Апатія рабів: чи підуть білоруси на війну

Громадяни Білорусі часто намагаються знайти виправдання, чому вони не зносять диктатора Олександра Лукашенка, пояснюючи це базовою умовою суспільного договору – робити все, "аби не було війни". Та зараз ця апатія білорусів призводить до того, що їх намагаються кинути в українську м’ясорубку.

Білоруський диктатор Олександр Лукашенко на нараді з питань безпеки заявив, що він разом з колегою з РФ Володимиром Путіним домовився про розгортання спільного регіонального угруповання військ. Таке рішення нібито було ухвалено за підсумками зустрічі агресорів сам на сам після неформального саміту СНД у Петербурзі. Мовляв, для Республіки Білорусь існує загроза з України, тому формування спільного російсько-білоруського угруповання вже почалося.

Водночас очільник Міноборони Білорусі Віктор Хренін записав відеозвернення, в якому запевнив: Мінськ не хоче воювати "ні з литовцями, ні з поляками, ні, тим паче, з українцями".

Проте існує кілька причин, чому в Україні ніхто не вірить цим солодким словам.

По-перше, тому, що саме Віктор Хренін напередодні широкомасштабного вторгнення Росії в Україну, 22 лютого, в розмові з міністром оборони України Олексієм Резніковим "дав слово офіцера", що наступу з території Білорусі не буде. Ба більше, вже 26 лютого цей "офіцер" телефонував Резнікову з пропозицією капітуляції.

По-друге, в Україні немає жодних сумнівів, що частина ракет та дронів-камікадзе на наші міста летить саме з території Білорусі.

Наскільки ймовірний наступ з півночі

В Інституті вивчення війни ISW вважають, що російські та білоруські війська навряд здійснять напад на Україну з півночі, хоча розгортання регіонального угруповання військ Союзної держави відбувається. Аналітики вважають, що ці додаткові сили в Білорусі Кремль може використати, щоб зафіксувати українське військо під Києвом й не допустити перекидання на інші напрямки для контрнаступу.

Натомість білоруська журналістка, головна редакторка сайту "Хартія-97" Наталія Радіна переконана, що вступ білоруської армії у війну – лише питання часу, причому найближчого.

"Невже комусь досі не ясно, що, по суті, режими Путіна й Лукашенка – одне ціле? Вони завжди будуть діяти разом, - вважає вона. – Деякі білоруські "аналітики" затягли свою вічну пісню про "самостійність" Лукашенка: мовляв, все одно він до останнього уникатиме відкритого вступу у війну. Забувається лише одна проста річ: розгортання об'єднаної регіональної групи означає, що білоруська армія може бути відправлена на війну без згоди політичного керівництва Білорусі".

На це звертає увагу й заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайло Самусь, який також не відкидає ймовірності того, що ворог може полізти в Україну з Білорусі. Ключовий фактор у тому, що регіональна група військ – це військовий компонент Союзної держави.

"Заява Лукашенка свідчить про те, що вона активується. Це означає, що збройні сили Білорусі переходять у підпорядкування командуванню регіональної групи військ, якою керує російській генштаб. Виходячи з цього, ймовірність використання збройних сил Білорусі є високою, фактично стовідсотковою", - каже експерт.

Україна готує криваву баню

Однак при цьому треба зважати на кілька важливих нюансів.

По-перше, станом на зараз це угруповання військ воювати не готове. Не підготовлена, а подекуди ще не мобілізована навіть російська "частина" цих військ.

"Боєздатних сил РФ вже фактично немає. Тому це буде "збірна солянка" з найманців, зеків, кадирівців, мобілізованих РФ та регулярних військ Білорусі", - вважає Михайло Самусь.

Що стосується Білорусі, то спробувати втягнути у війну можуть близько 20 тисяч білоруських військовослужбовців. Проте усі вони не мають ніякого воєнного досвіду.

"Вони ніколи не воювали, навіть не брали участі у миротворчих місіях. Це для них буде перший досвід, і, сподіваюсь, останній", - каже воєнний експерт.

Тобто спроба зайти на територію України для них означатиме знищення.

"Це буде просто гарматне м'ясо. В Україні і російські, й білоруські сили чекатиме кривава баня", - прогнозує Самусь.

По-друге, ескалація ситуації, повернення не чоловіків, а тисяч трун в білоруські родини, може призвести до прискорення падіння диктаторського режиму у Білорусі. Попри те, що Лукашенко сам загнав себе у цей кут, він не може не усвідомлювати загроз.

"Очевидно, що Лукашенко намагається будь-якими способами уникнути прямого втягування Білорусі у війну. Зокрема, те, що зараз оголошується розгортання спільного контингенту РФ і РБ на кордоні — це "довга волинка", яку Лукашенко запускає спеціально. До втягування в пряме протистояння він зараз не готовий, тому таким чином намагається "рубати хвоста" по шматочках. Він розуміє, що як тільки його війська будуть втягнуті у бойові дії на території України, всі об'єкти на території РБ стануть легітимними цілями. Дотягнутись до них Україні буде навіть легше, ніж до Росії", - каже політолог Олег Саакян.

Позбавитись диктатора

Ще один страх білоруського диктатора – втрата влади. Але чи можлива вона шляхом повстання білорусів, незадоволених втягуванням їх у війну? Заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайло Самусь вважає, що так: "Перші накази Лукашенка про участь білоруських військ у бойових діях в Україні можуть бути виконані ними. Але далі, сподіваюсь, підніметься повстання й розпочнеться знищення режиму Лукашенка. Білоруські полки, які воюють проти росіян – добровольчий полк "Погоня" та батальйон "Кастуся Калиновського" - можуть взяти участь у цих повстаннях. Після цього почнеться розпад білоруської армії. Тобто білоруські військовослужбовці почнуть переходити на бік повстанців".

Натомість експерт Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич вважає такий сценарій казкою. Він переконаний, що такий сценарій втілити в реальності неможливо.

"Такий сценарій неможливий хоча б тому, що той же батальйон "Калиновського" та інші структури, які є білоруськими за етнічним складом, є частиною Збройних сил України. Без наказу вони не можуть зайти на територію іншої країни – Білорусі. Тобто вони не можуть просто так взяти зброю, яку їм видала Україна, і на свій розсуд піти кудись та щось там робити".

Тишкевич вважає, що режим Лукашенка зникне, але не в результаті протестів: "Якщо буде спроба втягнути збройні сили Білорусі у війну, може статись щось на зразок "дворцового перевороту"… Є певні процеси серед білоруських еліт. Але якщо Лукашенко не буде віддавати наказ про участь армії у війні, ці процеси матимуть результат за 2-3 роки. Проте аж ніяк не сьогодні".

Крім того, не варто скидати з рахунків хитрість Лукашенка, диктатурі якого більше років, ніж путінській. Поки Путін тисне, Лукашенко намагатиметься "пропетляти". Зокрема, зараз він намагається заручитись підтримкою Китаю.

"Рівень дипломатичних відносин Китаю з Білоруссю на сходинку вищий, ніж з Росією. Лукашенко вже запрошений Сі Цзіньпіном до КНР після 20-го з'їзду КПК (відбудеться 16 жовтня). Під час з'їзду можлива поява додаткових угод. І якщо Лукашенко отримає певні гарантії Китаю щодо захисту білоруського суверенітету, то офіційний Мінськ буде говорити з Москвою вже з інших позицій. Лукашенко зможе поводитись з Путіним так, як поводиться президент Казахстану Токаєв", - зазначає Ігар Тишкевич.

Тож поки Путін намагається зробити Лукашенка ще більш токсичним (як він сам), Лукашенко намагається тягнути час принаймні до моменту, поки не проясниться ситуація з Китаєм.

Таким чином, Україні сьогодні варто очікувати не стільки прямого наступу з Білорусі, як продовження ракетних обстрілів та збільшення дронів-камікадзе на північному напрямку.

Тетяна Урбанська, Анастасія Світлевська

УНІАН в Google News