Продюсер Артем Колюбаєв: Українці хочуть дивитися своє кіно - про себе, про наші проблеми, про нашу сучасність, про наше життя та долю

Голова Ради з державної підтримки кіно України, продюсер Артем Колюбаєв в інтерв’ю УНІАН розповів, яким чином український кінематограф долає проблеми, спричинені війною, що чекає на індустрію в майбутньому та феномен касових зборів українських фільмів, які вийшли в прокат після початку повномасштабної російської агресії.

Період повномасштабної війни по-справжньому феноменальний для української кіноіндустрії. Стрічки, прем’єри яких відбулися після 24 лютого 2022 року, стали одними з найкасовіших в історії кіно часів незалежної України. Станом на 28 квітня 2023 року рекордсмен - анімаційний фільм "Мавка. Лісова пісня", який зібрав 137 914 937 грн. Другу сходинку посідає трагікомедія "Люксембург, Люксембург" (14 122 598 грн), третю — драма "Памфір" (11 051 734 грн). Рекордсменкою комедійного жанру стала романтична комедія "Сусідка".

Касові збори жанрових художніх стрічок (станом на 28 квітня 2023 року):

1) "Люксембург, Люксембург" — 14 122 598 грн (прокат триває);

2) "Памфір"  — 11 051 734 грн (прокат триває);

3) "Щедрик" — 10 881 386 грн (прокат завершено);

4) "Сусідка" — 6 197 159 грн (прокат завершено);

5) "Снайпер. Білий Ворон" — 5 235 718 грн (прокат завершено);

6) "Мирный – 21" -- 4 021 195 грн (прокат завершено)

7) "Я працюю на цвинтарі" — 2 421 122 грн (прокат завершено).

Про успіх українського кіно під час війни УНІАН поговорив із Артемом Колюбаєвим — головою Ради з державної підтримки кіно України, продюсером стрічок "Я працюю на цвинтарі", "Щедрик", "Памфір", релізи яких відбулися після 24 лютого 2022 року.

Артеме, на вашу думку, який фактор найбільше вплинув на успіх українського кіно під час війни? Адже навіть ті фільми, які можна вважати абсолютно фестивальними, наприклад, "Памфір", б’ють рекорди касових зборів, попри масштабну кризу.

Дійсно зараз спостерігається тенденція великого попиту на українське кіно. Незважаючи на те, що в нас майже половина кінотеатрів не працює, багато кінотеатрів ми втратили на тимчасово окупованих територіях, багато людей виїхало за межі України, попит на українське кіно зріс. Це доводять бокс-офіси фільмів. 

Прем’єра "Памфіра" відбулася в рамках минулого Каннського кінофестивалю. Побачили успіх стрічки. Авжеж очікувано. Кожен продюсер, кожна команда вірить у свій фільм. Та навіть попри очікування, результат вражає. Можна сказати, що ми спостерігаємо за ситуацією, коли українці хочуть дивитися своє кіно — про себе, про наші проблеми, про нашу сучасність, про наше життя та долю. Українці зараз згуртовані, як ніколи, об’єднані спільною ідеєю та місією. Війна згуртувала нас у єдине ціле. Це підняло дух ідентичності, дух українськості в кожному з нас.

Назвіть основні виклики, з якими довелося зіштовхнутися українському кінематографу під час повномасштабного вторгнення РФ?

Насправді кіноіндустрія продовжує боротьбу за виживання. Основною проблемою, з якою ми зіштовхнулися під час повномасштабного вторгнення Росії на територію України, є повна відсутність фінансування українського кінематографа. Це і є основним викликом, тому ми намагаємося бути присутніми на кожному світовому майданчику, на кожному міжнародному фестивалі, щоб доносити до міжнародної спільноти та партнерів інформацію про ситуацію, у якій опинилася українська кіногалузь.

Наступний виклик — відтік кадрів. Багато професіоналів виїхали з України, зокрема жінки. Тепер вони працюють на міжнародних продакшенах. 

Проблема й у тому, що велика кількість людей перепрофілювалася. Під час війни немає знімального процесу. Повнометражне кіно не знімають. Так, знімають багато документальних фільмів, але здебільшого в документальному виробництві військових хронік задіяні або ті, хто на фронті, або ті, хто біля фронту. Для цього не потрібна ціла знімальна група. Тому люди залишаються без роботи.

Якщо ми зараз не почнемо фінансувати українське кіно, то втратимо і професіоналів, і свої напрацювання, зроблені впродовж останніх років. Дуже важливо розв’язати цю проблему якомога швидше.

Перед випуском фільму у прокат продюсерська група завжди має певні очікування. Чи виправдалися ваші очікування щодо прокату у воєнний період тих фільмів, продюсером яких ви є? 

