Золоте на Луганщині зазнало обстрілів з боку бойовиків  / фото УНІАН

Кривавий мир Путіна. Навіщо Кремлю нове загострення на Донбасі

19:45, 23.02.2020
8 хв.

Масштабна атака бойовиків на українські позиції у ніч на 18 лютого змусила вчергове замислитися, чи так Москва прагне миру, як про це розповідає на міжнародній арені. Але навіщо Кремлю потрібне було нове загострення на Донбасі у той же день, коли Росія запросила зібратися Радбез ООН?

О п'ятій ранку 18 лютого Золоте здригнулося ніби від землетрусу. Таких нищівних обстрілів тут не чули від початку війни. Жителям знову довелося ховатися під землею. Олександр Кішкіньов зізнається: подумав, що після такої канонади окупанти зайдуть у село. Мовляв, якби наші не відповіли, то ворог був би вже тут.

Олександр боявся, що в Золоте забреде «русскій мір», але розповідає, що у більшості його сусідів до бойовиків протилежні почуття. На його переконання, дев'яносто дев'ять процентів людей в селі чекають на російські паспорти і на Путіна.

«Я багатьом з хутора говорю, що Путін зайде. А вони мені: «Добре, що зайде, ми російські паспорти отримаєм»», - розповідає він.

Відео дня

Підтвердження слів Олександра не довелося довго шукати. За десять хвилин співучою рідною мовою повторює чужі слова з телевізора місцева бабуся.

«Ви чекаєте на Путіна», - питаємо.

«От, ви, українці, приїхали на схід з такою ненавистю! Путін. Причому Путін до всього тут?!», - обурюється вона.

«Він же війська свої завів», - продовжуємо спілкування.

«А у вас ні? І грузини, воюють, і американці воюють…На нашу землю ви прийшли і воюєте тут», - говорить бабця.

«Ви кажете, «ваша». То Україна не ваша країна?», - питаємо.

«Та це ви з Заходу прийшли і воюєте тут», - гне свою лінію вона.

«Я не з Заходу, я зі Сходу», - переконуємо.  

«Та з якого там Сходу!», - впевнена у своєму бабця.

Одразу ж після бою в Золотому ворог розпочав інформаційну атаку. Із сотень акаунтів почали тиражувати брехню про безповоротні втрати української армії.

«Дезінформація - потужніша зброя, ніж гармати. Від повідомлень у соцмережах гудить інтернет», - зауважує спеціальний кореспондент ТСН.Тиждень Андрій Цаплієнко.

Мова йде про повідомлення на кшталт: «В золотому 72-ка вимушено залишила 5 опорних пунктів, три «двохсотих», відійшла до селища міського типу Гірське, Золоте залишили сєпарам».

Після бою в Золотому ворог розпочав поширювати дезінформацію / скріншот

«Ось воно – Золоте-4. Ми щойно звідти приїхали, жодного так званого сєпара не бачили, лише подивились в очі спокійним та впевненим в собі українським військовим», - переконує Цаплієнко з місця подій.

У цей день весь світ дізнався про спостережний пункт з кодовою назвою «Баня». «Зав'язався бій на спостережному посту, так званий Баня, сімдесят другої окремої механізованої бригади… Відповідно, ми дали відповідь зі всього озброєння», - заявляв начальник Генерального штабу Руслан Хомчак.

«Спостережник», який довелося залишити, з'явився нещодавно, в січні 2020 року. На ділянці між селами Золоте, Оріхове та Новотошківське. Дуже близько від позицій ворога. Кілька легкоозброєних бійців спостерігали за противником зі старих, покинутих іще на початку війни, окопів. Один із них, Максим Хітайлов, не повернувся з бою. Крім «Бані», противник спробував прорватися ще на двох напрямках.

Ми їдемо ближче до тієї точки, де противник прикривав свою піхоту танками. Улаштував так звану «танкову карусель». А, як відомо, танк – це зброя прориву.

«Атака була спланована, як наступальна операція. Власне, вона нею й була. Противник пробив артилерією підходи до українських позицій. Далі пішли штурмові групи. І ще одна деталь. Отут, де ми зараз їдемо, вздовж усієї величезної ділянки фронту, ворог застосував димову завісу, аби його не побачили. Це чітка ознака наступу. Звісно, рішення на проведення таких операцій ухвалюється не простими бойовиками, а на стратегічному рівні», - розповідає Андрій Цаплієнко.

