Високоточні боєприпаси – це аргумент, проти якого російська армія не має відповіді, - офіцер артрозвідки Арті Грін

​​​​​​​Офіцер артилерійської розвідки на Східному напрямку, військовий експерт Арті Грін в інтерв'ю УНІАН розповів, наскільки ефективними є західні артилерійські системи, чи достатньо снарядів у Сил оборони України, про загрозу від російських "Ланцетів" і як тепер виглядають артилерійські дуелі.

Близько 95% втрат на цій війні – це втрати від артилерії. Навіть при штурмових діях основну масу втрат доставляють уламки мін, снарядів, які вражають атакуючі підрозділи. Про те, як відбувається війна артилерій, УНІАН поспілкувався з офіцером артилерійської розвідки на Східному напрямку Арті Гріном.

Західні аналітики кажуть, що зараз українська артилерія стала набагато точнішою і масово знищує артилерію противника при тому, що ворог не може відповісти тим самим. Наскільки це відповідає дійсності?

Швидше за все, це правда. Про це свідчить пропорція втрат. Попри те, що ми ведемо атакуючі дії, пропорція втрат, у тому числі техніки, істотно на нашу користь. Тобто ми краще в розвідці цілей і у нас є ефективні засоби ураження – як високоточні, так і звичайні. Статистика говорить сама за себе, є не лише підрахунки, які роблять Генштаб та Конашенков. Незалежна Oryx показує, що наша робота ефективніша. Насамперед, внаслідок того, що ми краще контролюємо поле бою та найближчі тили.

Які переваги у західної артилерії?

Західна артилерія більш далекобійна. Тобто одна артилерійська зброя має більший радіус: як по флангах можна працювати, на відміну від радянської артилерії, так і в глибину. Тому є, як мінімум, кілька засобів ураження, які дістають до цілей, виявлених на досить великій глибині.

Звичайно, той, хто керує вогнем артилерії, вибирає найефективніші методи ураження та здійснює це ураження. Точність? Тут важко сказати. Але дальність - абсолютно точно. Плюс – номенклатура боєприпасів. Високоточні боєприпаси – це аргумент, проти якого російська армія не має відповіді.

Як можна якісно оцінити західну артилерію?

У ній застосовується сучасна система управління вогнем, яка дозволяє прискорити час між виявленням цілі і її ураженням. По якості… я вам скажу таку річ. Колись я працював із двома різними дивізіонами. Один стріляв, як швейна машинка, "клав" по посадці. Інший – не міг у поле влучити, стріляв із великим розкидом. І я запитав командира дивізіону, який не міг поцілити: "Що сталося? І в тебе "сімки", і в них "сімки", а у вас не виходить ...". У відповідь він щось почав розповідати про канадські стволи, які "гірші" за американські  та іншу "пургу". У нас справді є підрозділи, які є дуже ефективними. Просто дивишся і милуєшся, як вони працюють. А є, яким ще багато є над чим працювати. Хоча за ці півтора року війни і вони стали кращими.

По західній техніці я вам скажу так: західному виробнику може пощастити, а може не пощастити. Якщо його техніка потрапить у хороші руки, вона покаже хороший результат. Якщо в погані руки – це виявиться найгірша техніка у ЗСУ. В умовах інтенсивної роботи "Ланцетів" по найближчих тилах, знищити М777 складніше, ніж "Панцергаубицю", бо її простіше сховати. Імовірність виявлення у тій же зоні "Панцергаубиці" та М777 значно на користь "сімок". Якби мені дали зараз обирати в цих умовах і в цьому театрі бойових дій, я вибрав би М777.

Наскільки повномасштабне вторгнення якісно змінило українську артилерію?

ЗСУ до 2013 року практично втратили всю свою кваліфікацію, особливо в галузі артилерії. Було знищено як клас артилерійську розвідку. Рівень найкращих артилерійських офіцерів був нижчим за середній у радянській армії. З 2014 року поступово це все почало відновлюватись. З'явилися підрозділи артилерійської розвідки. Почала вдосконалюватись система управління вогнем. А 2022 року до армії влилася велика кількість фахівців, які реалізували себе на "цивілці". І вони свої знання у менеджменті, в IT застосували у ЗСУ. І ми зараз маємо, напевно, найінноваційніші у світі системи контролю поля бою, найближчих тилів супротивника та системи управління вогнем.

Вони, можливо, не вилизані до рівня кінцевого продукту, йде творчий процес, причому у різних підрозділах вигадують щось нове, а потім обмінюються досвідом. За ці півтора року ми зробили гігантський крок насамперед в управлінні вогнем артилерії. Засунути снаряд і смикнути за шнурок - там багато розуму не треба: два тижні підготовки та розрахунок працює нормально. А ось система управління вогнем – тут є над чим працювати. І ми вже зробили гігантський крок вперед.

Українські артилеристи легко навчаються володіти західними системами?

Основна дисципліна або обсяг знань, якими необхідно мати, належать до управління вогнем. Освоїти західну систему, наприклад, "Панцергаубицю", артилерист, який працював з радянською системою, зможе лише за кілька тижнів. А ось керування вогнем… За цю війну було вже кілька, скажімо так, "апдейтів" цієї системи. Те, як зараз здійснюється управління вогнем, зовсім несхоже на те, що було півтора року тому. І постійно ця сфера покращується. Я думаю, що противник у цьому дуже відстав.

У нас дуже велика перевага – у цю війну в армію влилася велика кількість людей, які мають широкий спектр знань, у тому числі в галузі IT. При тому, що це, як правило, рядові чи сержанти, вони дозволили ЗСУ зробити такий ривок у сфері управління вогнем, що ми зробили реально якісний крок уперед. За якимись позиціями, певен, випередили і НАТОвські системи. Найефективніше йде робота з розвідкою. Самі засоби розвідки – наш "зоопарк" безпілотних засобів розвідки такий, якого немає у світі. Плюс світ нам допомагає своїми системами. Ці дані необхідно систематизувати для того, щоб командир приймав правильні рішення - чим вражати і яку вибрати ціль. Ми противника більше виявляємо та вражаємо. І час від виявлення до ураження зараз вже мінімальний, нижче – важко уявити.

Як часто вам доводиться брати участь в артилерійських дуелях?

Артилерійські дуелі трохи відійшли у минуле. Класична артилерійська дуель - там, де ви бачите противника, а противник бачить вас, і хто швидше і точніше завдасть удар, той і переміг. Зараз, принаймні в цю кампанію, таких випадків я не пам'ятаю. У 2014-2015 роках таких епізодів було чимало, а зараз – робота на великих дистанціях високоточною зброєю. Якщо виявляється артилерія противника, ми знаходимо засоби, якими її вражаємо не в момент, коли вона стріляє, а в момент, коли ми її виявили і завдали превентивний удар, вивівши з ладу систему.

Чи можна сказати, що з початку контрнаступу українська армія настільки сильно придушила артилерійські точки супротивника, що окупанти стали менше стріляти в наш бік?

Те, що стали менше стріляти, це, швидше, робота по логістичних вузлах. Працюють наші HIMARS, Shtormshadow, безпілотна авіація оперативно-тактичного рівня. Вибиваються склади. І я вважаю, що в першу чергу через це виникають провали в постачанні і істотно знижується на певних ділянках інтенсивність вогню противника.

Які зараз у вас цілі, по кому здебільшого стріляєте?

Весь спектр цілей. Якщо говорити про мій підрозділ, то у нас є і з більшим радіусом системи, і меншим. Це робота з переднього краю противника – вибивання піхоти. І робота трохи глибша – там, де бігають їхні машини постачання – МТЛБ, БМП. Ну, і в глибині, де знаходиться їхня артилерія та найближчі до переднього краю склади. Все, що виявляємо, практично одразу знищуємо.

Чи існують зараз надійні засоби захисту артилерійських позицій від удару ворожих дронів?

Найкращий спосіб захисту – це маскування. Якщо вас не виявив противник, він вас і не уразить. Універсальних засобів немає. В якихось підрозділах втрат у техніці більше, а в якихось менше, попри те, що вони стоять в одній зоні ураження. Хтось ефективніше маскується, хтось ні. У нас різні підрозділи – є більш ефективні, є менш, але таблетки проти "Ланцетів" ми поки що не придумали. Вони можуть зараз і тут літати. Але ми навряд чи привернемо увагу, вони шукають велику техніку. Щоправда, якщо не знайдуть, оберуть будь-який позашляховик або просто двох людей, які десь стоять...

Чи відчуваєте ви дефіцит снарядів у нас та у противника?

Якби ми мали дефіцит снарядів, ми б не наступали. У нас їх достатньо, щоб ефективно знищувати противника тими темпами, якими це зараз відбувається. Інше питання, що, звісно, є перекоси у номенклатурі. Очевидно, що мінометних мін у нас значно менше, ніж потрібно. Причому це "значно" вимірюється десятками разів: їх у 10 разів менше, ніж має бути. Але того, що є в наявності – я маю на увазі всю номенклатуру, від HIMARS до тих самих мін – достатньо, щоб ефективно вести ураження противника. І це ураження неминуче призведе до середньострокової чи навіть короткострокової перспективи зламу фронту та просування на якісь суттєві відстані. Можливе звільнення більшості наших тимчасово окупованих територій.

Дмитро Ключко

УНІАН в Google News