареї ледь теплі. От і прийшов сюди погрітися".

Віктор Макарович (так звуть співрозмовника УНІАН) також розповідає, як доводилось рятуватись, коли кілька днів тому всередині приміщень було всього 6-7 градусів: "Як рятувалися? Одягалися, дві-три ковдри, капюшон на голову. Зараз, хоч слабенько, але батареї гріють і вже майже не вимикають світло (напевно, нам у Деснянському районі зробили таку привілею зі світлом, бо у нас найважча ситуація). Але ще є біда – не працюють ліфти. Попри те, що світло є, їх вимкнули. Низька напруга, мабуть, тому".

Водночас він оптимістично підсумовує, що так триватиме до березня, або, щонайменше, до потепління: "Але нічого, ми терпимо, тримаємося".

Інший відвідувач пункту незламності, Олексій Миколайович, прийшов не лише погрітися, але й поспілкуватися.

"Прийшов погрітися. Бо світла немає, ліфт не працює. Я вже дуже старий. Мені 91 рік і важко без ліфта на 14 поверх – ноги болять. Трошки погріюся та й буду підніматися назад. Зараз вже почали давати опалення, то не дуже холодно: було 10 градусів, тепер 17, але в мене астма і алергія на холод, то сплю під трьома ковдрами. А вдома в мене донька хвора, то, може, хоч якої каші для неї візьму тут", – охоче розповідає чоловік.

Дивуємося, як у такому віці йому вдається піднятися аж на 14 поверх.

"А от так. Пройду 9 сходинок, постою на майданчику і далі йду. Мені поспішати нікуди. А що робити? Я не можу всидіти в квартирі, мені дурно робиться, хоч трохи поспілкуватися хочеться, людей побачити", – розповідає дідусь.

Наступний наш співрозмовник Олег Гончар. Він – психолог з поліції Києва. Цікавимося, наскільки люди потребують психологічної допомоги, коли вдома ані тепла, ані світла.

"Сюди люди приходять, в першу чергу, закрити свої базові потреби – електроенергія, гаряча вода, – каже Олег. – А як бачать психолога, підходять поспілкуватися. Інколи я підхожу. Говоримо на звичайні теми і в нас складається гарний діалог. Як і молодь, так і старші піднімають свої теми, але все ж більше працюю зі старшими, бо 70-80% відвідувачів – це люди поважного віку".

Психолог додає, що важка ситуація обернулася несподіваним позитивним ефектом.

"Тут вже такий собі клуб для знайомств і спілкувань, бо знаєте, як воно: живуть і будинку, а сусідів не знають. А тут знаходять нових друзів. Можна сказати, що проблеми гуртують, принаймні у нашому випадку", – каже він.

Однак не лише пенсіонерами живе пункт незламності. За столом сидить жінка середніх років на ім'я Олена, п'є каву з паперового стаканчика і клацає телефон.

"В нас немає опалення, досить холодно вдома. Я ходила у магазин, змерзла та зайшла трошки погрітися, випити кави. Проблема в тому, що в нас п'ятий день не працює ліфт і людям з верхніх поверхів тяжко. І старим, і мамам з немовлятами. Як вони спустяться? Ось, я купила ліки для старенької сусідки з 10-го поверху", – ділиться вона.

За словами жінки, в їхньому будинку дуже складно підтримувати тепло в квартирах.

"Гріємося електрикою: нагрівачі, електроплита, дозволяють, як є світло, до 15 градусів нагріти, але у ванній все рівно холод – всього 6 градусів. Та й ставимо на мінімум нагрівачі, щоб вистачило електрики на весь дім. Опалення пробували запускати нам, але рве труби раз за разом", – розповідає про суворі реалії цієї зими Олена.

Поки УНІАН спілкувався з дорослими, до пункту забігла зграйка школярів. В молодого покоління свої пріоритети – смартфони й інтернет. Молодь не скаржиться на холод у домівках – їм важливіше світло, щоб зарядити гаджети.

"Ми приходимо сюди погратися і поспілкуватися. Тут тепло, чай дають, а вдома – градусів 10-15 всього. Та ще й цього тижня більше стали світло відключати", – каже школярка, яка назвалася Ксюшею.

Вирушаємо на іншу локацію: пункт незламності на Березняках. Там всього один намет. В ньому також зустрічаємо школярів. Хлопчики, як горобці, обліпили подовжувач з розетками – заряджають гаджети.

"Сьогодні ввімкнули тепло, а до того в квартирі було 4-6 градусів", – каже один з хлопченят, і на запитання, як він рятується від холоду, додає: "Я в село їзджу".

Тим часом його друзі, які залишаються у Києві, кажуть, що накриваються багатьма ковдрами, сплять, не роздягаючись, щоб зігрітися. Сюди ж, в намет ДСНС, діти прийшли "погрітися, відпочити і зарадити телефони".

"Ми всі в ось цьому домі живемо, куди "Шахед" прилетів", – з дитячою безпосередністю говорить про жахливі, по суті, речі один з друзів-школярів.

Судячи з того, що в пунктах незламності відвідувачів стало менше (а ще на минулому тижні були години, коли усім відвідувачам там просто фізично не вистачало місця), життя в найбільш постраждалих районах столиці потроху нормалізується. І це тішить. Так само, як і те, що люди не впадають у відчай. Найбільше ж додає оптимізму дітвора. Молоде покоління вступить у доросле життя з правильним орієнтирами, бо вже точно знає, звідки в наш дім прилітають "Шахеди".

УНІАН в Google News