Осінь - теж чудова пора для подорожей / Фото radozamok.com.ua
Подорож українськими замками, частина VII. Три осінні варіанти – Луцьк, Хотин та Радомишль
17:57, 19.10.2018
18 хв.
Туризм
Хоча холодна осіння погода ось-ось накриє Україну, це не привід сумувати вдома. Краще відправитися у невеличку подорож за чудовими пейзажами та яскравими фото: в Україні чимало прекрасних місць, де усе це можна отримати. Старовинні фортеці та замки у Луцьку, Хотині та Родомишлі – саме такі місця.
Серед багатьох українців і досі панує думка, що їхати дивитися на неприступні фортеці, величні замки та розкішні палаци слід неодмінно за кордон. Однак, насправді, й в Україні є, на що подивитися. В деяких областях взагалі зібрана ціла плеяда таких пам’яток архітектури. УНІАН вже встиг познайомити своїх читачів з дивовижними історичними будівлями войовничої Хмельниччини, містичної Львівщини, стародавньої Рівненщини, середньовічного Закарпаття, палацової Чернігівщини та, звісно, багатогранної Тернопільщини. Тепер настала черга Луцького замку, Хотинської фортеці та Замку-музею Радомисль, до кожного з яких доволі легко дістатися. І хто сказав, що осінь – не час для пригод? Адже в цю пору року все навкруги набуває дивовижного жовто-багряного відтінку. А тому відправитися до замків восени буде чудовою ідеєю для всіх – закоханих пар, цілих родин та самотніх туристів, які хочуть побути наодинці зі своїми думками.
Луцький замок (Волинська область)
Для більшості українців обласний центр Волині – місто Луцьк - асоціюється саме з Луцьким замком, відомим також як замок Любарта. Унікальна твердиня XIV століття дотепер вважається найдавнішою і найкраще збереженою в Україні історичною пам’яткою такого типу. У 2011 році Луцький Верхній замок за результатами акції «7 чудес України» навіть очолив Топ-10 найкращих палаців та замків України. А ще в’їзну вежу Верхнього Луцького замку можна побачити на 200-гривневій купюрі!
Читайте такожПлани на осінь: музика, кіно, театри та інші заходи, які не дозволять вам занудьгувати
Відео дня
Перше дерев’яне укріплення на місці нинішньої твердині було збудоване ще у Х столітті для захисту західних земель Київської Русі. Воно витримало не одну навалу та облогу завойовників та навіть встигло побувати князівським двором.
Будівництво кам’яної фортеці почалося вже за князювання сина литовського князя Гедиміна - Любарта, який одружився на доньці правителя Волинсько-Галицького князівства Андрія II Юрійовича Агрипині, прийняв православну віру та зійшов на престол у 1340 році. Саме він наказав замість дерев’яних стін звести кам’яні. Власне за велінням Любарта тут було зведено два замки - Верхній і Окольний. Тоді ж замок був оточений глибоким ровом, а біля В’їзної вежі замку встановлено звідний міст. До наших часів збереглася легенда, що князь заклав цей замок як подарунок своїй коханій дружині.
Замок Люборта - один з найпопулярніших в Україні / Фото УНІАН
Ще замок у Луцьку називають замком трьох князів. Адже його почав зводити Любарт, після його смерті литовський князь Вітовт наказав продовжив будівництво, а закінчив його великий князь Литовський Свидригайло.
Нині Луцький Верхній замок є центральною спорудою державного історико-культурного заповідника. Від Окольного замку, який знаходиться в 200 метрах від головного, залишилася лише вежа Чорторийських та частина стіни.
Читайте такожУ поїздку на швидку руку: куди можна спонтанно поїхати з Києва на один день
З висоти пташиного польоту Луцький Верхній замок має форму неправильного трикутника - тут можна побачити три високі прямокутні вежі - В’їзну, Владичу та Стирову (або Свидригайлову), сполучені мурами. Висота найвищої та найдоступнішої вежі, куди можуть піднятися туристи, становить 27 метрів. Вежі мають вузькі гвинтові сходи і високі сходинки. З В’їзної вежі відкривається дивовижний вид на увесь Луцьк.
