Зоя Ткаченко: історія подвигу

35 років тому, 17 січня 1977 року, Зоя Ткаченко вивела свій тролейбус на звичний маршрут: від підшипникового заводу до інструментального. Як завжди життєрадісна і весела. От тільки складні погодні умови непокоїли молоду жінку...

 17 січня 1977 року Зоя Ткаченко вивела свій тролейбус на звичний маршрут: від підшипникового заводу до інструментального. Як завжди життєрадісна і весела. От тільки складні погодні умови непокоїли молоду жінку.  Адже ожеледиця серйозно ускладнювала рух як попутного, так і зустрічного транспорту.  Біда сталася неждано-негадано…

- Казали, що мамин тролейбус через слизину занесло на зустрічну вантажівку, - розповідає  син Зої Ткаченко, отаман Вєрного козацтва Вінницької області Віталій Ткаченко. – При зіткненні бензобак автівки тріснув, пальне вихлюпнулося на передню частину тролейбуса і загорілося. За лічені секунди полум’я охопило кабіну, де була мама.  В принципі, вона могла врятуватися, якби одразу вискочила з тролейбуса. Але  тоді загинули б пасажири. З останніх сил мама дотягнулась до тумблерів і  відчинила двері.  Люди врятувались, ніхто не постраждав, а ось мама… згоріла живцем.

Ніхто  і ніщо не може примусити людину здійснити подвиг. Зазвичай у екстремальних умовах спрацьовує підсвідомість. А це - спресований досвід попередніх поколінь та моральні принципи, за якими живе людина. А ще - внутрішній порив душі.  Моральні принципи Зої Ткаченко були надто високі і гуманні.  Коли вона ціною власного життя рятувала пасажирів, їй було усього 33 роки. І у неї було двоє малолітніх дітей – 13-річний син  і 4-річна донечка.

- Мама була дуже світлою людиною,  - продовжує син Віталій Вікторович. – Її усі любили і поважали. Лідер по натурі, ніколи не сиділа, склавши руки. Була ударником соціалістичної праці і  активісткою громадського життя. Її навіть нагородили орденом Слави ІІІ ст.  Вона кохалася у квітах і багато саджала їх на клумбах тролейбусного депо. «Світ треба прикрашати!» - любила повторювати. А ще вона була вправною рибалкою. Якось з батьком поїхала на риболовлю, то упіймала 30 рибин, а батько лише 12.  Вона у всьому була для мене взірцем і мені так її не вистачає…

За мужність і самопожертву під час ДТП ім’я Зої Ткаченко навічно занесли  до списку ветеранів трамвайно-тролейбусного управління м. Вінниці. Ім’ям жінки названо і одну із тролейбусних зупинок міста. 

- Ще у 2001-му окремі депутати облради обіцяли встановити меморіал на честь Зої Ткаченко, - каже син загиблої. –  Це питання щоразу піднімають перед черговими виборами. На жаль,  це лише банальний піар, а справа з місця не рухається. 
Водій тролейбуса – професія не зовсім жіноча.  Однак  у Вінницькому трамвайно-тролейбусному управлінні жінок – водіїв тролейбусів немало.  А отже, кожна з них, як і Зоя Ткаченко, – потенційна героїня.

УНІАН в Google News