Вісімнадцятого лютого це збагнули всі, хто воює, – від керівника генштабу до простого стрільця. 

«Противник застосовував танки і димову завісу, це говорило про те, що операція була спланована, також, одна з ознак підготовленого наступу - це була вогнева підготовка атаки», - розповідає боєць Андрій.

Лівий фланг операції противника - місто Попасна. Російські снаряди переорали місцевий цвинтар. Ніби хотіли знищити пам'ять по тих, хто тут лежить. Бійці після обстрілу шукають скалки. Якщо пощастить, по них можна буде встановити виробника снарядів: «Ось носова частина, де вкручується. А ось розширення… «Made in Russia»».

А це - правий фланг. Неподалік села Кримське. У бійця Ярослава, з яким розмовляємо, можна сказати, другий день народження. Міна розірвалася за три метри від нього, і жодної подряпини. «Адреналін, радість. Ну, а що? Якщо вмирати, то з усмішкою», - ділиться він «враженнями».

Тепер Ярослав готовий ділитися й надлишком адреналіну: «Це словами не пояснити. Більшого задоволення не знаю, але адреналін, ось, ти несешся на великій швидкості, і не знаєш, що зараз буде, так і тут. Ти не знаєш, що з тобою може статися».

А тепер уявіть. Між Кримським та Попасною майже сорок кілометрів лінії фронту. І всю цю ділянку за кілька годин противник засипав тонами боєприпасів усіх калібрів. Українці втратили одного бійця і відійшли з одного спостережного пункту.

Російські бойовики атакували українських військових у день, коли зібрався Радбез ООН / скріншот

Вже ввечері російську вранішню атаку бурхливо обговорювали у Нью-Йорку, на зустрічі Ради безпеки ООН. Але цю зустріч попросила провести... сама Росія. Ще 12-го лютого. Приблизно тоді, коли - вже очевидно, - тривала підготовка атаки на українські позиції.

Тобто, ще раз. Українців атакували в той день, коли зібралася Рада безпеки. На прохання Росії. Значить, московські стратеги розраховували на те, щоби про удар заговорили на Радбезі. Але навіщо?

Річ у тім, що атака в Золотому – це лише маленький елемент глобальної гри, яку веде Москва. Імовірно, Росія переводить увагу вічно стурбованих Об'єднаних Націй на Україну, аби ті не помітили злочинів в іншій частині світу. У Сирії. Чом би й ні?

Якраз, коли Радбез давав раду з українською війною, в Сирії під ударами російської авіації гинули десятки людей. А солдати сирійської армії, за спинами яких стоять російські генерали, стріляли в солдатів турецької армії. Заговорили навіть про нову російсько-турецьку війну. І росіянам треба було її уникнути - за півкроку до встановлення повного контролю над Сирією.

Готуючись до наступу на Ідліб і неминучої конфронтації з Туреччиною, росіяни зайняли ключові позиції вздовж турецько-сирійського кордону.

Російське угруповання зайшло до аеропорту Камишли. 

«Камишли - головне місто сирійських курдів, закінчується тут, але далі починається Туреччина. Багатоповерхівки за кількасот метрів - вже на турецькій території. І нас повідомили, що просто зараз ми знаходимося під пильним контролем турецьких снайперів», - розповідає Андрій Цаплієнко зі Сходу Сирії.

Це головна російська база тут. І тут знімальну групу навіть спробували заарештувати, - в момент зйомки російського військового патруля. Тільки-но росіяни змусять Туреччину поступитися своїми інтересами в Сирії, Москва просунеться ще далі – щоби спробувати прибрати з регіону американців.

«Російські мобільні патрулі просуваються вглиб курдської території. Це схоже на непомітний повзучий наступ. Його мета встановити контроль над нафтовими полями, де чорне золото отак просто качають край дороги і перетворюють на гроші. Єдина сила, яка заважає росіянам втілити свій план, це американські військові», - розповідає Цаплієнко.

Якщо триколор з'явиться над місцевими нафтовими полями, «русскій мір» може вважати себе переможцем у Сирії. А після перемоги, - до якої так близька Москва, - вона звільнить свої військові ресурси та зможе впритул взятися за Україну.  

Розвідка доповідає: спробу прориву окупанти можуть повторити на іншій ділянці. На нульовому рубежі України знову готуються до загострення.

Андрій Цаплієнко, Сергій Щекочіхін, Віталій Ткачук

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся