Львівщина відмінно підходить для активного туризму / фото Марина Григоренко

Львівщина для активних туристів: ідеї для піших походів у гори – Тустань, Східниця, Орів

08:31, 14 липня 2021
13 хв. 1843 Туризм

У багатьох українців Львівщина в першу чергу асоціюється з культурним, екскурсійним або оздоровчим туризмом. Водночас цей регіон з багатою історією і мальовничою природою може запропонувати чимало захоплюючих можливостей для активного відпочинку. УНІАН.Туризм поділиться з вами кількома ідеями для піших походів в гори у Львівській області.

У Львівській області в останні роки з ентузіазмом взялися за просування активного туризму, тільки з акцентом на те, що туристи не стільки влаштовують марш-кидки до складної гірської вершини, скільки йдуть до певної мети –історичної пам'ятки, красивої інстаграмной локації або просто випити кави/чай в затишній кафешці на природі.

Найбільше в цьому напрямку поки що досягли успіху в нацпарку "Сколівські Бескиди". Тут з'являється все більше облагороджених маршрутів – з покажчиками, розміткою, містками, сходами, зонами для пікніка та іншими благами цивілізації. Про все це ми вже детально розповідали в матеріалі про відпочинок в Сколе.

У Дрогобицькому районі ситуація трохи скромніша – тут поки що тільки скромні зародки облагороджування туристичних маршрутів. Але це не означає, що варто відмовлятися від тутешніх природних красот. Хто знає, можливо, якщо буде попит – з'явиться і пропозиція.

Східниця вже не перший рік користується популярністю серед туристів / фото Марина Григоренко

Ландшафт Львівщини при цьому вельми різноманітний. Тут є і гори, і скелі, і густі ліси, і стрімки річки. А оскільки ця місцевість вважається Прикарпаттям, гори в регіоні порівняно невисокі й тому більш "прості" – прогулянки тут під силу не тільки завзятим спортсменам, але цілим родинам.

Похід на Урич зі Східниці

В останні кілька років і курортне селище Східниця, і крихітне село Урич з населенням трохи більше 300 людей стрімкими темпами розвиваються в плані туризму. Але якщо Східниця користується популярність вже досить давно – тут й чимало місць розміщення і харчування гідної якості, й лікувальні води, й красиві пейзажі, то Урич тільки-но почав розкручуватися.

Село Урич в 2021 році / фото Марина Григоренко

Багато в чому це пов'язано з тим, що село знаходиться в безпосередній близькості від середньовічного наскельного оборонного комплексу Тустань. Довгий час це були всього лише руїни, проте пізніше тут був створений історико-культурний заповідник, який не так давно нарешті остаточно перетворили на сучасну туристичну локацію з усіма зручностями – сувеніри, кафе, туалети, ігрові майданчики, робота аніматорів, фестивалі. Багато в чому цього вдалося досягти завдяки зусиллям нацпарку "Сколівські Бескиди".

Зрозуміло, від оригінальної історичної споруди тут майже нічого не залишилося – оборонний дерев'яний комплекс був побудований на скелях з доволі крихкого пісковика ще в 14 столітті. Власне, до наших днів дожили лише скелі, навколо яких були прокладені містки, стилізовані під старовину. Однак на Тустань можна подивитися в 3D-моделі за допомогою спеціального додатку.

У самому Уричі також діє музей історії міста-фортеці Тустані. Також тут є кілька пристойного виду закладів харчування, житло теж можна знайти. Але головне – не так давно зі Східниці до Урича проклали нову дорогу, хоча ще кілька років тому там ледь можна було проїхати. А тому тепер долетіти з пункту А в пункт Б можна всього за 10 хвилин – відстань становить 6 кілометрів.

Село Урич біля Тустані / фото Марина Григоренко

Однак, є у цієї реконструкції одна, так би мовити, незручність – тепер уздовж дороги пішки не пройдеш, адже машини аж занадто швидко носяться гладким серпантином, а пішохідної зони там немає. Ми, наприклад, наївно сподівалися пройти цю відстань пішки, але в підсумку довелося ловити попутку – дійсно страшно було йти.

Нова дорога з Урича до Східниці / фото Марина Григоренко

На тлі цього кумедно спостерігати, як деякі відчайдушні відпочивальники примудряються розсікати тутешніми дорогами на електросамокатах. Так, ці Вершники Апокаліпсису теж вже дісталися до Східниці, їх тут навіть можна взяти в оренду.

Електросамокати дісталися навіть до Східниці / фото Марина Григоренко

Якщо все ж ви твердо налаштовані йти з Східниці до Тустані пішки – у нас для вас є відмінний маршрут. Він доволі нескладний: всього 9 кілометрів з помірним набором висоти спочатку, а потім – комфортним спуском.

Отже, ми розпочали наш маршрут з автостанції "Східниця", куди ми прибули з курортного Трускавця. Маршрутки між ними ходять раз на годину-півтори, починаючи з 7:20 ранку і до 16:30, але розклад періодично змінюється. Відправляються вони зі зворотного боку залізничного вокзалу Трускавця. Зі Східниці у зворотному напрямку можна доїхати з 8:30 до 17:30. Їхати приблизно 50 хвилин – дорогу в Бориславі, через який проходить маршрутка, відремонтувати ще не встигли.