Під час повномасштабної війни я випустив три повнометражні фільми: "Я працюю на цвинтарі", "Щедрик" та "Памфір". Хочу сказати, що було надзвичайно складно прийняти рішення по кожній стрічці. Ми ризикували та розуміли, що в кожній окремій ситуації просто стрибаємо в темряву.

Наприклад, коли випускали "Я працюю на цвинтарі", щодня були повітряні тривоги, які не дозволяли зібрати аудиторію в кінотеатрі. Однак ми отримали гарний показник бокс-офісу. Це був один із перших українських релізів у кіно у 2022 році. Тоді ми намагалися відчути потенціал ринку й побачили, що глядач зацікавлено дивиться у сторону українського кіно та чекає на нього. 

Коли в січні ми випускали  "Щедрика", це було після масових відключень електроенергії, ситуація зі світлом тільки починала налагоджуватися. Фільм протримався у прокаті 13 тижнів, за які вдалося зібрати майже 11 млн гривень. "Щедрик" став воєнною драмою, яка посіла ТОП-2 серед усіх воєнних драм, знятих за часи незалежної України. Ми обігнали фільми з великими бюджетами, зокрема, "Ціну правди" Агнєшки Голланд про Ґарета Джонса. Поки на першому місці залишається "Поводир" Олеся Саніна. У нас рекордні 13 тижнів у прокаті.

Ми боролися з кінотеатрами за те, щоб у слотах українські фільми займали конкурентні позиції. Адже часто зарубіжним релізам віддають кращі слоти та час. Але глядач був на нашому боці. Тож ми додавали сеанси для показу фільмів. "Памфір", який за 4 тижні зібрав майже 11 млн гривень, був найуспішнішим українським релізом на момент свого виходу в кінотеатри. Це дійсно вражаючий результат. Ми сподівалися, що в нас вийде. І в нас вийшло!

Яких заходів довелося вжити, щоб урятувати ті фільми, які на момент початку повномасштабної війни були на етапі розробки? Як діяла Рада з держпідтримки кінематографії?

На початку повномасштабної війни велика кількість матеріалів була на межі знищення. Ми рятували фільм "Памфір" під обстрілами, коли Київ оточували ворожі війська. Для цього доклали чимало зусиль. Перед 24 лютого 2022 року багато кінострічок було в роботі, будувалися знімальні майданчики. Але все це довелося зупинити. Рятували матеріали, рятували людей зі знімальних груп…

Щодо діяльності Ради з державної підтримки кінематографії, то ми з перших днів складали списки проєктів, які на той момент були в запуску, на етапі знімального процесу, на етапі постпродакшену. Сформували список 30-ти фільмів разом із Державним агентством з питань кіно та почали промотувати його на всіх світових майданчиках, щоб залучити партнерів для завершення цих проєктів. Майже за рік спільними зусиллями виробництво більшої половини цих фільмів було завершено, тобто знайшли партнерів і фінансування на різних етапах і майданчиках. Ось такий результат маємо сьогодні.

Як світова кіноспільнота підтримала український кінематограф? Якщо говорити про фінансову допомогу, назвіть суму коштів, яку надали міжнародні партнери та зібрали в рамках благодійних ініціатив на підтримку кіно України?

Українських кінематографістів підтримували з початку повномасштабного вторгнення. З'явилося багато можливостей потрапити на різні резиденції, воркхаби та отримати фінансову допомогу для тих, хто виїхав з України. Світові фонди також створили різні ініціативи для кінематографістів. Наприклад, секції на фестивалях. Українських продюсерів акредитовували безкоштовно та надавали інші умови для відвідування, щоб максимальна кількість українців могла бути присутньою на тих чи інших світових майданчиках. 

Також ГО "Спілка підприємців теле- та кіноіндустрії", головою якої я є, і до якої входить половина членів Ради з питань держпідтримки кіно та ціла низка представників кіноіндустрії, об’єдналася з Державним агентством з питань кіно та з Андрієм Різолем і його асоціацією "Дивись українське", з Українською Кіноасоціацією, ГО "УкрКіноФест", ГО "Нарешті", КП "Київкінофільм", БО БФ "Двері", ГО "Центр розвитку креативних індустрій", щоб створити марафон CinemAid для підтримки кіно.

Ми показали 76 українських стрічок більше ніж у 20 країнах. Під час благодійних показів збирали кошти для БФ "Повернись живим", для спецрахунку Держкіно та на конкретні рахунки для підтримки ЗСУ. Організували майже 100 таких подій у світі. Цим самим ми промотували українське кіно, відкривали нові території. Як приклад, уперше масштабно презентували наші фільми в Кореї та Австралії.

У межах Каннського кінофестивалю ми об’єдналися з іншими продюсерами та асоціаціями, з Державним агентством з питань кіно та провели благодійний марафон, під час якого зібрали 50 000 доларів, які направили на спецрахунок Держкіно для підтримки майбутніх проєктів. 