Мури замку Любарта / Фото УНІАН
Про історію Луцького Верхнього замку можна дізнатися трохи більше за допомогою замкових автографів, що досі збереглися на цеглинах замкових стін, як це робить місцевий краєзнавець Олександр Котис. Найстаріший з автографів датований 1602 роком.
«Хто були ці люди, чому писали свої імена та чи мали на те якусь іншу причину, окрім бажання «житія вічного» у камені, ми не знаємо. Дивимося на шрифти, імена та прізвища, майстерність виконання, читаємо дати», - зазначає місцевий краєзнавець в одній зі своїх робіт.
На одній старовинній цеглі є й автограф української письменниці та літературознавця Ольги Косач, відомої під псевдонімом Олеся Зірка. На стінах Замку Любарта дочка Олени Пчілки та рідна сестра Лесі Українки обмежилася коротким «Ольга Косач 1891».
Читайте такожПлани на вихідні: річки та гори Івано-Франківщини
Також у Луцькому замку відвідувачі зможуть побувати на кількох екскурсіях, одна з яких, наприклад, розповідає про православну святиню давнього Лучеська (саме таку назву мало місто в далекі часи) - церкву Іоанна Богослова (XII століття), залишки якої розташовані на замковому подвір’ї. Крім того, в замковому комплексі можна ознайомитися з експозицією єдиного в Україні Музею дзвонів, а якщо пощастить – потрапити на справжній музичний перформанс у виконанні дзвонарів.
Колекція дзвонів в Луцькому замку / Фото УНІАН
В Замку Любарта розташовані Музей книги та Художній музей, колекція якого є однією із найцікавіших мистецьких збірок в Україні. Останній треба шукати у колишньому будинку повітової канцелярії і шляхетських судів, який був збудований наприкінці XVIII століття на руїнах княжого палацу Луцького замку.
До речі, наступного року в Луцьку відзначатимуть 590-річчя з’їзду європейських монархів, що відбувся взимку 1429 року за ініціативи великого князя Литовського Вітовта. Він хотів бути коронований у Литві, що могло б змінити політико-дипломатичний розклад сил у Східній Європі. Тоді на з’їзд прибуло щонайменше 15 тисяч гостей, а це вдвічі перевищувало кількість місцевих жителів.
Брама Луцького замку / Фото УНІАН
Дістатися до Луцького замку доволі легко. Зокрема, з Києва через Рівне до Луцька ходить щоденний нічний поїзд. Крім того, з різних міст України сюди їздять чимало автобусів.
Читайте такожНевідомі міста України: Збараж - феноменальна історична пам’ятка
Від залізничного вокзалу можна доїхати громадським транспортом у Старе місто до зупинки «вул. Данила Галицького», а потім перейти дорогу і пішки пройти приблизно 300 метрів по вул. Кафедральній до самісінького Луцького замку. Втім, можна дійти від вокзалу до замку й пішки – відстань між ними становить менше ніж 4 кілометра, а прогулюватися вуличками незнайомого міста завжди цікаво. До речі, ближче до замку розташований Центральний парк культури і відпочинку імені Лесі Українки – улюблене місце відпочинку мешканців та гостей Луцька. В парку є затишні алеї, а численні дерева восени виглядають дуже мальовничо. На території парку також розташований парк розваг та зоопарк. А ще в луцькому парку дуже компанійські білки.
Якщо ж їхати власним автотранспортом, то до Луцька можна дістатися трасами М19 (Доманове – Ковель – Луцьк – Дубно – Збараж – Тернопіль – Чернівці – Тереблече), Н17 (Львів – Радехів – Луцьк) або Н22 (Устилуг – Луцьк – Рівне). По місту найлегше доїхати через вулиці Глушець/Ковельська – Данила Галицького до повороту на Кафедральну.
Хотинська фортеця (Чернівецька область)
Розташована у містечку Хотин Чернівецької області, приблизно в 65 кілометрах від Чернівців, Хотинська фортеця по праву вважається одним з Семи чудес України та є Державним історико-архітектурним заповідником. Тож її обов'язково варто відвідати хоча б раз у житті.
Побудована фортеця у Хотині була протягом XIII-XVIII століть, і доволі непогано збереглася до наших часів. Втім, звісно ж, історія Хотинської фортеці почалася значно раніше, адже веде вона свій початок від Хотинського форту, який був споруджений на кам'янистому мисі на правому березі Дністра ще у X столітті князем Володимиром Святославичем. Форт став одним з порубіжних укріплень південного заходу Русі у зв'язку з приєднанням до неї буковинських земель. До того ж форт розміщувався на важливих транспортних шляхах, що з'єднували Київ із Пониззям (пізнішим Поділлям) і Придунав’ям.
Читайте такожНа вихідні до Львова: про які місця не знає пересічний турист
Спочатку форт являв собою замкнений земляний вал з дерев'яними стінами та оборонними спорудами, а його завданням була оборона поселення Хотин та переправи через Дністер. Перша кам'яна фортеця на цьому місці була невеликою та розміщувалася на самому мисі, де сьогодні стоїть північна башта. За увесь час свого існування ця фортеця постійно потерпала від рук завойовників, руйнувалася і знов відбудовувалася та розширювалася.
Хотинська фортеця розташувалася на березі Дністра / Фото Марина Григоренко
У середині ХІІІ століття король Данило Галицький і його син Лев перебудовували фортецю. У той час навколо неї з'явилися семиметрова кам'яна стіна та рови шириною до 6 метрів. Кім того, у північній частині фортеці звели нові невеликі укріплення.
У XIV столітті для фортеці настали важкі часи – вона постійно переходила з рук в руки та зазнавала численних нападів. Так, у середині століття Хотин увійшов до вкладу Угорського королівства, а вже у 1375 році опинився у складі Молдавського князівства. Втім на межі XV-XVI століть Молдовська держава стала васалом Османської Порти та розмістила у Хотинських стінах яничарську залогу. Турки ще більше посилили обороноздатність фортеці, однак це її не врятувало. Адже вже у 1538 році місто Хотин було штурмом взято польськими коронними військами під проводом Яна Амора Тарновського. Вони зробили підкоп фортеці, зруйнували три башти та частину західної стіни. Невдовзі поляки відновили Хотинську цитадель, але дуже швидко втратили її, коли не змогли поділити укріплення вже між собою.
Внутрішній двір фортеці у Хотині / Фото Марина Григоренко
У період 1617-1788 років Хотинська фортеця знову опинилася у владі Османської імперії. Протягом усього цього часу тут відбулися три великі Хотинські битви – 1621, 1673 та 1788 року. І хоча у жовтні 1621 року козацько-литовсько-польські війська під проводом Петра Сагайдачного та Яна Кароля Ходкевича все ж виграли битву з турецько-татарськими військами, за умовами Хотинського мирного договору Хотин залишили туркам. У листопаді 1673 року Хотинську фортецю зайняв король Речі Посполитої Ян III Собеський, який захопив її з польсько-українсько-молдовською армією. Однак у 1699 році вона перейшла до Молдовського князівства, а у 1711 році в Хотин знову прийшли турки.
Читайте такожЗолочів крізь призму похмурої погоди
Протягом 1711-1718 років турки, за допомогою запрошених французьких інженерів, перетворили Хотинську фортецю на один із найнеприступніших бастіонів тодішньої Центрально-Східної Європи. Навколо старого замку спорудили Нову фортецю, яка була розрахована на розміщення всередині 20-тисячного війська. Основу укріплень становили потужні земляні вали, бастіони та широкі рови, вимурувані тесаним каменем. У валах були облаштовані брами з баштами, а у Новій фортеці збудували мечеть із мінаретом.
Попри нелегку долю - Хотинська фортеця добре збереглася / Фото Марина Григоренко
У 1739 та 1769 роках фортеця була здобута росіянами та знову віддана туркам. У 1788 році Хотин був взятий в чотиримісячну облогу австрійсько-російськими військами, і, зрештою, 19 вересня 1788 року місто з комендантом Османом-пашею здалося. Втім, завдяки певним особистим «зв’язкам» через коханок Осман-паші та російського генерала Івана Салтикова, туркам дозволили вивезти всіх своїх людей та все своє добро із замку, фортеці та міста. 1 жовтня 1788 року австрійські та російські війська ввійшли в порожнє та майже повністю зруйноване місто.
Вже у 1806 році розпочалася чергова російсько-турецька війна, на початку якої царська армія здобула Хотинську фортецю й утримувала її до підписання Бухарестського миру 1812 року. За його умовами вся територія між Дністром і Прутом увійшла до складу Російської імперії, отримавши назву Бессарабія. У першій половині XIX століття Хотинська фортеця залишалася під наглядом військового відомства: тут здійснювалися ремонтні роботи, перебудовувались оборонні споруди. Втім, вже тоді Хотинська твердиня втратила своє колишнє оборонне значення, її передали міському управлінню.
Однак, попри тяжку долю, до наших часів замок зберігся доволі непогано. Найкраще зберігся сам замковий комплекс, що складається з п’яти башт (південна В’їзна, Південно-західна, західна Комендантська, Північна та Східна), Княжого палацу, приміщень казарм, замкової церкви, замкової криниці та оборонних мурів. Трохи далі є три мости, кілька інших брам або ж їхні руїни, а також бастіони та стіни. І все це - на мальовничому березі Дністра.
Увесь комплекс Хотинської фортеці доволі великий / Фото Марина Григоренко
Нині на території Хотинської фортеці часто проводяться свята козацької звитяги, історичні реконструкції та знімаються фільми. Зокрема, тут знімали такі відомі стрічки, як «Захар Беркут» (1971), «Д'Артаньян та три мушкетери» (1978), «Балада про доблесного лицаря Айвенго» (1983), «Чорна стріла» (1985), «Тарас Бульба» (2009).
Не обійшлося і без місцевих легенд. Згідно з однією з них, раніше на території оборонної споруди не було колодязя. Однак під час однієї з битв, коли захисники вже не могли продовжувати охороняти її через сильну спрагу, юна дівчина зголосилася допомогти їм. Вона спустилася до річки по мотузяній драбині та набрала глечик води. Однак, коли дівчина вже піднімалася назад, в неї потрапила ворожа отруйна стріла. Попри біль, вона донесла глечик води до захисників і померла прямо у них на руках.
Читайте такожУкраїнське місто з угорською душею
До Хотинської фортеці доволі легко доїхати на маршрутці чи рейсовому автобусі з Чернівців - дорога займе трохи більше години і коштуватиме близько 60 грн в один бік. До речі, найкраще відвідувати Хотинську фортецю у зв’язці з Чернівцями, де також є, що подивитися.
Замок-музей Радомисль (Житомирська область)
Багатофункціональний історико-культурний комплекс «Замок-музей Радомисль» є найбільшим приватним музеєм України, який фактично без фінансування з боку держави зумів стати успішним культурним центром. Зокрема, шість років тому тут було створено єдиний в Європі Музей української домашньої ікони та старожитностей «Душа України», і за ці роки музей став справжньою туристичною візитною карткою Житомирщини. З моменту відкриття тут побувало понад 120 тисяч відвідувачів, кожен тридцятий з яких - іноземець.