Також тричі на день через Східницю (автовокзал) та Трускавець (автовокзал) проходить автобус "Львів – Урич". Зі Львова він висувається о 8:45, 10:15 та 14:00 із зупинками в Трускавці о 10:40, 12:10 та 15:55, а у Східниці – об 11:15, 13:00 та 17:00 відповідно. З Урича до Львова автобус виїжджає о 12:05, 14:50 та 18:30.

Крім того, через Східницю проходять маршрутки на Дрогобич та Сколе.

Маршрут зі Східниці до Тустані / фото Марина Григоренко

В ідеалі радимо вам вирушати в похід зі Східниці в Урич з самого ранку, поки ви бадьорі та веселі, та й погода ще не дуже спекотна. Назад же, отримавши значну порцію емоцій, можна повернутися на автобусі/маршрутці.

Покажчик, біля якого потрібно повертати в Східниці / фото Марина Григоренко

Ми, наприклад, прибули до Східниці близько 11 ранку, і в середині червня в цей час вже було спекотно як в Долині смерті, тож перший відрізок шляху нас добряче так стомив. Спочатку ми рушили центральною вулицею Східниці –зрозуміло, імені Тараса Шевченка. Дійшовши до туристичного покажчика, повернули ліворуч – у бік "Джерела 5-6". Йти весь час потрібно прямо в напрямку бетонного паркану (ви його точно помітите), слідуючи 504 маршруту. Це, по суті, найскладніша ділянка шляху – тут найкрутіший підйом і немає тіні.

Але вже зовсім скоро ви ввійдете в ліс, через який проходить доволі широка грунтова дорога в напрямку нафтової свердловини. Тому потрібно враховувати, що іноді вас будуть обганяти машини.

Цей відрізок шляху ви будете йти по Масловецькому хребту через невисокі гори Масловець (828 метрів) і Турків (846 метрів). Щоб задати собі напрямок на гугл-картах – візьміть за орієнтир річку Східничанка. Від Східниці це приблизно 5,5 кілометрів, і поки будете їх долати – обов'язково дивіться по сторонах, милуючись квітами вздовж дороги.

Просто неймовірні квіти вздовж дороги / фото Марина Григоренко

Коли будете на точці – перед самою нафтовою свердловиною і маршрутом на Карпатські полонини, потрібно буде різко повернути праворуч і далі спускатися вниз до Тустані, це ще 3 кілометри. Тільки варто врахувати, що грунт тут глиняний, тому в дощову погоду може бути слизько.

Спочатку ви будете йти через ліс, проте незабаром вийдете на відкриту місцевість і вам відкриються приголомшливі пейзажі.

Пейзажі, заради яких варто подолати весь цей шлях / фото Марина Григоренко

Приблизно за кілометр до Тустані зверніть увагу ще на одну цікаву локацію – скелястий масив Острий камінь, який за старих часів був сторожовим пунктом на під'їзді до фортеці.

Острий Камінь на шляху до Тустані / фото Марина Григоренко

Ще трохи – і вийдете на безкоштовну локацію для пікніка, зі столами, мангалами та альтанками. Відмінне місце для привалу перед тим, як відправитися на екскурсію в Тустань. Тільки варто врахувати, що вам може не вистачити місця – що сама Тустань, що місцевість навколо неї нині надзвичайно популярні.

Похід на Орів з Трускавця

Якщо ви зупиняєтеся в Трускавці та хочете влаштувати собі серйозне випробування, радимо відправитися в похід на Орів. Це село розташоване за 12 кілометрів від Трускавця в долині гірського хребта під назвою "Орівська скиба" (найвища точка – 939,4 метри над рівнем моря), що є частиною Сколівських Бескидів.

Маршрут до Орова з Трускавця / фото Марина Григоренко

До слова, вийти на Орів можна і з Урича через згадану вище Східничанку – дорога займе 12 кілометрів (тільки спочатку вас чекає доволі крутий підйом по глиняному грунту), а також зі Східниці через цю ж точку – пройти доведеться 13,5 кілометрів.

Маршрути до Орова з Урича та Східниці / фото Марина Григоренко

Але повернемося до походу з Трускавця. Якщо йти з центру міста, то спочатку потрібно буде дійти до водосховища Слониця. Раніше тут була доволі мальовнича локація, але в підсумку підхід до неї закрили – все-таки це питна вода, і, на жаль, далеко не всі відпочивальники дотримувалися правил поведінки на об'єкті.

За водосховищем ви трохи пройдете по відкритій місцевості, а далі зайдете в ліс. Саме через нього пройде більша частина маршруту – спочатку рівнинна, а потім і з підйомом. В цілому, тут доволі приємно ходити – прохолодно і мальовничо, а підніматися не надто складно.

