Відродження фенікса: як постраждалі від війни міста України повертаються до життя

Багато українських міст та селищ опинились в окупації чи на лінії фронту, через що зазнали значних руйнувань. Проте після звільнення вони починають швидко повертатись до життя. Кореспондент УНІАН спробував дізнатись про основні проблеми цього процесу та нові можливості, які з’являються у наших міст.

З перших днів повномасштабного вторгнення російських загарбників на нашу землю багато українських міст були тимчасово окуповані, а деякі стали прифронтовими. Тому ні про яку нормальну економіку там в перші місяці взагалі мова не йшла, адже вся увага була сконцентрована на головній меті – дати відсіч підступному ворогу та зберегти життя власним громадянам.

Проте ситуація поступово почала змінюватись у кращий бік, адже наші героїчні Сили оборони звільнили значні території, а основні бої вже проходять на Донбасі. Тому й не дивно, що деокуповані населені пункти потрохи починають оживати, в основному завдяки відновленню роботи місцевого бізнесу. Це дає надію на те, що у державі поступово створюється надійний економічний тил, причому не тільки у більш безпечних західних та центральних регіонах.

Однак, незважаючи на певне покращення життя на звільнених територіях, там все ще існує купа гострих питань, які державі та місцевим органам влади потрібно терміново вирішувати.

Однією з найголовніших проблем є саме повернення наших громадян та забезпечення їхньої безпеки. Через жорстоку та криваву війну за кордон виїхало більше 8 мільйонів українців. Значна частина стали внутрішньо переміщеними особами та проживають зараз у більш безпечних областях. І мало хто з них поки що планує повертатися у свої рідні домівки.

Можливо, ситуація покращиться з настанням весни - літа, але відсутність загрози замерзнути чи залишитись без світла та води через російські ракетні обстріли навряд чи буде визначальним фактором.

Відбудова зруйнованого та пошкодженого житла

Поки що не можна казати, що українські біженці відмовилися від своєї малої Батьківщини і пов’язують своє майбутнє з Польщею, Німеччиною або тими ж Львовом чи Івано-Франківськом. Радше навпаки – вони в більшості своїй воліють повернутися додому. Але не мають фізичної можливості, адже часто їхні помешкання або зруйновані вщент, або ж суттєво пошкоджені.

Тому негайна відбудова зруйнованого та пошкодженого житла має стати питанням номер один не стільки для місцевої влади, як для уряду, бо масштаби руйнувань настільки великі, що за рахунок тільки міських бюджетів чи коштів самих українців виправити ситуацію неможливо.

Депутатка Ірпінської міської ради Михайлина Скорик-Шкарівська у коментарі агенції УНІАН нагадала, що місто зазнало величезних збитків – понад половини житлового фонду зазнало руйнувань через російське вторгнення.

"Місто було майже повністю евакуйоване, тож відсоток повернення невисокий – десь 40-50 відсотків, тобто йдеться про 40 тисяч осіб. Але при цьому також маємо чимало внутрішньо переміщених осіб з Харківської, Херсонської, Донецької, Луганської та Запорізької областей, які орендують житло та мешкають у місті", - сказала вона.

За її словами, на відбудову зруйнованого російськими варварами міста потрібні мільйони доларів. Тому влада Ірпіня зараз активно шукає гроші на це в донорів та західних фондів, бо за рахунок бюджету і податків зробити це неможливо.

Міський голова міста Чугуїв Харківської області Галина Мінаєва також погоджується з тим, що на сьогодні найбільша проблема і найголовніше питання – це відновлення житла для жителів громади. Кількість мешканців Чугуївської громади складає десь біля 80 відсотків від довоєнного і люди продовжують повертатися. І сприяє цьому вчасне відновлення центрального опалення в місті та швидкі ремонти в будинках, які були пошкоджені російськими ракетами та снарядами.

"Дуже багато виїхало, коли минулого літа були дуже активні обстріли. Багато людей вагалося, чи треба повертатися до міста, бо у нас були виведені з ладу чотири котельні, але нам надавала допомогу область, то ми всі котельні відновили і опалювальний сезон розпочали вчасно. Тому люди повернулися додому, багато повернулося. Десь відсотків 80 в громаді проживає", - сказала вона агенції УНІАН.

Ще одним яскравим доказом є місто Герой Миколаїв, який до звільнення сусіднього Херсону у листопаді минулого року був прифронтовим містом і його щоденно обстрілювали окупанти. Тому й не дивно, що після початку війни кількість мешканців скоротилась до 220-230 тисяч мешканців, тобто, вдвічі від тієї кількості, що була до 24 лютого 2022 року. Після того, як окупантів відігнали на безпечну відстань і гарматні обстріли припинились, ця цифра зросла до 400 тисяч, з яких 30 тисяч – херсонці.

Значну роль у відновленні життя у місті зіграла допомога Данії, яка взяла шефство над відновлення Миколаєва та області і надала техніку та допомогу в розмірі близько 200 мільйонів євро.

"Що стосується Миколаєва, ми просили не давати нам грошей, а купити і привезти матеріали. Десь близько восьми мільйонів євро матеріалами приїхало, у тому числі, труби. Переважно це були будівельні матеріали саме для відновлення будівель і домівок у приватному секторі", - повідомив голова Миколаївської ОВА Віталій Кім.

Важлива роль бізнесу

Особливістю міст, які найбільше постраждали від війни, а сьогодні попри усі складності намагаються повертатись до звичного ритму життя, є те, що в основному там працює малий та мікробізнес. Це хоч і дає позитивний ефект, проте не вирішує проблему значного безробіття у цих регіонах.

Як зазначила в коментарі УНІАН мешканка Ізюму Харківської області Олена, всі заводи міста фактично були знищені російськими загарбниками. У вересні наші героїчні Збройні сили звільнили Ізюм після кількамісячної окупації.

"Роботи фактично немає, якщо раніше з роботою було тяжко, то зараз взагалі погано. Підприємств фактично немає – у нас майже все розбито скрізь. Але деякі люди повертаються, починають працювати, магазини відчиняються. Звичайно, життя немає такого, як раніше, але потихеньку все відновлюється, хоч і не так, як би хотілося", - сказала вона.

Аналогічна ситуація на сьогодні і в місті Ірпінь, яке ще досі оговтується від звірств окупантів.

"Якщо ми говоримо про малий бізнес, то переважно він поновив роботу або з‘явилися нові магазини чи кіоски. Стосовно середнього та великого бізнесу, матеріальна база яких знищена, ситуація складніша", - наголосила Михайлина Скорик-Шкарівська.

Проте в деяких регіонах процес відновлення іде більш швидкими темпами, як, наприклад, у Чугуєві, де деякі державні підприємства почали працювати вахтовим методом, а малий бізнес відновив роботу на 80-85 відсотків.

"Є такі підприємства, які виїхали з міста та перевезли своє обладнання, це середній бізнес. Є ті, хто відновлює своє виробництво і набирають людей. Ми, як місцева влада, в межах чинного законодавства, наскільки це можливо в нинішніх умовах, намагаємось підтримувати та допомагати їм, бо для нас дуже важливо сьогодні отримувати податки", - зазначила міський голова міста Чугуїв Галина Мінаєва.

У Миколаєві хоч і не працюють заводи та порти, які були чи не найбільшими роботодавцями в регіоні, проте останнім часом є багато позитивних зрушень.

"Два великі підприємства вже почали працювати. Одне з них – PepsiCo, що відновлює свій завод, інше підприємство – світовий лідер із експорту томатів (Agrofusion – УНІАН). Тому бізнес теж не боїться, працює та відновлюється, але ми хотіли б, щоб це відбувалося швидше", — наголосив голова Миколаївської ОВА Віталій Кім.

Час для амбітних мрій

На нинішньому етапі війни найважнішими завданнями для влади, як центральної, так і муніципальної,  є швидке відновлення житла та пошкодженої інфраструктури, а також створення сприятливих умов для роботи бізнесу та підтримка людей.

Багатьом містам та населеним пунктам, які постраждали від бойових дій, вже сьогодні потрібно комплексно підійти до того, яким чином вони будуть розвиватися після війни. Їм вже сьогодні потрібно переглянути бачення свого соціально-економічного розвитку, а в деяких випадках – затвердити нові генеральні плани для своїх територій.

Може прозвучати алогічно і дещо цинічно, проте через вторгнення дикої російської орди на нашу землю українські міста отримали можливості, яких у них до цього не було. Вже більше десяти демократичних економічно розвинутих країн заявили про свій намір допомогти Україні у масштабній післявоєнній відбудові, завдяки чому можна створити нові точки для економічного зростання.

Одним із прикладів правильного підходу до планування свого повоєнного майбутнього демонструє Миколаїв, керівництво якого активно спілкується з іноземними бізнес-колами щодо майбутніх інвестицій.

"Ми хочемо бути партнерами і сьогодні нам потрібно зрозуміти їх, що їм потрібно в нашій країні, щоб тут розвивати свою підприємницьку діяльність, а не створювати якісь умови, які їм не потрібні. Це дуже неправильно, коли ми щось там вигадуємо, що буде зручно для бізнесу, а бізнес власне сам знає, що йому буде зручно", - зазначив мер міста Олександр Сєнкевич.

Крім цього, Миколаїв за протекції ООН взявся за розробку абсолютно нового генерального плану міста, який буде реалізовано після Перемоги.

"З нами працює італійське агентство One Works, яке займається питаннями нашого генплану, скажімо так, більше його візуальною частиною, тобто, як все буде виглядати на поверхні землі. А все що буде під землею – труби, каналізація, вода, опалення, енергоефективність, ми домовились, що це будуть спеціалісти з Данії та їх агентство "Cowi", яке також буде займатись консультуванням", - додає мер.

Для оцінки втрат від російських обстрілів місто використовує геоінформаційну систему та співпрацює з Київською школою економіки. А з голландським містом Роттердам, вантажний порт якого є найбільшим у Європі, є попередня домовленість щодо розробки детальних планів територій, в тому числі, портової інфраструктури.

Звичайно, велику роль у подальшій відбудові українських міст гратиме їхнє географічне положення, проте завдяки розумному підходу можна вдало використати і не дуже високі стартові можливості. Ні в кого не виникає сумнівів, що після війни Україна швидко перетвориться у великий будівельний майданчик, який притягуватиме інвестиції у супутні галузі.

Навіть якщо той чи інший населений пункт до російського вторгнення мав спадок у вигляді технологічно відсталих радянських підприємств, то після війни цю ситуацію можна кардинальним чином змінити. І створити сучасні заводи, виробництва та сервіси, які будуть орієнтовані як на внутрішніх споживачів, так на західні ринки. Тому владі потрібно додати у відновленні пошкоджень міського господарства та житлового фонду, продумати ефективну систему допомоги бізнесу, і нарешті почати думати про перспективу. Важкі часи мають народжувати амбітні мрії.

Дмитро Шварц

УНІАН в Google News