Місце, де Німеччина зливається з Нідерландами / Фото Марина Григоренко

Місце зустрічі трьох країн під німецьким Аахеном

Десь в п'яти кілометрах від центру старовинного німецького міста Аахен є місце, де зустрічаються три країни – Бельгія, Німеччина і Нідерланди. Місце, де дійсно відчувається єдність Європи. Настільки, що навіть часом важко зрозуміти, в якій ти країні зараз перебуваєш. УНІАН.Туризм познайомить вас одразу з кількома затишними місцями неподалік від німецько-нідерландсько-бельгійського кордону: Аахен, Маастрихт, Льєж та Айфель.

Місце, де Німеччина зливається з Нідерландами / Фото Марина Григоренко

Для мене все почалося з міста Аахен (Aachen), або ж просто Ахен. Роки чотири тому я вирішила провести відпустку у федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія. Крім великих-галасливих Кельна і Дюссельдорфа, я вирішила захопити більш спокійне місце, вибравши найзахідніше місто країни – Аахен. Це була любов з першого погляду. Настільки комфортно я себе там почувала. Це місто стало для мене одним з тих, куди хочеться повертатися і де ти якось особливо легко орієнтуєшся, ніби це твоє рідне місто.

Затишний і вільний Аахен

Читайте такожУїк-енд в Нюрнберзі: нетипова Баварія, легендарний різдвяний ярмарок і великий рок-фестиваль

Трохи фактів. Аахен місто давнє – вперше згадується ще в епоху римлян десь в 3 столітті під назвою Aquisgranum. Останні заклали місто через тутешні мінеральні джерела, місто є бальнеологічним курортом і донині. В Аахені зараз доступні чимало саун, бань і терм на будь-який бюджет – від розкішних комплексів з усіма зручностями до більш бюджетних громадських закладів. До речі, культура відвідування саун серед німців – це окремий момент, і до нього потрібно бути морально готовим. Справа в тому, що німці в цьому плані доволі розкуті, не соромляться наготи і особливо не переймаються з приводу свого зовнішнього вигляду. Нашій закомплексованій людині це може бути незвично.

Прямо в центрі міста знаходиться білий павільйон під назвою Елізенбруннен (Elisenbrunnen), де крім ресторанів і магазинів розташовані джерела з питною водою (щоправда, через високий вміст сірководню від неї виходить не найприємніший запах). Велика поляна через дорогу від нього доволі популярна серед городян як місце для відпочинку з їжею/напоями в обід або під вечір. Тут же є ще кілька цікавих міських визначних пам'яток – фонтан «Кругообіг грошей» і павільйон на місці археологічних розкопок, з історичною довідкою про місто.

До речі, про аахенські фонтани. Це свого роду візитна картка міста. Я особливо не заглиблювалася в історію, чому так сталося, але їх у місті дуже багато. Деякі з них досить чудернацькі. Наприклад, мені особливо подобаються фонтан з горобцями і фонтан з півником, що стирчить у селянина з досить несподіваного місця.

На початку Середньовіччя Аахен був важливим місцем і часто служив резиденцією франкських королів. Особливий розквіт міста настав за часів короля Карла Великого, який наприкінці 8 століття зробив Ахенський палац своєю зимовою резиденцією, а пізніше і взагалі столицею Франкської держави. Один з найбільш значущих монархів Європи помер і був похований в Ахені в 814 році, й досі шанується як святий покровитель міста.

Читайте такожВікенд в Кельні: від класики під знаменитим готичним собором до яскравих вечірок в ЛГБТ-кварталі

З ім'ям Карла Великого пов'язане і виникнення головної визначної пам'ятки міста – Ахенського собору (Aachener Dom), побудованого в 796-804 роках за наказом короля у візантійському стилі. За роки свого існування собор багато разів добудовувався, перебудовувався, руйнувався, і пізніше набув більш готичного вигляду. Будівля і правда велична, заслужено внесена в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Ще більше вражає внутрішнє оформлення Ахенського собору. Мабуть, одне з найкрасивіших в Німеччині, що я бачила (а я об'їздила практично всю країну). Там все по-багатому: блискуча синьо-золота мозаїка на склепіннях, підлогові візерунки з мармурової плитки, витончені вітражі та золотисті люстри. Вхід в собор безкоштовний, але фотографувати можна за пожертвування 1-2 євро.

Аахенський собор зсередини / Фото Марина Григоренко

До речі, враховуючи масштаб споруди, навколо зведення собору ходить чимало легенд. Наприклад, що гроші на його будівництво довелося брати у самого диявола, але за умови. За однією версією, диявол мав отримати душу першого, хто увійде в добудований собор, однак городяни обхитрували диявола, впустивши туди першим вовка. Диявол зрозумів підступ тільки коли роздер жертву. На підтвердження цієї легенди на вході до собору стоїть бронзова скульптура вовка. За другою версією, диявол побажав, щоб у соборі не було вікон, які б пропускали в середину світло. Однак архітектори знали, що диявол не зможе пройти всередину собору далі певної точки, а тому спроектували його так, що при вході в собор і правда здається, що там немає вікон. І тільки зайшовши всередину ви їх бачите. Зараз на цій «точці диявола» втиснутий його слід.

Читайте такожСвята Корона: у Німеччині дістануть мощі покровительки опору епідеміям

А ще Аахен – місто студентів. Вчитися в досить престижному Рейнсько-Вестфальському технічному університеті Ахена приїжджають люди не лише з усієї Німеччини, але й з інших країн. Всього там навчається близько 30 тисяч студентів. Для міста з населенням менше 250 тисяч людей це досить багато. А це ж не єдиний тутешній вищий навчальний заклад.

Аахен - місто демократичне / Фото Марина Григоренко

Саме велика кількість молоді робить місто таким демократичним. Зараз розповім вам про свій улюблений аахенський бар Domkeller. Знаходиться він в самісінькому історичному центрі міста, як можна здогадатися з назви – біля Аахенського собору. У свій перший приїзд я познайомилася з місцевою студенткою на концерті в клубі Musikbunker Aachen e.V. (це один з найпопулярніших міських концертних майданчиків, розташований в реальному бункері). Я пішла на концерт від нічого робити, абсолютно нічого не знаючи про творчість групи. Поки я стояла сумувала, до мене підійшла дівчина і запитала, чи сама я тут, а потім запропонувала постояти разом, так як вона теж була сама. Це ще раз доводить, наскільки там легкі в спілкуванні й не закомплексовані люди. Потім ми ще пішли в місцевий бар, де потрапили на вечірку грецької діаспори в честь чиїхось іменин (а для греків це важливіше за День народження). Було дуже голосно і одночасно здавалося, ніби всі там давні друзі, навіть сторонні відвідувачі. Пиво постійно з'являлося просто нізвідки. Загалом, це був вечір з тих, що запам'ятовуєш надовго. Але проблема в тому, що я не запам'ятала назву бару і де він взагалі. Пам'ятала тільки, що поруч бруківка і площа. Я вже й не сподівалася знайти його в майбутньому. Але в підсумку, блукаючи по місту в пошуках місця, де випити келих пива ввечері, я натрапила на Domkeller. Я відразу його впізнала. В ньому завжди багато людей і всі в основному п'ють пиво, дуже розслаблено і демократично. І якщо ти там сам, ти не відчуваєш дискомфорту. Особливо рекомендую місцеве пиво Eifel Landbier, воно таке каламутне, для любителів нефільтрованого. Ще з місцевого тут подають Kölsch, але він більше родом з Кельна. Загалом, це must visit в Аахені.

Популярний бар Domkeller в Аахені завжди забитий / Фото Марина Григоренко

Ще трохи про те, де можна смачно і дешево поїсти в Аахені. Місто все ж студентське, це питання тут завжди актуальне і при цьому відмінно рятує простого туриста, який не хоче витрачатися на їжу в дорогих ресторанах для туристів в центрі. Найкраще йти від Аахенського собору в напрямку Мостових воріт (Ponttor) приблизно кілометр через Ponttorstraße – там вам трапиться велика кількість кав'ярень типу піца, суші, шаурма, мексиканське, вега тощо, за дуже приємними цінами.

Ponttor в Аахені / Фото Марина Григоренко

Підкріпившись, можна буде прогулятися затишною алеєю Ludwigsallee, завернувши на невелику гору Salvatorberg з однойменною церквою на вершині, а ще трохи далі – вийдете в величезний міський парк Stadtpark, ще одну популярну зелену зону в Аахені. Німці взагалі дуже люблять парки – вони там займаються спортом, просто гуляють, зустрічаються з друзями, ходять на побачення, влаштовують пікніки, і, головне, ніхто нікому не заважає, усі тримають дистанцію (що в 2020 році стало дуже актуально).

В Аахені багато парків / Фото Марина Григоренко

Крім того, в Аахені є милий зоопарк Aachener Tierpark. Він порівняно невеликий, але дуже затишний. Там не найбільша колекція тварин, але зате у вихованців багато простору і обов'язково є компанія. А ще серед місцевих жителів дуже популярне опікунство над тваринами в зоопарку.

А ще Аахен – своєрідна кінна столиця Німеччини, і це ви зрозумієте одразу, прибувши на залізничний вокзал міста. Там вас зустріне скульптура четвірці коней. Чи то жарти, ще з 20-х років минулого століття у місті проходить фестиваль CHIO Aachen, який вважається найпрестижнішою кінноспортивною подією в світі. Й, зрозуміло, в місті чимало шкіл верхової їзди, навіть тематичні дитячі табори є.

Читайте такожПташиний рай посеред Європи

Наостанок обов'язково спробуйте знаменитий аахенський пряник Aachener Printen. Спочатку такі лебкухени були підсолоджені медом, але протягом століть традиційним стало використання сиропу з цукрових буряків, а також різних прянощів – кориця, аніс, гвоздика, кардамон, коріандр, імбир. У місті є кілька різних виробників – великих і маленьких. Але найпоширенішою вважається мережа булочних/кафе Nobis Printen, історія якої почалася ще в 1858 році з невеликого сімейного бізнесу. У них досить смачно і прийнятні ціни, а крім пряників можна купити іншу випічку, тістечка та гарячі напої.

Похід на кордон трьох держав з Аахена

Dreiländereck, з німецької дослівно «кут трьох країн» – це таке місце приблизно в 5-6 кілометрах від центру Аахена, де в одній точці сходяться три країни: Бельгія, Німеччина і Нідерланди. А було так: мені треба було згаяти годин 6 до заселення в готель, і нічого розумнішого в голову не прийшло, як пройтися до точки з'єднання трьох країн пішки. Закинувши речі в камеру схову готелю, я бадьоро рушила по прямій на Google-картах, якихось там 5,9 км показувало.

Дорога до кордону видалася довшою, ніж передбачалося / Фото Марина Григоренко

Однак на півдорозі я зрозуміла, що спочатку заходжу в приватні володіння, а потім і взагалів ліс. З туристичними доріжками і маркуванням маршруту, справедливості заради. Увійшла я в нього в Німеччині, покружляла там пристойно, а вийшла вже в Нідерландах. Ще трохи - і я опинилася в Бельгії. Мобільний роумінг навіть втомився мене вітати у новій країні. Мораль: далеко не по всіх маршрутах, які пропонують нам онлайн-карти, насправді можна пройти, і в кінцевому підсумку маршрут буде куди довше.

Сфотографувавшись на тій самій точці, я ще трохи поблукала територією. На диво, народу там вистачає. Першим ділом зайшла в кафешку, яка формально перебуває в Бельгії. Тут же можна попросити, щоб вам дозволили піднятися на вартову вежу поруч (не безкоштовно, звичайно). Також у цій зоні є кілька пам'яток, великий зелений лабіринт Labyrint Drielandenpunt, зони відпочинку з фастфудом і пивом, трохи далі цілком пристойний чи то німецький, чи то нідерландський ресторан. А навколо всього цього ліс, яким можна пройтися за кількома туристичними маршрутами, влаштувавши собі день активного відпочинку.

Маршрути для прогулянок на кордоні трьох країн / Фото Марина Григоренко

Назад я пішла більш цивілізованим шляхом – через нідерландське містечко Ваалс. Містечко зовсім маленьке, там такі маленькі типово голландські будиночки, зовсім не як всього в п'яти кілометрах в Аахені.

А ще в Ваалсі дуже красивий собор в готичному стилі, досить значних розмірів, як для такого невеликого містечка.

Собор у Ваалсі / Фото Марина Григоренко

Взагалі, це дуже цікавий досвід. У якийсь момент ловиш себе на думці, що не розумієш, в якій ти країні. Перехожі вітаються з тобою трьома різними мовами, вивіски трьома мовами і скрізь по три прапора. А потім нідерландське містечко плавно перетікає в Аахен.