У мережі постійно відбуваються дискусії щодо комедійного жанру (зокрема мова про чорний гумор) під час війни, мовляв, зараз це абсолютно недоцільно. Як ви ставитесь до цього?

9 березня відбулася зустріч діячів культури з президентом України. Серед тем для обговорення було питання українського контенту. Володимир Зеленський порушив його з тієї точки зору, що зараз конче необхідний увесь спектр жанрів українського кіно. Наразі ми знімаємо багато документального кіно — хроніку війни. Проте слід подбати і про дитяче кіно, і про анімацію, і про комедію також.

Навіть під час війни потрібно знімати комедії, тому що людям варто мати змогу рефлексувати, переключати увагу від новин. Це впливає на покращення психічного здоров’я. Має відбуватися вихід емоцій. Якщо ми не будемо давати такої можливості, тобто якщо в цьому жанрі не буде українського контенту, люди шукатимуть контент інших виробників. У кращому випадку, ним послугує європейський чи американський контент, у гіршому — контент країни-агресора. 

Розуміємо, є люди, які говорять, що зараз не до сміху, не до комедії. Але першим українським комедійним релізом у 2022 році у кінотеатрах був фільм "Скажені сусіди". Українці йшли в кіно та дивилися його, бо хочеться розважитися, посміятися, "переключити" свої емоції. На мою думку, це нікому нічого поганого не робить. Пригадайте реліз ромкому "Сусідка" та який гарний бокс-офіс зібрав цей фільм під час відключень світла та повітряних тривог напередодні та під час новорічних свят. Попит є. А якщо є попит, потрібно його задовольняти, і краще - українським контентом. 

Я також хвилювався за свій фільм "Я працюю на цвинтарі", наповнений проблематикою життя та смерті й чорним гумором. Коли ми з командою читали відгуки про те, що подивитися цей фільм, — те саме, що сходити на сеанс до психотерапевта, відчули, що людям це потрібно. Глядачі хочуть поговорити на важливі теми та пожартувати про них. Якщо наше кіно посприяло цьому, значить ми добре виконали свою роботу. 

Які з фільмів, що вийшли у вітчизняний прокат після 24 лютого 2022 року, стали вашими фаворитами? 

Кожен фільм, який вийшов за останній рік, є моїм фаворитом. Я розумію, яку роботу зроблено, яких зусиль доклав кожен із продюсерів для того, щоб цей фільм вийшов: робота з дистриб’ютором, з прокатником, за відсутності світла, при тривогах та непередбачуваності. Але люди зібрали сили й працювали. Тому я вважаю, що кожен український реліз — це героїчна робота кожної команди.

Ми випустили три фільми за останній рік. Це складна робота, якою кожен із нас пишається. Так само хочу сказати про колег по цеху, які випустили такі роботи як "Сусідка", "Скажені сусіди", "Снайпер. Білий ворон", "Мавка. Лісова пісня". Остання побила всі рекорди, які тільки можна, за кількістю куплених квитків, як найкасовіший анімаційний фільм. Пишаюся здобутками нашого кіно та думаю, що всі мають право бути фаворитами. 

Споглядаючи кінороботи, які очолюють рейтинг бокс-офісів, які тренди сучасного українського кіно ви можете назвати?

Українське кіно саме по собі у тренді. Кожен реліз доводить, що люди хочуть дивитися і фестивальне кіно, таке як "Памфір", і воєнні історичні драми ("Щедрик"), і анімацію ("Мавка. Лісова пісня"). Ці роботи побили касові рекорди та зібрали такі бокс-офіси, які вразили б і в довоєнний час. Хочеться, щоб тренд на українське продовжувався, і ми робили більше такого кіно. 

Як гадаєте, якою надалі є перспектива українського кіно на міжнародному ринку? Що зараз можна прогнозувати, зважаючи на ті обставини, у яких ми живемо?

Українське кіно давно зарекомендувало себе на міжнародних кінофестивалях і ринках. Прогнозувати можна лише зростання цього попиту, але проблемою залишається відсутність фінансування. Ми не зможемо знімати достатню кількість вітчизняного контенту без державного фінансування, без спеціальних фондів. Неможливо вижити лише коштом міжнародних дотацій і донатів.

Слід показати світу, що ми самі вкладаємо у своє кіно, що українське кіно живе та існує, а держава про це дбає. Тоді спільнота нас підтримає. Коли шукаємо повне фінансування, виникають проблеми, а коли шукаємо дофінансування певних проєктів на різних етапах, то партнери знаходяться значно швидше, і це прискорює роботу. Тому важливо показати міжнародній спільноті, що в нас всі виробничі процеси відновлено, і українське кіно розпочинає свій знімальний процес. 

Тетяна Стежар

Тетяна Стежар

УНІАН в Google News