Пейзажі з вершини Орівського хребта / фото Марина Григоренко

Під кінець шляху ви вийдете на хребет, усіяний густими польовими травами і квітами. Видовище просто приголомшливе і точно того варте, щоб подолати весь цей шлях, причому за будь-якої погоди.

Якщо ж пройти трохи далі – до вишок на краю хребта – вам відкриваються чудові краєвиди на Трускавець і Дрогобич, а в гарну погоду, подейкують, навіть Львів видно.

Краєвиди на Трускавець і Дрогобич / фото Марина Григоренко

До слова, про погоду в Карпатах. Вона, як відомо, тут доволі мінлива. А тому, збираючись в піший похід, потрібно бути до всього готовим. Ось і ми під час останнього походу на Орів зіткнулися з витівками природи. Спочатку нічого не віщувало біди – було сонячно і спекотно. Більшу частину шляху вгору ми пройшли по лісі, тому спека переносилася простіше. Однак варто було нам вийти на відкриту місцевість – як почалася гроза зі зливою, громом та блискавками. І якщо про дощовики ми подбали, то про взуття не подумали. А даремно – фотографуючи цю красу навколо, ми раз у раз забрідали в густу траву, тому всю дорогу назад довелося йти в мокрих кросівках, хитро підчепивши під шкарпетки гумові рукавички (спасибі пандемії, тепер вони завжди з собою).

Погода на Львівщині вельми мінлива, особливо в горах / фото Марина Григоренко

Але як бонус ми зустріли рідкісних метеликів, яких в містах ви точно не побачите, і красеня-лелеку.

Лелека на Орівському хребті / фото Марина Григоренко

Правда, піднімаючись на Орів потрібно мати на увазі кілька нюансів. На відміну від Урича і Східниці, тут поки що нічого не облагороджено. Раніше був один пункт привалу в лісі на півдорозі на хребет, але роки його серйозно пошарпали. Тому, коли ми забралися на полонину і були готові відпочити та перекусити, варіантів зовсім не було. По-перше, там скрізь густі трави, які просто не хочеться топтати, та й невідомо що там водиться. По-друге, ми були після дощу, а тому присісти там тим більше було неможливо. У підсумку ми дійшли до самих вишок і сіли на викатану позашляховиками стежку, на щастя, в таку погоду ніхто там не їздив.

Пейзажі Прикарпаття / фото Марина Григоренко

Ну а дорогу назад, яку ми вибрали, точно нікому повторювати не радимо. Справа в тому, що нам не хотілося повертатися в Трускавець тим же шляхом, яким ми йшли на хребет. Біля вишок, які люб'язно роздавали нам ідеальний 4G, ми вирішили побудувати на гугл-картах альтернативний маршрут додому – і він знайшовся!

Перші кілометр-два кілометрів все складалося відмінно – цілком пристойна дорога, яку, ймовірно, ще австрійці в кінці 19 століття проклали, красиві пейзажі…

Непрохідні нетрі біля Зимівок / фото Марина Григоренко

Нашим орієнтиром було село Зимівки, проте в якийсь момент щось пішло не так. Ми йшли чітко по дорозі, але, коли дісталися до невідомого крихітного села, в якому, ймовірно, вже ніхто не живе, вона обірвалася. І приблизно 200 метрів нам довелося пробиратися крізь густі зарості. Наше щастя, що нас там ніхто не покусав. Зате промокли ми там остаточно. Якісь нещасні 200 метрів – і весь маршрут нанівець!

На шляху нам зустрічалися лише поодинокі будиночки / фото Марина Григоренко

Наше припущення – ймовірно, колись там і правда була дорога, але оскільки в ці кілька будинків на відшибі ніхто якийсь час не їздив, все заросло.

Наближаючись до Помярок / фото Марина Григоренко

Далі ми знову вийшли на потрібну дорогу і, як ні в чому не бувало, пішли через ліс у напрямку до Трускавця через Помярки.

Та сама альтанка, якої так не вистачало / фото Марина Григоренко

Під кінець навіть пристойну базу для привалу зустріли. Ех, де ж вона була 10 кілометрів тому…

У підсумку, за цей день ми в цілому пройшли 30 кілометрів, і втомлені, але задоволені моментально завалилися спати.

***

Львівщина може запропонувати чимало цікавих маршрутів для активних туристів, і що радує – останнім часом вони поступово облагороджуються. Крім вже згаданих маршрутів, ви можете відправитися зі Східниці в Новий Кропивник, через який протікає гірська річка Стрий, а з Трускавця – на Доброгостів, де є мальовниче озеро, в якому в теплу погоду навіть можна скупатися. Також можна організувати похід на гору Парашка – найвищу вершину національного природного парку "Сколівські Бескиди" (її, до слова, видно з Орівського хребта). З самого Сколе також є кілька цікавих маршрутів.

Марина Григоренко

Читайте свіжі новини туризму, шукайте ідеї для подорожей і дивіться мальовничі фото з усього світу на Телеграм-канал УНІАН.Туризм

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Новини партнерів
завантаження...

Чи подобається Вам сайт?
Залиште свою думку

Погоджуюся
Ми використовуємо cookies