Читайте такожВідчути стару Голландію: ідеальна країна з кількома «але»

Насправді, доїхати з центру Аахена до Dreiländereck можна і автобусом, проте, як на мене, це не доцільно. Справа в тому, що їхати доведеться з пересадкою на маршрутах, які ходять раз на годину. Тому на дорогу піде близько години, з яких ви більше часу проведе на зупинці в очікуванні пересадки. Вже краще прогулятися. Втім, якщо вирішите їхати на громадському транспорті – маршрут можна скласти на сайті регіонального перевізника ASEAG, у них також досить зручний мобільний додаток, який ще й вартість квитка розраховує. Він охоплює як саме місто, так і сусідні райони. Тут варто врахувати, що хоч Аахен і належить до землі Північний Рейн-Вестфалія, на нього не поширюється зона дії основного в регіоні транспортного об'єднання Рейн-Рур VRR.

Маастрихт – стара добра Голландія

Чим мені подобається Аахен, так це тим, що з нього можна дуже легко і, головне, бюджетно потрапити в сусідні Бельгію і Нідерланди, якщо ви не хочете обмежуватися однією країною. Місцеві навіть на велосипедах туди їздять. За легендою, німецька молодь періодично влаштовує вилазки в сусідні нідерландські містечка покурити марихуану, адже там це легально, а в Німеччині – ні.

Читайте такожАмстердам не «для галочки»: крізь натовпи туристів і потоки велосипедів до затишних каналів та легендарних кава-шопів

Почну з нідерландського міста Маастрихт (Maastricht) в провінції Лімбург приблизно в 30 кілометрах від Аахена. Я не особливо великий фанат галасливих натовпів туристів і популярних локацій, а тому Амстердам мені не дуже зайшов. Так, красиво, весело, насичено, і космічні кекси абсолютно легально. Напевно, тим, хто цілеспрямовано їде відірватися – те, що потрібно. Однак весь цей галас і натовпи сильно стомлюють. Але я ж відпочити від київського шуму їду.

І ось невеликий Маастрихт на контрасті мені дуже сподобався. Такий затишний і неспішний. Тут відчуваєш себе таким розслабленим, можна безкінечно блукати і розглядати все навколо. Це ті охайні, майже ідеальні Нідерланди, де ти відпочиваєш душею. З безліччю невисоких будиночків з красивими віконними рамами, віконницями і яскравими дверима, таких типових для Нідерландів. Я заїжджала в місто на кілька годин, але мені там було так комфортно, що тепер я розмірковую заїхати туди на кілька днів, коли ми нарешті знову зможемо подорожувати, і додивитися те, що не встигла. Дуже раджу для знайомства зі «старими» Нідерландами.

Що ж подивитися в Маастрихті? Та просто виходьте в місто і йдіть, куди очі дивляться. Маастрихт не настільки великий. В історичній частині міста вам постійно траплятимуться варті уваги пам'ятки: найстаріша церква Нідерландів, красива Базиліка Святого Сервантия (Sint-Servaasbasiliek), готична Церква Святого Іоанна з червоною вежею (Sint Janskerk) у складі комплексу Vrijthof, головна в місті Ринкова площа (Markt), де розташована міська ратуша і проводяться ярмарки, колишня церква Сінт-Ламбертускерк в неороманському стилі (St. Lambertuskerk), а нині культурний простір і work space, стародавні міські Адові ворота (Helpoort) і багато іншого.

Vrijthof в Маастрихті / Фото Марина Григоренко

Окрему увагу варто приділити вуличкам в історичному центрі Маастрихта – ідеально доглянутим, з бруківкою і красивими будиночками, в яких розташовані численні магазини різних цінових категорій, а також кафешки.

Звернула увагу, що одна з вулиць в історичній частині Маастрихта була повністю обвішана американськими прапорами. Втім, я так і не змогла нагуглити, з чим це було пов'язано.

"Американська" вулиця в Маастрихті / Фото Марина Григоренко

Особисте спостереження: оскільки нідерландська мова має багато схожих слів з німецькою, та й до Німеччини рукою подати, тут набагато краще розуміють німецьку, ніж англійську. Звичайно, англійську вони знають добре, але, якщо потрібно дізнатися щось більш специфічне – краще німецькими словами, є імовірність, що потрапите на однокорінне.

Місто стоїть на річці Маас, або ж Мьоз (Maas), і, зрозуміло, прогулятися набережною – обов'язковий пункт програми під час відвідування Маастрихта. Два береги міста з'єднують кілька мостів, найцікавіший з яких – найстаріший в місті міст Sint Servaasburg.

Маастрихт - місто дуже давнє / Фото Марина Григоренко

Маастрихт місто давнє, причому настільки, що навіть остаточно невідомо, коли саме і хто його заснував – чи то місцеві племена, чи то римляни, що їх завоювали. Але точно відомо, що ще на початку 1 століття нашої ери на цьому місці була побудована військова фортеця. Місцерозташування у міста досить вигідне, тому воно завжди вважалося стратегічно важливим і на нього регулярно хтось нападав – то французи, то німці. А тому тут дотепер збереглося кілька старовинних фортів з підземними печерами, в деякі навіть можна зайти – Grotten Noord, Zonneberg, Groeve de Tombe приблизно в одній частині міста. Перші – найближче до історичного центру міста, приблизно в 1,5 кілометрах, дві інші – на відстані вдвічі більше. Це популярна серед туристів і городян місцевість з лісами, луками, озерами і річками, куди можна вирушити провести день на природі. У протилежній частині міста можна знайти ще одні руїни старого форту – Lage Fronten, менш популярні та більш відокремлені, де більше місцевих. А оскільки всі форти на височинах – з них відкриваються прекрасні краєвиди на місто.

Ще одне цікаве місце – Kazematten Waldeck в однойменному парку, який з'єднується з Jekerpark і Aldenhofpark, а потім плавно перетікає в Monseigneur Nolenspark. Такий собі каскад парків неподалік від Маастрихтського університету, де можна провести кілька годин в тиші та спокої.

У Маастрихті багато затишних парків / Фото Марина Григоренко

І ще один факт: у 1992 році в Маастрихті було підписано угоду про заснування валютного союзу країн ЄС, відому як Маастрихтський договір – документ, що поклав початок Європейського союзу.

Доїхати від Аахена до Маастрихта можна як поїздом, так і автобусом. Я обрала другий варіант, тому що так трішки дешевше – годинна поїздка на автобусі Flixbus обійдеться в 5 євро. Проте, як часто буває з цим бюджетним автобусним перевізником, в обох містах він зупиняється не на центральних залізничних вокзалах, а на скромних зупинках – в Аахені трохи далі від Ponttor, а в Маастрихті – недалеко від Helpoort.

Льєж – місто зброярів і семи церков

Ще один варіант швиденько з'їздити з Аахена «за кордон» – бельгійське місто Льєж (Liège), приблизно в 45 кілометрах від нього. Добиратися від Аахена до Льєжа краще на поїзді. Квиток в один бік коштуватиме приблизно 10 євро, доведеться зробити одну пересадку, на дорогу піде близько години.

Читайте такожЧи можна залягти на дно в Брюгге?

Цікаво, що приїжджає поїзд на міський вокзал Льєж-Гійємен (Liège-Guillemins), який крім того, що є головною транспортною артерією міста і важливим транспортним вузлом всієї країни, ще й сам по собі – пам'ятка. Вокзал тут відкрили в середині 19 століття, але його сучасна будівля з'явилася в 2009 році. Автором його був ніхто інший, як знаменитий «біо-тек» архітектор Сантьяго Калатрава. Той, який створив такий шедевр сучасної архітектури, як Місто мистецтв і науки в Валенсії. Ви напевно могли бачити його у багатьох рекламних роликах, а також відеокліпах, фільмах і серіалах. Наприклад, в «Світі дикого заходу».

 Вокзал Льєж-Гійємен в Льєжі / Фото Марина Григоренко

Сам Льєж – третій за величиною місто Бельгії і столиця однойменної провінції, але на ділі він порівняно невеликий, тут живе менше 200 тисяч осіб. Заснований місто було трішки пізніше, ніж Аахен і Маастрихт – в 8 столітті, але все одно це досить красиве старовинне місто з багатою історією. Протягом століть Льєж був справжньою «Меккою» для конструкторів-зброярів з усього світу, які приїжджали сюди на постійну роботу, або тимчасово для вивчення досвіду льежских колег. Тому проблем з грошима у міста не було.

Читайте такожСтрасбург: місто на перехресті доріг, де народжуються закони Євросоюзу

Що ж варто подивитися в Льєжі? На відміну від Маастрихта, все найцікавіше в цьому бельгійському місті запросто можна подивитися за кілька годин. У місті багато непримітної висотної забудови другої половини 20 століття, якщо порівнювати з тим же Маастрихтом, тоді як історичні будівлі зосереджені в основному в центрі. Тим не менш, це не означає, що в місті немає чим зайнятися, приїхавши сюди на кілька днів.