Знаходиться музей у містечку Радомишль на Житомирщині за 109 км від Києва і являє собою старовинну споруду з червоної цегли. Сама старовинна будівля має давню історію. Колись тут була так звана «папірня», побудована ще у 1612 році, і тут виробляли папір для друку священних книг. Засновником її був Єлисей Плетенецький.
УНІАН побував у замку ще на початку його реконструкції, а також на відкритті пам'ятника Плетенецькому - архімандриту Києво-Печерської лаври і лідеру просвітницького руху в Україні XVI-XVII сторіччі. Тоді у Радомишлі було урочисто відкрито і освячено цей пам'ятник на воді, а відкриття присвятили 385-й річниці від дня смерті цього видатного діяча української історії та культури. Пам'ятник роботи скульптора Владислава Волосенка зображує монаха, що сидить у кам'яному човні зі свічкою і читає книгу. Його встановлено посеред річки Мики, яка з обох боків омиває замок. Для укріплення єдиної в Україні кам'яної композиції, розміщеної на дзеркалі водоймища, було створено спеціальний фундамент.
Пам'ятник Єлисею Плетенецькому / Фото radozamok.com.ua
Як розповіла тоді УНІАН засновниця етнопарку Ольга Богомолець, місце для встановлення пам'ятника Єлисею Плетенецькому обрано не випадково, адже саме тут, у Радомишлі, він заснував у 1612 році першу в Центральній Україні паперову фабрику. Протягом XVII-XVIII століть вона повністю задовольняла потреби друкарні Києво-Печерської лаври в папері.
Читайте такожЯк не зіпсувати своє європейське Різдво
Серед іншого, на папері «папірні» була надрукована перша у Києві книга «Часослов». Пізніше «папірня» була частково зруйнована під час козацьких повстань і згадали про неї тільки наприкінці ХІХ століття - тоді з її руїн побудували млин. У радянські часи споруда також використовувалася як млин, а після розпаду СРСР була закинута на десятиліття.
У 2007 році «папірня» отримала нове життя - було проведено реконструкцію замку і в ньому розташували музей-маєток.
За радянських часів замок використовувалася як млин / Фото radozamok.com.ua
Наразі у замку п’ять залів, стіни яких прикрашають домашні ікони та іконостаси, зібрані з усієї території України. На дзвіниці охочі можуть загадати бажання. У замку є конференц-зал і трапезна, де можна перекусити. На території «Замку Радомисль» проводять майстер-класи з виготовлення паперу. Також біля споруди є річка, мальовничий ландшафт та зібрані рідкісні рослини, які занесені до Червоної книги України. Тут можна покататися на човнах, постріляти з арбалета, половити рибу, а взимку - покататися на лижах і санчатах.
Регулярно у комплексі відбувається фестиваль класичної музики просто неба - у виконанні майстрів звучать твори польського композитора Фредеріка Шопена. Також тут проводять всеукраїнський фестиваль етнічного одягу та аксесуарів, проходять майстер-класи, семінари і конференції.
В замку розташований єдиний в Європі Музей української домашньої ікони та старожитностей / Фото radozamok.com.ua
До речі, замок Радомисль першим серед українських історичних, туристичних та культурних об’єктів отримав диплом та став учасником проекту «ViaRegia – культурний шлях Ради Європи».
Доїхати з Києва до містечка Радомишль Житомирської області можна численними рейсовими автобусами та маршрутами, про розклади яких можна дізнатися завчасно в Інтернеті та навіть в деяких випадках завчасно забронювати квитки. Ну, а до самого замку від автостанції «Радомишль» йти трохи менше ніж 4 кілометра.
Доїхати з Києва до Радомишля с можна власним автотранспортом за маршрутом Е40/М06. Відстань становитиме лише 106 кілометрів.
***
Осінь – це однозначно не привід замикатися вдома. Навпаки, осіння подорож може легко врятувати від хандри та подарувати незабутні емоції. До того ж, осінні пейзажі завжди чудово виходять на фото. Тож сміливо рушайте в подорож!
УНІАН
Новини партнерів