Візитною карткою Льєжа є його знаменита вулиця-сходи Montagne de Bueren в 3 кілометрах від залізничного вокзалу Льєж-Гійємен. З'явилася вона тут в 1875 році, за легендою, щоб спростити життя солдатам, що базувалися у фортеці над вулицею. Історія свідчить, що внизу сходів у кварталі Ор-Шато в ті часи було чимало розважальних закладів, де любили «відпочивати» військові. Зрештою, було прийнято рішення побудувати сходи наскрізь, щоб вони могли в разі чого швидко повернутися у фортецю. Звідти й інша назва вулиці - Солдатські сходи.

Знаменита вулиця-сходи Montagne de Bueren в Льєжі / Фото Марина Григоренко

Пішохідні 374-ступінчасті сходи між старовинними будиночками незмінно привертають велику кількість туристів, навіть незважаючи на те, що доведеться неабияк попітніти, щоб здолати її вгору. Хоча я особисто схитрувала – піднялася до верху в обхід по дорозі з менш крутим підйомом – там зараз, до речі, на місці вищезгаданої фортеці розташувався парк цитаделі з відмінним оглядовим майданчиком, а спустилася вниз сходами.

Щоб піднятися нагору, треба добряче попотіти / Фото Марина Григоренко

Приблизно в тому ж напрямку знаходиться й історичний центр міста з усіма його соборами, палацами, старовинними будиночками і парками. Щоб не повторювати один і той же маршрут в обох напрямках, від вокзалу до сходів можна піти містом – через вулицю Сербі (Rue de Serbie) і далі по бульвару Авруа (Boulevard d Avroy) або паралельним йому проспекту Рож'є (Avenue Rogier), між якими розташувався затишний парк Авруа (Parc d Avroy). Обов'язково перейдіть через дорогу до двох невеликих скверів зі старовинними скульптурами, наприклад, бика (Le Dompteur de Taureau).

Льєж - місто контрастів / Фото Марина Григоренко

Поступово ви вийдете на бульвар Совеньєр (Boulevard de la Sauvenière), перпендикулярно якому будуть популярні вулиці з магазинами та кафе. Саме тут і починається основний історичний центр Льєжа.

В Льєжі досить багато сучасної архітектури / Фото Марина Григоренко

Ще трохи і опинитеся біля однієї з головних міських визначних пам'яток – неоготичного Палацу Князів-Єпископів (Palais des Princes-Évêques), побудованого на початку 16 століття. Знаходиться він на площі Сен-Ламбер (Place Saint-Lambert) в самому центрі Льєжа. А вже звідси звивистими вуличками в гору поступово дійдете до тієї самої вулиці-сходів. Якщо є час та натхнення, можете заскочити в місцевий етнографічний Музей валлонського життя (Musée de la Vie Wallonne) – якщо не зайдете всередину, то хоч подивіться на цікаву історичну будівлю.

Історичний центр Льєжа / Фото Марина Григоренко

Ну а звідси можна сміливо прямувати назад до вокзалу вздовж набережної річки Мьоз – до речі, ця ж річка протікає і в Маастрихті. На вихідних там ще влаштовується великий ярмарок-барахолка – з їжею, напоями, продуктами, одягом, книгами, всякими старовинними штуками і навіть живими птахами.

На ярмарку на набережній Льєжа можна навіть папужок прикупити / Фото Марина Григоренко

Окремий момент – готичні собори Льєжа. Їх тут кілька, і вони будуть періодично траплятися вам на шляху. Найголовніший з них – Льежский собор Святого Павла (Cathédrale Saint-Paul de Liège), заснований у першій половині 15 століття.

Льежский собор Святого Павла / Фото Марина Григоренко

Також дуже раджу зазирнути до Церкви Святого Джеймса (Sint-Jacobskerk). Вона досить красива всередині, а також дуже демократична. Наприклад, коли я була в місті, там як раз проводили виставку сучасного мистецтва. Тільки уявіть, чудернацькі, часом на межі скандалу твори посеред церковної розкоші. І ніякого конфлікту.

Демократичні європейські собори / Фото Марина Григоренко

Читайте такожКрихітний Люксембург: загадки багатоповерхового міста посеред руїн замку

Крім того, з історичної точки зору варто заглянути в Церкву Сен-Дені (Collégiale Saint-Denis) в романському стилі з високою вежею, зведену тут ще в далекому 10 столітті. Вона була однією із семи колегіальних церков Льєжа, яким у Середні віки фактично належало усе місто.

Цікавий факт: у Бельгії три офіційні мови, але незважаючи на сусідство з Німеччиною, головною у провінції Льєж вважається французька, а не німецька. Втім, і німецьку мову тут можна часто почути.

Поїздка в мальовничий нацпарк Айфель з Аахена

Якщо вам захочеться побути ближче до природи, також з Аахена можна поїхати в Національний природний парк Айфель (Nationalpark Eifel). Парк заснували в 2004 році, щоб захистити древній буковий ліс, який колись повністю покривав цю територію. В зоні доступності від Аахена знаходиться, мабуть, найвідоміше місце Айфеля – Рурське озеро (Rursee). Воно звивається змійкою посеред густих лісистих пагорбів більше ніж на 10 км в довжину і справді виглядає чарівно.

Та сама зупинка Rurberg Kirche / Фото Марина Григоренко

Читайте такожТаємничий Чорний ліс: відправна точка – Фрайбург

Я виїхала з Аахена на початку дев'ятої, і після двох пересадок до 10 ранку була на зупинці Rurberg Kirche в крихітному містечку Рурберг (Rurberg), це близько 30 км відстані та 5,6 євро за квиток в один кінець (розрахувати його можна в згаданому вище додатку ASEAG). Саме там починався мій маршрут до кульмінаційній точки озера. Ще на під'їзді я зрозуміла, що буде дуже красиво. Атмосфера теж захоплювала дух – одразу після дощу, але сонце вже визирало. Відчувалася підбадьорлива свіжість, птахи щосили співали, білочки стрибали. Правда, спочатку я трохи не туди повернула, а тому зробила зайве коло. Знайшла кілька мальовничих точок, хоча витратила трохи зайвого часу і сил на першому ж етапі. Варто відзначити, що місцевість у районі Айфеля не зовсім дика. Крім Рурберга там є ще кілька тихих селищ, навіть з готелями.

Коли я вибралася на потрібну доріжку – до заповітної точки Rursee було ще 9 км через ліс. Періодично зривався дощик і це доповнювало атмосферу первозданного лісу на скелястих обривах, з поваленими ураганами і часом деревами. Іноді мені зустрічалися інші туристи, що цікаво – більшість старшого віку. Я трохи хвилювалася, що, коли вийду на озеро – буде туман. Але мені пощастило – до цього моменту вийшло сонце, а тому озеро було яскраво-синьо-блакитним. Просто приголомшливе видовище! Там я нарешті передихнула, з'їла обід туриста у вигляді сосисок з супермаркету і занурила втомлені ніжки в озеро. Все це з краєвидом на неймовірну красу.

Назад до Рурберга я попливла на кораблику, щоб краще розглянути все озеро, адже з лісу не так вже й багато було видно. Квиток в один кінець коштує 7 євро, їхати 45 хвилин. І воно того варте, повірте. Головне, заздалегідь вивчіть розклад – як автобусів на ділянці Рурберг-Аахен, так і корабликів (вони там різних категорій, особливо ледачі можуть поплисти в обидва боки).

Цікавий факт: коли будете їхати на автобусі десь в 15-20 хвилинах від Аахена, з вікна можете побачити «зубчики» вздовж дороги. Це залишки так званої Західної стіни (Westwall), зведеної на Заході Німеччини незадовго до початку Другої світової війни як наземна лінія оборони. Серед супротивників Німеччини вона відома як Лінія Зігфріда (Siegfriedstellung). Після війни наземні споруди стіни були майже повністю зруйновані, залишилися лише окремі ділянки, в тому числі під Аахеном. А ось підземні ділянки лінії досі частково використовуються військами НАТО.

***

Часом не найбільш розкручені в туристичному плані місця і міста на ділі приносять нам куди більш яскраві переживання, ніж «затерті до дірок» топові локації. Побільше вам несподіваних відкриттів! А поки сидите на карантині, як раз можна простудіювати карти в пошуку нових незвичайних місць для майбутніх подорожей!

Марина Григоренко 

Підписуйтесь також на Телеграм-канал УНІАН.Туризм.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter